Криміналістика. Відтворення обстановки і обставин події (слідчий експеримент та перевірка показань на місці)
Реферат на тему
Криміналістика. Відтворення обстановки і обставин події (слідчий експеримент та перевірка показань на місці)
ПЛАН
1. Поняття та види слідчого експерименту
2. Підготовка до слідчого експерименту та його тактик
3. Особливості перевірки показань на місці
4. Фіксація результатів відтворення обстановки та обставин події
Література
1. Поняття та види слідчого експерименту
Відтворення обстановки і обставин події, що передба-чено ст. 194 КПК, охоплює по суті дві самостійні слідчі дії:
1) перевірку на місці показань обвинуваченого, підо-зрюваного, потерпілого чи свідка з метою їх уточнення і доповнення у присутності понятих;
2) експериментальну перевірку правдивості показань цих осіб, інших обставин і припущень щодо можливості чути або бачити за певних умов що-небудь, що стосується цих обставин, проникнути до даного приміщення названим у свідченнях способом або певною особою, подолати назва-ну в показаннях відстань тощо.
У діяльності органів розслідування серед інших слід-чих дій, спрямованих на розкриття злочинів, широко за-стосовується слідчий експеримент.
Слідчий експеримент є окремою слідчою дією, яка полягає у здійсненні дослідів з метою перевірки, чи мог-ли відбутися за певних умов ті або інші події та яким саме чином.
Проведення цієї слідчої дії пов'язано зі здійсненням дослідів, результати яких і є тими фактичними даними, що дозволяють дійти висновку про обставини, що мають значення для розкриття злочину.
У 30-х роках у криміналістичній літературі з'явилися праці П. І. Тарасова Радіонова, у яких вперше досліджувались питання процесуальної природи і тактики проведен-ня слідчого експерименту. Згодом питанням тактики про-ведення слідчого експерименту приділялося все більше уваги, а у підручниках з криміналістики з'явилися глави, присвячені слідчому експерименту, були видані окремі по-сібники для слідчих.
Слідчий експеримент схожий з науковим експеримен-том, І слідчий, і науковий експеримент дозволяє вивчати факти шляхом проведення дослідів. Однак слідчий експе-римент має свої відмінні риси:
1) його застосування потребує певних процесуальних умов;
2) він відтворює явище не повністю, а лише деякі умо-ви, за яких відбувалися події або мали місце факти, що цікавлять слідчого.
Слідчий експеримент має своїм завданням установ-лення того, могла чи не могла відбутися якась подія або дія у певних умовах. Крім того, слідчий експеримент далеко не завжди пов'язаний з місцем події, він може бути прове-дений залежно від його мети не на місці події. Слідчий експеримент супроводжується проведенням дослідів, що істо-тно відрізняє його від слідчого огляду і виділяє у самостій-ну слідчу дію.
Слідчий експеримент відрізняється від експертизи; незважаючи на їхню зовнішню схожість, експертиза потре-бує застосування спеціальних знань, у той час як слідчий експеримент у процесі його проведення не вимагає цього.
З'ясовуючи природу слідчого експерименту, слід вказа-ти на те, що він має на меті не тільки перевірку певних фа-ктів, а й одержання нових доказів по справі. Наприклад, у разі проведення слідчого експерименту для визначення мо-жливості витягнути викрадені товари крізь пролом у стіні магазину, слідчий встановлює новий доказ: можливість ви-тягнення викрадених товарів або його неможливість.
Слідчий експеримент відрізняється від перевірки по-казань на місці. Він може бути у деяких випадках проведе-ний без участі свідків та обвинувачених, тоді як перевірка показань на місці без їхньої участі є неможливою. При слідчому експерименті можуть бути присутніми всі свідки і обвинувачені одночасно, а при перевірці показань на міс-ці дія проводиться щодо кожного обвинуваченого або свід-ка окремо.
Залежно від мети слідчого експерименту розрізняють його види. Важко перелічити всі відомі в практиці роз-слідування види слідчого експерименту, тому зупинимося тільки на тих видах, які зустрічаються найчастіше.
1. Слідчий експеримент для перевірки можливості ба-чити у даних умовах. Завдання такого експерименту іноді полягає у встановленні можливості не тільки бачити, а й можливості розрізняти деталі та особливості об'єктів у пе-вних умовах.
Так, громадянка Е. подала заяву в прокуратуру про вимаган-ня від неї хабара за влаштування на роботу. Начальник від-ділу кадрів вимагав від неї хабара через Ф. у сумі 3000 грн. У Е. виник сумнів, що Ф. діє від імені С„ і вона попросила йо-го підтвердити цей факт. Ф. заявив, що якщо Е. прийде уве-чері до його дому, крізь вікно вона зможе побачити у нього у гостях С. Е. прийшла до зазначеного місця і дійсно побачила С. Бажаючи викрити хабарництво, Е. звернулась до проку-ратури. У процесі розслідування Ф. не заперечував своєї причетності до злочину, але заперечував факт перебування в нього С, вказуючи, що у таких умовах Е. не могла бачити обличчя людей, які знаходились у кімнаті. Слідчий провів слідчий експеримент, під час якого було встановлено, що Е. у даних умовах абсолютно чітко бачила всіх осіб, які сиділи за столом у квартирі Ф.
2. Слідчий експеримент для перевірки можливості чу-ти в конкретних умовах. У деяких випадках при прове-денні слідчого експерименту на відкритій місцевості важ-ливо встановити силу та напрямок вітру в момент події злочину, а також наскільки суттєво ці чинники впливають на можливість почути.
3. Слідчий експеримент для перевірки можливості проникнути крізь певний отвір та вийняти через нього ті чи інші предмети. Таким експериментом повинна бути встановлена як об'єктивна можливість вчинення дій (про-никнення, витягування), так і суб'єктивна здатність на це певної особи або осіб. Важливо з'ясувати, чи може предмет певної конфігурації та об'єму пройти крізь даний отвір, а також чи може вказана особа проникнути через виявле-ний пролом.
Так, по одній із справ директор магазину стверджував, що викрадення великої кількості товарів було вчинено через напіввідчинене вікно, яке веде до підсобного приміщення мага-зину. При огляді слідчий дійсно виявив напіввідчинене вікно. При проведенні слідчого експерименту з метою перевірки можливості витягнення названих предметів всі спроби від-чинити вікно виявилися марними. Вікно не змогли відчинити й після запрошення столяра, бо у зв'язку з осіданням стіни воно було перекошене. При такому його стані виявилось не-можливим витягнути товари певних габаритів через утво-рений отвір.
4. Слідчий експеримент для перевірки можливості вчинення якоїсь дії за певний проміжок часу. При прове-денні такого експерименту головним чинником є час, ос-кільки викликає сумнів не сам факт можливості вчинення певних дій, а час, протягом якого вони були вчинені.
5. Слідчий експеримент для перевірки можливості на-стання певних наслідків даних дій (розгоряння, поламки та ін.). Такі експерименти слід проводити у випадках, коли ці питання не вимагають експертного дослідження і засто-сування спеціальних знань.
6. Слідчий експеримент для встановлення спеціальних та професійних навичок особи. Такі експерименти реко-мендують проводити тоді, коли обвинувачений або свідок стверджує, що він володіє можливістю виконати ту чи ін-шу роботу. У разі заперечення ним цього проводити слід-чий експеримент не рекомендується.
Цікаві випадки такого слідчого експерименту відомі прак-тиці. Так, у справі про розкрадання коштів при виконанні художньої реклами було встановлено, що бригадир художни-ків включає до відомості на зарплату підставних осіб, які взагалі не вміють малювати. Отримані гроші підставні осо-би передавали бригадиру. Найбільші суми отримував родич бригадира Г. При допиті Г. стверджував, що він виконував вказані роботи. У процесі проведення слідчого експеримен-ту Г. намагався зробити декілька штрихів, однак, перекона-вшись у своїй безпорадності, відмовився від подальшого за-перечення фактів.
7. Слідчий експеримент для встановлення, яким чи-ном відбулась подія.
До прокуратури стали надходити заяви, що з пральні молоч-ного комбінату прачки виносять топлене масло. Факт зда-вався малоймовірним. При перевірці були затримані прачки, які дійсно виносили масло. Під час обшуку у пральні було ви-явлено декілька кілограмів масла. У процесі розслідування прачки показали, що при пранні марлевих мішочків з-під сиру вода, пропущена крізь них, містила велику кількість масла, яке вони збирали. При проведенні слідчого експерименту з'я-сувалось, що при обробці 1000 мішків залишається 11,5кг масла.
Слідчий експеримент може бути проведений не в усіх випадках. Неприпустимо проведення експериментів, які:
1) принижують гідність людини;
2) загрожують життю або здоров'ю учасників експери-менту або інших осіб;
3) загрожують майну або можуть призвести до знач-них матеріальних збитків.
2. Підготовка до слідчого експерименту та його тактика
Перш ніж проводити слідчий експеримент, до нього необхідно старанно підготуватися, а саме:
1) визначити мету експерименту, для чого слід вивчи-ти матеріали справи та всі обставини, виходячи з яких проводиться слідчий експеримент;
2) визначити умови, у яких повинен бути проведений слідчий експеримент (встановити, як, де, коли і у якій по-слідовності слід провадити досліди; скільки їх необхідно провести, як забезпечити освітлення при проведенні екс-перименту на перевірку видимості тощо);
3) визначити учасників експерименту (свідків, обвину-вачених, кількість понятих та ін.). Якщо досліди проводя-ться у різних приміщеннях, а учасники експерименту по-діляються на групи, то рекомендується запрошувати біль-ше двох понятих. Понятих слід підбирати завчасно. Необ-хідно пам'ятати, що роль понятих при проведенні слідчого експерименту полягає в тому, що вони посвідчують мож-ливість якоїсь події або дії у певних умовах. Тому, підби-раючи понятих, треба враховувати їх суб'єктивні якості — зір, слух;
4) передбачити, які матеріали, засоби, знаряддя бу-дуть при цьому використані.
Оскільки значення знарядь та предметів при прове-денні слідчого експерименту є важливим, необхідно завча-сно продумати й доставку цих предметів до місця експери-менту та перевірити їхній стан.
Речові докази, які згодом будуть об'єктами експертного Дослідження, при експерименті використовувати не можна;
5) слідчий повинен підготувати слідчу валізу;
6) перед проведенням слідчого експерименту, як і пе-ред проведенням інших слідчих дій, рекомендується скла-дати його план. У разі, якщо експеримент є складним, до-цільно складати письмовий план його проведення. Спе-ціальної форми плану експерименту не існує, однак у план доцільно внести такі обставини:
а) місце і час проведення експерименту;
б) кількість учасників та розташування їх;
в) сутність дослідів, їх послідовність і роль учасників експерименту при проведенні кожного досліду.
У разі необхідності при складанні плану, особливо що-до проведення дослідів, слід проконсультуватися з фахів-цями — судово-медичним експертом, криміналістом, які можуть дати цінні вказівки з відтворення обстановки екс-перименту і характеру проведення дослідів. Під час підго-товки до експерименту слідчому доцільно побувати на міс-ці майбутнього експерименту, щоб краще орієнтуватися у навколишній обстановці при його проведенні.
У процесі підготовки до слідчого експерименту слідчо-му необхідно вирішити, чи роз'яснювати завдання експе-рименту та обставини справи учасникам експерименту або ж робити цього не слід. Як правило, мета експерименту і обставини справи повідомляються учасникам слідчого екс-перименту. Однак у деяких випадках такі роз'яснення є недоцільними (наприклад, якщо метою експерименту є пе-ревірка обсягу виконаних робіт за один день. Таке повідо-млення може вплинути на темп і якість робіт та дати по суті неправильні результати експерименту).
У процесі підготовки до експерименту треба вирішити питання про засоби зв'язку між окремими групами його учасників. Засобами зв'язку, за допомогою яких встанов-люють початок здійснення досліду та його закінчення, можуть бути телефон, сигнали, що подані прапорцями, свис-тками, руками.
Методика слідчого експерименту передбачає виконан-ня та дотримання правил його проведення — процесуаль-них та тактичних. До процесуальних правил належать такі:
1) при проведенні слідчого експерименту обов'язковою є участь понятих; як вже зазначалось, кількість їх визна-чається характером дослідів та розташуванням учасників експерименту;
2) необхідною є участь фахівців у випадках, коли їхні спеціальні знання можуть бути використані для відтво-рення обстановки події або явища, а також для визначення місця розташування учасників експерименту або їхніх поз — у разі визначення пози потерпілого при пораненні та ін.;
3) доцільною є присутність при проведенні експеримен-ту осіб, показання яких перевіряються; якщо слідчим екс-периментом перевіряється можливість певних осіб бачити або чути щось, участь їх в експерименті є обов'язковою;
4) про перебіг і результати проведення слідчого експе-рименту складається протокол відповідно до ст. 195 КПК.
Тактичні правила проведення слідчого експерименту такі:
1) слідчий експеримент слід проводити в умовах і об-становці, максимально наближених до тих, в яких відбула-ся подія. З цією метою при відтворенні обстановки викори-стовуються протокол місця події, фотознімки, креслення, показання свідків і обвинувачених;
2) слідчий експеримент бажано проводити на тому са-мому місці, де відбулась подія, яку перевіряють. Тут важ-ливо відзначити, що коли факт, який перевіряють, тісно пов'язаний з місцем дійсної події або з умовами цього міс-ця, то слідчий експеримент, як правило, проводиться на Цьому ж місці;
3) слідчий експеримент має проводитися у такий час, коли відбулась подія, яку перевіряють, з метою створення аналогічних умов чутності (особливо у місті), видимості, що забезпечує об'єктивність результатів експерименту;
4) для проведення слідчого експерименту слід викори-стовувати ті самі знаряддя й засоби, які застосовувалися при події злочину, або однорідні предмети і знаряддя;
5) після відтворення обстановки учасників треба розта-шувати саме так, як вони про це повідомили, а понятих поста-вити в місце проведення дослідів та на точки спостереження;
6) досліди необхідно повторювати декілька разів, зміню-ючи умови експерименту. Повторення дослідів дозволить виключити випадкові результати та достовірно з'ясувати певний факт. Не рекомендується здійснювати досліди слід-чому або понятим. Для цього повинні бути запрошені спе-ціальні особи (статисти), а слідчий та поняті мають спосте-рігати за проведенням дослідів. Слідчий регулює черго-вість проведення дослідів та визначає специфіку кожного з них.
Якщо обвинувачений, який бере участь у слідчому експерименті, заявляє клопотання про проведення того чи іншого досліду, як правило, таке клопотання задовольня-ється. Під час дослідів слідчому доцільно робити помітки про їх результати, а у разі необхідності фотографувати окремі моменти досліду або проведення його в цілому.
3. Особливості перевірки показань на місці
Перевірка показань на місці — це слідча дія, що по-лягає у зіставленні показань про пов'язані з певним міс-цем обставини злочину з фактичною обстановкою на цьо-му місці, показаною слідчому в присутності понятих осо-бою, яка дала показання, з метою з'ясування їх достовір-ності.
Перевірка показань на місці має на меті отримання но-вих фактів, а також перевірку, уточнення вже встановле-них під час розслідування. Необхідність у застосуванні цієї дії виникає у випадках, коли іншим шляхом, крім зістав-лення показань з тим, що існує в дійсності на місці події, неможливо переконатися в достовірності таких показань.
Зміст перевірки показань на місці полягає в тому, що слідчий пропонує особі, яка була допитана (свідку, потер-пілому, підозрюваному, обвинуваченому), вказати місце вчинення злочину (чи інше місце), розповісти про цю по-дію, супроводжуючи у певних випадках свою розповідь демонстрацією своїх дій чи дій інших осіб. Потім слідчий зіставляє відомості, одержані під час перевірки, з реаль-ною обстановкою на місці, з одного боку, і з раніш одержа-ними показаннями та іншими доказами по справі, з іншого. Особа, показання якої перевіряються, дає їх в присутності понятих, показує, де і що відбувалося.
Слідчий у процесі перевірки показань на місці вирішує кілька завдань:
1) переконується в існуванні місця, про яке йшлося у показаннях;
2) перевіряє відповідність опису ознак обстановки у показаннях конкретної особи дійсній обстановці на місці;
3) встановлює наявність слідів чи предметів, які підт-верджують зміст показань;
4) визначає напрямок руху учасників досліджуваної події, їхнє взаємне розташування в той чи інший момент розвитку події злочину;
5) зіставляє опис обстановки на місці та у показаннях підозрюваних, обвинувачених, потерпілих чи свідків.
Проведення перевірки показань на місці передбачає стадії підготовки, проведення та фіксації результатів.
Підготовка до перевірки показань на місці включає підготовчі дії, пов'язані із вивченням показань допитува-ного, та підготовку забезпечення цієї дії на місці її прове-дення. Така підготовка полягає в тому, що слідчий:
1) пропонує особі, показання якої перевіряються, взя-ти участь у слідчій дії і показати на місці те, про що вона повідомила на допиті; роз'яснює, в чому полягає сутність перевірки показань на місці та яким буде порядок її про-ведення. Необхідною умовою перевірки показань на місці є добровільна згода на це допитуваного;
2) перевіряє достатність і ступінь конкретності даних про місце, на якому буде проведена перевірка. Якщо цих даних недостатньо, проводиться додатковий допит певної особи;
3) визначає склад учасників слідчої дії, запрошує до участі у перевірці понятих, роз'яснює їм їхні права і обо-в'язки;
4) готує необхідні науково-технічні й допоміжні засоби, транспорт;
5) визначає найбільш доцільний час проведення пере-вірки показань на місці;
6) складає план проведення слідчої дії. У плані зазна-чається: де, коли і з якою метою провадитиметься пере-вірка, порядок і послідовність дій її учасників.
Складність структури перевірки показань на місці ро-бить її схожою на інші слідчі дії — допит, огляд, експери-мент, пред'явлення для впізнання, обшук. Перевірка пока-зань на місці включає окремі елементи цих дій, у зв'язку з чим її тактика деякою мірою схожа з тактикою проведен-ня названих слідчих дій. Однак тактика перевірки пока-зань на місці в цілому має свою, притаманну тільки їй спе-цифіку. Проведення перевірки показань на місці характе-ризується наступними тактичними особливостями:
1) показання повинні перевірятися лише на тому місці, де відбувалася подія злочину, де йшов (їхав) підозрюва-ний (обвинувачений, свідок) до місця події, де він залишив сліди чи знаряддя злочину;
2) особа, показання якої перевіряються, повинна сама показувати, де і що відбувалося. Така особа дає згоду на перевірку показань на місці;
3) якщо перевіряються показання кількох осіб, кожна з них виводиться на місце окремо. Групова перевірка супе-речить сутності слідчої дії і втрачає своє доказове значення;
4) при перевірці показань на місці неприпустимо відт-ворювати цинічні дії чи дії, що загрожують безпеці оточу-ючих осіб, принижують їх честь і гідність. Про такі дії об-винувачений може тільки розповісти на місці;
5) слідчий не повинен допускати в своїх діях чи запи-таннях навідних вказівок чи слів. ^
Тактика перевірки показань на місці передбачає вико-ристання різних тактичних прийомів: постановку уточ-нюючих, доповнюючих чи контрольних запитань; аналіз відповідей особи, показання якої перевіряються; зістав-лення показань, що були одержані на допиті, з реальною картиною місця події; надання свідку (обвинуваченому) можливості пояснити розбіжності між показаннями і дани-ми місця події тощо.
4. Фіксація результатів відтворення обстановки та обставин події
Основним способом фіксації результатів відтворення обстановки та обставин події є протокол, який складається відповідно до вимог статей 84, 85, 195 КПК. За своєю струк-турою у протоколі виділяють три частини: вступну, описо-ву і заключну.
В описовій частині протоколу слідчого експерименту містяться такі відомості: точне місце проведення слідчої дії; метеорологічні, звукові та інші умови; обстановка (як-що її було реконструйовано, то зазначається, як і на під-ставі яких даних); розміщення учасників перед початком дослідів; зміст кожного досліду; одержані результати та ін. Тут також слід зазначати: звідки почався маршрут пря-мування до місця перевірки, як він проходив, які показан-ня давав обвинувачений (підозрюваний чи свідок), які дії він виконував на місці події, які запитання ставилися осо-бі, показання якої перевіряються, які вона давала відпо-віді, які сліди чи предмети були виявлені під час перевірки показань на місці.
У протоколі відтворення обстановки і обставин події містяться дані про заяви та зауваження учасників слідчої дії (якщо вони мали місце), про час початку і закінчення відтворення, про попередження учасників щодо нерозголошення даних слідства. Протокол складає особа, яка про-водить слідчу дію, а підписують його всі особи, які брали участь у відтворенні обстановки та обставин події, поняті та слідчий.
Додатковими способами фіксації результатів відтво-рення обстановки і обставин події є складання планів і схем, використання фото, кіно, відеозйомки, звукоза-пису. Метою такої фіксації є наочне відображення обста-новки і обставин відтворюваної події. Так, плани і схеми дозволяють відобразити розташування ділянок місцевості й приміщень, розміщення всіх предметів і учасників слід-чої дії. На планах і схемах бажано намітити маршрут руху із зазначенням його початку та закінчення, проміжні зу-пинки, місця проведення дослідів тощо.
Фотозйомку доцільно застосовувати для фіксації вза-ємного розташування учасників відтворення обстановки і обставин події, важливих елементів дослідів або пересу-вання учасників перевірки показань на місці, їх результа-тів. Окремі моменти під час слідчої дії фотографуються за правилами судово-оперативної зйомки.
Відеозйомка має певні переваги у порівнянні з фото-графуванням. Вона дозволяє зафіксувати всі дії обвинува-ченого (чи свідка) в динаміці, послідовність цих дій, ініціа-тиву обвинуваченого у показі та розповіді під час відтво-рення обстановки і обставин події.
Література
Криміналістика: Підручник для студентів юрид. спец, вищих закладів освіти. — Кол. авторів: Глібко В. М., Дудніков А. Л., Журавель В. А. та ін. / За ред. В. Ю. Шепітька. — К: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. — 684 с.
Криміналістика. Відтворення обстановки і обставин події (слідчий експеримент та перевірка показань на місці)
ПЛАН
1. Поняття та види слідчого експерименту
2. Підготовка до слідчого експерименту та його тактик
3. Особливості перевірки показань на місці
4. Фіксація результатів відтворення обстановки та обставин події
Література
1. Поняття та види слідчого експерименту
Відтворення обстановки і обставин події, що передба-чено ст. 194 КПК, охоплює по суті дві самостійні слідчі дії:
1) перевірку на місці показань обвинуваченого, підо-зрюваного, потерпілого чи свідка з метою їх уточнення і доповнення у присутності понятих;
2) експериментальну перевірку правдивості показань цих осіб, інших обставин і припущень щодо можливості чути або бачити за певних умов що-небудь, що стосується цих обставин, проникнути до даного приміщення названим у свідченнях способом або певною особою, подолати назва-ну в показаннях відстань тощо.
У діяльності органів розслідування серед інших слід-чих дій, спрямованих на розкриття злочинів, широко за-стосовується слідчий експеримент.
Слідчий експеримент є окремою слідчою дією, яка полягає у здійсненні дослідів з метою перевірки, чи мог-ли відбутися за певних умов ті або інші події та яким саме чином.
Проведення цієї слідчої дії пов'язано зі здійсненням дослідів, результати яких і є тими фактичними даними, що дозволяють дійти висновку про обставини, що мають значення для розкриття злочину.
У 30-х роках у криміналістичній літературі з'явилися праці П. І. Тарасова Радіонова, у яких вперше досліджувались питання процесуальної природи і тактики проведен-ня слідчого експерименту. Згодом питанням тактики про-ведення слідчого експерименту приділялося все більше уваги, а у підручниках з криміналістики з'явилися глави, присвячені слідчому експерименту, були видані окремі по-сібники для слідчих.
Слідчий експеримент схожий з науковим експеримен-том, І слідчий, і науковий експеримент дозволяє вивчати факти шляхом проведення дослідів. Однак слідчий експе-римент має свої відмінні риси:
1) його застосування потребує певних процесуальних умов;
2) він відтворює явище не повністю, а лише деякі умо-ви, за яких відбувалися події або мали місце факти, що цікавлять слідчого.
Слідчий експеримент має своїм завданням установ-лення того, могла чи не могла відбутися якась подія або дія у певних умовах. Крім того, слідчий експеримент далеко не завжди пов'язаний з місцем події, він може бути прове-дений залежно від його мети не на місці події. Слідчий експеримент супроводжується проведенням дослідів, що істо-тно відрізняє його від слідчого огляду і виділяє у самостій-ну слідчу дію.
Слідчий експеримент відрізняється від експертизи; незважаючи на їхню зовнішню схожість, експертиза потре-бує застосування спеціальних знань, у той час як слідчий експеримент у процесі його проведення не вимагає цього.
З'ясовуючи природу слідчого експерименту, слід вказа-ти на те, що він має на меті не тільки перевірку певних фа-ктів, а й одержання нових доказів по справі. Наприклад, у разі проведення слідчого експерименту для визначення мо-жливості витягнути викрадені товари крізь пролом у стіні магазину, слідчий встановлює новий доказ: можливість ви-тягнення викрадених товарів або його неможливість.
Слідчий експеримент відрізняється від перевірки по-казань на місці. Він може бути у деяких випадках проведе-ний без участі свідків та обвинувачених, тоді як перевірка показань на місці без їхньої участі є неможливою. При слідчому експерименті можуть бути присутніми всі свідки і обвинувачені одночасно, а при перевірці показань на міс-ці дія проводиться щодо кожного обвинуваченого або свід-ка окремо.
Залежно від мети слідчого експерименту розрізняють його види. Важко перелічити всі відомі в практиці роз-слідування види слідчого експерименту, тому зупинимося тільки на тих видах, які зустрічаються найчастіше.
1. Слідчий експеримент для перевірки можливості ба-чити у даних умовах. Завдання такого експерименту іноді полягає у встановленні можливості не тільки бачити, а й можливості розрізняти деталі та особливості об'єктів у пе-вних умовах.
Так, громадянка Е. подала заяву в прокуратуру про вимаган-ня від неї хабара за влаштування на роботу. Начальник від-ділу кадрів вимагав від неї хабара через Ф. у сумі 3000 грн. У Е. виник сумнів, що Ф. діє від імені С„ і вона попросила йо-го підтвердити цей факт. Ф. заявив, що якщо Е. прийде уве-чері до його дому, крізь вікно вона зможе побачити у нього у гостях С. Е. прийшла до зазначеного місця і дійсно побачила С. Бажаючи викрити хабарництво, Е. звернулась до проку-ратури. У процесі розслідування Ф. не заперечував своєї причетності до злочину, але заперечував факт перебування в нього С, вказуючи, що у таких умовах Е. не могла бачити обличчя людей, які знаходились у кімнаті. Слідчий провів слідчий експеримент, під час якого було встановлено, що Е. у даних умовах абсолютно чітко бачила всіх осіб, які сиділи за столом у квартирі Ф.
2. Слідчий експеримент для перевірки можливості чу-ти в конкретних умовах. У деяких випадках при прове-денні слідчого експерименту на відкритій місцевості важ-ливо встановити силу та напрямок вітру в момент події злочину, а також наскільки суттєво ці чинники впливають на можливість почути.
3. Слідчий експеримент для перевірки можливості проникнути крізь певний отвір та вийняти через нього ті чи інші предмети. Таким експериментом повинна бути встановлена як об'єктивна можливість вчинення дій (про-никнення, витягування), так і суб'єктивна здатність на це певної особи або осіб. Важливо з'ясувати, чи може предмет певної конфігурації та об'єму пройти крізь даний отвір, а також чи може вказана особа проникнути через виявле-ний пролом.
Так, по одній із справ директор магазину стверджував, що викрадення великої кількості товарів було вчинено через напіввідчинене вікно, яке веде до підсобного приміщення мага-зину. При огляді слідчий дійсно виявив напіввідчинене вікно. При проведенні слідчого експерименту з метою перевірки можливості витягнення названих предметів всі спроби від-чинити вікно виявилися марними. Вікно не змогли відчинити й після запрошення столяра, бо у зв'язку з осіданням стіни воно було перекошене. При такому його стані виявилось не-можливим витягнути товари певних габаритів через утво-рений отвір.
4. Слідчий експеримент для перевірки можливості вчинення якоїсь дії за певний проміжок часу. При прове-денні такого експерименту головним чинником є час, ос-кільки викликає сумнів не сам факт можливості вчинення певних дій, а час, протягом якого вони були вчинені.
5. Слідчий експеримент для перевірки можливості на-стання певних наслідків даних дій (розгоряння, поламки та ін.). Такі експерименти слід проводити у випадках, коли ці питання не вимагають експертного дослідження і засто-сування спеціальних знань.
6. Слідчий експеримент для встановлення спеціальних та професійних навичок особи. Такі експерименти реко-мендують проводити тоді, коли обвинувачений або свідок стверджує, що він володіє можливістю виконати ту чи ін-шу роботу. У разі заперечення ним цього проводити слід-чий експеримент не рекомендується.
Цікаві випадки такого слідчого експерименту відомі прак-тиці. Так, у справі про розкрадання коштів при виконанні художньої реклами було встановлено, що бригадир художни-ків включає до відомості на зарплату підставних осіб, які взагалі не вміють малювати. Отримані гроші підставні осо-би передавали бригадиру. Найбільші суми отримував родич бригадира Г. При допиті Г. стверджував, що він виконував вказані роботи. У процесі проведення слідчого експеримен-ту Г. намагався зробити декілька штрихів, однак, перекона-вшись у своїй безпорадності, відмовився від подальшого за-перечення фактів.
7. Слідчий експеримент для встановлення, яким чи-ном відбулась подія.
До прокуратури стали надходити заяви, що з пральні молоч-ного комбінату прачки виносять топлене масло. Факт зда-вався малоймовірним. При перевірці були затримані прачки, які дійсно виносили масло. Під час обшуку у пральні було ви-явлено декілька кілограмів масла. У процесі розслідування прачки показали, що при пранні марлевих мішочків з-під сиру вода, пропущена крізь них, містила велику кількість масла, яке вони збирали. При проведенні слідчого експерименту з'я-сувалось, що при обробці 1000 мішків залишається 11,5кг масла.
Слідчий експеримент може бути проведений не в усіх випадках. Неприпустимо проведення експериментів, які:
1) принижують гідність людини;
2) загрожують життю або здоров'ю учасників експери-менту або інших осіб;
3) загрожують майну або можуть призвести до знач-них матеріальних збитків.
2. Підготовка до слідчого експерименту та його тактика
Перш ніж проводити слідчий експеримент, до нього необхідно старанно підготуватися, а саме:
1) визначити мету експерименту, для чого слід вивчи-ти матеріали справи та всі обставини, виходячи з яких проводиться слідчий експеримент;
2) визначити умови, у яких повинен бути проведений слідчий експеримент (встановити, як, де, коли і у якій по-слідовності слід провадити досліди; скільки їх необхідно провести, як забезпечити освітлення при проведенні екс-перименту на перевірку видимості тощо);
3) визначити учасників експерименту (свідків, обвину-вачених, кількість понятих та ін.). Якщо досліди проводя-ться у різних приміщеннях, а учасники експерименту по-діляються на групи, то рекомендується запрошувати біль-ше двох понятих. Понятих слід підбирати завчасно. Необ-хідно пам'ятати, що роль понятих при проведенні слідчого експерименту полягає в тому, що вони посвідчують мож-ливість якоїсь події або дії у певних умовах. Тому, підби-раючи понятих, треба враховувати їх суб'єктивні якості — зір, слух;
4) передбачити, які матеріали, засоби, знаряддя бу-дуть при цьому використані.
Оскільки значення знарядь та предметів при прове-денні слідчого експерименту є важливим, необхідно завча-сно продумати й доставку цих предметів до місця експери-менту та перевірити їхній стан.
Речові докази, які згодом будуть об'єктами експертного Дослідження, при експерименті використовувати не можна;
5) слідчий повинен підготувати слідчу валізу;
6) перед проведенням слідчого експерименту, як і пе-ред проведенням інших слідчих дій, рекомендується скла-дати його план. У разі, якщо експеримент є складним, до-цільно складати письмовий план його проведення. Спе-ціальної форми плану експерименту не існує, однак у план доцільно внести такі обставини:
а) місце і час проведення експерименту;
б) кількість учасників та розташування їх;
в) сутність дослідів, їх послідовність і роль учасників експерименту при проведенні кожного досліду.
У разі необхідності при складанні плану, особливо що-до проведення дослідів, слід проконсультуватися з фахів-цями — судово-медичним експертом, криміналістом, які можуть дати цінні вказівки з відтворення обстановки екс-перименту і характеру проведення дослідів. Під час підго-товки до експерименту слідчому доцільно побувати на міс-ці майбутнього експерименту, щоб краще орієнтуватися у навколишній обстановці при його проведенні.
У процесі підготовки до слідчого експерименту слідчо-му необхідно вирішити, чи роз'яснювати завдання експе-рименту та обставини справи учасникам експерименту або ж робити цього не слід. Як правило, мета експерименту і обставини справи повідомляються учасникам слідчого екс-перименту. Однак у деяких випадках такі роз'яснення є недоцільними (наприклад, якщо метою експерименту є пе-ревірка обсягу виконаних робіт за один день. Таке повідо-млення може вплинути на темп і якість робіт та дати по суті неправильні результати експерименту).
У процесі підготовки до експерименту треба вирішити питання про засоби зв'язку між окремими групами його учасників. Засобами зв'язку, за допомогою яких встанов-люють початок здійснення досліду та його закінчення, можуть бути телефон, сигнали, що подані прапорцями, свис-тками, руками.
Методика слідчого експерименту передбачає виконан-ня та дотримання правил його проведення — процесуаль-них та тактичних. До процесуальних правил належать такі:
1) при проведенні слідчого експерименту обов'язковою є участь понятих; як вже зазначалось, кількість їх визна-чається характером дослідів та розташуванням учасників експерименту;
2) необхідною є участь фахівців у випадках, коли їхні спеціальні знання можуть бути використані для відтво-рення обстановки події або явища, а також для визначення місця розташування учасників експерименту або їхніх поз — у разі визначення пози потерпілого при пораненні та ін.;
3) доцільною є присутність при проведенні експеримен-ту осіб, показання яких перевіряються; якщо слідчим екс-периментом перевіряється можливість певних осіб бачити або чути щось, участь їх в експерименті є обов'язковою;
4) про перебіг і результати проведення слідчого експе-рименту складається протокол відповідно до ст. 195 КПК.
Тактичні правила проведення слідчого експерименту такі:
1) слідчий експеримент слід проводити в умовах і об-становці, максимально наближених до тих, в яких відбула-ся подія. З цією метою при відтворенні обстановки викори-стовуються протокол місця події, фотознімки, креслення, показання свідків і обвинувачених;
2) слідчий експеримент бажано проводити на тому са-мому місці, де відбулась подія, яку перевіряють. Тут важ-ливо відзначити, що коли факт, який перевіряють, тісно пов'язаний з місцем дійсної події або з умовами цього міс-ця, то слідчий експеримент, як правило, проводиться на Цьому ж місці;
3) слідчий експеримент має проводитися у такий час, коли відбулась подія, яку перевіряють, з метою створення аналогічних умов чутності (особливо у місті), видимості, що забезпечує об'єктивність результатів експерименту;
4) для проведення слідчого експерименту слід викори-стовувати ті самі знаряддя й засоби, які застосовувалися при події злочину, або однорідні предмети і знаряддя;
5) після відтворення обстановки учасників треба розта-шувати саме так, як вони про це повідомили, а понятих поста-вити в місце проведення дослідів та на точки спостереження;
6) досліди необхідно повторювати декілька разів, зміню-ючи умови експерименту. Повторення дослідів дозволить виключити випадкові результати та достовірно з'ясувати певний факт. Не рекомендується здійснювати досліди слід-чому або понятим. Для цього повинні бути запрошені спе-ціальні особи (статисти), а слідчий та поняті мають спосте-рігати за проведенням дослідів. Слідчий регулює черго-вість проведення дослідів та визначає специфіку кожного з них.
Якщо обвинувачений, який бере участь у слідчому експерименті, заявляє клопотання про проведення того чи іншого досліду, як правило, таке клопотання задовольня-ється. Під час дослідів слідчому доцільно робити помітки про їх результати, а у разі необхідності фотографувати окремі моменти досліду або проведення його в цілому.
3. Особливості перевірки показань на місці
Перевірка показань на місці — це слідча дія, що по-лягає у зіставленні показань про пов'язані з певним міс-цем обставини злочину з фактичною обстановкою на цьо-му місці, показаною слідчому в присутності понятих осо-бою, яка дала показання, з метою з'ясування їх достовір-ності.
Перевірка показань на місці має на меті отримання но-вих фактів, а також перевірку, уточнення вже встановле-них під час розслідування. Необхідність у застосуванні цієї дії виникає у випадках, коли іншим шляхом, крім зістав-лення показань з тим, що існує в дійсності на місці події, неможливо переконатися в достовірності таких показань.
Зміст перевірки показань на місці полягає в тому, що слідчий пропонує особі, яка була допитана (свідку, потер-пілому, підозрюваному, обвинуваченому), вказати місце вчинення злочину (чи інше місце), розповісти про цю по-дію, супроводжуючи у певних випадках свою розповідь демонстрацією своїх дій чи дій інших осіб. Потім слідчий зіставляє відомості, одержані під час перевірки, з реаль-ною обстановкою на місці, з одного боку, і з раніш одержа-ними показаннями та іншими доказами по справі, з іншого. Особа, показання якої перевіряються, дає їх в присутності понятих, показує, де і що відбувалося.
Слідчий у процесі перевірки показань на місці вирішує кілька завдань:
1) переконується в існуванні місця, про яке йшлося у показаннях;
2) перевіряє відповідність опису ознак обстановки у показаннях конкретної особи дійсній обстановці на місці;
3) встановлює наявність слідів чи предметів, які підт-верджують зміст показань;
4) визначає напрямок руху учасників досліджуваної події, їхнє взаємне розташування в той чи інший момент розвитку події злочину;
5) зіставляє опис обстановки на місці та у показаннях підозрюваних, обвинувачених, потерпілих чи свідків.
Проведення перевірки показань на місці передбачає стадії підготовки, проведення та фіксації результатів.
Підготовка до перевірки показань на місці включає підготовчі дії, пов'язані із вивченням показань допитува-ного, та підготовку забезпечення цієї дії на місці її прове-дення. Така підготовка полягає в тому, що слідчий:
1) пропонує особі, показання якої перевіряються, взя-ти участь у слідчій дії і показати на місці те, про що вона повідомила на допиті; роз'яснює, в чому полягає сутність перевірки показань на місці та яким буде порядок її про-ведення. Необхідною умовою перевірки показань на місці є добровільна згода на це допитуваного;
2) перевіряє достатність і ступінь конкретності даних про місце, на якому буде проведена перевірка. Якщо цих даних недостатньо, проводиться додатковий допит певної особи;
3) визначає склад учасників слідчої дії, запрошує до участі у перевірці понятих, роз'яснює їм їхні права і обо-в'язки;
4) готує необхідні науково-технічні й допоміжні засоби, транспорт;
5) визначає найбільш доцільний час проведення пере-вірки показань на місці;
6) складає план проведення слідчої дії. У плані зазна-чається: де, коли і з якою метою провадитиметься пере-вірка, порядок і послідовність дій її учасників.
Складність структури перевірки показань на місці ро-бить її схожою на інші слідчі дії — допит, огляд, експери-мент, пред'явлення для впізнання, обшук. Перевірка пока-зань на місці включає окремі елементи цих дій, у зв'язку з чим її тактика деякою мірою схожа з тактикою проведен-ня названих слідчих дій. Однак тактика перевірки пока-зань на місці в цілому має свою, притаманну тільки їй спе-цифіку. Проведення перевірки показань на місці характе-ризується наступними тактичними особливостями:
1) показання повинні перевірятися лише на тому місці, де відбувалася подія злочину, де йшов (їхав) підозрюва-ний (обвинувачений, свідок) до місця події, де він залишив сліди чи знаряддя злочину;
2) особа, показання якої перевіряються, повинна сама показувати, де і що відбувалося. Така особа дає згоду на перевірку показань на місці;
3) якщо перевіряються показання кількох осіб, кожна з них виводиться на місце окремо. Групова перевірка супе-речить сутності слідчої дії і втрачає своє доказове значення;
4) при перевірці показань на місці неприпустимо відт-ворювати цинічні дії чи дії, що загрожують безпеці оточу-ючих осіб, принижують їх честь і гідність. Про такі дії об-винувачений може тільки розповісти на місці;
5) слідчий не повинен допускати в своїх діях чи запи-таннях навідних вказівок чи слів. ^
Тактика перевірки показань на місці передбачає вико-ристання різних тактичних прийомів: постановку уточ-нюючих, доповнюючих чи контрольних запитань; аналіз відповідей особи, показання якої перевіряються; зістав-лення показань, що були одержані на допиті, з реальною картиною місця події; надання свідку (обвинуваченому) можливості пояснити розбіжності між показаннями і дани-ми місця події тощо.
4. Фіксація результатів відтворення обстановки та обставин події
Основним способом фіксації результатів відтворення обстановки та обставин події є протокол, який складається відповідно до вимог статей 84, 85, 195 КПК. За своєю струк-турою у протоколі виділяють три частини: вступну, описо-ву і заключну.
В описовій частині протоколу слідчого експерименту містяться такі відомості: точне місце проведення слідчої дії; метеорологічні, звукові та інші умови; обстановка (як-що її було реконструйовано, то зазначається, як і на під-ставі яких даних); розміщення учасників перед початком дослідів; зміст кожного досліду; одержані результати та ін. Тут також слід зазначати: звідки почався маршрут пря-мування до місця перевірки, як він проходив, які показан-ня давав обвинувачений (підозрюваний чи свідок), які дії він виконував на місці події, які запитання ставилися осо-бі, показання якої перевіряються, які вона давала відпо-віді, які сліди чи предмети були виявлені під час перевірки показань на місці.
У протоколі відтворення обстановки і обставин події містяться дані про заяви та зауваження учасників слідчої дії (якщо вони мали місце), про час початку і закінчення відтворення, про попередження учасників щодо нерозголошення даних слідства. Протокол складає особа, яка про-водить слідчу дію, а підписують його всі особи, які брали участь у відтворенні обстановки та обставин події, поняті та слідчий.
Додатковими способами фіксації результатів відтво-рення обстановки і обставин події є складання планів і схем, використання фото, кіно, відеозйомки, звукоза-пису. Метою такої фіксації є наочне відображення обста-новки і обставин відтворюваної події. Так, плани і схеми дозволяють відобразити розташування ділянок місцевості й приміщень, розміщення всіх предметів і учасників слід-чої дії. На планах і схемах бажано намітити маршрут руху із зазначенням його початку та закінчення, проміжні зу-пинки, місця проведення дослідів тощо.
Фотозйомку доцільно застосовувати для фіксації вза-ємного розташування учасників відтворення обстановки і обставин події, важливих елементів дослідів або пересу-вання учасників перевірки показань на місці, їх результа-тів. Окремі моменти під час слідчої дії фотографуються за правилами судово-оперативної зйомки.
Відеозйомка має певні переваги у порівнянні з фото-графуванням. Вона дозволяє зафіксувати всі дії обвинува-ченого (чи свідка) в динаміці, послідовність цих дій, ініціа-тиву обвинуваченого у показі та розповіді під час відтво-рення обстановки і обставин події.
Література
Криміналістика: Підручник для студентів юрид. спец, вищих закладів освіти. — Кол. авторів: Глібко В. М., Дудніков А. Л., Журавель В. А. та ін. / За ред. В. Ю. Шепітька. — К: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. — 684 с.
