Адвокат у процесуальному процесі
Реферат
на тему:
“Адвокат у процесуальному процесі”
План.
1. Адвокат – захисник потерпілого, обвинуваченого, підсудного.
2. Адвокат – представник потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача.
3. Заходи безпеки щодо адвоката.
Конституція України проголошує, що підозрюваний, об-винувачений чи підсудний має право на захист (ч. 2 ст. 63).
Найбільш ефективним засобом забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист є участь захисника в кримінальному процесі, оскільки через юридичну необізнаність, а також психологічний шок, стан пригніченос-ті, викликані фактом затримання, пред'явлення обвинувачен-ня і засудження, вони неспроможні самі повністю реалізувати свої процесуальні права, особливо тоді, коли перебувають під вартою, тобто в ізоляції. Для надання юридичної допомоги, психологічної підтримки їм необхідно звернутися до сторон-ньої особи, незалежної від слідчих органів, прокурора і суду, якій би вони повністю довіряли і могли з нею радитись і спілкуватися на засадах довірительності, конфіденційності).
Закон передбачає участь захисника в справі за угодою і за призначенням.
Захисник за угодою запрошується підозрюваним, обвину-ваченим чи підсудним, його законними представниками, ро-дичами або іншими особами за його дорученням або на їх прохання ( ч. 1 ст. 47 КПК) Це відповідає прийнятим на VIII Конгрес ООН по запобіганню злочинам у серпні 1990 р. в Нью-Йорку «Основним положенням про роль адвокатів», які передбачають, що будь-яка людина вправі звернутися за допо-могою для підтвердження своїх прав і захисту на всіх стадіях кримінальної процедури (п. 1) і що обов'язком урядів є забе-зпечення можливості кожному бути інформованим компетен-тними владами про його право отримати допомогу адвоката за його вибором при арешті, затриманні чи поміщенні в тюрьму або обвинуваченні в кримінальному злочині (п. 5). Конститу-ція України проголошує, що кожен є вільним у виборі захис-ника своїх прав (ч. 1 ст. 59).
Захисник за призначенням (причому лише з числа адво-катів) залучається до участі в справі особою, яка провадить дізнання, слідчим, суддею чи судом через адвокатське об'єд-нання у випадках, коли відмова від захисника не може бути прийнята і він не запрошений підозрюваним, підсудним або іншими переліченими вище посадовими особами.
«Основні поло-ження про роль адвокатів» передбачають, що особа, яка не має адвоката, у випадках, коли інтереси правосуддя вимагають цього, повинна бути забезпечена допомогою адвоката, який має відповідну компетенцію і досвід ведення справ, щоб забе-зпечити їй ефективну юридичну допомогу без оплати з її сторони, якщо у неї немає необхідних коштів (п. 6). Консти-туція України також встановлює, що кожен має право на правову допомогу, а у випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно (ч. 1 cт. 59).
Якщо підозрюваний, обвинувачений чи підсудний висловили бажання мати певного захисника, то заміна його іншим без їх згоди, відсутності даних про немож-ливість участі обраного захисника в справі протягом тривалого строку є порушенням права на захист, бо замінити одного захисника іншим можна лише за клопотанням або за згодою підозрюваного обвинуваченого, підсудного.
Відмова від захисника не може бути прийнята особою, яка провадить дізнання, слідчим, судом чи суддею: 1) у спра-вах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до 18 років; 2) у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або психічні вади (німі, глухі, сліпі та інші) не можуть самі реалізувати своє право на захист; 3) у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судочинство; 4) коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає смертну кару; 5) при провадженні справи про застосування примусових заходів медичного характеру (ч. 3 у ст. 46 КПК). За загальним правилом захисник допускається до участі в справі" з моменту пред'явлення обвинувачення і може, таким чином, брати участь у справі в стадії попереднього розсліду-вання і в усіх судових стадіях кримінального процесу, включа-ючи стадію виконання вироку. Але в трьох випадках захисник допускається до участі в справі і до пред'явлення обвинувачен-ня: а) в разі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, або застосування до неї запобіжного заходу у вигляді взяття під варту до пред'явлення обвинувачення — з моменту оголошення їй протоколу про затримання або постанови про застосування цього запобіжного заходу, але не пізніше 24 годин з моменту затримання; б) у справах про суспільно небезпечні діяння, вчинені особами у стані неосудності, а також про злочини осіб, які захворіли на душевну хворобу після вчинення злочину, — з моменту отримання доказів про душевне захворювання особи; в) у справах про суспільно небезпечні діяння, вчинені неповнолітніми, які не досягли віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, — з мо-менту ознайомлення неповнолітнього та його батьків або осіб, що їх замінюють, з постановою про закриття справи і з матеріалами справи, а в разі поміщення неповнолітнього до приймальника-розподільника — не пізніше 24 годин з момен-ту поміщення (ч. 2, 3, 5 ст. 44 КПК).
Адвокат не вправі відмовитися від захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного (ч. 1 ст. 7 Закону про адвокатуру, і
Адвокат зобов'язаний використати всі зазначені в законі засоби захисту з метою з'ясування обставин, що знімають підозру з підозрюваного, виправдують обвинуваченого, підсу-дного або пом'якшують чи виключають його кримінальну відповідальність, надаючи їм необхідну юридичну допомогу (ч. 1 ст. 7 Закону про адвокатуру, ч. 1 ст. 48 КПК).
Адвокат повинен побудувати захист, визначити його засоби і способи, грунтуючись на показаннях підзахисного, який заперечує свою вину, і на оцінці інших доказів у справі. «Адвокат завжди повинен бути лояльним до інтересів свого клієнта», — в «Основних поло-женнях про роль адвокатів» (п. 15). Закон про адвокатуру встановлює, що при здійсненні своїх професійних обов'язків адвокат не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення (ч. 2 ст. 7)
Адвокат зобов'язаний зберігати адвокатську таємницю. Її предметом є питання, з якими громадянин або юридична особа зверталися до адвоката, суть консультацій, порад, роз'-яснень та інших відомостей, одержаних адвокатом при здійс-ненні своїх професійних обов'язків. Відомості, що становлять предмет адвокатської таємниці, забороняється розголошувати і використовувати в інтересах своїх або третіх осіб не тільки адвокату, але й помічнику адвоката, посадовим особам адво-катських об'єднань (ч. 1 і 3 ст. 9 Закону про адвокатуру).
Збереження, охорона адвокатської таємниці забезпечує довірительність, конфіденційність у стосунках адвоката з клі-єнтом.
Адвокат наділений такою сукупністю прав, яка дозволяє йому успішно здій-снювати функцію захисту в справі. Зокрема, вправі: до першого допиту підозрюваного чи обвинуваченого мати з ним побачення віч-на-віч, а після першого допиту — без обмежен-ня їх кількості і тривалості; мати побачення із засудженим і особою, до якої застосовано примусові заходи медичного ха-рактеру; бути присутнім при допитах підозрюваного і обвину-ваченого, а також при провадженні інших слідчих дій, вико-нуваних з їх участю або за клопотанням підозрюваного, обви-нуваченого чи його захисника; з дозволу особи, яка провадить дізнання, або слідчого брати участь і в інших слідчих діях; застосовувати науково-технічні засоби при провадженні тих слідчих дій, в яких бере участь захисник, а також при ознайо-мленні з матеріалами справи — з дозволу особи, яка провадить дізнання, чи слідчого, а в суді, якщо справа розглядається у відкритому судовому засіданні, — з дозволу судді чи суду; ознайомлюватися з матеріалами, якими обґрунтовується зат-римання підозрюваного чи обрання запобіжного заходу або пред'явлення обвинувачення, а після закінчення попередньо-го слідства — з усіма матеріалами справи; виписувати з мате-ріалів справи, з якими він ознайомився, необхідні відомості; брати участь у судовому розгляді справи; подавати докази і заявляти клопотання і відводи; подавати скарги на дії і рішен-ня особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суд.
Одним із складових елементів здійснення захисту є бесіди адвоката з обвинуваченим, під час яких йому даються консу-льтації з правових питань, намічається правова позиція, з'ясо-вуються обставини, що сприяють захисту, оцінюються докази, зібрані на підтвердження обвинувачення, аналізуються дово-ди, які обвинувачений наводить на їх спростування. Побачен-ня адвоката з обвинуваченим, який перебуває під вартою, наодинці сприяє довірительності в їх стосунках.
Одним з найбільш дійових засобів, який дозволяє адвока-ту виконувати свої професійні обов'язки в кримінальному процесі, є заявлення клопотань.
Клопотання адвоката — це письмове або усне офіційне його звернення до осіб, які уповноважені здійснювати кримінально-процесуальну діяль-ність по доказуванню і приймати рішення в справі, про вчи-нення цими особами дій, що входять до їх компетенції, спря-моване на захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного. Заявлення клопотань адвокатом є однією з форм його участі в доказуванні і впливу на вирі-шення справи.
В клопотаннях адвоката можуть ставитися питання про витребування і приєднання до справи документів і предметів, про виклик нових свідків, проведення допитів, очних ставок та інших слідчих і судових дій, про скасування або зміну запобіжного заходу, про закриття справи тощо.
Скарга адвоката на дії прокурора при проведенні ним попереднього слідства або окремих слідчих дій у справі пода-ється вищестоящому прокурору, який повинен розв'язати її протягом трьох днів і про результати повідомити адвоката
З моменту допущення до участі в справі в стадії попере-днього розслідування адвокат вправі: бути присутнім при до-питі підозрюваного, пред'явленні обвинувачення і допитах обвинуваченого, причому в справах глухих, німих, сліпих і неповнолітніх його присутність є обов'язковою (ст. 144, 438 КПК), при провадженні інших слідчих дій, виконуваних за участю підозрюваного, обвинуваченого або за їх клопотанням чи клопотанням захисника (наприклад, очної ставки, пред'я-влення для впізнання, відтворення обстановки та обставин події).
При ознайомленні з матеріалами справи адвокат має право: робити виписки, мати побачення з обвинуваченим віч-на-віч, роз'яснювати йому зміст обвинувачення, обмірко-вувати з ним питання про заявлення клопотань, подавати докази, заявляти відводи, оскаржувати дії та рішення слідчого і прокурора (ст. 219 КПК).
Позиція адвоката, тобто його думка з питань вини і відповідальності підсудного, визначається протягом усього су-дового розгляду, але остаточно формулюється і доводиться до відома суду та учасників судового розгляду лише в його про-мові під час судових дебатів.
За своєю структурою захисна промова адвоката може складатися з таких частин: вступної, викладу фактичних обс-тавин справи, аналізу й оцінки доказів, розбору юридичної сторони пред'явленого обвинувачення, характеристики особи-стості підсудного і при необхідності — потерпілого, аналізу причин злочину та умов, які сприяли його вчиненню, мірку-вань з приводу виду і міри покарання, цивільного позову і, нарешті, заключної.
Адвокат, який брав участь у судовому засіданні, протягом трьох діб з дня складення протоколу судового засідання має право ознайомитися з ним і подати письмові зауваження, вказавши на його неправильність або неповноту.
Апеляційне оскарження вироку є обов'язком адвоката, який здійснював захист у суді першої інстанції, якщо він вважає вирок неправильним і таку думку поділяє підзахисний.
До розгляду справи апеляційною інстанцією, але не пізні-ше як за три доби до нього адвокат має право подати безпосе-редньо до касаційної інстанції викладені на письмі додаткові до скарги доводи і міркування, а також свої зауваження на скарги інших осіб і подання прокурора.
уд першої інстанції зобов'язаний сповістити адвоката про внесення прокурором подання або подачу скарг на вирок іншими учасниками судового розгляду.
На вирок, що набрав законної сили, та ухвалу апеляційного суду адвокат при згоді на це підзахисного подає касаційну скаргу до Верховного Суду України.
Право на захист законних інтересів у кримінальному процесі забезпечується також потерпілому, цивільному пози-вачу і цивільному відповідачу. Ефективним засобом забезпе-чення цього права є участь адвоката в кримінальній справі як представника цих суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності.
Потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду (ч. 1 ст. 49 КПК). Цивільним позивачем визнається громадянин, підприємство, установа чи організація, які зазнали матеріальної шкоди від злочину і пред'явили при провадженні в кримінальній справі до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за його дії, цивільний позов, тобто вимогу про відшкодування збитків (ч. 1 ст. 50 КПК), який розглядається судом разом з кримінальною справою.
Потерпілий і адвокат як його представник мають право: подавати докази: заявляти клопотання; знайомитися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення попереднього слід-ства; брати участь у судовому розгляді; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчо-го, прокурора і суду, а також на вирок або ухвали суду і постанови судді.
Під час судового розгляду справи потерпілий та його представник мають право заявляти відводи і клопотання, вис-ловлювати свою думку про клопотання інших учасників судо-вого розгляду, давати пояснення з приводу досліджуваних судом обставин справи, ставити запитання свідкам, експерту, спеціалісту і підсудним, брати участь в огляді місця вчинення злочину, речових доказів, документів
У кримінальному процесі потерпілий особисто або через представника здійснює функцію обвинувачення, оскільки об'-єктивно він заінтересований в тому, щоб вчинений проти нього злочин був розкритий, а особа, яка його вчинила, була притягнута до кримінальної відповідальності.
Промова адвоката — представника потерпілого, з якою він виступає в судових дебатах, є обвинувальною. В ній вик-ладаються фактичні обставини справи, аналізуються докази, даються юридична оцінка злочину, характеристика потерпіло-го і підсудного, аналіз причин злочину та умов, які сприяли його вчиненню, викладаються міркування з приводу покаран-ня, причому небажано, щоб він вказував, який конкретно вид і міру покарання судові слід обрати для підсудного.
ивільний позивач або адвокат як його представник має право: подавати докази; заявляти клопотання; брати участь у судовому розгляді; просити орган дізнання, слідчого, суддю і суд про вжиття заходів до забезпечення заявленого ними позову; підтримувати цивільний позов; ознайомлюватися з матеріалами справи з моменту закінчення попереднього слід-ства; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді і суду, а також на вирок або ухвали суду в частині, що стосується цивільного позову.
Цивільний відповідач і адвокат як його представник сто-ять на стороні захисту, бо вони заінтересовані в тому, щоб факт вчинення злочину, матеріальна шкода, винність обвину-ваченого в їх вчиненні не були доведені і, отже, в задоволенні позову було відмовлено. В своїй промові під час судових дебатів вони повинні торкатися лише питань доведеності вчи-нення злочину і його цивільно-правових наслідків.
Потерпілий, цивільні позивач і відповідач та їх представ-ники вправі протягом трьох діб після його складення ознайо-митись з протоколом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Порядок і наслідки їх розгляду такі ж, як і зауважень захисника підсудного.
Адвокат як представник потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача вправі оскаржити вирок у касацій-ному порядку. Суд повинен сповістити його про внесене прокурором подання та про подані скарги іншими учасниками судового розгляду. Він має право ознайомитися з ними в суді і подати свої заперечення.
Адвокат як представник має право брати участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції і давати там пояснення (ч. З ст. 360 КПК), підтримуючи свою скаргу чи скаргу свого довірителя і заперечуючи при наявності підстав проти подання прокурора і скарг інших учасників процесу.
Адвокат не може бути допитаний як свідок про обстави-ни, які стали йому відомі в зв'язку з виконанням ним обов'я-зків представника потерпілого, цивільного позивача і цивіль-ного відповідача
Потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники у кримінальній справі мають право на забез-печення їх безпеки. Рішення про застосування заходів безпеки приймається органом дізнання, слідчим, прокурором, судом, у провадженні яких знаходиться кримінальна справа, а також органом (підрозділом), що здійснює оперативно-розшукову діяльність щодо осіб, які брали участь або сприяли у виявлен-ні, запобіганні, припиненні і розкритті злочинів (ст. 2 і З Закону про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві).
Література:
1. онституція України: Прийнята на пґятій сесії Верховної Ради України 28 черв.1996 р. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.
2. вятоцький О. Д., Михеєнко М. М. Адвокатура України: Навч. посібник для студентів юрид. вищих навч. закладів і фак. – К.: Ін Юре. – 1997. – с. 93-121
3. акон України “Про адвокатуру”: Прийнято Верховною Радою України 19 грудня 1992 р.
на тему:
“Адвокат у процесуальному процесі”
План.
1. Адвокат – захисник потерпілого, обвинуваченого, підсудного.
2. Адвокат – представник потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача.
3. Заходи безпеки щодо адвоката.
Конституція України проголошує, що підозрюваний, об-винувачений чи підсудний має право на захист (ч. 2 ст. 63).
Найбільш ефективним засобом забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист є участь захисника в кримінальному процесі, оскільки через юридичну необізнаність, а також психологічний шок, стан пригніченос-ті, викликані фактом затримання, пред'явлення обвинувачен-ня і засудження, вони неспроможні самі повністю реалізувати свої процесуальні права, особливо тоді, коли перебувають під вартою, тобто в ізоляції. Для надання юридичної допомоги, психологічної підтримки їм необхідно звернутися до сторон-ньої особи, незалежної від слідчих органів, прокурора і суду, якій би вони повністю довіряли і могли з нею радитись і спілкуватися на засадах довірительності, конфіденційності).
Закон передбачає участь захисника в справі за угодою і за призначенням.
Захисник за угодою запрошується підозрюваним, обвину-ваченим чи підсудним, його законними представниками, ро-дичами або іншими особами за його дорученням або на їх прохання ( ч. 1 ст. 47 КПК) Це відповідає прийнятим на VIII Конгрес ООН по запобіганню злочинам у серпні 1990 р. в Нью-Йорку «Основним положенням про роль адвокатів», які передбачають, що будь-яка людина вправі звернутися за допо-могою для підтвердження своїх прав і захисту на всіх стадіях кримінальної процедури (п. 1) і що обов'язком урядів є забе-зпечення можливості кожному бути інформованим компетен-тними владами про його право отримати допомогу адвоката за його вибором при арешті, затриманні чи поміщенні в тюрьму або обвинуваченні в кримінальному злочині (п. 5). Конститу-ція України проголошує, що кожен є вільним у виборі захис-ника своїх прав (ч. 1 ст. 59).
Захисник за призначенням (причому лише з числа адво-катів) залучається до участі в справі особою, яка провадить дізнання, слідчим, суддею чи судом через адвокатське об'єд-нання у випадках, коли відмова від захисника не може бути прийнята і він не запрошений підозрюваним, підсудним або іншими переліченими вище посадовими особами.
«Основні поло-ження про роль адвокатів» передбачають, що особа, яка не має адвоката, у випадках, коли інтереси правосуддя вимагають цього, повинна бути забезпечена допомогою адвоката, який має відповідну компетенцію і досвід ведення справ, щоб забе-зпечити їй ефективну юридичну допомогу без оплати з її сторони, якщо у неї немає необхідних коштів (п. 6). Консти-туція України також встановлює, що кожен має право на правову допомогу, а у випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно (ч. 1 cт. 59).
Якщо підозрюваний, обвинувачений чи підсудний висловили бажання мати певного захисника, то заміна його іншим без їх згоди, відсутності даних про немож-ливість участі обраного захисника в справі протягом тривалого строку є порушенням права на захист, бо замінити одного захисника іншим можна лише за клопотанням або за згодою підозрюваного обвинуваченого, підсудного.
Відмова від захисника не може бути прийнята особою, яка провадить дізнання, слідчим, судом чи суддею: 1) у спра-вах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до 18 років; 2) у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або психічні вади (німі, глухі, сліпі та інші) не можуть самі реалізувати своє право на захист; 3) у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судочинство; 4) коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає смертну кару; 5) при провадженні справи про застосування примусових заходів медичного характеру (ч. 3 у ст. 46 КПК). За загальним правилом захисник допускається до участі в справі" з моменту пред'явлення обвинувачення і може, таким чином, брати участь у справі в стадії попереднього розсліду-вання і в усіх судових стадіях кримінального процесу, включа-ючи стадію виконання вироку. Але в трьох випадках захисник допускається до участі в справі і до пред'явлення обвинувачен-ня: а) в разі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, або застосування до неї запобіжного заходу у вигляді взяття під варту до пред'явлення обвинувачення — з моменту оголошення їй протоколу про затримання або постанови про застосування цього запобіжного заходу, але не пізніше 24 годин з моменту затримання; б) у справах про суспільно небезпечні діяння, вчинені особами у стані неосудності, а також про злочини осіб, які захворіли на душевну хворобу після вчинення злочину, — з моменту отримання доказів про душевне захворювання особи; в) у справах про суспільно небезпечні діяння, вчинені неповнолітніми, які не досягли віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, — з мо-менту ознайомлення неповнолітнього та його батьків або осіб, що їх замінюють, з постановою про закриття справи і з матеріалами справи, а в разі поміщення неповнолітнього до приймальника-розподільника — не пізніше 24 годин з момен-ту поміщення (ч. 2, 3, 5 ст. 44 КПК).
Адвокат не вправі відмовитися від захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного (ч. 1 ст. 7 Закону про адвокатуру, і
Адвокат зобов'язаний використати всі зазначені в законі засоби захисту з метою з'ясування обставин, що знімають підозру з підозрюваного, виправдують обвинуваченого, підсу-дного або пом'якшують чи виключають його кримінальну відповідальність, надаючи їм необхідну юридичну допомогу (ч. 1 ст. 7 Закону про адвокатуру, ч. 1 ст. 48 КПК).
Адвокат повинен побудувати захист, визначити його засоби і способи, грунтуючись на показаннях підзахисного, який заперечує свою вину, і на оцінці інших доказів у справі. «Адвокат завжди повинен бути лояльним до інтересів свого клієнта», — в «Основних поло-женнях про роль адвокатів» (п. 15). Закон про адвокатуру встановлює, що при здійсненні своїх професійних обов'язків адвокат не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення (ч. 2 ст. 7)
Адвокат зобов'язаний зберігати адвокатську таємницю. Її предметом є питання, з якими громадянин або юридична особа зверталися до адвоката, суть консультацій, порад, роз'-яснень та інших відомостей, одержаних адвокатом при здійс-ненні своїх професійних обов'язків. Відомості, що становлять предмет адвокатської таємниці, забороняється розголошувати і використовувати в інтересах своїх або третіх осіб не тільки адвокату, але й помічнику адвоката, посадовим особам адво-катських об'єднань (ч. 1 і 3 ст. 9 Закону про адвокатуру).
Збереження, охорона адвокатської таємниці забезпечує довірительність, конфіденційність у стосунках адвоката з клі-єнтом.
Адвокат наділений такою сукупністю прав, яка дозволяє йому успішно здій-снювати функцію захисту в справі. Зокрема, вправі: до першого допиту підозрюваного чи обвинуваченого мати з ним побачення віч-на-віч, а після першого допиту — без обмежен-ня їх кількості і тривалості; мати побачення із засудженим і особою, до якої застосовано примусові заходи медичного ха-рактеру; бути присутнім при допитах підозрюваного і обвину-ваченого, а також при провадженні інших слідчих дій, вико-нуваних з їх участю або за клопотанням підозрюваного, обви-нуваченого чи його захисника; з дозволу особи, яка провадить дізнання, або слідчого брати участь і в інших слідчих діях; застосовувати науково-технічні засоби при провадженні тих слідчих дій, в яких бере участь захисник, а також при ознайо-мленні з матеріалами справи — з дозволу особи, яка провадить дізнання, чи слідчого, а в суді, якщо справа розглядається у відкритому судовому засіданні, — з дозволу судді чи суду; ознайомлюватися з матеріалами, якими обґрунтовується зат-римання підозрюваного чи обрання запобіжного заходу або пред'явлення обвинувачення, а після закінчення попередньо-го слідства — з усіма матеріалами справи; виписувати з мате-ріалів справи, з якими він ознайомився, необхідні відомості; брати участь у судовому розгляді справи; подавати докази і заявляти клопотання і відводи; подавати скарги на дії і рішен-ня особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суд.
Одним із складових елементів здійснення захисту є бесіди адвоката з обвинуваченим, під час яких йому даються консу-льтації з правових питань, намічається правова позиція, з'ясо-вуються обставини, що сприяють захисту, оцінюються докази, зібрані на підтвердження обвинувачення, аналізуються дово-ди, які обвинувачений наводить на їх спростування. Побачен-ня адвоката з обвинуваченим, який перебуває під вартою, наодинці сприяє довірительності в їх стосунках.
Одним з найбільш дійових засобів, який дозволяє адвока-ту виконувати свої професійні обов'язки в кримінальному процесі, є заявлення клопотань.
Клопотання адвоката — це письмове або усне офіційне його звернення до осіб, які уповноважені здійснювати кримінально-процесуальну діяль-ність по доказуванню і приймати рішення в справі, про вчи-нення цими особами дій, що входять до їх компетенції, спря-моване на захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного. Заявлення клопотань адвокатом є однією з форм його участі в доказуванні і впливу на вирі-шення справи.
В клопотаннях адвоката можуть ставитися питання про витребування і приєднання до справи документів і предметів, про виклик нових свідків, проведення допитів, очних ставок та інших слідчих і судових дій, про скасування або зміну запобіжного заходу, про закриття справи тощо.
Скарга адвоката на дії прокурора при проведенні ним попереднього слідства або окремих слідчих дій у справі пода-ється вищестоящому прокурору, який повинен розв'язати її протягом трьох днів і про результати повідомити адвоката
З моменту допущення до участі в справі в стадії попере-днього розслідування адвокат вправі: бути присутнім при до-питі підозрюваного, пред'явленні обвинувачення і допитах обвинуваченого, причому в справах глухих, німих, сліпих і неповнолітніх його присутність є обов'язковою (ст. 144, 438 КПК), при провадженні інших слідчих дій, виконуваних за участю підозрюваного, обвинуваченого або за їх клопотанням чи клопотанням захисника (наприклад, очної ставки, пред'я-влення для впізнання, відтворення обстановки та обставин події).
При ознайомленні з матеріалами справи адвокат має право: робити виписки, мати побачення з обвинуваченим віч-на-віч, роз'яснювати йому зміст обвинувачення, обмірко-вувати з ним питання про заявлення клопотань, подавати докази, заявляти відводи, оскаржувати дії та рішення слідчого і прокурора (ст. 219 КПК).
Позиція адвоката, тобто його думка з питань вини і відповідальності підсудного, визначається протягом усього су-дового розгляду, але остаточно формулюється і доводиться до відома суду та учасників судового розгляду лише в його про-мові під час судових дебатів.
За своєю структурою захисна промова адвоката може складатися з таких частин: вступної, викладу фактичних обс-тавин справи, аналізу й оцінки доказів, розбору юридичної сторони пред'явленого обвинувачення, характеристики особи-стості підсудного і при необхідності — потерпілого, аналізу причин злочину та умов, які сприяли його вчиненню, мірку-вань з приводу виду і міри покарання, цивільного позову і, нарешті, заключної.
Адвокат, який брав участь у судовому засіданні, протягом трьох діб з дня складення протоколу судового засідання має право ознайомитися з ним і подати письмові зауваження, вказавши на його неправильність або неповноту.
Апеляційне оскарження вироку є обов'язком адвоката, який здійснював захист у суді першої інстанції, якщо він вважає вирок неправильним і таку думку поділяє підзахисний.
До розгляду справи апеляційною інстанцією, але не пізні-ше як за три доби до нього адвокат має право подати безпосе-редньо до касаційної інстанції викладені на письмі додаткові до скарги доводи і міркування, а також свої зауваження на скарги інших осіб і подання прокурора.
уд першої інстанції зобов'язаний сповістити адвоката про внесення прокурором подання або подачу скарг на вирок іншими учасниками судового розгляду.
На вирок, що набрав законної сили, та ухвалу апеляційного суду адвокат при згоді на це підзахисного подає касаційну скаргу до Верховного Суду України.
Право на захист законних інтересів у кримінальному процесі забезпечується також потерпілому, цивільному пози-вачу і цивільному відповідачу. Ефективним засобом забезпе-чення цього права є участь адвоката в кримінальній справі як представника цих суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності.
Потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду (ч. 1 ст. 49 КПК). Цивільним позивачем визнається громадянин, підприємство, установа чи організація, які зазнали матеріальної шкоди від злочину і пред'явили при провадженні в кримінальній справі до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за його дії, цивільний позов, тобто вимогу про відшкодування збитків (ч. 1 ст. 50 КПК), який розглядається судом разом з кримінальною справою.
Потерпілий і адвокат як його представник мають право: подавати докази: заявляти клопотання; знайомитися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення попереднього слід-ства; брати участь у судовому розгляді; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчо-го, прокурора і суду, а також на вирок або ухвали суду і постанови судді.
Під час судового розгляду справи потерпілий та його представник мають право заявляти відводи і клопотання, вис-ловлювати свою думку про клопотання інших учасників судо-вого розгляду, давати пояснення з приводу досліджуваних судом обставин справи, ставити запитання свідкам, експерту, спеціалісту і підсудним, брати участь в огляді місця вчинення злочину, речових доказів, документів
У кримінальному процесі потерпілий особисто або через представника здійснює функцію обвинувачення, оскільки об'-єктивно він заінтересований в тому, щоб вчинений проти нього злочин був розкритий, а особа, яка його вчинила, була притягнута до кримінальної відповідальності.
Промова адвоката — представника потерпілого, з якою він виступає в судових дебатах, є обвинувальною. В ній вик-ладаються фактичні обставини справи, аналізуються докази, даються юридична оцінка злочину, характеристика потерпіло-го і підсудного, аналіз причин злочину та умов, які сприяли його вчиненню, викладаються міркування з приводу покаран-ня, причому небажано, щоб він вказував, який конкретно вид і міру покарання судові слід обрати для підсудного.
ивільний позивач або адвокат як його представник має право: подавати докази; заявляти клопотання; брати участь у судовому розгляді; просити орган дізнання, слідчого, суддю і суд про вжиття заходів до забезпечення заявленого ними позову; підтримувати цивільний позов; ознайомлюватися з матеріалами справи з моменту закінчення попереднього слід-ства; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді і суду, а також на вирок або ухвали суду в частині, що стосується цивільного позову.
Цивільний відповідач і адвокат як його представник сто-ять на стороні захисту, бо вони заінтересовані в тому, щоб факт вчинення злочину, матеріальна шкода, винність обвину-ваченого в їх вчиненні не були доведені і, отже, в задоволенні позову було відмовлено. В своїй промові під час судових дебатів вони повинні торкатися лише питань доведеності вчи-нення злочину і його цивільно-правових наслідків.
Потерпілий, цивільні позивач і відповідач та їх представ-ники вправі протягом трьох діб після його складення ознайо-митись з протоколом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Порядок і наслідки їх розгляду такі ж, як і зауважень захисника підсудного.
Адвокат як представник потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача вправі оскаржити вирок у касацій-ному порядку. Суд повинен сповістити його про внесене прокурором подання та про подані скарги іншими учасниками судового розгляду. Він має право ознайомитися з ними в суді і подати свої заперечення.
Адвокат як представник має право брати участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції і давати там пояснення (ч. З ст. 360 КПК), підтримуючи свою скаргу чи скаргу свого довірителя і заперечуючи при наявності підстав проти подання прокурора і скарг інших учасників процесу.
Адвокат не може бути допитаний як свідок про обстави-ни, які стали йому відомі в зв'язку з виконанням ним обов'я-зків представника потерпілого, цивільного позивача і цивіль-ного відповідача
Потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники у кримінальній справі мають право на забез-печення їх безпеки. Рішення про застосування заходів безпеки приймається органом дізнання, слідчим, прокурором, судом, у провадженні яких знаходиться кримінальна справа, а також органом (підрозділом), що здійснює оперативно-розшукову діяльність щодо осіб, які брали участь або сприяли у виявлен-ні, запобіганні, припиненні і розкритті злочинів (ст. 2 і З Закону про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві).
Література:
1. онституція України: Прийнята на пґятій сесії Верховної Ради України 28 черв.1996 р. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.
2. вятоцький О. Д., Михеєнко М. М. Адвокатура України: Навч. посібник для студентів юрид. вищих навч. закладів і фак. – К.: Ін Юре. – 1997. – с. 93-121
3. акон України “Про адвокатуру”: Прийнято Верховною Радою України 19 грудня 1992 р.
