Поняття сервісного режиму. Основні принципи управління режимами мережі Internet
Реферат
на тему:
Поняття сервісного режиму. Основні принципи управління режимами мережі Internet
Internet є найбільшою комп‘ютерною мережею. Щоденно десятки мільйонів використовують її, але лише деякі розуміють принципи її функціонування. Більшість експертів сходяться на тому, що слово “Internet”,- це мережа над мережами, що використовує для взаємодії між мережами протокол TCP/IP, та сукупність ресурсів, доступних в цих мережах.
Дуже часто путають з Internet мережу Usenet, що являється насправді лише однією із супермножин мережі Internet. Usenet – це навіть не мережа, а система розподілення рівнозначних повідомлень, що складаються із електронної пошти, та використовує стандарт Internet RFC-822, а також об’єднані в групу за темами повідомлення (групи новин Usenet). Internet та Usenet не охоплюють всі можливі види мереж. Об’єднання всіх мереж, між якими можлива взаємодія, експерт з Internetу Джон Квотерман називає Matrix. Таким чином, Matrix – це об‘єднання всіх мереж (в тому числі і Internet), вони можуть взаємодіяти між собою.
Відмінність між трьома метамережами (Internet, Usenet та Matrix) обумовлено використовуваними в них стандартами. У випадку Internet загальновизначеним правилом являються з‘єднання з допомогою протоколу TCP/IP. Характерна риса Usenet – використання протоколу RFC-822. В Matrix звичайно використовуються протоколи RFC-822 та поштовий стандарт Х.400.
При попаданні пакетів із мережі TCP/IP в мережу, що використовує інший протокол, шлюзовий комп’ютер перенаправляє данні або до місця призначення, якщо вони знаходяться в даній мережі, або до іншого шлюзу. Окрім того, шлюзовий комп‘ютер перетворює пакет у вигляд, який сприймається цією мережею. Найбільш розвинутими є поштові шлюзи, за допомогою яких мережі Matrix об‘єднуються в єдине ціле. Такі шлюзи перетворюють заголовки адреси електронної пошти та передають її із однієї частини Matrix до другої.
В Internet знаходиться ряд протоколів, що побудовані на базових протоколах ТСР/ІР, і які пропонують різноманітний сервіс. Таким чином, говорячи про прикладні протоколи або сервіси Internet, ми розуміємо одне і те ж.
Забезпечення користувачів усіма можливостями Internet займаються програми, що працюють на комп’ютерах мережі. При цьому, для забезпечення будь-якого сервісу завжди необхідні дві програми.
Одна програма – “сервер”, друга програма – “клієнт”. Програма “сервер” займається збереженням та передачею інформації на запит інших серверів, а програма “клієнт” налагоджується на комп‘ютері користувача й існує для формування та надсилання запитів на файлові комп’ютерні сервери, отримання та відображення інформації на комп’ютері користувача. Таким чином, створюється інформаційна модель, що відображена на рис.1. |
запити
Програма “клієнт” |
Програма “сервер”
відповідь
Рис. 1. Інформаційна модель “клієнт” – “сервер”
Наприклад, програма “сервер” ресерсу WWW зберігає Web-сторінки і підтримує протокол НТТР для подорожі Всесвітньою павутиною. Програмою “клієнт” є програма перегляду Web-сторінок. Потрібно відмітити, що сервером також називають комп‘ютер, на якому працюють програми, що забезпечують доступ до мережевих ресурсів.
Щоб програма “клієнт” знала, з якою програмою “сервер” вона працює, використовуються так звані порти. Порт для Internet – це число, яке зв‘язує програми в мережі Internet. При роботі в Internet ваш комп‘ютер надсилає на вузол мережі номер порту, який говорить про те, яку програму “сервер” потрібно запустити. Не слід плутати порт Internet з портом комп‘ютера, що є пристроєм введення-виведення інформації. В більшості випадків номер Internet-порту є в програмі “клієнт” і користувачеві не потрібно його знати.
на тему:
Поняття сервісного режиму. Основні принципи управління режимами мережі Internet
Internet є найбільшою комп‘ютерною мережею. Щоденно десятки мільйонів використовують її, але лише деякі розуміють принципи її функціонування. Більшість експертів сходяться на тому, що слово “Internet”,- це мережа над мережами, що використовує для взаємодії між мережами протокол TCP/IP, та сукупність ресурсів, доступних в цих мережах.
Дуже часто путають з Internet мережу Usenet, що являється насправді лише однією із супермножин мережі Internet. Usenet – це навіть не мережа, а система розподілення рівнозначних повідомлень, що складаються із електронної пошти, та використовує стандарт Internet RFC-822, а також об’єднані в групу за темами повідомлення (групи новин Usenet). Internet та Usenet не охоплюють всі можливі види мереж. Об’єднання всіх мереж, між якими можлива взаємодія, експерт з Internetу Джон Квотерман називає Matrix. Таким чином, Matrix – це об‘єднання всіх мереж (в тому числі і Internet), вони можуть взаємодіяти між собою.
Відмінність між трьома метамережами (Internet, Usenet та Matrix) обумовлено використовуваними в них стандартами. У випадку Internet загальновизначеним правилом являються з‘єднання з допомогою протоколу TCP/IP. Характерна риса Usenet – використання протоколу RFC-822. В Matrix звичайно використовуються протоколи RFC-822 та поштовий стандарт Х.400.
При попаданні пакетів із мережі TCP/IP в мережу, що використовує інший протокол, шлюзовий комп’ютер перенаправляє данні або до місця призначення, якщо вони знаходяться в даній мережі, або до іншого шлюзу. Окрім того, шлюзовий комп‘ютер перетворює пакет у вигляд, який сприймається цією мережею. Найбільш розвинутими є поштові шлюзи, за допомогою яких мережі Matrix об‘єднуються в єдине ціле. Такі шлюзи перетворюють заголовки адреси електронної пошти та передають її із однієї частини Matrix до другої.
В Internet знаходиться ряд протоколів, що побудовані на базових протоколах ТСР/ІР, і які пропонують різноманітний сервіс. Таким чином, говорячи про прикладні протоколи або сервіси Internet, ми розуміємо одне і те ж.
Забезпечення користувачів усіма можливостями Internet займаються програми, що працюють на комп’ютерах мережі. При цьому, для забезпечення будь-якого сервісу завжди необхідні дві програми.
Одна програма – “сервер”, друга програма – “клієнт”. Програма “сервер” займається збереженням та передачею інформації на запит інших серверів, а програма “клієнт” налагоджується на комп‘ютері користувача й існує для формування та надсилання запитів на файлові комп’ютерні сервери, отримання та відображення інформації на комп’ютері користувача. Таким чином, створюється інформаційна модель, що відображена на рис.1. |
запити
Програма “клієнт” |
Програма “сервер”
відповідь
Рис. 1. Інформаційна модель “клієнт” – “сервер”
Наприклад, програма “сервер” ресерсу WWW зберігає Web-сторінки і підтримує протокол НТТР для подорожі Всесвітньою павутиною. Програмою “клієнт” є програма перегляду Web-сторінок. Потрібно відмітити, що сервером також називають комп‘ютер, на якому працюють програми, що забезпечують доступ до мережевих ресурсів.
Щоб програма “клієнт” знала, з якою програмою “сервер” вона працює, використовуються так звані порти. Порт для Internet – це число, яке зв‘язує програми в мережі Internet. При роботі в Internet ваш комп‘ютер надсилає на вузол мережі номер порту, який говорить про те, яку програму “сервер” потрібно запустити. Не слід плутати порт Internet з портом комп‘ютера, що є пристроєм введення-виведення інформації. В більшості випадків номер Internet-порту є в програмі “клієнт” і користувачеві не потрібно його знати.
