Особливості Досудового розслідування у справах про злочини неповнолітніх
Особливості Досудового розслідування у справах про злочини неповнолітніх
1. Затримання та взяття під варту
Досудове розслідування у справах про злочини неповнолітніх є обов'язковим і здійснюється за загальними правилами з урахуванням додаткових вимог.
Затримання та неповнолітнього обвинуваченого лише у виняткових випадках, коли це викликається тяжкістю вчиненого ним злочину, обумовлюється крайньою необхідністю, здійснюється взяття під варту, як запобіжні заходи, можуть бути застосовані до для запобігання більш значної шкоди інтересам суспільства і держави, правам і свободам громадян.
Затримання та взяття під варту як запобіжний захід можуть застосовуватися до неповнолітнього за наявності підстав і в по-рядку, що встановлені статтями 106, 148, 150, 155 і 157 КПК України.
Взяття під варту здійснюється лише тоді, коли застосування іншого запобіжного заходу не може гарантувати, що неповнолітній не розпочне спроб до вчинення нових злочинів, не буде перешкоджати встановленню істини в справі, не переховується від слідства і суду.
Обрання запобіжного заходу
Обрання запобіжного заходу відповідно до вимог статті 165-2 КПК України. Якщо орган дізнання, слідчий вважає, що є підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, він вносить за згодою прокурора подання до суду. Таке саме подання вправі внести прокурор. При вирішенні цього пи-тання прокурор зобов'язаний ознайомитися з усіма матеріалами, що дають підстави для взяття гад варту, перевірити законність одержання доказів, їх достатність для обвинувачення.
Подання має бути розглянуто протягом сімдесяти двох годин ; з моменту затримання підозрюваного чи обвинуваченого.
Якщо в поданні ставиться питання про взяття під варту особи, яка перебуває на волі, суддя вправі своєю постановою дати дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого і доставлення його в суд під вартою. Затримання в цьому випадку не може продов-жуватися більше сімдесяти двох годин, а в разі коли особа пере-буває за межами населеного пункту, в якому діє суд, — не більше сорока восьми годин з моменту доставлення затриманого в цей населений пункт.
Спеціалні запобіжні заходи
До неповнолітніх обвинувачуваних, крім запобіжних заходів, передбачених ст. 149 КПК України (застосовуваних до всіх категорій обвинувачуваних), можуть застосовуватися також спеціальні запобіжні заходів.
У справах щодо неповнолітніх рекомендується застосовувати такий спеціальний запобіжний захід, як передача неповнолітніх під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а до неповнолітніх, які перебувають в дитячих закладах, — передача їх під нагляд адміністрації цих закладів.
Обов’язковість участі захисника.
Законом передбачається обов’язковість участі захисника в справах про злочини неповнолітніх. Відмова неповнолітнього обвинувачуваного від захисника не обов'язкова для слідчого, проку-рора і суду і не може бути прийнятою.
Захисник допускається до участі у справі з моменту пред'явлення обвинувачення, а у випадку затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, або застосування до неї запобіжного заходу у вигляді взяття під варту до пред'явлення обвинувачення — з моменту оголошення їй протоколу про затримання до постанови про застосування запобіжного заходу, але не пізніше 24 годин з моменту затримання. Як захисник допускаються будь-які фахівці в галузі права моменту закінчення справи і пред'явлення матеріалів досудового слідства для ознайомлення — і близькі родичі, опікуни чи піклувальники. Вирішуючи питання про допуск близьких родичів, або опікунів чи піклувальників до участі в справі як захисників слід мати на увазі обставини, за яких вони підлягають відведенню справи, зокрема чи не були вони допитані як свідки, чи не мали вони іншого процесуального статусу (цивільного відповідача, потерпілого в справах про розкрадання малолітнім майна своїх родичів, обвинуваченого — співучасників чи посібників злочину)
Особливості пред'явлення обвинувачення і допиту неповнолітнього обвинуваченого
Особливості пред'явлення обвинувачення і допиту неповнолітнього обвинуваченого а також виклику його до слідчого і в суд.
Відповідно до ст. 437 КПК України неповнолітній обвинува-чуваний викликається до слідчого, прокурора чи в суд, як правило, через його батьків або інших законних представників. Непов-нолітній, що перебуває під вартою, викликається через адміністрацію місця досудового ув'язнення.
Пред'явлення обвинувачення неповнолітньому і його допит провадиться в присутності захисника.
У разі, коли неповнолітній не досяг шістнадцяти років або якщо неповнолітнього визнано розумово відсталим, при пред'явленні йому обвинувачення та його допиті за розсудом слідчого чи прокурора або за клопотанням захисника можуть бути присутні педагог, або лікар, батьки чи інші законні представники неповнолітнього.
Слідчий роз'яснює педагогу або лікарю, батькам чи іншим за-конним представникам неповнолітнього, які присутні при пред'явленні обвинувачення та допиті, їх право задавати обвинуваченому запитання і викладати свої зауваження.
До пред'явлення неповнолітньому обвинувачення слідчий повинен ознайомити батьків і інших законних представників неповнолітнього обвинувачуваного, педагога і лікаря з їхніми правами та обов'язками, передбаченими відповідно ст. 438 і 128-1 КПК України. В постанові про притягнення неповнолітнього як обвинуваченого, а також у протоколі його допиту повинні бути зазначені відомості про присутніх при проведенні процесуальної дії ставлення до обвинувачуваного.
Додаткові підстави для виділення справи в окреме провадження
Додаткові підстави для виділення справи в окреме провадження якщо неповнолітній брав участь у вчиненні злочину разом з дорослими, то в стадії досудового слідства з дотриманням вимог ст. 26 КПК України повинна бути з'ясована можливість введення справи стосовно неповнолітнього в окреме провадження, і виділення справи в окреме провадження може мати місце коли це не вплине на забезпечення всебічності, повноти об'єктивності розслідування і розгляду справ.
Виділення справи стосовно неповнолітнього обвинуваченого в окреме провадження дозволяє усунути можливість негативного впливу на нього дорослих співучасників злочину, сприяє наближенню судового рішення в справі до самої події злочину, забезпечує ефективність судового процесу і застосування заходів виховного характеру.
1.7 Додаткові права досудового слідства з прав про злочини неповнолітніх
Закон передбачає низку додаткових правил судового слідства в справах про злочини неповнолітніх. У силу ч.2 ст. 440 КПК України при оголошенні неповнолітньому обвинуваченому про закінчення розслідування і пред'явленні йому матеріалів справи обов'язкова присутність захисника, а з дозволу слідчого може бути присутнім законний пред-ставник неповнолітнього. При цьому слід мати на увазі, що як і захисники з моменту пред'явлення обвинуваченому матеріалів і справи для ознайомлення можуть виступати і близькі родичі обвинуваченого.
Слідчий може не допускати законного представника непов-нолітнього обвинувачуваного до участі в ознайомленні з матеріалами справи або усунути його від даної процесуальної дії, якщо визнає, що це може спричинити негативний вплив на обви-нувачуваного або зашкодить його інтересам.
Якщо суспільно-небезпечне діяння було вчинено особою у віці, від 11 років і до досягнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, по закінченні розслідування слідчий виносить мотивовану постанову про закриття справи та направлення її до суду для застосування до неповнолітнього примусових заходів ви-ховного характеру. Справа в такому випадку разом з постановою направляється прокурору.
Неповнолітньому, щодо якого винесена названа постанова, а також його батькам чи особам, які їх заміняють, перед направлен-ням справи прокурору надається можливість ознайомитися з усіма матеріалами справи. При цьому вони мають право користуватися послугами захисника.
Чинне законодавство передбачає можливість звільнення деліктоздатного неповнолітнього, який вчинив злочин, від кримінальної відповідальності і застосування до нього примусових заходів виховного характеру
Згідно зі ст. 97 КК України та ст. 9 КПК України непов-нолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його ви-правлення і перевиховання можливе без застосувати покарання. У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові за-ходи виховного характеру, передбачені частішою другою статті 105 КК України.
У такому разі неповнолітньому, з дотриманням вимог статей 438 і 440 КПК України, пред'являється обвинувачення і після ви-несення рішення про направлення справи до суду для застосування примусових заходів виховного характеру надається можливість оз-найомлення з усіма матеріалами справи. Справа зі списком осіб, які підлягають виклику до суду, направляється прокурору.
Для звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідаль-ності і застосування до нього примусових заходів виховного ха-рактеру необхідна сукупність таких умов: подія злочину дійсно мала місце; даний злочин вчинив деліктоздатний неповнолітній обвинувачуваний; цей злочин є злочином невеликої тяжкості; подія злочину не має великої суспільної небезпеки; наявні всі умови і можливості для виправлення неповнолітнього без застосу-вання покарання; відсутні заперечення з боку неповнолітнього або його законного представника про такс розв'язання справи.
2. Предмет доказування у справах про злочини неповнолітніх
2.1 Обставини які з’ясовуються у справах про злочини вченені неповнолітніми.
дата народження;
Стан здоровя і загальнго розвитку неповнолітнього (занаявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, не пов'язану з душевним захворюванням, повинно бути також вияснено, чи міг він цілком усвідомлювати значення своїх дій, передбачати їх наслідки і в якій мірі міг керувати ними);
характеристику особи неповнолітнього;
обставини, що негативно впливали на його життя і виховання;
обставини, що негативно впливали на його виховання;
наявність дорослих підбурювачів та інших осіб, які втягнули неповнолітнього в злочинну діяльність.
Закон відзначає, що для встановлення зазначених обставинне повинніі бути допитані як свідки батьки неповнолітнього та інші особи, які можуть дати важливі відомості, витребувані необхідні документи і проведені інші слідчі і судові дії. %
Дані про точний вік обвинувачуваного дозволяють: вирішити щ питання про принципову можливість притягнення його кримінальної відповідальності; врахувати вікові особливості при проведенні слідчих і судових дій; правильно визначити процесуальну процедуру провадження у справі і форму розв'язання справи.
2.2 Питання які вирішує експертиза—
Чи відповідає рівень інтелектуального розвитку непов-нолітнього обвинувачуваного його віку?—
Чи є в неповнолітнього обвинувачуваного ознаки відста-вання в психічному розвитку, якщо так, то ?, чому вони виража-ються і з чим воші пов'язані?—
Чи міг неповнолітній цілком усвідомлювати значення своїх дій, передбачати їхнього наслідки і якою мірою міг керувати ними в конкретних обставинах?—
Чи має оцінка ситуації неповнолітнім залежність від впливу з боку дорослих і якщо так, то який ступінь цієї залежності?—
Чи має неповнолітній обвинувачуваний відхилення в психічному розвитку (психічні аномалії). яга не виключають його осудності й у чому вони виявляються?
Чи не потребує обвинувачуваний лікування і якщо так, то якого.
2.3 Дослідженян умов життя і виховання неповнолітнього
Дослідженян умов життя і виховання неповнолітнього та обставин які негативно вплинули на його виховання потрібні для зясування причин і мотивів вчинення злочину, визначення особливостейй характеру обвинуваченого, його вольваого та морального розвитку. Тут потрібний аналіз обствиня які могли впливати на формування його злочинної установки і конкретно злочинного наміру: пияцтво, наркоманія, розбещеність, переслідування за крики тику, національні забобони та інші негативні обставинив школі чи трудових і неформальних колективах
1. Затримання та взяття під варту
Досудове розслідування у справах про злочини неповнолітніх є обов'язковим і здійснюється за загальними правилами з урахуванням додаткових вимог.
Затримання та неповнолітнього обвинуваченого лише у виняткових випадках, коли це викликається тяжкістю вчиненого ним злочину, обумовлюється крайньою необхідністю, здійснюється взяття під варту, як запобіжні заходи, можуть бути застосовані до для запобігання більш значної шкоди інтересам суспільства і держави, правам і свободам громадян.
Затримання та взяття під варту як запобіжний захід можуть застосовуватися до неповнолітнього за наявності підстав і в по-рядку, що встановлені статтями 106, 148, 150, 155 і 157 КПК України.
Взяття під варту здійснюється лише тоді, коли застосування іншого запобіжного заходу не може гарантувати, що неповнолітній не розпочне спроб до вчинення нових злочинів, не буде перешкоджати встановленню істини в справі, не переховується від слідства і суду.
Обрання запобіжного заходу
Обрання запобіжного заходу відповідно до вимог статті 165-2 КПК України. Якщо орган дізнання, слідчий вважає, що є підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, він вносить за згодою прокурора подання до суду. Таке саме подання вправі внести прокурор. При вирішенні цього пи-тання прокурор зобов'язаний ознайомитися з усіма матеріалами, що дають підстави для взяття гад варту, перевірити законність одержання доказів, їх достатність для обвинувачення.
Подання має бути розглянуто протягом сімдесяти двох годин ; з моменту затримання підозрюваного чи обвинуваченого.
Якщо в поданні ставиться питання про взяття під варту особи, яка перебуває на волі, суддя вправі своєю постановою дати дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого і доставлення його в суд під вартою. Затримання в цьому випадку не може продов-жуватися більше сімдесяти двох годин, а в разі коли особа пере-буває за межами населеного пункту, в якому діє суд, — не більше сорока восьми годин з моменту доставлення затриманого в цей населений пункт.
Спеціалні запобіжні заходи
До неповнолітніх обвинувачуваних, крім запобіжних заходів, передбачених ст. 149 КПК України (застосовуваних до всіх категорій обвинувачуваних), можуть застосовуватися також спеціальні запобіжні заходів.
У справах щодо неповнолітніх рекомендується застосовувати такий спеціальний запобіжний захід, як передача неповнолітніх під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а до неповнолітніх, які перебувають в дитячих закладах, — передача їх під нагляд адміністрації цих закладів.
Обов’язковість участі захисника.
Законом передбачається обов’язковість участі захисника в справах про злочини неповнолітніх. Відмова неповнолітнього обвинувачуваного від захисника не обов'язкова для слідчого, проку-рора і суду і не може бути прийнятою.
Захисник допускається до участі у справі з моменту пред'явлення обвинувачення, а у випадку затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, або застосування до неї запобіжного заходу у вигляді взяття під варту до пред'явлення обвинувачення — з моменту оголошення їй протоколу про затримання до постанови про застосування запобіжного заходу, але не пізніше 24 годин з моменту затримання. Як захисник допускаються будь-які фахівці в галузі права моменту закінчення справи і пред'явлення матеріалів досудового слідства для ознайомлення — і близькі родичі, опікуни чи піклувальники. Вирішуючи питання про допуск близьких родичів, або опікунів чи піклувальників до участі в справі як захисників слід мати на увазі обставини, за яких вони підлягають відведенню справи, зокрема чи не були вони допитані як свідки, чи не мали вони іншого процесуального статусу (цивільного відповідача, потерпілого в справах про розкрадання малолітнім майна своїх родичів, обвинуваченого — співучасників чи посібників злочину)
Особливості пред'явлення обвинувачення і допиту неповнолітнього обвинуваченого
Особливості пред'явлення обвинувачення і допиту неповнолітнього обвинуваченого а також виклику його до слідчого і в суд.
Відповідно до ст. 437 КПК України неповнолітній обвинува-чуваний викликається до слідчого, прокурора чи в суд, як правило, через його батьків або інших законних представників. Непов-нолітній, що перебуває під вартою, викликається через адміністрацію місця досудового ув'язнення.
Пред'явлення обвинувачення неповнолітньому і його допит провадиться в присутності захисника.
У разі, коли неповнолітній не досяг шістнадцяти років або якщо неповнолітнього визнано розумово відсталим, при пред'явленні йому обвинувачення та його допиті за розсудом слідчого чи прокурора або за клопотанням захисника можуть бути присутні педагог, або лікар, батьки чи інші законні представники неповнолітнього.
Слідчий роз'яснює педагогу або лікарю, батькам чи іншим за-конним представникам неповнолітнього, які присутні при пред'явленні обвинувачення та допиті, їх право задавати обвинуваченому запитання і викладати свої зауваження.
До пред'явлення неповнолітньому обвинувачення слідчий повинен ознайомити батьків і інших законних представників неповнолітнього обвинувачуваного, педагога і лікаря з їхніми правами та обов'язками, передбаченими відповідно ст. 438 і 128-1 КПК України. В постанові про притягнення неповнолітнього як обвинуваченого, а також у протоколі його допиту повинні бути зазначені відомості про присутніх при проведенні процесуальної дії ставлення до обвинувачуваного.
Додаткові підстави для виділення справи в окреме провадження
Додаткові підстави для виділення справи в окреме провадження якщо неповнолітній брав участь у вчиненні злочину разом з дорослими, то в стадії досудового слідства з дотриманням вимог ст. 26 КПК України повинна бути з'ясована можливість введення справи стосовно неповнолітнього в окреме провадження, і виділення справи в окреме провадження може мати місце коли це не вплине на забезпечення всебічності, повноти об'єктивності розслідування і розгляду справ.
Виділення справи стосовно неповнолітнього обвинуваченого в окреме провадження дозволяє усунути можливість негативного впливу на нього дорослих співучасників злочину, сприяє наближенню судового рішення в справі до самої події злочину, забезпечує ефективність судового процесу і застосування заходів виховного характеру.
1.7 Додаткові права досудового слідства з прав про злочини неповнолітніх
Закон передбачає низку додаткових правил судового слідства в справах про злочини неповнолітніх. У силу ч.2 ст. 440 КПК України при оголошенні неповнолітньому обвинуваченому про закінчення розслідування і пред'явленні йому матеріалів справи обов'язкова присутність захисника, а з дозволу слідчого може бути присутнім законний пред-ставник неповнолітнього. При цьому слід мати на увазі, що як і захисники з моменту пред'явлення обвинуваченому матеріалів і справи для ознайомлення можуть виступати і близькі родичі обвинуваченого.
Слідчий може не допускати законного представника непов-нолітнього обвинувачуваного до участі в ознайомленні з матеріалами справи або усунути його від даної процесуальної дії, якщо визнає, що це може спричинити негативний вплив на обви-нувачуваного або зашкодить його інтересам.
Якщо суспільно-небезпечне діяння було вчинено особою у віці, від 11 років і до досягнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, по закінченні розслідування слідчий виносить мотивовану постанову про закриття справи та направлення її до суду для застосування до неповнолітнього примусових заходів ви-ховного характеру. Справа в такому випадку разом з постановою направляється прокурору.
Неповнолітньому, щодо якого винесена названа постанова, а також його батькам чи особам, які їх заміняють, перед направлен-ням справи прокурору надається можливість ознайомитися з усіма матеріалами справи. При цьому вони мають право користуватися послугами захисника.
Чинне законодавство передбачає можливість звільнення деліктоздатного неповнолітнього, який вчинив злочин, від кримінальної відповідальності і застосування до нього примусових заходів виховного характеру
Згідно зі ст. 97 КК України та ст. 9 КПК України непов-нолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його ви-правлення і перевиховання можливе без застосувати покарання. У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові за-ходи виховного характеру, передбачені частішою другою статті 105 КК України.
У такому разі неповнолітньому, з дотриманням вимог статей 438 і 440 КПК України, пред'являється обвинувачення і після ви-несення рішення про направлення справи до суду для застосування примусових заходів виховного характеру надається можливість оз-найомлення з усіма матеріалами справи. Справа зі списком осіб, які підлягають виклику до суду, направляється прокурору.
Для звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідаль-ності і застосування до нього примусових заходів виховного ха-рактеру необхідна сукупність таких умов: подія злочину дійсно мала місце; даний злочин вчинив деліктоздатний неповнолітній обвинувачуваний; цей злочин є злочином невеликої тяжкості; подія злочину не має великої суспільної небезпеки; наявні всі умови і можливості для виправлення неповнолітнього без застосу-вання покарання; відсутні заперечення з боку неповнолітнього або його законного представника про такс розв'язання справи.
2. Предмет доказування у справах про злочини неповнолітніх
2.1 Обставини які з’ясовуються у справах про злочини вченені неповнолітніми.
дата народження;
Стан здоровя і загальнго розвитку неповнолітнього (занаявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, не пов'язану з душевним захворюванням, повинно бути також вияснено, чи міг він цілком усвідомлювати значення своїх дій, передбачати їх наслідки і в якій мірі міг керувати ними);
характеристику особи неповнолітнього;
обставини, що негативно впливали на його життя і виховання;
обставини, що негативно впливали на його виховання;
наявність дорослих підбурювачів та інших осіб, які втягнули неповнолітнього в злочинну діяльність.
Закон відзначає, що для встановлення зазначених обставинне повинніі бути допитані як свідки батьки неповнолітнього та інші особи, які можуть дати важливі відомості, витребувані необхідні документи і проведені інші слідчі і судові дії. %
Дані про точний вік обвинувачуваного дозволяють: вирішити щ питання про принципову можливість притягнення його кримінальної відповідальності; врахувати вікові особливості при проведенні слідчих і судових дій; правильно визначити процесуальну процедуру провадження у справі і форму розв'язання справи.
2.2 Питання які вирішує експертиза—
Чи відповідає рівень інтелектуального розвитку непов-нолітнього обвинувачуваного його віку?—
Чи є в неповнолітнього обвинувачуваного ознаки відста-вання в психічному розвитку, якщо так, то ?, чому вони виража-ються і з чим воші пов'язані?—
Чи міг неповнолітній цілком усвідомлювати значення своїх дій, передбачати їхнього наслідки і якою мірою міг керувати ними в конкретних обставинах?—
Чи має оцінка ситуації неповнолітнім залежність від впливу з боку дорослих і якщо так, то який ступінь цієї залежності?—
Чи має неповнолітній обвинувачуваний відхилення в психічному розвитку (психічні аномалії). яга не виключають його осудності й у чому вони виявляються?
Чи не потребує обвинувачуваний лікування і якщо так, то якого.
2.3 Дослідженян умов життя і виховання неповнолітнього
Дослідженян умов життя і виховання неповнолітнього та обставин які негативно вплинули на його виховання потрібні для зясування причин і мотивів вчинення злочину, визначення особливостейй характеру обвинуваченого, його вольваого та морального розвитку. Тут потрібний аналіз обствиня які могли впливати на формування його злочинної установки і конкретно злочинного наміру: пияцтво, наркоманія, розбещеність, переслідування за крики тику, національні забобони та інші негативні обставинив школі чи трудових і неформальних колективах
