Посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя
РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:
Стаття 379. Посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя
Вступ
У третє тисячоліття Україна увійшла з великими демократичними досягненнями, але десять років незалежного розвитку молодої держави не вистачило для подолання деяких негативних явищ, одним з яких є зростання злочинності. Основну роль у протидії злочинам відіграють суди, ефективній діяльності яких заважають недостатньо пристосовані до потреб сьогодення правові засади їх функціонування та інші шкідливі фактори реальної дійсності.
З метою усунення цих завад передбачається вжити суттєвих заходів щодо перебудови системи правоохоронних органів та удосконалення їх діяльності.
Значна увага при цьому має приділятися реальному забезпеченню безпеки і незалежності суддів та усунення фактів втручання в їх роботу, посягання на їх здоров’я і життя.
Пленум Верховного Суду України у постанові від 18 червня "Про застосування законодавства, що передбачає державний захист суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві" висловив занепокоєння з приводу поширення фактів втручання в діяльність судів і правоохоронних органів, посягання на життя, здоров'я, гідність і майно зазначених осіб та визнав, що стан забезпечення безпеки суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві, є незадовільним і не гарантує об'єктивного та неупередженого розгляду справ, захисту прав і свобод громадян.
Сьогодні погрози вбивством, насильством, знищенням майна щодо суддів, а так само їх близьких родичів у зв'язку з діяльністю у здійсненні правосуддя поширені в більшості регіонів України.
Захистити суддів від таких негативних явищ покликаний Кримінальний кодекс України, який окремим розділом – “ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ПРАВОСУДДЯ” встановлює сувору кримінальну відповідальність за такі посягання.
Стаття 379. Посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя
Вбивство або замах на вбивство судді, народного засідателя чи присяжного або їх близьких родичів у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя,—
караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.
Основним безпосереднім об’єктом злочину є встановлений законом порядок здійснення правосуддя в частині діяльності судді, народного засідателя чи присяжного. Додатковим обов’язковим його об’єктом виступає життя особи.
Початком життя вважається початок фізіологічних пологів. Кінцевим моментом життя визнається настання фізіологічної смерті, коли внаслідок повної зупинки серця і припинення постачання клітинам кисню відбувається незворотний процес розпаду клітин центральної нервової системи і смерть мозку.
Потерпілими від злочину можуть бути: 1) суддя; 2) народний засідатель; 3) присяжний; 4) їх близькі родичі.
Під суддею розуміється професійний суддя, який є службовою особою і в конституційному порядку наділений повноваженнями здійснювати правосуддя у Конституційному Суді чи будь-якому суді загальної юрисдикції (місцевому, апеляційному, касаційному, вищому спеціалізованому, Верховному Суді). Поняттям суддя охоплюються також голови і заступники вказаних судів: Водночас у даному випадку не охоплюються цим поняттям народний засідатель і присяжний, які у разі, коли вони беруть участь у розгляді справи, є також суддями.
Право на зайняття посади судді місцевого суду має громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту та стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Суддею апеляційного суду може бути громадянин України який досяг на день обрання 30 років, має вишу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права не менш як п'ять років, у тому числі не менш як три роки на посаді судді.
Суддею вищого спеціалізованого суду може бути громадянин України, не молодший 30 років, який має вищу юридичну освіту та стаж роботи в галузі права не менш як сім років, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Суддею Верховного Суду України може бути громадянин України, який досяг на день обрання 35 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менш як де-сять років, у тому числі не менш як п'ять років на посаді судді.
Судді недоторканні. Судді не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності і взяті під варту без згоди Верховної Рйди України. Суддя не може бути затриманий за підозрою у вчи-ненні злочину, а також підданий приводу чи примусово доставле-ний у будь-який державний орган в порядку провадження у спра-вах про адміністративні правопорушення. Суддя, затриманий за підозрою у вчиненні злочину чи адміністративного правопорушен-ня, стягнення за яке накладається у судовому порядку, повинен бути негайно звільнений після з'ясування його особи.
Недоторканність судді поширюється на його житло, службове приміщення, транспорт і засоби зв'язку, кореспонденцію, належне йому майно і документи.
Народні засідателі - це громадяни України, які у випадках, визначених процесуальним законом, вирішують у складі суду справи разом з професійними суддями, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя. Народним засідателем може бути громадянин україни, який досяг 25-річного віку.
Присяжними визнаються громадяни України, які у випадках, передбачених процесуальним законом, залучаються до здійснення правосуддя, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя. Суд присяжних утворюється для розгляду по першій інстанції судових справ, визначених процесуальним законом. Присяжними можуть бути громадянин України, які досягли 30-річного віку.
До числа близьких родичів належать: батьки, дружина (чоловік), діти, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки.
Посягання на Голову чи суддю Конституційного Суду або Верховного Суду, або вищих спеціалізованих судів України у зв’язку з їх державною діяльністю слід кваліфікувати за ст. 112 (Посягання на державного чи громадського діяча)
Об’єктивна сторона злочину проявляється у посяганні на життя зазначеного потерпілого і може виражатися у: 1) його умисному вбивстві; 2) замаху на його вбивство.
Вбивство - умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Суспільно небезпечним наслідком вбивства є настання фізіологічної (незворотної) смерті потерпілого.
Замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що на залежали від її волі.
При вчиненні цього злочину у другій його формі не має значення, який саме замах було вчинено — закінчений чи незакінчений.
Закінченим цей злочин вважається: у першій його формі — з моменту настання смерті потерпілого; у другій формі — з моменту вчинення дій, які утворюють замах на його вбивство.
Суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка на момент вчинення злочину досягла 14-річного віку.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. При цьому інтелектуальним моментом умислу має, зокрема, охоплюватись специфічний соціальний статус потерпілого (те, що він є суддею, народним засідателем чи присяжним або близьким родичем однієї з цих осіб).
Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони вбивства чи замаху на вбивство судді, народного засідателя чи присяжного або їх близьких родичів є мотив. Такого роду посягання здійснюється у зв’язку з діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя.
Діяльність пов’язана із здійсненням правосуддя - діяльність суддії народного засідателя чи присяжного, яка власне і становить зміст здійснення правосуддя, а саме реалізацію у встановленому законом порядку своїх повноважень з підготовки до розгляду, розгляду судової справи, винесення у ній рішення та його виконання Діяльністю, пов’язаною із здійненням правосуддя, слід також визнавати будь-яку іншу службову діяльність судді яка хоч і опосередковано, але має відношення до здійснення правосуддя (проведення узагальнення судової практики розгляд звернень громадян тощо). Такою діяльністю є також дії організаційного та процесуального характеру, які суддя вчиняє у зв’язку із зайняттям ним адміністративної посади у суді (голови суду, його заступника) і які безпосередньо впливають на розгляд судової справи і полягають, зокрема, у призначенні суддів як головуючих у судових засіданнях, відводі суддів, принесенні протестів на рішення у судових справах, зупиненні виконання таких рішень, або пов’язані з вирішенням питань щодо організації діяльності суду (призначення і звільнення працівників суду, підвищення їх кваліфікації, керівництва канцелярією суду, кликання президії чи пленуму суду тощо). Водночас здійснення суддею діяльності, яка хоча певною мірою і обумовлена його статусом, але головним чином прямована на виконання інших, ніж здійснення правосуддя, функцій (наприклад, участь судді у науково-практичній конференції, підготовці нормативно-правових актів тощо), не охоплюється розглядуваним поняттям.
Якщо такий зв’язок відсутній, а вбивство чи замах на вбивство таких осіб вчинено за інших мотивів (із ревнощів, хуліганських спонукань, помсти на побутовому ґрунті тощо), дії винного слід кваліфікувати за відповідною частиною (відповідним пунктом ч. 2) ст. 115 (Умисне вбивство), а у певних випадках за ст. 112 - (якщо мав місце замах на вбивство — ще й за відповідною частиною ст. 15).
Висновки.
Отже, основним безпосереднім об’єктом злочину є встановлений законом порядок здійснення правосуддя в частині діяльності судді, народного засідателя чи присяжного, при цьому додатковим обов’язковим його об’єктом виступає життя особи.
Потерпілими від злочину можуть бути: 1) суддя; 2) народний засідатель; 3) присяжний; 4) їх близькі родичі.
Об’єктивна сторона злочину проявляється у посяганні на життя зазначеного потерпілого і може виражатися у: 1) його умисному вбивстві; 2) замаху на його вбивство.
При вчиненні цього злочину у другій його формі не має значення, який саме замах було вчинено — закінчений чи незакінчений.
Закінченим цей злочин вважається: у першій його формі — з моменту настання смерті потерпілого; у другій формі — з моменту вчинення дій, які утворюють замах на його вбивство.
Суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка на момент вчинення злочину досягла 14-річного віку. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони вбивства чи замаху на вбивство судді, народного засідателя чи присяжного або їх близьких родичів є мотив – діяльність пов’язана із здійсненням правосуддя.
Використана література:
Конституція України (ст. ст, 124-129).
Закон України “Про статус суддів від 15 грудня 1992р. (ст. ст. 1—15).
Закон України “Про Конституційний Суд України від 16 жовтня 1996 р. (. ст. 16-19).
Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І.Хавронюка. – К.:Каннон,А.С.К., 2002.
Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Під заг. ред. Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. – К., “Форум”, 2001.
Стаття 379. Посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя
Вступ
У третє тисячоліття Україна увійшла з великими демократичними досягненнями, але десять років незалежного розвитку молодої держави не вистачило для подолання деяких негативних явищ, одним з яких є зростання злочинності. Основну роль у протидії злочинам відіграють суди, ефективній діяльності яких заважають недостатньо пристосовані до потреб сьогодення правові засади їх функціонування та інші шкідливі фактори реальної дійсності.
З метою усунення цих завад передбачається вжити суттєвих заходів щодо перебудови системи правоохоронних органів та удосконалення їх діяльності.
Значна увага при цьому має приділятися реальному забезпеченню безпеки і незалежності суддів та усунення фактів втручання в їх роботу, посягання на їх здоров’я і життя.
Пленум Верховного Суду України у постанові від 18 червня "Про застосування законодавства, що передбачає державний захист суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві" висловив занепокоєння з приводу поширення фактів втручання в діяльність судів і правоохоронних органів, посягання на життя, здоров'я, гідність і майно зазначених осіб та визнав, що стан забезпечення безпеки суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві, є незадовільним і не гарантує об'єктивного та неупередженого розгляду справ, захисту прав і свобод громадян.
Сьогодні погрози вбивством, насильством, знищенням майна щодо суддів, а так само їх близьких родичів у зв'язку з діяльністю у здійсненні правосуддя поширені в більшості регіонів України.
Захистити суддів від таких негативних явищ покликаний Кримінальний кодекс України, який окремим розділом – “ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ПРАВОСУДДЯ” встановлює сувору кримінальну відповідальність за такі посягання.
Стаття 379. Посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя
Вбивство або замах на вбивство судді, народного засідателя чи присяжного або їх близьких родичів у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя,—
караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.
Основним безпосереднім об’єктом злочину є встановлений законом порядок здійснення правосуддя в частині діяльності судді, народного засідателя чи присяжного. Додатковим обов’язковим його об’єктом виступає життя особи.
Початком життя вважається початок фізіологічних пологів. Кінцевим моментом життя визнається настання фізіологічної смерті, коли внаслідок повної зупинки серця і припинення постачання клітинам кисню відбувається незворотний процес розпаду клітин центральної нервової системи і смерть мозку.
Потерпілими від злочину можуть бути: 1) суддя; 2) народний засідатель; 3) присяжний; 4) їх близькі родичі.
Під суддею розуміється професійний суддя, який є службовою особою і в конституційному порядку наділений повноваженнями здійснювати правосуддя у Конституційному Суді чи будь-якому суді загальної юрисдикції (місцевому, апеляційному, касаційному, вищому спеціалізованому, Верховному Суді). Поняттям суддя охоплюються також голови і заступники вказаних судів: Водночас у даному випадку не охоплюються цим поняттям народний засідатель і присяжний, які у разі, коли вони беруть участь у розгляді справи, є також суддями.
Право на зайняття посади судді місцевого суду має громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту та стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Суддею апеляційного суду може бути громадянин України який досяг на день обрання 30 років, має вишу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права не менш як п'ять років, у тому числі не менш як три роки на посаді судді.
Суддею вищого спеціалізованого суду може бути громадянин України, не молодший 30 років, який має вищу юридичну освіту та стаж роботи в галузі права не менш як сім років, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Суддею Верховного Суду України може бути громадянин України, який досяг на день обрання 35 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менш як де-сять років, у тому числі не менш як п'ять років на посаді судді.
Судді недоторканні. Судді не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності і взяті під варту без згоди Верховної Рйди України. Суддя не може бути затриманий за підозрою у вчи-ненні злочину, а також підданий приводу чи примусово доставле-ний у будь-який державний орган в порядку провадження у спра-вах про адміністративні правопорушення. Суддя, затриманий за підозрою у вчиненні злочину чи адміністративного правопорушен-ня, стягнення за яке накладається у судовому порядку, повинен бути негайно звільнений після з'ясування його особи.
Недоторканність судді поширюється на його житло, службове приміщення, транспорт і засоби зв'язку, кореспонденцію, належне йому майно і документи.
Народні засідателі - це громадяни України, які у випадках, визначених процесуальним законом, вирішують у складі суду справи разом з професійними суддями, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя. Народним засідателем може бути громадянин україни, який досяг 25-річного віку.
Присяжними визнаються громадяни України, які у випадках, передбачених процесуальним законом, залучаються до здійснення правосуддя, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя. Суд присяжних утворюється для розгляду по першій інстанції судових справ, визначених процесуальним законом. Присяжними можуть бути громадянин України, які досягли 30-річного віку.
До числа близьких родичів належать: батьки, дружина (чоловік), діти, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки.
Посягання на Голову чи суддю Конституційного Суду або Верховного Суду, або вищих спеціалізованих судів України у зв’язку з їх державною діяльністю слід кваліфікувати за ст. 112 (Посягання на державного чи громадського діяча)
Об’єктивна сторона злочину проявляється у посяганні на життя зазначеного потерпілого і може виражатися у: 1) його умисному вбивстві; 2) замаху на його вбивство.
Вбивство - умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Суспільно небезпечним наслідком вбивства є настання фізіологічної (незворотної) смерті потерпілого.
Замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що на залежали від її волі.
При вчиненні цього злочину у другій його формі не має значення, який саме замах було вчинено — закінчений чи незакінчений.
Закінченим цей злочин вважається: у першій його формі — з моменту настання смерті потерпілого; у другій формі — з моменту вчинення дій, які утворюють замах на його вбивство.
Суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка на момент вчинення злочину досягла 14-річного віку.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. При цьому інтелектуальним моментом умислу має, зокрема, охоплюватись специфічний соціальний статус потерпілого (те, що він є суддею, народним засідателем чи присяжним або близьким родичем однієї з цих осіб).
Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони вбивства чи замаху на вбивство судді, народного засідателя чи присяжного або їх близьких родичів є мотив. Такого роду посягання здійснюється у зв’язку з діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя.
Діяльність пов’язана із здійсненням правосуддя - діяльність суддії народного засідателя чи присяжного, яка власне і становить зміст здійснення правосуддя, а саме реалізацію у встановленому законом порядку своїх повноважень з підготовки до розгляду, розгляду судової справи, винесення у ній рішення та його виконання Діяльністю, пов’язаною із здійненням правосуддя, слід також визнавати будь-яку іншу службову діяльність судді яка хоч і опосередковано, але має відношення до здійснення правосуддя (проведення узагальнення судової практики розгляд звернень громадян тощо). Такою діяльністю є також дії організаційного та процесуального характеру, які суддя вчиняє у зв’язку із зайняттям ним адміністративної посади у суді (голови суду, його заступника) і які безпосередньо впливають на розгляд судової справи і полягають, зокрема, у призначенні суддів як головуючих у судових засіданнях, відводі суддів, принесенні протестів на рішення у судових справах, зупиненні виконання таких рішень, або пов’язані з вирішенням питань щодо організації діяльності суду (призначення і звільнення працівників суду, підвищення їх кваліфікації, керівництва канцелярією суду, кликання президії чи пленуму суду тощо). Водночас здійснення суддею діяльності, яка хоча певною мірою і обумовлена його статусом, але головним чином прямована на виконання інших, ніж здійснення правосуддя, функцій (наприклад, участь судді у науково-практичній конференції, підготовці нормативно-правових актів тощо), не охоплюється розглядуваним поняттям.
Якщо такий зв’язок відсутній, а вбивство чи замах на вбивство таких осіб вчинено за інших мотивів (із ревнощів, хуліганських спонукань, помсти на побутовому ґрунті тощо), дії винного слід кваліфікувати за відповідною частиною (відповідним пунктом ч. 2) ст. 115 (Умисне вбивство), а у певних випадках за ст. 112 - (якщо мав місце замах на вбивство — ще й за відповідною частиною ст. 15).
Висновки.
Отже, основним безпосереднім об’єктом злочину є встановлений законом порядок здійснення правосуддя в частині діяльності судді, народного засідателя чи присяжного, при цьому додатковим обов’язковим його об’єктом виступає життя особи.
Потерпілими від злочину можуть бути: 1) суддя; 2) народний засідатель; 3) присяжний; 4) їх близькі родичі.
Об’єктивна сторона злочину проявляється у посяганні на життя зазначеного потерпілого і може виражатися у: 1) його умисному вбивстві; 2) замаху на його вбивство.
При вчиненні цього злочину у другій його формі не має значення, який саме замах було вчинено — закінчений чи незакінчений.
Закінченим цей злочин вважається: у першій його формі — з моменту настання смерті потерпілого; у другій формі — з моменту вчинення дій, які утворюють замах на його вбивство.
Суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка на момент вчинення злочину досягла 14-річного віку. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони вбивства чи замаху на вбивство судді, народного засідателя чи присяжного або їх близьких родичів є мотив – діяльність пов’язана із здійсненням правосуддя.
Використана література:
Конституція України (ст. ст, 124-129).
Закон України “Про статус суддів від 15 грудня 1992р. (ст. ст. 1—15).
Закон України “Про Конституційний Суд України від 16 жовтня 1996 р. (. ст. 16-19).
Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І.Хавронюка. – К.:Каннон,А.С.К., 2002.
Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Під заг. ред. Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. – К., “Форум”, 2001.