Предмет, завдання, система криміналістики
Реферат
Предмет, завдання, система криміналістики
План
Походження назви науки "Криміналістика"
Предмет вивчення науки криміналістики
Сучасна система науки криміналістики
Розкриття змісту окремих розділів криміналістики у відповідності до її системи
Загальні завдання криміналістики
Спеціальні завдання криміналістики
Зв'язок криміналістики з іншими правовими науками
Зв'язок криміналістики з оперативно-розшуковою діяльністю
Зв'язок криміналістики з науками неправового циклу
Походження назви науки "Криміналістика"
Самостійна юридична наука криміналістика вивчає питання виявлення, розкриття, розслідування й попередження злочинів. Термін "криміналістика" походить від латинського слова "criminalis", що перекладається як "злочинний". На побутовому рівні криміналістика розуміється як наука про розкриття злочинів.У минулому в багатьох країнах Західної Європи цим терміном користувалися для визначення всієї сукупності кримінально-правових наук. У більш вузькому значенні, стосовно визначення науки, яка виникла наприкінці XIX ст. і вивчає техніку, тактику та методику розслідування злочинів, цей термін запропонував австрійський вчений і юрист Ганс Грос. З часом саме цей термін для визначення однієї з наук правового циклу почали вживати в більшості країн Європи. Але на час зародження ця новостворена наука вважалася допоміжною щодо кримінального права, до завдань якої відносили надання технічної допомоги розкриттю злочинів засобами кримінального процесу. Не вважали криміналістику правовою наукою й перші вітчизняні криміналісти. Наприклад, на думку Г. Ю. Маннса, криміналістика - це прикладна технічна дисципліна, яка веде своє походження від кримінально-процесуальної теорії й тісно пов'язана з кримінально-процесуальним правом. В. І. Громов називав криміналістику "науковою технікою розслідування". Б. М. Шавер заперечував погляд на криміналістику як технічну дисципліну й стверджував, що вона вивчає неправові прийоми й методи роботи з доказами, але не відносив її прямо до правових наук. Доводячи технічну природу криміналістики, окремі вчені залишали в її арсеналі лише криміналістичну техніку, а інші питання пропонували віднести до кримінального процесу.
Очевидно, саме тому в багатьох країнах для визначення цієї науки спочатку вживали термін "кримінальна техніка", підкреслюючи цим прикладний характер новоствореної науки, яка використовує природничі й технічні знання, маючи своїм предметом вивчення найбільш доцільних способів їх використання для дослідження злочинів і встановлення злочинців. Така хибна думка про криміналістику панувала до 30-х pp. минулого століття і певною мірою гальмувала подальший розвиток теорії криміналістики та перешкоджала повноцінному використанню науки у практиці боротьби зі злочинністю. Але вже в 50-х pp. того ж століття вчені одностайно визначили юридичну природу криміналістики, її завдання, мету та предмет дослідження.
Предмет вивчення науки криміналістики
Предметом вивчення будь-якої науки є закономірності об'єктивної дійсності, які пов'язані з метою створення науки та завданнями, що нею вирішуються. Питання про предмет криміналістики тривалий час залишалося дискусійним. Визначаючи загальний підхід до криміналістики як науки про розкриття й розслідування злочинів, до криміналістичних нерідко відносили й судово-медичні, судово-психологічні та знання багатьох інших спеціалістів, що залучалися до вирішення завдань боротьби зі злочинністю. Найбільш гострі дискусії з цього приводу відбувалися в 50-х pp. XX ст., саме тоді було визначено юридичну природу криміналістики, її завдання, мету і предмет дослідження. В цей період було сформульовано визначення науки криміналістики.
Сьогодні, на думку більшості вчених і практиків, криміналістика - це наука про закономірності утворення, виявлення, дослідження, оцінки і використання фактичних даних про сліди злочинної діяльності, які слугують основою для розроблення засобів, прийомів і методів виявлення, розкриття, розслідування та попередження злочинів.
З огляду на це визначення можна сказати, що предмет криміналістики складають дві групи закономірностей: виникнення слідів злочинів як інформації про злочин і його учасників і робота компетентних органів з виявленими слідами як з доказами.
Теоретичні основи криміналістики
До першої групи належать:
- повторюваність процесів виникнення слідів;
- наявність зв'язку між діями злочинця та їх злочинним результатом;
- зв'язок між способом вчинення злочину і слідами, які свідчать про застосування саме цього способу;
- залежність способу вчинення злочину від конкретних обставин;
- утворення з окремих доказів системи доказів;
- закономірність зникнення доказів.
Друга група визначає роботу з доказами уповноважених на те законом осіб:
-збирання доказів (виявлення, фіксація, вилучення, збереження);
- дослідження доказів;
- оцінка і використання доказів з метою встановлення обставин, що належать доказуванню у кримінальній справі.
Одна із суттєвих особливостей криміналістики як науки полягає в широкому використанні нею досягнень інших наук. Тому предмет криміналістики у своєму історичному аспекті постає як певна система методів і прийомів застосування даних природничих і технічних наук у розслідуванні злочинів, криміналістичній техніці й тактиці збирання та дослідження доказів, а також методиці розслідування і попередження злочинів.
Сучасна система науки криміналістики
Узагальнення накопичених у процесі історичного розвитку наукових даних є одним із первинних етапів становлення науки як відокремленої галузі знань, а зведення цих даних у логічно обґрунтовану систему свідчить про самостійність і ступінь зрілості науки, рівень теоретичного узагальнення відображених у її предметі явищ об'єктивної дійсності, які вивчаються цією наукою. Система будь-якої науки визначається не довільним віднесенням тих чи тих питань до однієї дисципліни, а об'єднанням їх на підставі внутрішньої єдності й об'єктивних зв'язків.
Як і кожна наука, криміналістика має свою систему, котра в процесі історичного розвитку неодноразово піддавалася перегляду і змінам. Так, спочатку криміналістика не мала поділу
Гора /. В., Іщенко А. В., Колесник В. А. Криміналістика__________
на окремі частини. Це була просто "криміналістика", яка за своїм змістом відповідала визначенню "поліцейської техніки". З виділенням та систематизацією прийомів, порядку проведення окремих слідчих дій виникла друга частина криміналістики - криміналістична тактика. Запропонований науковцями ще в 30-х pp. XX ст. тричленний поділ криміналістики на техніку, тактику і методику розслідування злочинів згодом було змінено на двочленний. На подобу до галузевих юридичних наук, в криміналістиці виділили Загальну й Особливу частини. Загальна частина містила криміналістичну техніку й тактику, а до Особливої частини віднесли методику розслідування окремих видів злочинів. Двочленна система криміналістики проіснувала до 1955 p., коли знову було прийнято підтримане більшістю вчених рішення про повернення до тричленної системи. ТодіжА. І. Вінбергзапропонував виділити в самостійну частину криміналістики питання про її предмет, завдання, систему, історію розвитку та інші загальні питання, об'єднавши їх за назвою "Вступ у науку". Результатом подальшої активної розробки загальнотеоретичних проблем криміналістики стало створення нового її розділу-"Методології" або "Загальної теорії", в якому, крім питань наукознавчого рівня, розглядаються теорії і вчення, що мають загальне для всіх розділів значення.
Отже, на думку більшості вчених, сьогодні система науки криміналістики складається з таких частин:
- загальної теорії криміналістики;
- криміналістичної техніки;
- криміналістичної тактики;
- криміналістичної методики.
Розкриття змісту окремих розділів криміналістики у відповідності до її системи
До змісту загальної теорії криміналістики входять: визначення предмета криміналістики, її завдань і методологічних основ; історія розвитку науки; вивчення зв'язків із суміжними науками; дослідження тенденцій розвитку; самостійні криміналістичні теорії і вчення, зокрема, криміналістична ідентифікація та діагностика, вчення про криміналістичні версії.
Теоретичні основи криміналістики
До змісту криміналістичної техніки як структурного елементу науки входять: поняття і система криміналістичної техніки, правові підстави застосування, процесуальне та технічне оформлення застосування технічних засобів; судова фотографія й відеозапис; криміналістична трасологія; криміналістичне дослідження холодної й вогнепальної зброї та вибухових пристроїв і слідів їх застосування; ідентифікація особи за ознаками зовнішності; криміналістичне дослідження документів; судова акустика та відеофоноскопія; криміналістична одорологія; криміналістичний облік.
В іншому значенні поняття "криміналістична техніка" використовується для позначення сукупності науково-технічних засобів та їх уніфікованих комплектів, які використовуються для виявлення, вилучення, фіксації й дослідження слідів та інших речових доказів.
До криміналістичної тактики входять: поняття і система криміналістичної тактики; планування й організація розслідування злочинів; взаємодія слідчого з оперативно-розшуковими та іншими державними органами; тактика проведення окремих слідчих дій (слідчий огляд, обшук, виїмка, затримання, допит, пред'явлення для впізнання та ін); використання спеціальних знань у розкритті й розслідуванні злочинів; призначення і проведення криміналістичних експертиз; взаємодія слідчих органів з оперативними підрозділами та залучення громадськості й засобів масової інформації до розкриття і розслідування злочинів.
До криміналістичної методики входять: поняття і система криміналістичної методики; вихідні положення, класифікація й структура методик розслідування злочинів; криміналістична характеристика злочинів; методика розслідування окремих видів злочинів; окремі види криміналістичних методик (за способом вчинення злочинів, за місцем вчинення злочинів, за суб'єктами вчинення злочинів й особою потерпілого, розслідування організованої злочинності тощо).
Водночас, стверджувати про остаточне формування системи криміналістики поки ще рано. Ведуться активні дискусії, наприклад, щодо структури загальної теорії криміналістики, віднесення до неї окремих криміналістичних вчень. Тому роз-
___________
виток системи криміналістики повинен йти шляхом не лише з'ясування її структури, а й у напрямку вдосконалення цієї системи, перегляду сформованих про неї уявлень.
Загальні завдання криміналістики
Знання, уміле і творче використання на практиці положень, що розробляються різними розділами криміналістики, має на меті виконання загального завдання цієї науки - забезпечення швидкого і повного розкриття злочинів, викриття винних, попередження та припинення кримінально караних діянь. Ці завдання є загальними для правосуддя й вирішуються не лише криміналістикою, а й іншими науками кримінально-правового циклу, які розробляють заходи боротьби зі злочинністю. Вони сформульовані на основі Конституції України, законів, указів, постанов уряду та інших нормативних документів, які регламентують діяльність державних і недержавних органів у правоохоронній сфері.
Загальне завдання криміналістики полягає в наданні допомоги своїми специфічними засобами, прийомами й методами швидкому і повному розкриттю злочинів, встановленню всіх обставин справи, притягненню до відповідальності лише винних у вчиненні злочину. До загальних завдань належить і сприяння попередженню злочинів шляхом розробки відповідних засобів і методів для їх використання відповідними практичними підрозділами. Важливо підкреслити, що криміналістика саме надає допомогу у вирішенні загальних завдань правосуддя, але не вирішує їх безпосередньо у повному обсязі та самостійно. Це стає можливим лише завдяки зусиллям практичних працівників, котрі використовують у своїй діяльності наукові рекомендації не лише криміналістики, а й кримінального права та кримінального процесу, кримінології, судової медицини, судової психології, теорії оперативно-розшукової діяльності тощо.
Спеціальні завдання криміналістики
Поряд з виконанням загальних завдань, що мають на меті сприяння боротьбі зі злочинністю, криміналістика має свої власні спеціальні завдання, які конкретизують загальне, і притаманні лише їй і нею вирішуються. Це ті завдання, які спрямовані на пізнання закономірностей об'єктивної дійсності, що відносяться до предмета криміналістичної науки, слугують програмою її розвитку та вдосконалення. До них належать:
- вивчення злочинності з криміналістичного погляду;
- вивчення закономірностей виникнення, збирання, дослідження, оцінки й використання доказів;
- розроблення й удосконалення техніко-криміналістичних засобів, тактичних прийомів і методичних рекомендацій щодо збирання, дослідження і використання доказів;
-випрацювання й удосконалення організаційних, тактичних і методичних основ досудового слідства та судового розгляду;
- розробка й удосконалення криміналістичних засобів, прийомів і методів попередження злочинів;
-вивчення, узагальнення й використання позитивного досвіду слідчої, оперативної, експертної і судової практики боротьби зі злочинністю;
-аналіз діючого законодавства, що встановлює допустимість і межі використання наукових рекомендацій, технічних засобів, тактичних прийомів і методику кримінальному судочинстві.
Спеціальні завдання криміналістики не є сталими, вони динамічні, доповнюються, змінюються залежно від соціальних змін, що відбуваються в суспільстві Ці завдання визначаються напрямами практики боротьби зі злочинністю. У сучасних умовах вирішення спеціальних завдань криміналістики набуває особливої актуальності і зумовлено, насамперед, виникненням принципово нової для держави ситуації в кримінальній сфері, яка,своєю чергою, зумовлена соціальними та економічними перетвореннями. Так, наприклад, комп'ютеризація значної кількості процесів у сфері господарства, фінансів та управління, застосування новітніх досягнень у галузі інформатики призвели до того, що інформація та інформаційні правовідносини стали предметом злочинного посягання. Виникла нагальна потреба в розробці нових криміналістичних засобів виявлення, розслідування й попередження так званих комп'ютерних злочинів. До самостійних джерел доказів віднесено протоколи відповідних оперативно-розшукових заходів. Такі обставини вимагають від криміналістів розробки нових науково-технічних засобів, тактичних прийомів та методик розслідування окремих видів злочинів, проведення нових видів судових експертиз та науково-технічних досліджень. Водночас, потребують удосконалення традиційні, розроблені раніше і перевірені практикою засоби криміналістичного забезпечення боротьби зі злочинністю
Вирішуючи загальні й спеціальні завдання, криміналістика сприяє, тим самим, укріпленню законності й правопорядку в країні.
Зв'язок криміналістики з іншими правовими науками
Місце криміналістики в системі наукового знання можна показати через з'ясування її зв'язків із суміжними науками. Даючи характеристику місця криміналістики в системі наукових знань, необхідно опиратися на її предмет, враховувати значення криміналістики для практики боротьби зі злочинністю, вплив, який виявляють юридичні науки на криміналістику і який вона, в свою чергу, виявляє на них. Насамперед, криміналістика тісно пов'язана з кримінальним правом, кримінологією, правовою статистикою, адміністративним правом, судовою медициною та психіатрією, юридичною (судовою) психологією, теорією оперативно-розшукової діяльності. Безумовно, що найбільш тісні зв'язки криміналістика має з наукою кримінально-процесуального права.
Питання про зв'язок та розмежування предметів криміналістики й науки кримінального процесу вважається одним із найскладніших у цьому аспекті. Криміналістика як самостійна галузь наукового знання виникла в межах науки кримінального процесу, а тому предмет криміналістики почав формуватись у межах кримінального процесу. Лише у міру накопичення власного емпіричного матеріалу і його теоретичних узагальнень криміналістика виокремилась із кримінального процесу в самостійну галузь юридичної науки. Змістом науки кримінального процесу є норми чинного кримінально-процесуального права, які регулюють діяльність із розслідування кримінальних справ, а також сама діяльність органів дізнання, слідства, прокуратури і суду з порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ. Але жоден закон не в змозі передбачити у своїх нормах всі можливі ситуації, які виникають у процесі розслідування злочинів і вимагають прийняття обґрунтованих рішень. Це завдання вирішується криміналістикою шляхом розробки рекомендацій щодо застосування процесуальних засобів для досягнення мети правосуддя. Техніко-криміналістичні засоби, тактичні прийоми і методичні рекомендації з розкриття і розслідування злочинів, які розроблені криміналістикою, лише тоді будуть обґрунтованими, коли вони узгоджуються з чинним кримінально-процесуальним законом і спрямовані на забезпечення правильного його застосування.
Отже, правові основи криміналістики полягають у пріоритеті правової норми перед рекомендаціями цієї науки. Рекомендації криміналістики не можуть бути протиставлені кримінально-процесуальному законодавству, тому що це означало б підрив основного принципу кримінального процесу-дотримання законності. Правові основи криміналістики становлять систему визначених законом і підзаконними актами принципів та правил, що визначають умови допустимості криміналістичних рекомендацій, характер і зміст, мету та порядок їх застосування.
Кримінально-процесуальне законодавство допускає свободу дій слідчого і суду в певних межах, заздалегідь окреслених законом. Але криміналістичні рекомендації передбачають і зворотний зв'язок із кримінально-процесуальними нормами, вони можуть відповідно впливати на закон. Наприклад, поява нових способів фіксації інформації, які почали застосовуватися для фіксації процесу і результатів слідчих дій, зумовила необхідність їх законодавчого закріплення у відповідній процесуальній нормі.
Кримінальне право як наука вивчає закономірності, що визначають види й форми злочинних проявів, процес розвитку злочинної діяльності, види покарань і умови їх застосування до осіб, котрі винні у вчиненні злочину. Зв'язок криміналістики і кримінального права зумовлений тим, що неможливо розслідувати той чи інший злочин, не знаючи ознак його складу, характеристики об'єктивної сторони, мотивів, способів вчинення тощо. Норми кримінального права визначають певне діяння як злочин, що потребує розслідування, і постають підставою для розробки окремих криміналістичних методик.
Кримінологія, яка вивчає закономірності злочинності як соціального явища, його причини, особу злочинця, попередження правопорушень, безпосередньо впливає на криміналістику. Дані кримінологічної статистики, закономірності, що виявляються кримінологією, зокрема, залежність характеру злочинного діяння і способу його вчинення від властивостей особи винного, повинні враховуватися криміналістикою під час розробки рекомендацій щодо розкриття і розслідування злочинів.
Судова статистика як спеціальна галузь соціальної статистики вивчає кількісний вираз закономірностей, що визначають стан і динаміку злочинності, судимості, а також показники, які характеризують заходи з боротьби зі злочинністю. Зв'язок криміналістики з судовою статистикою проявляється в тому, що у кінцевому результаті остання з них відображає в своїх даних ефективність застосування на практиці положень криміналістики й розроблених нею засобів та методів виявлення, розслідування й попередження злочинів. Криміналістика ж враховує і використовує дані судової статистики для оцінки ефективності своїх рекомендацій та визначення напрямків діяльності правоохоронних органів, які потребують отримання відповідних криміналістичних рекомендацій, впровадження спеціально створених нових криміналістичних засобів і методів, які сприятимуть підсиленню боротьби зі злочинністю.
Має значення для криміналістики така юридична наука, як адміністративне право, тобто та його частина, що присвячена збиранню, дослідженню й оцінці доказів у справах про адміністративні правопорушення. Мають зв'язок з криміналістикою розділи, які присвячені побудові системи управління правоохоронною сферою, що має значення для правильної організації розкриття й розслідування злочинів.
Розробляючи криміналістичні рекомендації, криміналістика враховує розробки в галузі судової медицини та судової психіатрії. В свою чергу судова медицина використовує дані криміналістичної трасології для вирішення власних завдань, широко застосовує методи криміналістичної ідентифікації для відповідних судово-медичних досліджень, багато криміналістичних прийомів та науково-технічних засобів із успіхом використовуються судовою медициною.
Судова психіатрія досліджує психіку людини в нормі та її патології в разі вчинення суспільно небезпечних дій, дає пояснення поведінці людини у випадках розладів психічної діяльності. Визначення психічного стану особи має безпосереднє значення для вирішення питань щодо можливості проведення з цією особою слідчих дій, притягнення до кримінальної відповідальності, призначення покарання. Вказані питання можливо вирішити лише в результаті призначення судово-психіатричної експертизи. Підготовка відповідних матеріалів для призначення судової психіатричної експертизи проводиться за правилами підготовки експертиз, розробленими криміналістикою.
Судова психологія розкриває фактори, які впливають на поведінку учасників судочинства, їх психологічні особливості залежно від процесуального статусу та слідчої ситуації. Дані психології широко використовуються в тактиці й методиці розслідування, її рекомендації дають змогу здійснювати правильний психологічний вплив на допитувану особу, визначати її комунікативні якості, емоційний стан. Ці дані криміналістика враховує під час розроблення тактичних прийомів і рекомендацій щодо проведення окремих слідчих дій. У свою чергу судова психологія бере з криміналістики значну частину емпіричного матеріалу, на базі якого формуються її власні теоретичні викладки.
Зв'язок криміналістики з оперативно-розшуковою діяльністю
Зв'язок криміналістики з оперативно-розшуковою діяльністю надзвичайно тісний і зумовлений необхідністю взаємодії співробітників органів дізнання зі слідчими для розкриття та розслідування кримінальних справ.
Як свого часу криміналістика відокремилася від кримінального процесу, так оперативно-розшукова діяльність відокремилася від криміналістики. З прийняттям закону про неї набула статусу самостійної наукової теорії та навчальної дисципліни, яка має свій специфічний предмет, свої методи і спеціальні завдання. Ця діяльність здійснюється як гласними, так і негласними методами, має яскраво виражений пошуковий характер. Але інформація, яку отримують в результаті проведення оперативно-розшукових заходів, стане лише тоді доказовою і може бути використаною уповноваженими особами в інтересах кримінального судочинства, коли буде введена у встановленому порядку в кримінальний процес за допомогою криміналістичної тактики і отримає відповідне процесуальне оформлення. Криміналістичні технічні засоби фіксації, прийоми й правила роботи з ними використовуються оперативними працівниками для фіксації ходу та результатів оперативно-розшукових заходів. Криміналістика озброює оперативних працівників науково-технічними й тактичними прийомами боротьби зі злочинністю, які використовуються в оперативній роботі. Теорія оперативно-розшукової діяльності, своєю чергою, узагальнюючи досвід роботи оперативних підрозділів, виявляє нові способи вчинення й приховування злочинів, прийоми злочинної діяльності, знання яких збагачує криміналістику. У криміналістичній тактиці й методиці враховуються можливості оперативно-розшукових підрозділів, вирішуються питання координації слідчих дій та оперативних заходів, планування розслідування й розробки криміналістичних версій з урахуванням оперативної інформації.
Зв'язок криміналістики з науками неправового циклу
Методологічною основою криміналістики є суспільні науки -філософія, етика, логіка, соціологія, психологія, педагогіка та ін. Юридична наука криміналістика має також зв'язок з природничими науками - математикою, кібернетикою, фізикою, хімією та іншими науками. Наприклад, низку важливих для криміналістики проблем вдалося вирішити лише на підставі категорій філософії, законів матеріалістичної діалектики. Розробка окремих криміналістичних теорій вимагала філософського обґрунтування ключових для них понять. Так, в криміналістичному вченні про механізми слідоутворення таким ключовим поняттям було поняття сліду як відображення речі, явища, процесу, події в оточуючому середовищі. На філософських поняттях базується і криміналістичне вчення про ознаки, теорія криміналістичної ідентифікації і діагностики. Філософські категорії дають можливість зрозуміти місце й роль наукового факту в процесі пізнання істини.
Криміналістикою широко запозичуються положення формальної та діалектичної логіки. Логічні закони й прийоми мислення становлять методологічні основи криміналістики, зокрема, такого її вчення, як криміналістична версія; слугують передумовою для розробки програм і алгоритмів розслідування окремих видів злочинів. Логіка в діяльності слідчого має величезний діапазон застосування: від аналізу й оцінки перших слідів, що виявлені на місці події, з'ясування їх причинного зв'язку зі злочином -до складної роботи з конструювання слідчих версій, вибору тактики проведення окремих слідчих й оперативно-розшукових дій. Тактичні прийоми й правила проведення слідчих дій повинні враховувати закони й правила етики поведінки і спілкування особи. Галузь зв'язку криміналістики й етики - це розробка засобів, прийомів і методик судового дослідження й попередження злочинів та розробка рекомендацій щодо їх застосування на практиці. Моральні норми, яким повинні відповідати криміналістичні прийоми й засоби, криміналістичні рекомендації мають не лише загальний, а ще й спеціальний характер, що відображає специфічну форму суспільної практики, а саме - судочинство.
Оскільки криміналістика забезпечує своїми рекомендаціями вибір найбільш ефективного способу дій і їх послідовності для забезпечення результативності розслідування й підвищення його ефективності, то вона має певні зв'язки з наукою управління. Зокрема, з її розділом наукової організації праці, що враховується для планування розслідування злочинів, планування навантаження слідчого тощо. Як криміналістика, так і наукова організація праці слідчого слугують меті оптимізації діяльності з розкриття й розслідування злочинів.
У результаті науково-технічного прогресу в сферу взаємодії з криміналістикою входять все нові галузі знань, а розроблені нею методи починають використовуватись іншими науками.
Предмет, завдання, система криміналістики
План
Походження назви науки "Криміналістика"
Предмет вивчення науки криміналістики
Сучасна система науки криміналістики
Розкриття змісту окремих розділів криміналістики у відповідності до її системи
Загальні завдання криміналістики
Спеціальні завдання криміналістики
Зв'язок криміналістики з іншими правовими науками
Зв'язок криміналістики з оперативно-розшуковою діяльністю
Зв'язок криміналістики з науками неправового циклу
Походження назви науки "Криміналістика"
Самостійна юридична наука криміналістика вивчає питання виявлення, розкриття, розслідування й попередження злочинів. Термін "криміналістика" походить від латинського слова "criminalis", що перекладається як "злочинний". На побутовому рівні криміналістика розуміється як наука про розкриття злочинів.У минулому в багатьох країнах Західної Європи цим терміном користувалися для визначення всієї сукупності кримінально-правових наук. У більш вузькому значенні, стосовно визначення науки, яка виникла наприкінці XIX ст. і вивчає техніку, тактику та методику розслідування злочинів, цей термін запропонував австрійський вчений і юрист Ганс Грос. З часом саме цей термін для визначення однієї з наук правового циклу почали вживати в більшості країн Європи. Але на час зародження ця новостворена наука вважалася допоміжною щодо кримінального права, до завдань якої відносили надання технічної допомоги розкриттю злочинів засобами кримінального процесу. Не вважали криміналістику правовою наукою й перші вітчизняні криміналісти. Наприклад, на думку Г. Ю. Маннса, криміналістика - це прикладна технічна дисципліна, яка веде своє походження від кримінально-процесуальної теорії й тісно пов'язана з кримінально-процесуальним правом. В. І. Громов називав криміналістику "науковою технікою розслідування". Б. М. Шавер заперечував погляд на криміналістику як технічну дисципліну й стверджував, що вона вивчає неправові прийоми й методи роботи з доказами, але не відносив її прямо до правових наук. Доводячи технічну природу криміналістики, окремі вчені залишали в її арсеналі лише криміналістичну техніку, а інші питання пропонували віднести до кримінального процесу.
Очевидно, саме тому в багатьох країнах для визначення цієї науки спочатку вживали термін "кримінальна техніка", підкреслюючи цим прикладний характер новоствореної науки, яка використовує природничі й технічні знання, маючи своїм предметом вивчення найбільш доцільних способів їх використання для дослідження злочинів і встановлення злочинців. Така хибна думка про криміналістику панувала до 30-х pp. минулого століття і певною мірою гальмувала подальший розвиток теорії криміналістики та перешкоджала повноцінному використанню науки у практиці боротьби зі злочинністю. Але вже в 50-х pp. того ж століття вчені одностайно визначили юридичну природу криміналістики, її завдання, мету та предмет дослідження.
Предмет вивчення науки криміналістики
Предметом вивчення будь-якої науки є закономірності об'єктивної дійсності, які пов'язані з метою створення науки та завданнями, що нею вирішуються. Питання про предмет криміналістики тривалий час залишалося дискусійним. Визначаючи загальний підхід до криміналістики як науки про розкриття й розслідування злочинів, до криміналістичних нерідко відносили й судово-медичні, судово-психологічні та знання багатьох інших спеціалістів, що залучалися до вирішення завдань боротьби зі злочинністю. Найбільш гострі дискусії з цього приводу відбувалися в 50-х pp. XX ст., саме тоді було визначено юридичну природу криміналістики, її завдання, мету і предмет дослідження. В цей період було сформульовано визначення науки криміналістики.
Сьогодні, на думку більшості вчених і практиків, криміналістика - це наука про закономірності утворення, виявлення, дослідження, оцінки і використання фактичних даних про сліди злочинної діяльності, які слугують основою для розроблення засобів, прийомів і методів виявлення, розкриття, розслідування та попередження злочинів.
З огляду на це визначення можна сказати, що предмет криміналістики складають дві групи закономірностей: виникнення слідів злочинів як інформації про злочин і його учасників і робота компетентних органів з виявленими слідами як з доказами.
Теоретичні основи криміналістики
До першої групи належать:
- повторюваність процесів виникнення слідів;
- наявність зв'язку між діями злочинця та їх злочинним результатом;
- зв'язок між способом вчинення злочину і слідами, які свідчать про застосування саме цього способу;
- залежність способу вчинення злочину від конкретних обставин;
- утворення з окремих доказів системи доказів;
- закономірність зникнення доказів.
Друга група визначає роботу з доказами уповноважених на те законом осіб:
-збирання доказів (виявлення, фіксація, вилучення, збереження);
- дослідження доказів;
- оцінка і використання доказів з метою встановлення обставин, що належать доказуванню у кримінальній справі.
Одна із суттєвих особливостей криміналістики як науки полягає в широкому використанні нею досягнень інших наук. Тому предмет криміналістики у своєму історичному аспекті постає як певна система методів і прийомів застосування даних природничих і технічних наук у розслідуванні злочинів, криміналістичній техніці й тактиці збирання та дослідження доказів, а також методиці розслідування і попередження злочинів.
Сучасна система науки криміналістики
Узагальнення накопичених у процесі історичного розвитку наукових даних є одним із первинних етапів становлення науки як відокремленої галузі знань, а зведення цих даних у логічно обґрунтовану систему свідчить про самостійність і ступінь зрілості науки, рівень теоретичного узагальнення відображених у її предметі явищ об'єктивної дійсності, які вивчаються цією наукою. Система будь-якої науки визначається не довільним віднесенням тих чи тих питань до однієї дисципліни, а об'єднанням їх на підставі внутрішньої єдності й об'єктивних зв'язків.
Як і кожна наука, криміналістика має свою систему, котра в процесі історичного розвитку неодноразово піддавалася перегляду і змінам. Так, спочатку криміналістика не мала поділу
Гора /. В., Іщенко А. В., Колесник В. А. Криміналістика__________
на окремі частини. Це була просто "криміналістика", яка за своїм змістом відповідала визначенню "поліцейської техніки". З виділенням та систематизацією прийомів, порядку проведення окремих слідчих дій виникла друга частина криміналістики - криміналістична тактика. Запропонований науковцями ще в 30-х pp. XX ст. тричленний поділ криміналістики на техніку, тактику і методику розслідування злочинів згодом було змінено на двочленний. На подобу до галузевих юридичних наук, в криміналістиці виділили Загальну й Особливу частини. Загальна частина містила криміналістичну техніку й тактику, а до Особливої частини віднесли методику розслідування окремих видів злочинів. Двочленна система криміналістики проіснувала до 1955 p., коли знову було прийнято підтримане більшістю вчених рішення про повернення до тричленної системи. ТодіжА. І. Вінбергзапропонував виділити в самостійну частину криміналістики питання про її предмет, завдання, систему, історію розвитку та інші загальні питання, об'єднавши їх за назвою "Вступ у науку". Результатом подальшої активної розробки загальнотеоретичних проблем криміналістики стало створення нового її розділу-"Методології" або "Загальної теорії", в якому, крім питань наукознавчого рівня, розглядаються теорії і вчення, що мають загальне для всіх розділів значення.
Отже, на думку більшості вчених, сьогодні система науки криміналістики складається з таких частин:
- загальної теорії криміналістики;
- криміналістичної техніки;
- криміналістичної тактики;
- криміналістичної методики.
Розкриття змісту окремих розділів криміналістики у відповідності до її системи
До змісту загальної теорії криміналістики входять: визначення предмета криміналістики, її завдань і методологічних основ; історія розвитку науки; вивчення зв'язків із суміжними науками; дослідження тенденцій розвитку; самостійні криміналістичні теорії і вчення, зокрема, криміналістична ідентифікація та діагностика, вчення про криміналістичні версії.
Теоретичні основи криміналістики
До змісту криміналістичної техніки як структурного елементу науки входять: поняття і система криміналістичної техніки, правові підстави застосування, процесуальне та технічне оформлення застосування технічних засобів; судова фотографія й відеозапис; криміналістична трасологія; криміналістичне дослідження холодної й вогнепальної зброї та вибухових пристроїв і слідів їх застосування; ідентифікація особи за ознаками зовнішності; криміналістичне дослідження документів; судова акустика та відеофоноскопія; криміналістична одорологія; криміналістичний облік.
В іншому значенні поняття "криміналістична техніка" використовується для позначення сукупності науково-технічних засобів та їх уніфікованих комплектів, які використовуються для виявлення, вилучення, фіксації й дослідження слідів та інших речових доказів.
До криміналістичної тактики входять: поняття і система криміналістичної тактики; планування й організація розслідування злочинів; взаємодія слідчого з оперативно-розшуковими та іншими державними органами; тактика проведення окремих слідчих дій (слідчий огляд, обшук, виїмка, затримання, допит, пред'явлення для впізнання та ін); використання спеціальних знань у розкритті й розслідуванні злочинів; призначення і проведення криміналістичних експертиз; взаємодія слідчих органів з оперативними підрозділами та залучення громадськості й засобів масової інформації до розкриття і розслідування злочинів.
До криміналістичної методики входять: поняття і система криміналістичної методики; вихідні положення, класифікація й структура методик розслідування злочинів; криміналістична характеристика злочинів; методика розслідування окремих видів злочинів; окремі види криміналістичних методик (за способом вчинення злочинів, за місцем вчинення злочинів, за суб'єктами вчинення злочинів й особою потерпілого, розслідування організованої злочинності тощо).
Водночас, стверджувати про остаточне формування системи криміналістики поки ще рано. Ведуться активні дискусії, наприклад, щодо структури загальної теорії криміналістики, віднесення до неї окремих криміналістичних вчень. Тому роз-
___________
виток системи криміналістики повинен йти шляхом не лише з'ясування її структури, а й у напрямку вдосконалення цієї системи, перегляду сформованих про неї уявлень.
Загальні завдання криміналістики
Знання, уміле і творче використання на практиці положень, що розробляються різними розділами криміналістики, має на меті виконання загального завдання цієї науки - забезпечення швидкого і повного розкриття злочинів, викриття винних, попередження та припинення кримінально караних діянь. Ці завдання є загальними для правосуддя й вирішуються не лише криміналістикою, а й іншими науками кримінально-правового циклу, які розробляють заходи боротьби зі злочинністю. Вони сформульовані на основі Конституції України, законів, указів, постанов уряду та інших нормативних документів, які регламентують діяльність державних і недержавних органів у правоохоронній сфері.
Загальне завдання криміналістики полягає в наданні допомоги своїми специфічними засобами, прийомами й методами швидкому і повному розкриттю злочинів, встановленню всіх обставин справи, притягненню до відповідальності лише винних у вчиненні злочину. До загальних завдань належить і сприяння попередженню злочинів шляхом розробки відповідних засобів і методів для їх використання відповідними практичними підрозділами. Важливо підкреслити, що криміналістика саме надає допомогу у вирішенні загальних завдань правосуддя, але не вирішує їх безпосередньо у повному обсязі та самостійно. Це стає можливим лише завдяки зусиллям практичних працівників, котрі використовують у своїй діяльності наукові рекомендації не лише криміналістики, а й кримінального права та кримінального процесу, кримінології, судової медицини, судової психології, теорії оперативно-розшукової діяльності тощо.
Спеціальні завдання криміналістики
Поряд з виконанням загальних завдань, що мають на меті сприяння боротьбі зі злочинністю, криміналістика має свої власні спеціальні завдання, які конкретизують загальне, і притаманні лише їй і нею вирішуються. Це ті завдання, які спрямовані на пізнання закономірностей об'єктивної дійсності, що відносяться до предмета криміналістичної науки, слугують програмою її розвитку та вдосконалення. До них належать:
- вивчення злочинності з криміналістичного погляду;
- вивчення закономірностей виникнення, збирання, дослідження, оцінки й використання доказів;
- розроблення й удосконалення техніко-криміналістичних засобів, тактичних прийомів і методичних рекомендацій щодо збирання, дослідження і використання доказів;
-випрацювання й удосконалення організаційних, тактичних і методичних основ досудового слідства та судового розгляду;
- розробка й удосконалення криміналістичних засобів, прийомів і методів попередження злочинів;
-вивчення, узагальнення й використання позитивного досвіду слідчої, оперативної, експертної і судової практики боротьби зі злочинністю;
-аналіз діючого законодавства, що встановлює допустимість і межі використання наукових рекомендацій, технічних засобів, тактичних прийомів і методику кримінальному судочинстві.
Спеціальні завдання криміналістики не є сталими, вони динамічні, доповнюються, змінюються залежно від соціальних змін, що відбуваються в суспільстві Ці завдання визначаються напрямами практики боротьби зі злочинністю. У сучасних умовах вирішення спеціальних завдань криміналістики набуває особливої актуальності і зумовлено, насамперед, виникненням принципово нової для держави ситуації в кримінальній сфері, яка,своєю чергою, зумовлена соціальними та економічними перетвореннями. Так, наприклад, комп'ютеризація значної кількості процесів у сфері господарства, фінансів та управління, застосування новітніх досягнень у галузі інформатики призвели до того, що інформація та інформаційні правовідносини стали предметом злочинного посягання. Виникла нагальна потреба в розробці нових криміналістичних засобів виявлення, розслідування й попередження так званих комп'ютерних злочинів. До самостійних джерел доказів віднесено протоколи відповідних оперативно-розшукових заходів. Такі обставини вимагають від криміналістів розробки нових науково-технічних засобів, тактичних прийомів та методик розслідування окремих видів злочинів, проведення нових видів судових експертиз та науково-технічних досліджень. Водночас, потребують удосконалення традиційні, розроблені раніше і перевірені практикою засоби криміналістичного забезпечення боротьби зі злочинністю
Вирішуючи загальні й спеціальні завдання, криміналістика сприяє, тим самим, укріпленню законності й правопорядку в країні.
Зв'язок криміналістики з іншими правовими науками
Місце криміналістики в системі наукового знання можна показати через з'ясування її зв'язків із суміжними науками. Даючи характеристику місця криміналістики в системі наукових знань, необхідно опиратися на її предмет, враховувати значення криміналістики для практики боротьби зі злочинністю, вплив, який виявляють юридичні науки на криміналістику і який вона, в свою чергу, виявляє на них. Насамперед, криміналістика тісно пов'язана з кримінальним правом, кримінологією, правовою статистикою, адміністративним правом, судовою медициною та психіатрією, юридичною (судовою) психологією, теорією оперативно-розшукової діяльності. Безумовно, що найбільш тісні зв'язки криміналістика має з наукою кримінально-процесуального права.
Питання про зв'язок та розмежування предметів криміналістики й науки кримінального процесу вважається одним із найскладніших у цьому аспекті. Криміналістика як самостійна галузь наукового знання виникла в межах науки кримінального процесу, а тому предмет криміналістики почав формуватись у межах кримінального процесу. Лише у міру накопичення власного емпіричного матеріалу і його теоретичних узагальнень криміналістика виокремилась із кримінального процесу в самостійну галузь юридичної науки. Змістом науки кримінального процесу є норми чинного кримінально-процесуального права, які регулюють діяльність із розслідування кримінальних справ, а також сама діяльність органів дізнання, слідства, прокуратури і суду з порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ. Але жоден закон не в змозі передбачити у своїх нормах всі можливі ситуації, які виникають у процесі розслідування злочинів і вимагають прийняття обґрунтованих рішень. Це завдання вирішується криміналістикою шляхом розробки рекомендацій щодо застосування процесуальних засобів для досягнення мети правосуддя. Техніко-криміналістичні засоби, тактичні прийоми і методичні рекомендації з розкриття і розслідування злочинів, які розроблені криміналістикою, лише тоді будуть обґрунтованими, коли вони узгоджуються з чинним кримінально-процесуальним законом і спрямовані на забезпечення правильного його застосування.
Отже, правові основи криміналістики полягають у пріоритеті правової норми перед рекомендаціями цієї науки. Рекомендації криміналістики не можуть бути протиставлені кримінально-процесуальному законодавству, тому що це означало б підрив основного принципу кримінального процесу-дотримання законності. Правові основи криміналістики становлять систему визначених законом і підзаконними актами принципів та правил, що визначають умови допустимості криміналістичних рекомендацій, характер і зміст, мету та порядок їх застосування.
Кримінально-процесуальне законодавство допускає свободу дій слідчого і суду в певних межах, заздалегідь окреслених законом. Але криміналістичні рекомендації передбачають і зворотний зв'язок із кримінально-процесуальними нормами, вони можуть відповідно впливати на закон. Наприклад, поява нових способів фіксації інформації, які почали застосовуватися для фіксації процесу і результатів слідчих дій, зумовила необхідність їх законодавчого закріплення у відповідній процесуальній нормі.
Кримінальне право як наука вивчає закономірності, що визначають види й форми злочинних проявів, процес розвитку злочинної діяльності, види покарань і умови їх застосування до осіб, котрі винні у вчиненні злочину. Зв'язок криміналістики і кримінального права зумовлений тим, що неможливо розслідувати той чи інший злочин, не знаючи ознак його складу, характеристики об'єктивної сторони, мотивів, способів вчинення тощо. Норми кримінального права визначають певне діяння як злочин, що потребує розслідування, і постають підставою для розробки окремих криміналістичних методик.
Кримінологія, яка вивчає закономірності злочинності як соціального явища, його причини, особу злочинця, попередження правопорушень, безпосередньо впливає на криміналістику. Дані кримінологічної статистики, закономірності, що виявляються кримінологією, зокрема, залежність характеру злочинного діяння і способу його вчинення від властивостей особи винного, повинні враховуватися криміналістикою під час розробки рекомендацій щодо розкриття і розслідування злочинів.
Судова статистика як спеціальна галузь соціальної статистики вивчає кількісний вираз закономірностей, що визначають стан і динаміку злочинності, судимості, а також показники, які характеризують заходи з боротьби зі злочинністю. Зв'язок криміналістики з судовою статистикою проявляється в тому, що у кінцевому результаті остання з них відображає в своїх даних ефективність застосування на практиці положень криміналістики й розроблених нею засобів та методів виявлення, розслідування й попередження злочинів. Криміналістика ж враховує і використовує дані судової статистики для оцінки ефективності своїх рекомендацій та визначення напрямків діяльності правоохоронних органів, які потребують отримання відповідних криміналістичних рекомендацій, впровадження спеціально створених нових криміналістичних засобів і методів, які сприятимуть підсиленню боротьби зі злочинністю.
Має значення для криміналістики така юридична наука, як адміністративне право, тобто та його частина, що присвячена збиранню, дослідженню й оцінці доказів у справах про адміністративні правопорушення. Мають зв'язок з криміналістикою розділи, які присвячені побудові системи управління правоохоронною сферою, що має значення для правильної організації розкриття й розслідування злочинів.
Розробляючи криміналістичні рекомендації, криміналістика враховує розробки в галузі судової медицини та судової психіатрії. В свою чергу судова медицина використовує дані криміналістичної трасології для вирішення власних завдань, широко застосовує методи криміналістичної ідентифікації для відповідних судово-медичних досліджень, багато криміналістичних прийомів та науково-технічних засобів із успіхом використовуються судовою медициною.
Судова психіатрія досліджує психіку людини в нормі та її патології в разі вчинення суспільно небезпечних дій, дає пояснення поведінці людини у випадках розладів психічної діяльності. Визначення психічного стану особи має безпосереднє значення для вирішення питань щодо можливості проведення з цією особою слідчих дій, притягнення до кримінальної відповідальності, призначення покарання. Вказані питання можливо вирішити лише в результаті призначення судово-психіатричної експертизи. Підготовка відповідних матеріалів для призначення судової психіатричної експертизи проводиться за правилами підготовки експертиз, розробленими криміналістикою.
Судова психологія розкриває фактори, які впливають на поведінку учасників судочинства, їх психологічні особливості залежно від процесуального статусу та слідчої ситуації. Дані психології широко використовуються в тактиці й методиці розслідування, її рекомендації дають змогу здійснювати правильний психологічний вплив на допитувану особу, визначати її комунікативні якості, емоційний стан. Ці дані криміналістика враховує під час розроблення тактичних прийомів і рекомендацій щодо проведення окремих слідчих дій. У свою чергу судова психологія бере з криміналістики значну частину емпіричного матеріалу, на базі якого формуються її власні теоретичні викладки.
Зв'язок криміналістики з оперативно-розшуковою діяльністю
Зв'язок криміналістики з оперативно-розшуковою діяльністю надзвичайно тісний і зумовлений необхідністю взаємодії співробітників органів дізнання зі слідчими для розкриття та розслідування кримінальних справ.
Як свого часу криміналістика відокремилася від кримінального процесу, так оперативно-розшукова діяльність відокремилася від криміналістики. З прийняттям закону про неї набула статусу самостійної наукової теорії та навчальної дисципліни, яка має свій специфічний предмет, свої методи і спеціальні завдання. Ця діяльність здійснюється як гласними, так і негласними методами, має яскраво виражений пошуковий характер. Але інформація, яку отримують в результаті проведення оперативно-розшукових заходів, стане лише тоді доказовою і може бути використаною уповноваженими особами в інтересах кримінального судочинства, коли буде введена у встановленому порядку в кримінальний процес за допомогою криміналістичної тактики і отримає відповідне процесуальне оформлення. Криміналістичні технічні засоби фіксації, прийоми й правила роботи з ними використовуються оперативними працівниками для фіксації ходу та результатів оперативно-розшукових заходів. Криміналістика озброює оперативних працівників науково-технічними й тактичними прийомами боротьби зі злочинністю, які використовуються в оперативній роботі. Теорія оперативно-розшукової діяльності, своєю чергою, узагальнюючи досвід роботи оперативних підрозділів, виявляє нові способи вчинення й приховування злочинів, прийоми злочинної діяльності, знання яких збагачує криміналістику. У криміналістичній тактиці й методиці враховуються можливості оперативно-розшукових підрозділів, вирішуються питання координації слідчих дій та оперативних заходів, планування розслідування й розробки криміналістичних версій з урахуванням оперативної інформації.
Зв'язок криміналістики з науками неправового циклу
Методологічною основою криміналістики є суспільні науки -філософія, етика, логіка, соціологія, психологія, педагогіка та ін. Юридична наука криміналістика має також зв'язок з природничими науками - математикою, кібернетикою, фізикою, хімією та іншими науками. Наприклад, низку важливих для криміналістики проблем вдалося вирішити лише на підставі категорій філософії, законів матеріалістичної діалектики. Розробка окремих криміналістичних теорій вимагала філософського обґрунтування ключових для них понять. Так, в криміналістичному вченні про механізми слідоутворення таким ключовим поняттям було поняття сліду як відображення речі, явища, процесу, події в оточуючому середовищі. На філософських поняттях базується і криміналістичне вчення про ознаки, теорія криміналістичної ідентифікації і діагностики. Філософські категорії дають можливість зрозуміти місце й роль наукового факту в процесі пізнання істини.
Криміналістикою широко запозичуються положення формальної та діалектичної логіки. Логічні закони й прийоми мислення становлять методологічні основи криміналістики, зокрема, такого її вчення, як криміналістична версія; слугують передумовою для розробки програм і алгоритмів розслідування окремих видів злочинів. Логіка в діяльності слідчого має величезний діапазон застосування: від аналізу й оцінки перших слідів, що виявлені на місці події, з'ясування їх причинного зв'язку зі злочином -до складної роботи з конструювання слідчих версій, вибору тактики проведення окремих слідчих й оперативно-розшукових дій. Тактичні прийоми й правила проведення слідчих дій повинні враховувати закони й правила етики поведінки і спілкування особи. Галузь зв'язку криміналістики й етики - це розробка засобів, прийомів і методик судового дослідження й попередження злочинів та розробка рекомендацій щодо їх застосування на практиці. Моральні норми, яким повинні відповідати криміналістичні прийоми й засоби, криміналістичні рекомендації мають не лише загальний, а ще й спеціальний характер, що відображає специфічну форму суспільної практики, а саме - судочинство.
Оскільки криміналістика забезпечує своїми рекомендаціями вибір найбільш ефективного способу дій і їх послідовності для забезпечення результативності розслідування й підвищення його ефективності, то вона має певні зв'язки з наукою управління. Зокрема, з її розділом наукової організації праці, що враховується для планування розслідування злочинів, планування навантаження слідчого тощо. Як криміналістика, так і наукова організація праці слідчого слугують меті оптимізації діяльності з розкриття й розслідування злочинів.
У результаті науково-технічного прогресу в сферу взаємодії з криміналістикою входять все нові галузі знань, а розроблені нею методи починають використовуватись іншими науками.
