Cтаття 131. Неналежне виконання професійних обов
РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:
Cтаття 131. Неналежне виконання професійних обов'яз-ків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби
ПЛАН
Стор.
Вступ................................................................................................3
Об’єктивні ознаки злочину....................................................4
Суб’єктивні ознаки злочину..................................................5
Кваліфіковані види злочину...................................................8
Використана література...............................................................9
ВСТУП
Протягом 1995 - 1998 років в Україні склалася якісно відмінна від попереднього періоду (1987 - 1994 рр.) ситуація, обумовлена значним збільшенням кількості випадків захворювань на СНІД та поширенням наркоманії.
У 1998 році кількість виявлених ВІЛ-інфікованих порівняно з 1994 роком зросла більш як у 250 разів і перевищила 40 тис. чоловік. Спостерігається також збільшення кількості осіб, інфікованих статевим шляхом та дітей, що народилися від ВІЛ-інфікованих матерів.
Значне зростання кількості ВІЛ-інфікованих зумовило труднощі у наданні їм медичної допомоги, вирішенні соціальних та психологічних питань.
Водночас ще більшої актуальності набуло питання профілактики СНІДу серед молоді. Зростає небезпека поширення СНІДу в Україні статевим шляхом.
Наприкінці 1997 року експерти Програми ООН/СНІД спрогнозували епідемічну ситуацію з ВІЛ/СНІДу в Україні на період до 2001 року, використовуючи сучасні підходи та методологію розрахунків. За цим прогнозом у 2001 році в Україні налічуватиметься близько 900 тис. ВІЛ-інфікованих, 55 тис. з яких захворіє на СНІД, у тому числі 42 тис. - з летальним кінцем.
Масове розповсюдження цієї хвороби в усьому світі та в Україні створило загрозу особистій, громадській та державній безпеці, спричинило важкі соціально-економічні та демографічні наслідки, що зумовлює необхідність вжиття спеціальних заходів щодо захисту прав і законних інтересів громадян та суспільства.
З моменту виявлення СНІДу у 1981 р. тільки від цього захворювання у світі померло 23 млн. людей, при цьому за даними міжнародних експертів у світі 0,5 - 1% всього населеная інфіковано ВІЛ. Значна кількість заражень ВІЛ-інфекцією, у тому числі в Україні, відбувалася з вини медичних працівників.
Об’єктивні ознаки злочину
1.Об'єктом злочину є здоров'я та життя особи.
Синдром набутого імунодефіциту людини (СНІД) - це особливо небезпечна інфекційна хвороба, що викликається вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) і через відсутність у даний час специфічних методів профілактики та ефективних методів лікування призводить до смерті.[2]
До ВІЛ-інфікованих, тобто осіб, в організмі яких виявлено вірус імунодефіциту людини, належать як особи без клінічних проявів хвороби (носії ВІЛ), так і хворі на СНІД. ВІЛ вражає імунну систему людини, покликану захищати її від інфекційних та інших хвовоб в організмі особи, хворої на СНІД, як кінцевої стадії ВІЛ-інфекції відбуваються глибокі патологічні зміни, які роблять людину беззахисною від різноманітних хвороб, у т.ч. тих, які в звичайних умовах не становлять небезпеки для життя. СНІД є кінцевою стадією ВІЛ-інфекції.
Взагалі до інфекційних хвороб належать розлади здоров'я людей, які виникають внаслідок зараження живими збудниками (вірусами, бактеріями, гельмінтами, іншими патогенними паразитами), передаються від заражених осіб здоровим і мають властивість масового поширення.
Законодавство про охорону здоров'я не вживає поняття невиліковної інфекційної хвороби. Однак виділяють особливо небезпечні інфекційні хвороби, тобто хвороби, які характеризуються важкими та (або) стійкими розладами здоров'я у значної кількості хворих, високим рівнем смертності, швидким пошкренням цих хвороб серед населення. Крім СНІДу, це чума, холера, хвороба Марбург, гарячка Ебола, туберкульоз, кримська гарячка, хвороба Лайма тощо.
2. З об'єктивної сторони злочин характеризується сукупністю трьох ознак:
діяння — неналежне виконання медичним, фармацевтичним або іншим працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного ставлення до них;
суспільно-небезпечні наслідки у вигляді зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини;
причинний зв'язок між зазначеними діянням і наслідками.[4, ст.131]
Під неналежним виконанням професійних обов'язків розу-міють бездіяльність особи, коли вона не виконує деяких дій, які входять в коло її професійних обов'язків, або виконує їх не в повному обсязі чи без додержання певних правил (наприклад, переливання крові людини, інфікованої ВІЛ-інфекцією, без про-ведення: необхідних для цього тестів на наявність такої інфекції та ін.) [5, ст.131]
За ст. 131 можуть бути кваліфіковані, зокрема, такі діяння: ви-користання нестерильних, належним чином непродезинфікованих медичних інструментів і шприців; переливання потерпілому крові (її компонентів) ВІЛ-інфікованого без проведення лабораторної діагностики на наявність ВІЛ-інфекцїї; використання інших біологіч-них рідин, клітин, органів і тканин без їх лабораторного дослідження на ВІЛ-інфекцію; незабезпечення керівництвом закладу охорони здоров'я персоналу цього закладу необхідними засобами захисту згідно із встановленими КМ переліком та нормативами.
У невідкладних випадках, коли існує реальна загроза життю людини та єдиним засобом врятування хворого є термінове переливання крові, а належним чином перевіреної донорської крові немає, за згодою хворого або його законного представника допускається переливання неперевіреної на ВІЛ-інфекцію крові. Якщо усвідомлену згоду хворого отримати неможливо, рішення про переливання такої крові приймається консиліумом лікарів, а при неможливості скликання консиліуму — лікарем, який надає допомогу. Зараження на ВІЛ-інфекцію за вказаних обставин не утворює складу розгля-дуваного злочину.
Злочин вважається закінченим з моменту фактичного зараження потерпілої особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя чи здоров’я людини.[4, ст.131]
Суб’єктивні ознаки злочину
Суб'єктивна сторона цього діяння характеризується необережною виною (злочинною недбалістю або злочинною самовпевненістю).
Умисне зараження такою інфекційною хворобою підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч, 4 ст. 130. (Умисне зараження іншої особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини)
Суб'єктами злочину, передбаченого ст. 131, є фармацевтичні, або інші працівники.
Медичною і фармацевтичною діяльністю можуть займатися особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам.
Як виняток за спеціальним дозволом Міністерства охорони здоров'я України або уповноваженого ним органу охорони здоров'я особам без спеціальної освіти дозволяється діяльність у галузі народної і нетрадиційної медицини.
Єдині кваліфікаційні вимоги до осіб, які займаються певними видами медичної і фармацевтичної діяльності, у тому числі в галузі народної і нетрадиційної медицини, встановлюються Міністерством охорони здоров'я України. Відповідальність за дотримання зазначених кваліфікаційних вимог несуть керівники закладу охорони здоров'я і ті органи, яким надано право видавати дозвіл (ліцензію) на заняття індивідуальною підприємницькою діяльністю в галузі охорони здоров'я.
Особами, які мають належну медичну освіту, відповідно до ст. 138 є особи, які отримали у встановленому порядку один із належних документів:
диплом про медичну освіту, виданий державними вищими навчальними закладами різного рівня акредитації або такими, що до них прирівняні;
свідоцтво (довідку) про підвищення кваліфікації за останні 5 років, видане державними вищими навчальними закладами різного рівня акредитації, науковими заклададами, закладами підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів або такими, що до них прирівняні;
свідоцтво про присвоєння (підвищення) відповідної кваліфікаційної категорії;
сертифікат про присвоєння звання лікаря-спеціаліста;
атестаційно-експертний висновок Української асоціації народної медицини.
Особи, які пройшли медичну або фармацевтичну підготовку в навчальних закладах іноземних країн, допускаються до професійної діяльності після перевірки їх кваліфікації у порядку, встановленому Міністерством охорони здоров'я України, якщо інше не передбачено законодавством або міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.[1]
Суб'єктом злочину можуть бути й інші особи: працівники, які роблять лабораторну діагностику таких інфекційних захворювань; проводять лабораторні дослідження на наявність ВІЛ-інфекції в крові, вивчення отриманої від донорів крові та інших біологічних рідин, клітин, тканин та органів людини; здійснюють наукові дослідження з використанням інфікованого матеріалу чи працюють в сфері виробництва біологічних препаратів для діагностики СНІДу, інших захворювань — якщо в результаті неналежного виконання своїх професійних обов'язків помилково діагностують відсутність інфекції у особи, яка є її носієм, що призвело до зараження інших осіб.[5, ст.131]
До суб'єктів злочину відносяться і працівники дипломатич-них та консульських установ України за кордоном, які не вико-нали вимог Закону України "Про запобігання захворю-вання на СНІД та соціальний захист населення" про видачу візи на в'їзд в Україну на строк понад три місяці, за умови не пред'явлення ними документа на відсутність у них ВІЛ-інфекції; а також працівники місць, позбавлення волі, які не забезпечили недопущення контактів між хворими на вказані хвороби та іншими особами, що також відбувають покарання. [3] Це можуть бути й суб'єкти, до кола службових обов'язків яких входить вчинення дій, спрямованих на недопущення зараження такими невиліковними інфекційними хворобами, та профілактика цих захворювань. Відповідальність за вчинення злочину настає з 16 років.
Кваліфікуючі ознаки злочину
Кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 2 ст.131) є зараження двох або більше осіб. Зараження двох або більше осіб може бути вчинене як одночасно, так і в різний час, одним або різними способами. Для інкримінування цієї кваліфікуючої ознаки необхідно, щоб стосовно попереднього випадку зараження СНІДом чи іншою інфекційною хворобою не сплили строки давності притягнення до кримінальної відповідальності. [5]
ВИСНОВОК
Отже, з усього зазначеного випливає, що вірус імунодефіциту людини чи інші невиліковні інфекційні хвороби є особливо небезпечними недугами, які через відсутність у даний час специфічних методів профілактики та ефективних методів лікування призводять до значного погіршення стану здоров’я людини і її смерті.
Значна кількість заражень цими хворобами, у тому числі в Україні, відбувалася з вини медичних працівників. Стаття 131 Кримінального кодексу передбачила кримінальну відповідальність за таке неналежне виконання професійних обов’язків, що спричинило зараження особи невиліковною інфекційною хворобою, що є небезпечною для життя.
Відповідно до статті об'єктом злочину є здоров'я та життя особи. З об’єктивної сторони злочин характеризується сукупністю трьох ознак: 1.діяння — неналежне виконання медичним, фармацевтичним або іншим працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного ставлення до них; 2. суспільно-небезпечні наслідки у вигляді зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини; 3.причинний зв'язок між зазначеними діянням і наслідками.
Суб'єктивна сторона цього діяння характеризується необережною виною (злочинною недбалістю або злочинною самовпевненістю).
Суб'єктами злочину є фармацевтичні, або інші працівники, тобто особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам.
Кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 2 ст.131) є зараження двох або більше осіб. Зараження двох або більше осіб може бути вчинене як одночасно, так і в різний час, одним або різними способами.
Використана література:
Основи законодав-ства України про охорону здоров'я від 19.11. 1992ст. 74
Закон України "Про запобігання захворю-вання на СНІД та соціальний захист населення" від 12.12.1991 р.
Програма профілактики СНІДу та наркоманії на 1999 - 2000 роки. Затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 9.03.1999 р.
Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І.Хавронюка. – К.:Каннон,А.С.К., 2002.
Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Під заг. ред. Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. – К., “Форум”, 2001.
Cтаття 131. Неналежне виконання професійних обов'яз-ків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби
ПЛАН
Стор.
Вступ................................................................................................3
Об’єктивні ознаки злочину....................................................4
Суб’єктивні ознаки злочину..................................................5
Кваліфіковані види злочину...................................................8
Використана література...............................................................9
ВСТУП
Протягом 1995 - 1998 років в Україні склалася якісно відмінна від попереднього періоду (1987 - 1994 рр.) ситуація, обумовлена значним збільшенням кількості випадків захворювань на СНІД та поширенням наркоманії.
У 1998 році кількість виявлених ВІЛ-інфікованих порівняно з 1994 роком зросла більш як у 250 разів і перевищила 40 тис. чоловік. Спостерігається також збільшення кількості осіб, інфікованих статевим шляхом та дітей, що народилися від ВІЛ-інфікованих матерів.
Значне зростання кількості ВІЛ-інфікованих зумовило труднощі у наданні їм медичної допомоги, вирішенні соціальних та психологічних питань.
Водночас ще більшої актуальності набуло питання профілактики СНІДу серед молоді. Зростає небезпека поширення СНІДу в Україні статевим шляхом.
Наприкінці 1997 року експерти Програми ООН/СНІД спрогнозували епідемічну ситуацію з ВІЛ/СНІДу в Україні на період до 2001 року, використовуючи сучасні підходи та методологію розрахунків. За цим прогнозом у 2001 році в Україні налічуватиметься близько 900 тис. ВІЛ-інфікованих, 55 тис. з яких захворіє на СНІД, у тому числі 42 тис. - з летальним кінцем.
Масове розповсюдження цієї хвороби в усьому світі та в Україні створило загрозу особистій, громадській та державній безпеці, спричинило важкі соціально-економічні та демографічні наслідки, що зумовлює необхідність вжиття спеціальних заходів щодо захисту прав і законних інтересів громадян та суспільства.
З моменту виявлення СНІДу у 1981 р. тільки від цього захворювання у світі померло 23 млн. людей, при цьому за даними міжнародних експертів у світі 0,5 - 1% всього населеная інфіковано ВІЛ. Значна кількість заражень ВІЛ-інфекцією, у тому числі в Україні, відбувалася з вини медичних працівників.
Об’єктивні ознаки злочину
1.Об'єктом злочину є здоров'я та життя особи.
Синдром набутого імунодефіциту людини (СНІД) - це особливо небезпечна інфекційна хвороба, що викликається вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) і через відсутність у даний час специфічних методів профілактики та ефективних методів лікування призводить до смерті.[2]
До ВІЛ-інфікованих, тобто осіб, в організмі яких виявлено вірус імунодефіциту людини, належать як особи без клінічних проявів хвороби (носії ВІЛ), так і хворі на СНІД. ВІЛ вражає імунну систему людини, покликану захищати її від інфекційних та інших хвовоб в організмі особи, хворої на СНІД, як кінцевої стадії ВІЛ-інфекції відбуваються глибокі патологічні зміни, які роблять людину беззахисною від різноманітних хвороб, у т.ч. тих, які в звичайних умовах не становлять небезпеки для життя. СНІД є кінцевою стадією ВІЛ-інфекції.
Взагалі до інфекційних хвороб належать розлади здоров'я людей, які виникають внаслідок зараження живими збудниками (вірусами, бактеріями, гельмінтами, іншими патогенними паразитами), передаються від заражених осіб здоровим і мають властивість масового поширення.
Законодавство про охорону здоров'я не вживає поняття невиліковної інфекційної хвороби. Однак виділяють особливо небезпечні інфекційні хвороби, тобто хвороби, які характеризуються важкими та (або) стійкими розладами здоров'я у значної кількості хворих, високим рівнем смертності, швидким пошкренням цих хвороб серед населення. Крім СНІДу, це чума, холера, хвороба Марбург, гарячка Ебола, туберкульоз, кримська гарячка, хвороба Лайма тощо.
2. З об'єктивної сторони злочин характеризується сукупністю трьох ознак:
діяння — неналежне виконання медичним, фармацевтичним або іншим працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного ставлення до них;
суспільно-небезпечні наслідки у вигляді зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини;
причинний зв'язок між зазначеними діянням і наслідками.[4, ст.131]
Під неналежним виконанням професійних обов'язків розу-міють бездіяльність особи, коли вона не виконує деяких дій, які входять в коло її професійних обов'язків, або виконує їх не в повному обсязі чи без додержання певних правил (наприклад, переливання крові людини, інфікованої ВІЛ-інфекцією, без про-ведення: необхідних для цього тестів на наявність такої інфекції та ін.) [5, ст.131]
За ст. 131 можуть бути кваліфіковані, зокрема, такі діяння: ви-користання нестерильних, належним чином непродезинфікованих медичних інструментів і шприців; переливання потерпілому крові (її компонентів) ВІЛ-інфікованого без проведення лабораторної діагностики на наявність ВІЛ-інфекцїї; використання інших біологіч-них рідин, клітин, органів і тканин без їх лабораторного дослідження на ВІЛ-інфекцію; незабезпечення керівництвом закладу охорони здоров'я персоналу цього закладу необхідними засобами захисту згідно із встановленими КМ переліком та нормативами.
У невідкладних випадках, коли існує реальна загроза життю людини та єдиним засобом врятування хворого є термінове переливання крові, а належним чином перевіреної донорської крові немає, за згодою хворого або його законного представника допускається переливання неперевіреної на ВІЛ-інфекцію крові. Якщо усвідомлену згоду хворого отримати неможливо, рішення про переливання такої крові приймається консиліумом лікарів, а при неможливості скликання консиліуму — лікарем, який надає допомогу. Зараження на ВІЛ-інфекцію за вказаних обставин не утворює складу розгля-дуваного злочину.
Злочин вважається закінченим з моменту фактичного зараження потерпілої особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя чи здоров’я людини.[4, ст.131]
Суб’єктивні ознаки злочину
Суб'єктивна сторона цього діяння характеризується необережною виною (злочинною недбалістю або злочинною самовпевненістю).
Умисне зараження такою інфекційною хворобою підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч, 4 ст. 130. (Умисне зараження іншої особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини)
Суб'єктами злочину, передбаченого ст. 131, є фармацевтичні, або інші працівники.
Медичною і фармацевтичною діяльністю можуть займатися особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам.
Як виняток за спеціальним дозволом Міністерства охорони здоров'я України або уповноваженого ним органу охорони здоров'я особам без спеціальної освіти дозволяється діяльність у галузі народної і нетрадиційної медицини.
Єдині кваліфікаційні вимоги до осіб, які займаються певними видами медичної і фармацевтичної діяльності, у тому числі в галузі народної і нетрадиційної медицини, встановлюються Міністерством охорони здоров'я України. Відповідальність за дотримання зазначених кваліфікаційних вимог несуть керівники закладу охорони здоров'я і ті органи, яким надано право видавати дозвіл (ліцензію) на заняття індивідуальною підприємницькою діяльністю в галузі охорони здоров'я.
Особами, які мають належну медичну освіту, відповідно до ст. 138 є особи, які отримали у встановленому порядку один із належних документів:
диплом про медичну освіту, виданий державними вищими навчальними закладами різного рівня акредитації або такими, що до них прирівняні;
свідоцтво (довідку) про підвищення кваліфікації за останні 5 років, видане державними вищими навчальними закладами різного рівня акредитації, науковими заклададами, закладами підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів або такими, що до них прирівняні;
свідоцтво про присвоєння (підвищення) відповідної кваліфікаційної категорії;
сертифікат про присвоєння звання лікаря-спеціаліста;
атестаційно-експертний висновок Української асоціації народної медицини.
Особи, які пройшли медичну або фармацевтичну підготовку в навчальних закладах іноземних країн, допускаються до професійної діяльності після перевірки їх кваліфікації у порядку, встановленому Міністерством охорони здоров'я України, якщо інше не передбачено законодавством або міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.[1]
Суб'єктом злочину можуть бути й інші особи: працівники, які роблять лабораторну діагностику таких інфекційних захворювань; проводять лабораторні дослідження на наявність ВІЛ-інфекції в крові, вивчення отриманої від донорів крові та інших біологічних рідин, клітин, тканин та органів людини; здійснюють наукові дослідження з використанням інфікованого матеріалу чи працюють в сфері виробництва біологічних препаратів для діагностики СНІДу, інших захворювань — якщо в результаті неналежного виконання своїх професійних обов'язків помилково діагностують відсутність інфекції у особи, яка є її носієм, що призвело до зараження інших осіб.[5, ст.131]
До суб'єктів злочину відносяться і працівники дипломатич-них та консульських установ України за кордоном, які не вико-нали вимог Закону України "Про запобігання захворю-вання на СНІД та соціальний захист населення" про видачу візи на в'їзд в Україну на строк понад три місяці, за умови не пред'явлення ними документа на відсутність у них ВІЛ-інфекції; а також працівники місць, позбавлення волі, які не забезпечили недопущення контактів між хворими на вказані хвороби та іншими особами, що також відбувають покарання. [3] Це можуть бути й суб'єкти, до кола службових обов'язків яких входить вчинення дій, спрямованих на недопущення зараження такими невиліковними інфекційними хворобами, та профілактика цих захворювань. Відповідальність за вчинення злочину настає з 16 років.
Кваліфікуючі ознаки злочину
Кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 2 ст.131) є зараження двох або більше осіб. Зараження двох або більше осіб може бути вчинене як одночасно, так і в різний час, одним або різними способами. Для інкримінування цієї кваліфікуючої ознаки необхідно, щоб стосовно попереднього випадку зараження СНІДом чи іншою інфекційною хворобою не сплили строки давності притягнення до кримінальної відповідальності. [5]
ВИСНОВОК
Отже, з усього зазначеного випливає, що вірус імунодефіциту людини чи інші невиліковні інфекційні хвороби є особливо небезпечними недугами, які через відсутність у даний час специфічних методів профілактики та ефективних методів лікування призводять до значного погіршення стану здоров’я людини і її смерті.
Значна кількість заражень цими хворобами, у тому числі в Україні, відбувалася з вини медичних працівників. Стаття 131 Кримінального кодексу передбачила кримінальну відповідальність за таке неналежне виконання професійних обов’язків, що спричинило зараження особи невиліковною інфекційною хворобою, що є небезпечною для життя.
Відповідно до статті об'єктом злочину є здоров'я та життя особи. З об’єктивної сторони злочин характеризується сукупністю трьох ознак: 1.діяння — неналежне виконання медичним, фармацевтичним або іншим працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного ставлення до них; 2. суспільно-небезпечні наслідки у вигляді зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини; 3.причинний зв'язок між зазначеними діянням і наслідками.
Суб'єктивна сторона цього діяння характеризується необережною виною (злочинною недбалістю або злочинною самовпевненістю).
Суб'єктами злочину є фармацевтичні, або інші працівники, тобто особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам.
Кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 2 ст.131) є зараження двох або більше осіб. Зараження двох або більше осіб може бути вчинене як одночасно, так і в різний час, одним або різними способами.
Використана література:
Основи законодав-ства України про охорону здоров'я від 19.11. 1992ст. 74
Закон України "Про запобігання захворю-вання на СНІД та соціальний захист населення" від 12.12.1991 р.
Програма профілактики СНІДу та наркоманії на 1999 - 2000 роки. Затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 9.03.1999 р.
Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І.Хавронюка. – К.:Каннон,А.С.К., 2002.
Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Під заг. ред. Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. – К., “Форум”, 2001.
