Притягнення як обвинуваченого
Притягнення як обвинуваченого
Основні питання, які необхідно вивчити у процесі опрацювання теми: поняття і значення акту притягнення як обвинуваченого; строки і порядок пред’явлення обвинувачення; зміна і доповнення обвинувачення; допит обвинуваченого.
Рекомендована література:
Азаров Ю.И. Деятельность следователя ОВД по доказыванию обстоятельств, характеризующих личность обвиняемого. Учебное пособие. – К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1991. – 80 с.
Бахин В.П. Следственная практика: проблемы, изучение и совершенствование. К., 1991., 142с.
Дубинский А.Я. Прекращение уголовного дела в стадии предварительного расследования. К., 1975. 132с.
Дубинский А.Я. Производство предварительного расследования органами внутренних дел. К., 1987. 84с.
Ковальчук С.О. Повноваження захисника при пред’явленні обвинувачення // Пробл. вдоскон. практики застосування кримінально-правових засобів протидії злочинності органами внутр. справ. – Львів, 2005. – с. 70-73
Копетюк М. Процесуальний статус неповнолітнього обвинуваченого // Юрид. Україна. – 2006. - №4. – с. 72-76.
Кузьмінова В.Ю. Притягнення як обвинуваченого у кримінальному процесі України \\ Науковий вісник Дніпропетровського ДУВС. – 2006. – Спец. Вип. - №1. – С.55-58.
Липец А.Я., Сивачев А.В. Законность и обоснованность предьявления обвинения: Учеб. пособ. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1988. – 84 с.
Любичев С.Г. Этические основы следственной тактики. М., 1980. 96с.
Порубов К.И. Допрос в советском уголовном судопроизводстве. Минск. 1973. 367с.
Таджиев Х.С. Прокурорский надзор и ведомственный контроль за расследованием преступлений. Ташкент. 1985.
Шейфер С.А. Предварительное следствие. Общие условия. Куйбишев, 1986.
Шейфер С.А. Следственные действия. Система и процессуальная форма. М., 1981. 126с.
Значення і підстави притягнення особи як обвинуваченого
Таким чином ми знаємо, що обвинувачений – це особа щодо якої в установленому законом порядку винесена постанова про притягнення її як обвинуваченого (ч.1 ст.43).
Таке рішення слідчого є одним із найважливіших рішень, яке він приймає в стадії досудового розслідування до закінчення справи.
Притягуючи особу до відповідальності, слідчий виходить із матеріалів справи, доказів, які зібрані ним при проведенні слідчих дій. Однак слід пам’ятати, що сам факт притягнення особи як обвинуваченої по справі, не означає визнання цієї особи винною. Винність доводиться в законному порядку і встановлюється обвинувальним вироком суду.
Юридичне, процесуальне значення притягнення особи як обвинуваченої полягає в тому, що з виконанням цієї процесуальної дії в розслідуванні справи наступає новий етап, який виражається у наступному:
Значення
В кримінальній справі появляється новий, центральний процесуальний суб’єкт – обвинувачений.
Обвинувачений набуває певних процесуальних прав і на нього покладаються певні обов’язки.
Права обвинуваченого (ч.2 ст.43):
знати в чому його обвинувачують;
давати показання з пред’явленого йому обвинувачення;
відмовлятись давати показання і відповідати на запитання;
мати захисника і побачення з ним до першого допиту;
подавати докази;
заявляти клопотання;
ознайомлюватися після закінчення досудового слідства або дізнання зі всіма матеріалами справи;
брати участь у судовому розгляді в суді першої інстанції;
заявляти відводи;
подавати скарги на дії і рішення особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду;
за наявності відповідних підстав – на забезпечення безпеки.
Обов’язки обвинуваченого (ст.135):
з’являтися за викликом;
не ухилятися від слідства;
не перешкоджати встановленню істини по справі;
3. Набувають конкретних прав і обов’язків органи досудового слідства.
Право: застосовувати примусові заходи (привід, запобіжні заходи, відсторонення від посади, накладання арешту на майно).
Обов’язки:
створити умови для реалізації прав обвинуваченому;
пред’явити обвинувачення і допитати в конкретні терміни.
4. Притягнення особи як обвинуваченого визначає межі обвинувачення (ст.223) та межі судового розгляду (ст.275).
Підстави притягнення особи як обвинуваченого.
Згідно ст.5 КПК ніхто не може бути притягнутий як обвинувачений інакше як на підставах і в порядку встановлених законом.
Стаття 131 КПК такою підставою називає достатність доказів, які вказують на вчинення злочину певною особою. Це означає, що слідчий повинен бути переконаний в тому що:
розслідувальна подія мала місце;
її вчинено саме даною особою;
в діянні є всі передбачені законом ознаки складу злочину.
Дане переконання має випливати із матеріалів справи, і із внутрішнього переконання слідчого у винності даної особи.
Сумніви з винності особи, виходячи з презумпції невинуватості, повинні тлумачитись на користь особи (ст.62 КПК).
А тому закон дозволяє слідчому відстоювати свою точку зору і не погодитися з письмовими вказівками прокурора, начальника слідчого відділу, щодо кваліфікації, пред’явлення обвинувачення і обсягу обвинувачення (ст.114 КПК).
Враховуючи важливість акту притягнення особи як обвинуваченого, слідчий не вправі передоручити проведення цієї процесуальної дії іншому слідчому, або органу дізнання. Він повинен це зробити сам.
Процесуальний порядок притягнення особи як обвинуваченого і допит обвинуваченого. Зміна і доповнення обвинувачення
Маючи в своєму розпорядженні достатню кількість доказів винності певної особи у вчиненні злочину і переконавшись у відсутності обставин, які включають провадження по справі (ст.6 КПК), слідчий вирішує питання про притягнення особи, як обвинуваченої по справі.
Порядок притягнення особи як обвинуваченого складається із трьох самостійних процесуальних дій:
Винесення постанови про притягнення особи, як обвинуваченого (ст.132 КПК).
Пред’явлення обвинувачення, або положення постанови про притягнення (ст.140).
Допит обвинуваченого (ст.143 – 145).
Розглянемо кожну процесуальну дію окремо:
1. Винесення постанови про притягнення як обвинуваченого (ст.132).
Постанова про притягнення як обвинуваченого складається з трьох частин: вступної, описової, резолютивної.
У вступній частині зазначається місце і дата її складання, хто складав, по якій кримінальній справі.
У описовій (мотивувальній) частині викладається прізвище, ім’я та ім’я по-батькові обвинуваченого, рік народження, час, місце та інші обставини вчинення злочину, наскільки вони відомі слідчому, визначається кваліфікація злочину за відповідними статтями /пунктами, частинами статей/ кримінального закону. Робиться висновок, що у справі зібрано достатньо доказів, які вказують на вчинення злочину даною особою, а також посилання на ст.ст.131, 132 КПК.
При скоєнні особою декількох злочинів, що підпадають під дію декількох статей кримінального кодексу, в постанові необхідно вказати, які саме дії підпадають під кожну з статей кримінального закону, а також вказати всі кваліфікуючі ознаки злочину.
У резолютивній частині слідчий формулює конкретне рішення про притягнення особи як обвинуваченого за конкретними статтями /пунктами, частинами статей/ кримінального закону із зазначенням її прізвища, імені та по-батькові, дня, місця і року народження.
Постанову підписує слідчий. Копія постанови негайно надсилається прокуророві. Коли в справі є достатньо підстав для обвинувачення у вчиненні злочину чи злочинів кількох осіб, то щодо кожної з них слідчий виносить окрему постанову.
В тих випадках, коли злочинні дії обвинуваченого кваліфікуються по статті закону , що передбачає відповідальність за повторне вчинення таких дій, в постанові має бути вказано, коли в минулому були скоєні такі дії і яку відповідальність за них ніс обвинувачений.
Закон не вимагає, щоб в постанові про притягнення як обвинуваченого приводити докази, що підтверджують обвинувачення, пред’явлене по справі.
Пленум ВСУ в постанові від 25.03.1988р. “Про застосування судами України кримінально-процесуального законодавства, що регулює повернення справи на додаткове розслідування”, роз’яснив, що коли пред’явлено не конкретне обвинувачення, зокрема, не вказані час, місце, спосіб, мотив, а також інші ознаки злочину, не дана юридична оцінка кожному діянню, то це є істотним порушенням кримінально-процесуального закону і підставою для повернення справи на додаткове розслідування (п.13).
Процесуальне законодавство передбачає особливий порядок притягнення як обвинувачених окремих категорій громадян: Президента та кандидата у Президенти, депутатів, суддів.
2. Пред’явлення обвинувачення (ст.ст.133 – 136, 140, 142).
Строки пред’явлення:
Пред’явлення обвинувачення повинно відбутися не пізніше двох днів з моменту винесення постанови про притягнення даної особи як обвинуваченого і в усякому випадку, не пізніше дня явки обвинуваченого чи його приводу (ст.ст.133 КПК).
Якщо обвинувачений ухилився від явки або якщо він не з’явився по виклику з поважних причин, то обвинувачення може бути пред’явлено і по витоку двох днів.
Порядок виклику ( ст. 134 КПК)
Обвинувачений, що знаходиться на волі, викликається для пред’явлення обвинувачення телефонограмою, телеграмою чи повісткою, що вручається обвинуваченому під розписку. Арештований обвинувачений викликається через адміністрацію установи з вказівкою в письмовому відношенні на ім’я начальника установи (СІЗО, ІТЗ) на який час і куди необхідно доставити арештованого (ст.134 КПК). Обвинувачений, що не досяг ще 16 – річного віку, викликається через родичів чи законних представників.
В тому випадку, якщо обвинувачений без поважних причин не з’являється до слідчого по його виклику, то слідчий керуючись ст.135, 136 КПК, вирішує питання про примусовий привід його через органи міліції, про що складає постанову.
Коли місце знаходження обвинуваченого не відоме орган слідства вживає заходи по його розшуку (ст.137 – 139 КПК).
Законодавець визнає поважними наступні причини неявки обвинуваченого по виклику:
Несвоєчасне отримання повістки.
Хвороба чи інші обставини, що позбавляють його можливості своєчасно з’явитись до слідчого (стихійне лихо та ін.).
Порядок пред’явлення обвинувачення (ст.140 КПК )
При пред’явленні обвинувачення присутність захисника є обов’язковою, крім відмови, якщо вона можлива.
Слідчий переконавшись в особі обвинуваченого оголошує йому постанову про притягнення в якості обвинуваченого і роз’яснює суть пред’явленого обвинувачення, роз’яснює права мати захисника та вручає копію постанови про притягнення як обвинуваченого.
Про пред’явлення обвинувачення, роз’яснення його суті і вручення копії постанови слідчий складає протокол із зазначенням години і дати пред’явлення обвинувачення, який підписується обвинуваченим, слідчим та захисником.
У разі відмови обвинуваченого поставити підпис у протоколі, слідчий робить на ньому відмітку про відмову від підпису і зазначає мотиви відмови, про що сповіщає прокурора.
При пред’явленні обвинувачення слідчий зобов’язаний роз’яснити обвинуваченому надані законом йому права.
Про роз’яснення обвинуваченому його прав відмічається в постанові про пред’явлення обвинувачення, що засвідчує своїм підписом обвинувачений (ст.142 КПК).
В стадії попереднього розслідування обвинувачений наділений правами, використовуючи які він має реальну можливість захищатися від пред’явленого йому обвинувачення.
Згідно ст.142 КПК України обвинувачений має право:
Знати, в чому його обвинувачують. Це право забезпечується складанням постанови про притягнення як обвинуваченого, актом пред’явлення і обов’язковістю слідчого роз’яснити обвинуваченому суть пред’явленого йому обвинувачення.
Давати показання по пред’явленому йому обвинуваченню або відмовитись давати показання і відповідати на запитання.
Подавати докази. При цьому слідчий зобов’язаний ознайомитися з поданими доказами і вирішувати питання про долучення їх до справи.
Заявляти клопотання про проведення окремих слідчих дій. Слідчий зобов’язаний задоволити клопотання, якщо обставини, про встановлення яких просить обвинувачений, мають значення для справи. В випадку відмови в такому клопотанні слідчий зобов’язаний скласти мотивовану постанову.
Заявляти відвід слідчому, прокурору, експерту, спеціалісту та перекладачу.
З дозволу слідчого бути присутнім при проведенні окремих слідчих дій.
Знайомитися з усіма матеріалами справи при закінченні досудового розслідування.
Мати захисника і побачення з ним до першого допиту.
Подавати скарги на дії та рішення слідчого та прокурора.
3. Допит обвинуваченого (ст.143 КПК)
Показання обвинуваченого є джерелом доказів і одночасно засобом захисту від пред’явленого обвинувачення, а одержані вони можуть бути лише шляхом проведення допиту. Закон зобов’язує слідчого допитати обвинуваченого негайно після його явки або приводу і в усякому разі не пізніше доби після пред’явлення обвинувачення.
Місце допиту
Слідчий допитує обвинуваченого за місцем проведення слідства, а при необхідності і за місцем перебування обвинуваченого, тобто – роботи, лікування, ув’язнення, проживання.
Час допиту
Допит обвинуваченого проводиться, як правило, вдень. Допит у нічний час можливий лише у виняткових випадках, наприклад, за клопотанням самого обвинуваченого, що раніше відмовився давати показання взагалі, про що повинно бути відмічено в протоколі допиту, а також у випадках, коли відкладення допиту може привести до втрати доказів, ухилення від слідства співучасників.
Обвинувачені по одній справі допитуються окремо. Слідчий повинен вживати заходів, щоб обвинувачені в одній і тій же справі не могли спілкуватися між собою, викликати кожного на певний час, дати вказівку адміністрації місця попереднього ув’язнення про окреме утримання обвинувачених ст.6 Закону “Про попереднє ув’язнення від 30.06.93р.”.
На початку допиту слідчий повинен запитати, чи визнає він себе винним у пред’явленому обвинуваченні, якщо визнає, то чи повністю чи частково, чи взагалі не визнає вини, після чого пропонує йому дати показання по суті обвинувачення, а також про всі інші обставини, що мають значення по справі.
Обвинувачений як підозрюваний, не попереджається про кримінальну відповідальність за відмову від дачі і за дачу завідома неправдивих показань, по давати показання це його право.
Обвинуваченому роз’яснюються вимоги ст.63 Конституції України.
Слідчий вислуховує показання обвинуваченого і в разі необхідності, ставить йому питання для конкретизації і деталізації з’ясовуваних обставин справи, визначення ролі його співучасників. У відповідності до ч.6 ст.143 КПК забороняється ставити запитання, у формулюванні яких містяться відповідь, частина відповіді, або підказка до неї.
Запитання можуть ставити присутні на допиті: прокурор, начальник СВ, захисник, законний представник обвинуваченого. Запитання останніх двох слідчий може відвести, але заносить в протокол.
Протокол допиту обвинуваченого повинен бути оформлений відповідно до вимог ст.85 і 145 КПК, а коли застосовується при допиті звуко чи відеозапис, то і ст.852 КПК. У протоколі зазначаються місце і дата допиту, посада, звання і прізвище особи, що проводила допит, час початку і закінчення допиту і коли робились перерви, відновлювався допит; прізвище, ім’я та по-батькові обвинуваченого та його детальні анкетні дані. Після цього у протоколі фіксується ставлення обвинуваченого до пред’явленого обвинувачення – визнав себе винним повністю або частково, чи не визнав себе винним зовсім.
Показання обвинуваченого і відповіді на поставлені запитання викладаються від першої особи і по можливості дослівно, за винятком нецензурних висловів і образливих слів. Жаргонні звороти заносяться до протоколу з роз’ясненням їх значення.
Показання обвинуваченого повинні записуватись повністю, незалежно від наявності звукозапису чи відеозапису.
Якщо під час допиту слідчий пред’явив обвинуваченому речові докази чи документи, оголошував показання осіб, то ці дії повинні бути чітко і повно зафіксовані в протоколі.
Після закінчення допиту слідчий пред’являє протокол обвинуваченому для особистого ознайомлення. На прохання обвинуваченого, протокол може бути прочитаний йому слідчим, про що зазначається в протоколі. Всі доповнення і поправки до протоколу, запропоновані обвинуваченим, підлягають обов’язковому занесенню до цього документу.
Протокол підписують обвинувачений і слідчий.
Якщо протокол написаний на декількох сторінках, обвинувачений, а також перекладач, якщо він брав участь у допиті, підписують кожну сторінку окремо, і інші особи, що брали участь у допиті, чи були присутні при цьому, підписують протокол в кінці.
На прохання обвинуваченого, йому надається можливість написати свої показання власноручно, про що робиться відмітка в протоколі допиту. Слідчий, ознайомившись з письмовими показаннями обвинуваченого, написаними ним власноручно, може поставити йому додаткові запитання, що разом з відповідями заносяться в протокол (ст.146 КПК).
Протокол підписують обвинувачений і слідчий.
У разі відмови обвинуваченого підписати протокол допиту, це відмічається у протоколі і засвідчується підписом слідчого (ч.5 ст.85 КПК).
До протоколу допиту обвинуваченого можуть додаватися різні схеми, замальовки, виконані обвинуваченим у ході допиту, що також підписується обвинуваченим та слідчим.
Ст.144 – Якщо глухий, німий, сліпий або обмежено осудній – приймає участь захисник: особа яка розуміє знаки глухих і німих.
Зміна та доповнення обвинувачення. Усунення обвинуваченого від посади
У процесі досудоого слідства може виникнути необхідність змінити чи доповнити обвинувачення.
Згідно ст.141 КПК України зміна початкового обвинувачення можлива у зв’язку:
Неправильною кваліфікацією злочину.
Із встановленням нових обставин, істотно відмінних від вказаних у постанові.
Доповненням обвинувачення у випадку встановлення нових епізодів злочинної діяльності обвинуваченого.
Коли відпала частина обвинувачень, пред’явлених обвинуваченому.
Зміна і доповнення обвинувачення проводиться шляхом винесення нової постанови, яка оголошується обвинуваченому.
Після чого обвинуваченого необхідно допитати по новому обвинуваченню. Цим забезпечується повнота дослідження обставин справи і гарантується обвинуваченому можливість реально здійснити своє право на захист.
В четвертому випадку, коли в ході розслідування пред’явлене обвинувачення в якій-небудь частині не знайшло свого підтвердження слідчий закриває справу в цій частині своєю мотивованою постановою, про що оголошує під розписку обвинуваченому. Якщо включення окремих епізодів потягло за собою зміну кваліфікації злочину, необхідно знову прийняти обвинувачення.
В випадку притягнення як обвинуваченого посадової особи, слідчий може усунути його від посади на час проведення слідства, про що виносить постанову, яка санкціонується прокурором.
Необхідність усунення обвинуваченого від посади виникає у випадках, коли є підстави вважати, що обвинувачений, залишаючись на своїй посаді, може завдати ходу розслідування, приховати чи знищити документи і речові докази, змінити зміст документів, вплинути на свідків і потерпілих, що знаходяться в службовій підлеглості.
Коли відпадають підстави, за якими було прийнято рішення про усунення обвинуваченого від посади, слідчий своєю постановою скасовує цей захід процесуального примусу (ст.147 КПК).
Основні питання, які необхідно вивчити у процесі опрацювання теми: поняття і значення акту притягнення як обвинуваченого; строки і порядок пред’явлення обвинувачення; зміна і доповнення обвинувачення; допит обвинуваченого.
Рекомендована література:
Азаров Ю.И. Деятельность следователя ОВД по доказыванию обстоятельств, характеризующих личность обвиняемого. Учебное пособие. – К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1991. – 80 с.
Бахин В.П. Следственная практика: проблемы, изучение и совершенствование. К., 1991., 142с.
Дубинский А.Я. Прекращение уголовного дела в стадии предварительного расследования. К., 1975. 132с.
Дубинский А.Я. Производство предварительного расследования органами внутренних дел. К., 1987. 84с.
Ковальчук С.О. Повноваження захисника при пред’явленні обвинувачення // Пробл. вдоскон. практики застосування кримінально-правових засобів протидії злочинності органами внутр. справ. – Львів, 2005. – с. 70-73
Копетюк М. Процесуальний статус неповнолітнього обвинуваченого // Юрид. Україна. – 2006. - №4. – с. 72-76.
Кузьмінова В.Ю. Притягнення як обвинуваченого у кримінальному процесі України \\ Науковий вісник Дніпропетровського ДУВС. – 2006. – Спец. Вип. - №1. – С.55-58.
Липец А.Я., Сивачев А.В. Законность и обоснованность предьявления обвинения: Учеб. пособ. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1988. – 84 с.
Любичев С.Г. Этические основы следственной тактики. М., 1980. 96с.
Порубов К.И. Допрос в советском уголовном судопроизводстве. Минск. 1973. 367с.
Таджиев Х.С. Прокурорский надзор и ведомственный контроль за расследованием преступлений. Ташкент. 1985.
Шейфер С.А. Предварительное следствие. Общие условия. Куйбишев, 1986.
Шейфер С.А. Следственные действия. Система и процессуальная форма. М., 1981. 126с.
Значення і підстави притягнення особи як обвинуваченого
Таким чином ми знаємо, що обвинувачений – це особа щодо якої в установленому законом порядку винесена постанова про притягнення її як обвинуваченого (ч.1 ст.43).
Таке рішення слідчого є одним із найважливіших рішень, яке він приймає в стадії досудового розслідування до закінчення справи.
Притягуючи особу до відповідальності, слідчий виходить із матеріалів справи, доказів, які зібрані ним при проведенні слідчих дій. Однак слід пам’ятати, що сам факт притягнення особи як обвинуваченої по справі, не означає визнання цієї особи винною. Винність доводиться в законному порядку і встановлюється обвинувальним вироком суду.
Юридичне, процесуальне значення притягнення особи як обвинуваченої полягає в тому, що з виконанням цієї процесуальної дії в розслідуванні справи наступає новий етап, який виражається у наступному:
Значення
В кримінальній справі появляється новий, центральний процесуальний суб’єкт – обвинувачений.
Обвинувачений набуває певних процесуальних прав і на нього покладаються певні обов’язки.
Права обвинуваченого (ч.2 ст.43):
знати в чому його обвинувачують;
давати показання з пред’явленого йому обвинувачення;
відмовлятись давати показання і відповідати на запитання;
мати захисника і побачення з ним до першого допиту;
подавати докази;
заявляти клопотання;
ознайомлюватися після закінчення досудового слідства або дізнання зі всіма матеріалами справи;
брати участь у судовому розгляді в суді першої інстанції;
заявляти відводи;
подавати скарги на дії і рішення особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду;
за наявності відповідних підстав – на забезпечення безпеки.
Обов’язки обвинуваченого (ст.135):
з’являтися за викликом;
не ухилятися від слідства;
не перешкоджати встановленню істини по справі;
3. Набувають конкретних прав і обов’язків органи досудового слідства.
Право: застосовувати примусові заходи (привід, запобіжні заходи, відсторонення від посади, накладання арешту на майно).
Обов’язки:
створити умови для реалізації прав обвинуваченому;
пред’явити обвинувачення і допитати в конкретні терміни.
4. Притягнення особи як обвинуваченого визначає межі обвинувачення (ст.223) та межі судового розгляду (ст.275).
Підстави притягнення особи як обвинуваченого.
Згідно ст.5 КПК ніхто не може бути притягнутий як обвинувачений інакше як на підставах і в порядку встановлених законом.
Стаття 131 КПК такою підставою називає достатність доказів, які вказують на вчинення злочину певною особою. Це означає, що слідчий повинен бути переконаний в тому що:
розслідувальна подія мала місце;
її вчинено саме даною особою;
в діянні є всі передбачені законом ознаки складу злочину.
Дане переконання має випливати із матеріалів справи, і із внутрішнього переконання слідчого у винності даної особи.
Сумніви з винності особи, виходячи з презумпції невинуватості, повинні тлумачитись на користь особи (ст.62 КПК).
А тому закон дозволяє слідчому відстоювати свою точку зору і не погодитися з письмовими вказівками прокурора, начальника слідчого відділу, щодо кваліфікації, пред’явлення обвинувачення і обсягу обвинувачення (ст.114 КПК).
Враховуючи важливість акту притягнення особи як обвинуваченого, слідчий не вправі передоручити проведення цієї процесуальної дії іншому слідчому, або органу дізнання. Він повинен це зробити сам.
Процесуальний порядок притягнення особи як обвинуваченого і допит обвинуваченого. Зміна і доповнення обвинувачення
Маючи в своєму розпорядженні достатню кількість доказів винності певної особи у вчиненні злочину і переконавшись у відсутності обставин, які включають провадження по справі (ст.6 КПК), слідчий вирішує питання про притягнення особи, як обвинуваченої по справі.
Порядок притягнення особи як обвинуваченого складається із трьох самостійних процесуальних дій:
Винесення постанови про притягнення особи, як обвинуваченого (ст.132 КПК).
Пред’явлення обвинувачення, або положення постанови про притягнення (ст.140).
Допит обвинуваченого (ст.143 – 145).
Розглянемо кожну процесуальну дію окремо:
1. Винесення постанови про притягнення як обвинуваченого (ст.132).
Постанова про притягнення як обвинуваченого складається з трьох частин: вступної, описової, резолютивної.
У вступній частині зазначається місце і дата її складання, хто складав, по якій кримінальній справі.
У описовій (мотивувальній) частині викладається прізвище, ім’я та ім’я по-батькові обвинуваченого, рік народження, час, місце та інші обставини вчинення злочину, наскільки вони відомі слідчому, визначається кваліфікація злочину за відповідними статтями /пунктами, частинами статей/ кримінального закону. Робиться висновок, що у справі зібрано достатньо доказів, які вказують на вчинення злочину даною особою, а також посилання на ст.ст.131, 132 КПК.
При скоєнні особою декількох злочинів, що підпадають під дію декількох статей кримінального кодексу, в постанові необхідно вказати, які саме дії підпадають під кожну з статей кримінального закону, а також вказати всі кваліфікуючі ознаки злочину.
У резолютивній частині слідчий формулює конкретне рішення про притягнення особи як обвинуваченого за конкретними статтями /пунктами, частинами статей/ кримінального закону із зазначенням її прізвища, імені та по-батькові, дня, місця і року народження.
Постанову підписує слідчий. Копія постанови негайно надсилається прокуророві. Коли в справі є достатньо підстав для обвинувачення у вчиненні злочину чи злочинів кількох осіб, то щодо кожної з них слідчий виносить окрему постанову.
В тих випадках, коли злочинні дії обвинуваченого кваліфікуються по статті закону , що передбачає відповідальність за повторне вчинення таких дій, в постанові має бути вказано, коли в минулому були скоєні такі дії і яку відповідальність за них ніс обвинувачений.
Закон не вимагає, щоб в постанові про притягнення як обвинуваченого приводити докази, що підтверджують обвинувачення, пред’явлене по справі.
Пленум ВСУ в постанові від 25.03.1988р. “Про застосування судами України кримінально-процесуального законодавства, що регулює повернення справи на додаткове розслідування”, роз’яснив, що коли пред’явлено не конкретне обвинувачення, зокрема, не вказані час, місце, спосіб, мотив, а також інші ознаки злочину, не дана юридична оцінка кожному діянню, то це є істотним порушенням кримінально-процесуального закону і підставою для повернення справи на додаткове розслідування (п.13).
Процесуальне законодавство передбачає особливий порядок притягнення як обвинувачених окремих категорій громадян: Президента та кандидата у Президенти, депутатів, суддів.
2. Пред’явлення обвинувачення (ст.ст.133 – 136, 140, 142).
Строки пред’явлення:
Пред’явлення обвинувачення повинно відбутися не пізніше двох днів з моменту винесення постанови про притягнення даної особи як обвинуваченого і в усякому випадку, не пізніше дня явки обвинуваченого чи його приводу (ст.ст.133 КПК).
Якщо обвинувачений ухилився від явки або якщо він не з’явився по виклику з поважних причин, то обвинувачення може бути пред’явлено і по витоку двох днів.
Порядок виклику ( ст. 134 КПК)
Обвинувачений, що знаходиться на волі, викликається для пред’явлення обвинувачення телефонограмою, телеграмою чи повісткою, що вручається обвинуваченому під розписку. Арештований обвинувачений викликається через адміністрацію установи з вказівкою в письмовому відношенні на ім’я начальника установи (СІЗО, ІТЗ) на який час і куди необхідно доставити арештованого (ст.134 КПК). Обвинувачений, що не досяг ще 16 – річного віку, викликається через родичів чи законних представників.
В тому випадку, якщо обвинувачений без поважних причин не з’являється до слідчого по його виклику, то слідчий керуючись ст.135, 136 КПК, вирішує питання про примусовий привід його через органи міліції, про що складає постанову.
Коли місце знаходження обвинуваченого не відоме орган слідства вживає заходи по його розшуку (ст.137 – 139 КПК).
Законодавець визнає поважними наступні причини неявки обвинуваченого по виклику:
Несвоєчасне отримання повістки.
Хвороба чи інші обставини, що позбавляють його можливості своєчасно з’явитись до слідчого (стихійне лихо та ін.).
Порядок пред’явлення обвинувачення (ст.140 КПК )
При пред’явленні обвинувачення присутність захисника є обов’язковою, крім відмови, якщо вона можлива.
Слідчий переконавшись в особі обвинуваченого оголошує йому постанову про притягнення в якості обвинуваченого і роз’яснює суть пред’явленого обвинувачення, роз’яснює права мати захисника та вручає копію постанови про притягнення як обвинуваченого.
Про пред’явлення обвинувачення, роз’яснення його суті і вручення копії постанови слідчий складає протокол із зазначенням години і дати пред’явлення обвинувачення, який підписується обвинуваченим, слідчим та захисником.
У разі відмови обвинуваченого поставити підпис у протоколі, слідчий робить на ньому відмітку про відмову від підпису і зазначає мотиви відмови, про що сповіщає прокурора.
При пред’явленні обвинувачення слідчий зобов’язаний роз’яснити обвинуваченому надані законом йому права.
Про роз’яснення обвинуваченому його прав відмічається в постанові про пред’явлення обвинувачення, що засвідчує своїм підписом обвинувачений (ст.142 КПК).
В стадії попереднього розслідування обвинувачений наділений правами, використовуючи які він має реальну можливість захищатися від пред’явленого йому обвинувачення.
Згідно ст.142 КПК України обвинувачений має право:
Знати, в чому його обвинувачують. Це право забезпечується складанням постанови про притягнення як обвинуваченого, актом пред’явлення і обов’язковістю слідчого роз’яснити обвинуваченому суть пред’явленого йому обвинувачення.
Давати показання по пред’явленому йому обвинуваченню або відмовитись давати показання і відповідати на запитання.
Подавати докази. При цьому слідчий зобов’язаний ознайомитися з поданими доказами і вирішувати питання про долучення їх до справи.
Заявляти клопотання про проведення окремих слідчих дій. Слідчий зобов’язаний задоволити клопотання, якщо обставини, про встановлення яких просить обвинувачений, мають значення для справи. В випадку відмови в такому клопотанні слідчий зобов’язаний скласти мотивовану постанову.
Заявляти відвід слідчому, прокурору, експерту, спеціалісту та перекладачу.
З дозволу слідчого бути присутнім при проведенні окремих слідчих дій.
Знайомитися з усіма матеріалами справи при закінченні досудового розслідування.
Мати захисника і побачення з ним до першого допиту.
Подавати скарги на дії та рішення слідчого та прокурора.
3. Допит обвинуваченого (ст.143 КПК)
Показання обвинуваченого є джерелом доказів і одночасно засобом захисту від пред’явленого обвинувачення, а одержані вони можуть бути лише шляхом проведення допиту. Закон зобов’язує слідчого допитати обвинуваченого негайно після його явки або приводу і в усякому разі не пізніше доби після пред’явлення обвинувачення.
Місце допиту
Слідчий допитує обвинуваченого за місцем проведення слідства, а при необхідності і за місцем перебування обвинуваченого, тобто – роботи, лікування, ув’язнення, проживання.
Час допиту
Допит обвинуваченого проводиться, як правило, вдень. Допит у нічний час можливий лише у виняткових випадках, наприклад, за клопотанням самого обвинуваченого, що раніше відмовився давати показання взагалі, про що повинно бути відмічено в протоколі допиту, а також у випадках, коли відкладення допиту може привести до втрати доказів, ухилення від слідства співучасників.
Обвинувачені по одній справі допитуються окремо. Слідчий повинен вживати заходів, щоб обвинувачені в одній і тій же справі не могли спілкуватися між собою, викликати кожного на певний час, дати вказівку адміністрації місця попереднього ув’язнення про окреме утримання обвинувачених ст.6 Закону “Про попереднє ув’язнення від 30.06.93р.”.
На початку допиту слідчий повинен запитати, чи визнає він себе винним у пред’явленому обвинуваченні, якщо визнає, то чи повністю чи частково, чи взагалі не визнає вини, після чого пропонує йому дати показання по суті обвинувачення, а також про всі інші обставини, що мають значення по справі.
Обвинувачений як підозрюваний, не попереджається про кримінальну відповідальність за відмову від дачі і за дачу завідома неправдивих показань, по давати показання це його право.
Обвинуваченому роз’яснюються вимоги ст.63 Конституції України.
Слідчий вислуховує показання обвинуваченого і в разі необхідності, ставить йому питання для конкретизації і деталізації з’ясовуваних обставин справи, визначення ролі його співучасників. У відповідності до ч.6 ст.143 КПК забороняється ставити запитання, у формулюванні яких містяться відповідь, частина відповіді, або підказка до неї.
Запитання можуть ставити присутні на допиті: прокурор, начальник СВ, захисник, законний представник обвинуваченого. Запитання останніх двох слідчий може відвести, але заносить в протокол.
Протокол допиту обвинуваченого повинен бути оформлений відповідно до вимог ст.85 і 145 КПК, а коли застосовується при допиті звуко чи відеозапис, то і ст.852 КПК. У протоколі зазначаються місце і дата допиту, посада, звання і прізвище особи, що проводила допит, час початку і закінчення допиту і коли робились перерви, відновлювався допит; прізвище, ім’я та по-батькові обвинуваченого та його детальні анкетні дані. Після цього у протоколі фіксується ставлення обвинуваченого до пред’явленого обвинувачення – визнав себе винним повністю або частково, чи не визнав себе винним зовсім.
Показання обвинуваченого і відповіді на поставлені запитання викладаються від першої особи і по можливості дослівно, за винятком нецензурних висловів і образливих слів. Жаргонні звороти заносяться до протоколу з роз’ясненням їх значення.
Показання обвинуваченого повинні записуватись повністю, незалежно від наявності звукозапису чи відеозапису.
Якщо під час допиту слідчий пред’явив обвинуваченому речові докази чи документи, оголошував показання осіб, то ці дії повинні бути чітко і повно зафіксовані в протоколі.
Після закінчення допиту слідчий пред’являє протокол обвинуваченому для особистого ознайомлення. На прохання обвинуваченого, протокол може бути прочитаний йому слідчим, про що зазначається в протоколі. Всі доповнення і поправки до протоколу, запропоновані обвинуваченим, підлягають обов’язковому занесенню до цього документу.
Протокол підписують обвинувачений і слідчий.
Якщо протокол написаний на декількох сторінках, обвинувачений, а також перекладач, якщо він брав участь у допиті, підписують кожну сторінку окремо, і інші особи, що брали участь у допиті, чи були присутні при цьому, підписують протокол в кінці.
На прохання обвинуваченого, йому надається можливість написати свої показання власноручно, про що робиться відмітка в протоколі допиту. Слідчий, ознайомившись з письмовими показаннями обвинуваченого, написаними ним власноручно, може поставити йому додаткові запитання, що разом з відповідями заносяться в протокол (ст.146 КПК).
Протокол підписують обвинувачений і слідчий.
У разі відмови обвинуваченого підписати протокол допиту, це відмічається у протоколі і засвідчується підписом слідчого (ч.5 ст.85 КПК).
До протоколу допиту обвинуваченого можуть додаватися різні схеми, замальовки, виконані обвинуваченим у ході допиту, що також підписується обвинуваченим та слідчим.
Ст.144 – Якщо глухий, німий, сліпий або обмежено осудній – приймає участь захисник: особа яка розуміє знаки глухих і німих.
Зміна та доповнення обвинувачення. Усунення обвинуваченого від посади
У процесі досудоого слідства може виникнути необхідність змінити чи доповнити обвинувачення.
Згідно ст.141 КПК України зміна початкового обвинувачення можлива у зв’язку:
Неправильною кваліфікацією злочину.
Із встановленням нових обставин, істотно відмінних від вказаних у постанові.
Доповненням обвинувачення у випадку встановлення нових епізодів злочинної діяльності обвинуваченого.
Коли відпала частина обвинувачень, пред’явлених обвинуваченому.
Зміна і доповнення обвинувачення проводиться шляхом винесення нової постанови, яка оголошується обвинуваченому.
Після чого обвинуваченого необхідно допитати по новому обвинуваченню. Цим забезпечується повнота дослідження обставин справи і гарантується обвинуваченому можливість реально здійснити своє право на захист.
В четвертому випадку, коли в ході розслідування пред’явлене обвинувачення в якій-небудь частині не знайшло свого підтвердження слідчий закриває справу в цій частині своєю мотивованою постановою, про що оголошує під розписку обвинуваченому. Якщо включення окремих епізодів потягло за собою зміну кваліфікації злочину, необхідно знову прийняти обвинувачення.
В випадку притягнення як обвинуваченого посадової особи, слідчий може усунути його від посади на час проведення слідства, про що виносить постанову, яка санкціонується прокурором.
Необхідність усунення обвинуваченого від посади виникає у випадках, коли є підстави вважати, що обвинувачений, залишаючись на своїй посаді, може завдати ходу розслідування, приховати чи знищити документи і речові докази, змінити зміст документів, вплинути на свідків і потерпілих, що знаходяться в службовій підлеглості.
Коли відпадають підстави, за якими було прийнято рішення про усунення обвинуваченого від посади, слідчий своєю постановою скасовує цей захід процесуального примусу (ст.147 КПК).
