Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення
Р Е Ф Е Р А Т Н А Т Е М У:
Стаття 200. Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення
Вступ
Банківська сиcтема - одна з найважливіших і невід’ємних структур ринкової економіки. Розвиток банків, товарного виробництва і обороту історично йшов паралельно і тісно переплітався. При цьому банки, проводячи грошові розрахунки і кредитуючи господарство, виступаючи посередниками у перерозподілі капіталів, істотно підвищують загальну ефективність виробництва, сприяють зростанню продуктивності суспільної праці.
Сьогодні, в умовах розвинутих фінансових, товарних ринків, структура банківської системи різко ускладнюється. З’явились нові види фінансових установ, нові кредитні інструменти і методи обслуговування клієнтів.
Українські банки змушені працювати в умовах підвищеного ризику, тому вони частіше, ніж їх закордонні колеги, бувають в кризових ситуаціях, приклади яких не зникають зі сторінок періодики. Причому багато таких випадків пов’язані з дією зовнішніх факторів, які мають незаконний характер - підробка документів на переказ, платіжних карток чи інших засобів доступу до банківських рахунків. Оскільки це набуло значного поширення на сьогодні, то Кримінальний кодекс України передбачив кримінальну відповідальність за такі діяння. Стаття 200 КК зазначає, що незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення - карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатко-вуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.
Банки - «кровоносні судини» економічного організму, а тому життєздатність і процвітання економіки не може бути без добре налагодженої банківської системи, а також без системи кримінально-правових засобів, що попереджують вчинення в ній протиправних дій .
Стаття 200. Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення.
1. Підробка документів на переказ, платіжних карток чи інших засобів доступу до банківських рахунків, а так само придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту підроблених документів на переказ чи пла-тіжних карток або їх використання чи збут —
карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатко-вуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.
2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змо-вою групою осіб,—
караються позбавленням волі на строк від двох до п'я-ти років.
Примітка. Під документами на переказ слід розуміти документ в папе-ровому або електронному виді, що використовується банками чи їх клієнтами для передачі доручень або інформації на переказ грошових коштів між су-б'єктами переказу грошових коштів (розрахункові документи, документи на переказ готівкових коштів, а також ті, що використовуються при проведенні . міжбанківеького переказу та платіжного повідомлення, інші).
Об'єктом злочину є встановлений порядок виготовлення, ви-користання та обігу документів на переказ, платіжних карток чи інших засобів доступу до банківських рахунків, який забезпечує нормальне функціонування банківської системи України.
Предметом злочину є: 1) документи на переказ грошових коштів; 2) платіжні картки; 3) інші засоби доступу до банківських рахунків.
Під документами на переказ слід розуміти документ в папе-ровому або електронному виді, що використовується банками чи їх клієнтами для передачі доручень або інформації на переказ грошових коштів між су-б'єктами переказу грошових коштів. Та-кими документами, зокрема, є: а) розрахункові документи, якими є платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, платіжна вимога та розрахункові документи інших видів, вста-новлені НБ; б) міжбанківські розрахункові документи, тобто доку-менти на переказ, сформовані банком на підставі поданих клієнта-ми розрахункових документів, документів на переказ готівки, а та-кож доручень на договірне списання, передбачених в договорах, укладених між клієнтами та обслуговуючими їх банками; в) доку-менти на переказ готівкових коштів, реквізити та особливості офо-рмлення яких також встановлюються Національним банком Укра-їни; г) клірингові вимоги; д) інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.
Платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми грошей зі свого рахунка на рахунок отримувача. Платіжна вимога - розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або при договірному списанні отримувача до обслуговуючого платника банку здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми грошей з рахунку платника на рахунок отримувача. Платіжна вимога-доручення - розрахунковий документ, що містить вимогу отримувача безпосередньо до платника сплатити суму грошей та доручення платника банку, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної платником суми грошей зі свого рахунка на рахунок отримувача. Розрахунковий чек - паперовий розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлене розпорядження платника банку, що його обслуговує, провести переказ суми грошей на користь визначеного в ньому отримувача; Платіжна картка — це спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластиковоі чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання пере-казу грошей з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування грошей зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання грошей у готів-ковій формі в касах банків, пунктах обміну іноземної валюти уповноважених банків та через банківські автомати, а також здійснен-ня інших операцій, передбачених відповідним договором. Клірингова вимога - документ на переказ, сформований кліринговою установою за результатами клірингу, на підставі якого, шляхом списання/зарахування коштів на рахунки членів платіжної системи, відкритих у розрахунковому банку цієї платіжної системи, проводяться взаєморозрахунки між ними; Кліринг - механізм, що включає збирання, сортування, реконсиляцію та проведення взаємозаліку зустрічних вимог учасників платіжної системи, а також обчислення за кожним із них сумарного сальдо за визначений період часу між загальними обсягами вимог та зобов'язань.[1]
Під переказом грошей розуміють рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
Іншими засобами доступу до банківських рахунків слід вважати будь-які, крім документів на переказ та платіжних карток, докуме-нти чи предмети, із застосуванням яких особа може з відома пра-цівників банку отримати доступ до певного банківського рахунка та можливість здійснювати операції з коштами, які знаходяться на такому рахунку. Таким іншим засобом, зокрема, є банківська іден-тифікаційна картка (ідентифікаційна картка) — ідентифікаційний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки, що містить ре-квізити, визначені банком, які ідентифікують клієнта та його ра-хунки в банку. Контроль за дотриманням учасниками платіжних систем нормативно-правових актів, що регламентують порядок проведення переказу, а також застосування відповідних заходів впливу, передбачених законодавством України, покладаються на Національний банк України. Національний банк України має право встановлювати заборону, обмеження або обов'язкові вимоги щодо участі банків у системах міжбанківських розрахунків, а також щодо використання ними внутрішньобанківських платіжних систем.[1]
При вчиненні цього злочину шляхом придбання, зберігання, пе-ревезення, пересилання з метою збуту, використання чи збуту його предметом є лише підроблені документи ка переказ чи підроблені платіжні картки.
Банки України можуть укладати угоди з платіжними організаціями міжнародних платіжних систем VISA International та EUROPAY International про членство в цих системах, а також з платіжними організаціями небанківських платіжних систем AMERICAN EXPRESS, DINERS CLUB, JCB та інших про участь у цих системах.
Укладення таких угод здійснюється згідно з чинним законодавством України.[2]
Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів встановлюються Національним банком України. Форми документів на переказ, що використовуються в небанківських платіжних системах для ініціювання переказу, встановлюються правилами платіжних систем. Реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, обробки та захисту встановлюються Національним банком України. Форми документів за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів та інших документів, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, встановлюються правилами платіжних систем та повинні містити обов'язкові реквізити, встановлені Національним банком України.
Об'єктивна сторона злочину полягає у: 1) підробці; 2) придбан-ні; 3) зберіганні; 4) перевезенні; 5) пересиланні; 6) використанні чи 7) збуті зазначених вище предметів.
Підробкою предметів цього злочину є будь-які дії, внаслідок яких створюються підроблені документи на переказ, платіжні картки чи інші засоби доступу до банківських рахунків, у т.ч. фальсифікація відповідних справжніх предметів, внаслідок якої з їх застосуванням можуть бути проведені незаконні (ініційовані не власником рахун-ка або не забезпечені наявністю грошей на банківському рахунку) перекази грошових коштів або ж доступ до інформації щодо пев-ного банківського рахунка отримує неуповноважена на це особа. Підробка може бути здійснена за допомогою спеціального техніч-ного обладнання, комп'ютерних програмних засобів або у будь--який інший спосіб (дописка, підчистка, виправлення у паперових документах тощо).
Перевезенням цих предметів є переміщення їх винним із використанням будь-яких транспортних засобів. Пересиланням документів на переказ, платіжних карток та інших засобів доступу до банківських рахунків чи обладнання для їх виготовлення слід вважати передачу чи спробу передачі їх іншій особі з використанням засобів поштового зв'язку (у листах, посилках, бандеролях, інших поштових відправленнях). Ввезенням в Україну предметів розглядуваного злочину слід вважати їх переміщення винною особою із-за кордону на територію України.[3, ст.199]
Під використан-ням підроблених документів на переказ чи платіжних карток слід розуміти пред'явлення їх як справжніх з метою здійснення неза-конного переказу грошових коштів, незаконного доступу до інфо-рмації щодо відповідного банківського рахунка тощо. Використан-ням підробленої платіжної картки слід вважати також спробу отри-мання з її допомогою грошових коштів через банківський автомат, здійснення з її застосуванням оплати товарів чи послуг.
Якщо внаслідок використання підроблених предметів особа, яка їх використала, заволодіває чужими грошовими коштами, вчинене слід кваліфікувати як сукупність злочинів за відповідними частина-ми ст. ст. 190(шахрайство) і 200.
Збутом документів на переказ, платіжних карток та інших засобів доступу до банківських рахунків, обладнання для їх виготовлення, документів на переказ, платіжних карток та інших засобів доступу до банківських рахунків чи обладнання для їх виготовлення є їх умисне відчуження як оплатне, так і безоплатие (використання як засобу платежу, продаж, розмін, обмін, дарування, передача в борг або в рахунок покриття боргу, програш в азартних іграх тощо). [3, ст.199]
Злочин, залежно від способу, є закінченим з моменту вчинення однієї із перелічених у ч. 1 ст. 200 дій.
Суб'єктом злочину може бути будь-яка особа, яка на момент вчинення злочину досягла віку 16 ро-ків.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим уми-слом. Обов'язковою ознакою підробки, придбання, зберігання, перевезення, пересилання відповідних предметів злочину є мета їх збуту.
Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) по-вторно; 2) за попередньою змовою групою осіб. Під повторністю злочину розуміють вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини Кримінального кодексу.[3,ст.32]. Для ч. 2 ст. 200 повторним є лише вчинення даного злочину особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ч. 1 або ч. 2 цієї ж статті.
Вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб означає спільне вчинення цього злочину декількома (двома і більше) суб’єктами злочину, які заздалегідь домовились про спільне його вчинення. Ця домовленість можлива на стадії до готування злочину, а також у процесі замаху на злочин.[3,ст.28]
Використана література:
Закон України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" від 5 квітня 2001 р.
Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням. Затверджене Постановою Правління НБ N 367 від 27.08.2001р.
Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І.Хавронюка. – К.:Каннон,А.С.К., 2002.
Стаття 200. Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення
Вступ
Банківська сиcтема - одна з найважливіших і невід’ємних структур ринкової економіки. Розвиток банків, товарного виробництва і обороту історично йшов паралельно і тісно переплітався. При цьому банки, проводячи грошові розрахунки і кредитуючи господарство, виступаючи посередниками у перерозподілі капіталів, істотно підвищують загальну ефективність виробництва, сприяють зростанню продуктивності суспільної праці.
Сьогодні, в умовах розвинутих фінансових, товарних ринків, структура банківської системи різко ускладнюється. З’явились нові види фінансових установ, нові кредитні інструменти і методи обслуговування клієнтів.
Українські банки змушені працювати в умовах підвищеного ризику, тому вони частіше, ніж їх закордонні колеги, бувають в кризових ситуаціях, приклади яких не зникають зі сторінок періодики. Причому багато таких випадків пов’язані з дією зовнішніх факторів, які мають незаконний характер - підробка документів на переказ, платіжних карток чи інших засобів доступу до банківських рахунків. Оскільки це набуло значного поширення на сьогодні, то Кримінальний кодекс України передбачив кримінальну відповідальність за такі діяння. Стаття 200 КК зазначає, що незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення - карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатко-вуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.
Банки - «кровоносні судини» економічного організму, а тому життєздатність і процвітання економіки не може бути без добре налагодженої банківської системи, а також без системи кримінально-правових засобів, що попереджують вчинення в ній протиправних дій .
Стаття 200. Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення.
1. Підробка документів на переказ, платіжних карток чи інших засобів доступу до банківських рахунків, а так само придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту підроблених документів на переказ чи пла-тіжних карток або їх використання чи збут —
карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатко-вуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.
2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змо-вою групою осіб,—
караються позбавленням волі на строк від двох до п'я-ти років.
Примітка. Під документами на переказ слід розуміти документ в папе-ровому або електронному виді, що використовується банками чи їх клієнтами для передачі доручень або інформації на переказ грошових коштів між су-б'єктами переказу грошових коштів (розрахункові документи, документи на переказ готівкових коштів, а також ті, що використовуються при проведенні . міжбанківеького переказу та платіжного повідомлення, інші).
Об'єктом злочину є встановлений порядок виготовлення, ви-користання та обігу документів на переказ, платіжних карток чи інших засобів доступу до банківських рахунків, який забезпечує нормальне функціонування банківської системи України.
Предметом злочину є: 1) документи на переказ грошових коштів; 2) платіжні картки; 3) інші засоби доступу до банківських рахунків.
Під документами на переказ слід розуміти документ в папе-ровому або електронному виді, що використовується банками чи їх клієнтами для передачі доручень або інформації на переказ грошових коштів між су-б'єктами переказу грошових коштів. Та-кими документами, зокрема, є: а) розрахункові документи, якими є платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, платіжна вимога та розрахункові документи інших видів, вста-новлені НБ; б) міжбанківські розрахункові документи, тобто доку-менти на переказ, сформовані банком на підставі поданих клієнта-ми розрахункових документів, документів на переказ готівки, а та-кож доручень на договірне списання, передбачених в договорах, укладених між клієнтами та обслуговуючими їх банками; в) доку-менти на переказ готівкових коштів, реквізити та особливості офо-рмлення яких також встановлюються Національним банком Укра-їни; г) клірингові вимоги; д) інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.
Платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми грошей зі свого рахунка на рахунок отримувача. Платіжна вимога - розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або при договірному списанні отримувача до обслуговуючого платника банку здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми грошей з рахунку платника на рахунок отримувача. Платіжна вимога-доручення - розрахунковий документ, що містить вимогу отримувача безпосередньо до платника сплатити суму грошей та доручення платника банку, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної платником суми грошей зі свого рахунка на рахунок отримувача. Розрахунковий чек - паперовий розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлене розпорядження платника банку, що його обслуговує, провести переказ суми грошей на користь визначеного в ньому отримувача; Платіжна картка — це спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластиковоі чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання пере-казу грошей з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування грошей зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання грошей у готів-ковій формі в касах банків, пунктах обміну іноземної валюти уповноважених банків та через банківські автомати, а також здійснен-ня інших операцій, передбачених відповідним договором. Клірингова вимога - документ на переказ, сформований кліринговою установою за результатами клірингу, на підставі якого, шляхом списання/зарахування коштів на рахунки членів платіжної системи, відкритих у розрахунковому банку цієї платіжної системи, проводяться взаєморозрахунки між ними; Кліринг - механізм, що включає збирання, сортування, реконсиляцію та проведення взаємозаліку зустрічних вимог учасників платіжної системи, а також обчислення за кожним із них сумарного сальдо за визначений період часу між загальними обсягами вимог та зобов'язань.[1]
Під переказом грошей розуміють рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
Іншими засобами доступу до банківських рахунків слід вважати будь-які, крім документів на переказ та платіжних карток, докуме-нти чи предмети, із застосуванням яких особа може з відома пра-цівників банку отримати доступ до певного банківського рахунка та можливість здійснювати операції з коштами, які знаходяться на такому рахунку. Таким іншим засобом, зокрема, є банківська іден-тифікаційна картка (ідентифікаційна картка) — ідентифікаційний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки, що містить ре-квізити, визначені банком, які ідентифікують клієнта та його ра-хунки в банку. Контроль за дотриманням учасниками платіжних систем нормативно-правових актів, що регламентують порядок проведення переказу, а також застосування відповідних заходів впливу, передбачених законодавством України, покладаються на Національний банк України. Національний банк України має право встановлювати заборону, обмеження або обов'язкові вимоги щодо участі банків у системах міжбанківських розрахунків, а також щодо використання ними внутрішньобанківських платіжних систем.[1]
При вчиненні цього злочину шляхом придбання, зберігання, пе-ревезення, пересилання з метою збуту, використання чи збуту його предметом є лише підроблені документи ка переказ чи підроблені платіжні картки.
Банки України можуть укладати угоди з платіжними організаціями міжнародних платіжних систем VISA International та EUROPAY International про членство в цих системах, а також з платіжними організаціями небанківських платіжних систем AMERICAN EXPRESS, DINERS CLUB, JCB та інших про участь у цих системах.
Укладення таких угод здійснюється згідно з чинним законодавством України.[2]
Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів встановлюються Національним банком України. Форми документів на переказ, що використовуються в небанківських платіжних системах для ініціювання переказу, встановлюються правилами платіжних систем. Реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, обробки та захисту встановлюються Національним банком України. Форми документів за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів та інших документів, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, встановлюються правилами платіжних систем та повинні містити обов'язкові реквізити, встановлені Національним банком України.
Об'єктивна сторона злочину полягає у: 1) підробці; 2) придбан-ні; 3) зберіганні; 4) перевезенні; 5) пересиланні; 6) використанні чи 7) збуті зазначених вище предметів.
Підробкою предметів цього злочину є будь-які дії, внаслідок яких створюються підроблені документи на переказ, платіжні картки чи інші засоби доступу до банківських рахунків, у т.ч. фальсифікація відповідних справжніх предметів, внаслідок якої з їх застосуванням можуть бути проведені незаконні (ініційовані не власником рахун-ка або не забезпечені наявністю грошей на банківському рахунку) перекази грошових коштів або ж доступ до інформації щодо пев-ного банківського рахунка отримує неуповноважена на це особа. Підробка може бути здійснена за допомогою спеціального техніч-ного обладнання, комп'ютерних програмних засобів або у будь--який інший спосіб (дописка, підчистка, виправлення у паперових документах тощо).
Перевезенням цих предметів є переміщення їх винним із використанням будь-яких транспортних засобів. Пересиланням документів на переказ, платіжних карток та інших засобів доступу до банківських рахунків чи обладнання для їх виготовлення слід вважати передачу чи спробу передачі їх іншій особі з використанням засобів поштового зв'язку (у листах, посилках, бандеролях, інших поштових відправленнях). Ввезенням в Україну предметів розглядуваного злочину слід вважати їх переміщення винною особою із-за кордону на територію України.[3, ст.199]
Під використан-ням підроблених документів на переказ чи платіжних карток слід розуміти пред'явлення їх як справжніх з метою здійснення неза-конного переказу грошових коштів, незаконного доступу до інфо-рмації щодо відповідного банківського рахунка тощо. Використан-ням підробленої платіжної картки слід вважати також спробу отри-мання з її допомогою грошових коштів через банківський автомат, здійснення з її застосуванням оплати товарів чи послуг.
Якщо внаслідок використання підроблених предметів особа, яка їх використала, заволодіває чужими грошовими коштами, вчинене слід кваліфікувати як сукупність злочинів за відповідними частина-ми ст. ст. 190(шахрайство) і 200.
Збутом документів на переказ, платіжних карток та інших засобів доступу до банківських рахунків, обладнання для їх виготовлення, документів на переказ, платіжних карток та інших засобів доступу до банківських рахунків чи обладнання для їх виготовлення є їх умисне відчуження як оплатне, так і безоплатие (використання як засобу платежу, продаж, розмін, обмін, дарування, передача в борг або в рахунок покриття боргу, програш в азартних іграх тощо). [3, ст.199]
Злочин, залежно від способу, є закінченим з моменту вчинення однієї із перелічених у ч. 1 ст. 200 дій.
Суб'єктом злочину може бути будь-яка особа, яка на момент вчинення злочину досягла віку 16 ро-ків.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим уми-слом. Обов'язковою ознакою підробки, придбання, зберігання, перевезення, пересилання відповідних предметів злочину є мета їх збуту.
Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) по-вторно; 2) за попередньою змовою групою осіб. Під повторністю злочину розуміють вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини Кримінального кодексу.[3,ст.32]. Для ч. 2 ст. 200 повторним є лише вчинення даного злочину особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ч. 1 або ч. 2 цієї ж статті.
Вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб означає спільне вчинення цього злочину декількома (двома і більше) суб’єктами злочину, які заздалегідь домовились про спільне його вчинення. Ця домовленість можлива на стадії до готування злочину, а також у процесі замаху на злочин.[3,ст.28]
Використана література:
Закон України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" від 5 квітня 2001 р.
Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням. Затверджене Постановою Правління НБ N 367 від 27.08.2001р.
Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І.Хавронюка. – К.:Каннон,А.С.К., 2002.
