Кримінальна відповідальність за видання нормативних актів, які змінюють доходи та видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку
Робота на тему:
Кримінальна відповідальність за видання нормативних актів, які змінюють доходи та видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку
ПЛАН
Вступ
Перехід України до ринкової економіки зумовив суттєві зміни кримінального законодавства, що передбачало відповідальність за правопорушення в сфері господарської діяльності. Окремі його норми були виключені з КК: приписки і інші перекручення звітності про виконання планів, ухилення від подання декларації про доходи, заняття приватнопідприємницькою діяльністю, комерційне посередництво, незаконна переуступка житлового приміщення, скуповування в державних чи кооперативних магазинах хліба та інших продуктів харчування для згодовування худобі та птиці, скупка, продаж та обмін у невеликих розмірах валюти або цінних паперів, незаконний відпуск бензину чи інших паливно-мастильних матеріалів, продаж недоброякісних товарів у торгівельних підприємствах, порушення правил торгівлі спиртними напоями.
При цьому мала місце не просто декриміналізація діянь, передбачених зазначеними статтями, а збереження відповідальності за окремі з них шляхом зміни (розширення) змісту ознак складів інших злочинів, які залишились у КК, або ж відповідальність за частину з них у якісно новому вигляді передбачена складами злочинів, якими КК доповнено.
У новому КК України глава “Господарські злочини” доповнена значною кількістю нових складів злочинів, якими передбачені відповідальність за діяння, що є суспільно небезпечними саме у сфері ринкової економіки і вчинення більшості з яких в умовах соціалістичної системи господарювання об’єктивно було неможливим. Це статті 208 (незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків), 209 (легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом), 211 (видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку), 218 (фіктивне банкрутство), 219 (доведення до банкрутства), 220 (приховування стійкої фінансової неспроможності), 229 (незаконне використання товарного знаку), 230 (порушення антимонопольного законодавства), 233 (незаконна приватизація державного, комунального майна), 234 (незаконні дії щодо приватизаційних паперів).
Були також внесені значні зміни в зміст складів злочинів, передбачених статтями 201 (контрабанда), 203 (зайняття забороненими видами господарської діяльності), 227 (випуск або реалізація недоброякісної продукції).
У процесі здійснення господарської (підприємницької) діяльності між членами суспільства виникають різноманітні взаємовідносини з приводу виробництва та розподілу предметів, що мають споживчу вартість, виконання робіт, надання послуг.
Зміст і характер суспільних відносин у сфері господарської діяльності визначається, перш за все, законами “Про підприємництво”, “Про власність”, “Про підприємства в Україні”, іншими законодавчими актами та Конституцією України.
Систематична діяльність по виробництву та реалізації товарі, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку Законом України “Про підприємництво” іменується підприємницькою діяльністю. Не є підприємницькою лише діяльність, не пов’язана з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Звичайно, оплачувані або безоплатні послуги можуть надаватись і представниками влади у зв’язку з їх управлінською діяльністю, об’єднаннями громадян, так званими неприбутковими організаціями. Але першими з них вони надаються від імені держави у процесі виконання її інститутами переданих їм функцій, а рештою – для своїх членів в порядку благодійництва, тобто у зв’язку з перерозподілом на безоплатній основі соціальних благ між членами суспільства.
Зміст понять “підприємницька діяльність” та “господарська діяльність” чинним законодавством визначається аналогічно. Під господарською діяльністю розуміється “будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи”11 п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. .
Тому невипадково переважна більшість діянь, які в главі “Господарські злочини” визнаються злочинами, пов’язані з порушенням підстав і порядку здійснення саме підприємницької діяльності. Виняток становлять лише порушення порядку взаємовідносин між громадянами і державою в сфері формування і витрачання бюджетних коштів, тобто в сфері фінансової діяльності держави. Стосовно сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, не пов’язаних з підприємницькою діяльністю, то ухилення від їх сплати посягає на фінансову діяльність держави з формуванням доходної частини бюджету, встановлений порядок сплати платниками податків тих обов’язкових платежів до бюджетів, які визначаються державою.
1. Поняття господарського злочину
Господарські злочини – це передбачені кримінальним законом суспільно небезпечні посягання на врегульовані державою відносини в сфері господарської (підприємницької) діяльності з виробництва суб’єктами господарювання товарів та іншої продукції, виконання робіт, надання послуг та посягання на фінансову діяльність держави.
Об’єктом господарських злочинів є врегульовані державою відносини між членами суспільства з приводу виробництва і реалізації товарів, продукції різного призначення, виконання робіт та надання послуг, тобто правовідносини у сфері господарської діяльності, які складають систему господарювання.
Суб’єктами зазначених відносин є громадяни, які для задоволення своїх життєвих потреб як фізіологічних феноменів (біологічної сутності) і членів суспільства вимушені не лише споживати певні блага, а й надавати їх іншим громадянам, визначаючи з врахуванням власних можливостей, природних здібностей, фізичних особливостей (властивостей) тощо своє місце у цій системі, оскільки для того, щоб бути споживачем товарів, робіт, послуг, що виробляються (надаються) іншими членами суспільства, громадяни мають надавати іншим членам суспільства якісь блага.
По суті, лише споживачами благ, вироблених іншими, є представники органів влади, завданням яких є врегулювання взаємовідносин між членами суспільства, а також частина громадян, яка не здатна в силу різних причин створювати соціальні блага (інваліди, малолітні) чи втратила таку можливість (особи похилого віку, пенсіонери).
Характерною особливістю більшості складів господарських злочинів є те, що диспозиції статей, в яких вони описуються, є описово-бланкетними. Це зумовлює необхідність для визначення змісту ознак складів господарських злочинів звертатись до нормативно-правових актів, якими регулюються відповідні відносини в тій чи іншій галузі господарської діяльності. Саме ж господарське законодавство ще недостатньо врегульоване, зазнає постійних змін, має місце наявність протиріч (суперечностей) між окремими нормативними актами, що призводить до різного розуміння змісту окремих ознак більшості господарських злочинів працівниками правозастосовчих органів та вченими. Усе це не сприяє становленню однакової прокуросько-слідчої та судової практики.
Із об’єктивної сторони приблизно половина складів господарських злочинів є матеріальними, інші – формальними, а деякі склади злочинів сформульовані як формально-матеріальні. У матеріальних складах злочинів як наслідки передбачена, як правило, матеріальна шкода, заподіяна державі, юридичним чи фізичним особам. Для більшості господарських злочинів із формальним складом заподіяння матеріальної шкоди, залежно від її розміру, перетворює їх в кваліфіковані чи особливо кваліфіковані види складів відповідного злочину. При цьому розміри матеріальної шкоди, які є критерієм визначення вчиненого діяння основним чи кваліфікованим складом злочину, для різних господарських злочинів різні.
Суб’єкт більшості господарських злочинів загальний – фізична особа, яка на момент вчинення злочину досягла 16-річного віку. Окремі діяння визнаються злочинами у разі їх вчинення лише спеціальним суб’єктом: посадовою особою, засновником чи власником суб’єкта підприємницької діяльності, особою, відповідальною за якість продукції, що реалізується суб’єктом підприємницької діяльності, тощо. Суб’єктами деяких складів злочинів можуть бути як приватні, так і посадові особи.
Із суб’єктивної сторони більшість господарських злочинів є умисними, при цьому для деяких складів злочинів обов’язковими ознаками суб’єктивної сторони є мотив і мета, здебільшого корисливі.
2. Види господарських злочинів
За безпосередніми об’єктами господарські злочини можна розподілити на шість основних груп:
Злочини, що посягають на встановлений порядок здійснення підприємницької діяльності та окремих її видів: порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю (ст. 202), зайняття забороненими видами господарської діяльності (ст. 203), фіктивне підприємництво (ст. 205), фіктивне банкрутство (ст. 218), приховування стійкої фінансової неспроможності (ст. 220).
Злочини, що посягають на фінансову діяльність: ухилення від податків, зорів та інших обов’язкових платежів (ст. 212), шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222), порушення законодавства про бюджетну систему (ст. 210), видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи або видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку (ст. 211)
Злочини, що посягають на встановлений порядок виготовлення і використання документів у господарській діяльності: порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів (ст. 223), підроблення знаків поштової оплати та проїзних квитків (ст. 215), незаконне вироблення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок (ст. 216).
Злочини, що посягають на встановлений порядок реалізації споживачам товарів і надання послуг: випуск або реалізація недоброякісної продукції (ст. 227), обман покупців та замовників (ст. 225).
Злочини, що посягають на свободу підприємницької діяльності: протидія законній господарській діяльності (ст. 206), незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю (ст. 231), розголошення комерційної таємниці (ст. 232).
Злочини, що пов’язані з процесами приватизації: незаконна приватизація державного, комунального майна (ст. 233), незаконні дії щодо приватизаційних паперів (ст. 234), недотримання особою обов’язкових умов щодо приватизації державного, комунального майна або підприємств та їх подальшого використання (ст. 235).
3. Видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку
Даний вид господарського злочину передбачений ст. 211 КК України. в цій статті зазначається, що видання службовою особою нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку, якщо предметом таких дій були бюджетні кошти у великих розмірах, карається штрафом від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Видання нормативних актів, які змінюють доходи та видатки бюджету є спеціальним видом порушення Закону про бюджетну систему України від 5 грудня 1990 р. в редакції від 28 квітня 1995 р., яким передбачено, що бюджети всіх рівнів повинні виконуватися у тих самих обсягах, які затверджені відповідною радою.
Склад злочину утворює видання нормативних актів, які змінюють доходи і видатки бюджету у великих розмірах, тобто використання коштів державного бюджету на цілі, не передбачені Законом про Державний бюджет України або в обсягах, що перевищують межу видатків, затверджену Законом про Державний бюджет України.
а) Об’єкт злочину
Об’єктом даного виду злочину є грошові кошти, з яких складається державний бюджет, а саме його доходи і видатки.
Державний бюджет – це централізований фонд фінансів, який використовується для виконання покладених на нього функцій, передбачених Конституцією.
Державний бюджет складається із державних доходів і державних видатків.
Державні доходи – грошові надходження в державні фонди, що використовуються для здійснення функцій держави.
Державні видатки – грошові витрати з державного бюджету на державне господарство, соціально-культурні заходи, оборону країни, утримання державного апарату та ін.
б) Об’єктивна сторона
Об’єктивна сторона складу злочину характеризується наявністю трьох обов’язкових ознак:
діяння у вигляді видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку;
наслідками у вигляді шкоди державі у значних розмірах;
причинним зв’язком між діянням та наслідком.
Видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку виявляється у діянні особи, спрямованому на видання актів, які є незаконними. Даний злочин може бути вчиненим тільки внаслідок діяльності особи.
Акти, які видаються з метою зміни доходів та видатків бюджету можна об’єднати у дві групи:
акти, направлені на неподання документів, пов’язаних із обчисленням і сплатою обов’язкових платежів (податкові декларації, розрахунки, бухгалтерські звіти та баланси тощо), якщо внаслідок неподання цих документів змінюються доходи та видатки бюджету;
акти, направлені на приховування об’єктів оподаткування;
акти, направлені на заниження об’єктів оподаткування;
акти, направлені на неутримання або неперахування до бюджету сум податків;
акти, направлені на збільшення видатків з бюджету.
Заниження об’єктів оподаткування – це зменшення бази оподаткування, тобто невідображення у звітних документах у повному обсязі об’єктів оподаткування, внаслідок чого податки та інші обов’язкові платежі, які мають бути сплачені платником податку, сплачуються ним не у повному обсязі.
Приховування об’єктів оподаткування – це невідображення у відповідних звітних документах, які подаються до податкових органів, будь-яких об’єктів оподаткування.
Актами, які збільшують видатки із бюджету є акти направлені на незаконну видачу субсидій, дотацій, кредитів чи пільг з податків юридичним чи фізичним особам.
Дотації, субсидії і субвенції – види, як правило, грошової допомоги, яка надається державою в особі її центральних чи місцевих органів влади (законодавчої чи виконавчої) за рахунок коштів державного чи місцевого бюджетів.
Дотація – вид грошової допомоги, яка надається, як правило збитковим підприємствам з боку держави з метою покриття затрат, що не покриваються виручкою від реалізації виробленої продукції, тобто підприємствам, планові затрати на виробництво продукції чи надання послуг у яких перевищують доходи від реалізації виробленої продукції чи наданих послуг.
Субсидія – підтримка, допомога, що надається без будь-яких конкретних умов і незалежно від фінансового стану суб’єктів, яким вона надається. Як правило, субсидії надаються для стимулювання певної діяльності чи виробництва певної продукції, підтримання підприємницької діяльності взагалі.
Субвенція – допомога, що надається для фінансування певних конкретних програм, проектів, що схвалюються суб’єктами, яким надається допомога. На відміну від дотації і субсидії, субвенція підлягає поверненню у разі використання наданої допомоги на за її цільовим призначенням.
Кредит – надання кредитором позички у грошовій чи товарній формі на умовах повернення у певний строк і, як правило, зі сплатою відсотків. Існує три форми кредиту – комерційний, банківський і державний.
Пільги з податків – повне чи часткове звільнення від сплати всіх чи окремих податків залежно від виду суб’єкту підприємницької діяльності та виду підприємницької діяльності.
Даний злочин належить до злочинів з формальним складом і вважається закінченим з моменту реєстрації належним чином і введенням в дію нормативного акту, який змінює доходи та видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку.
Якщо винна особа, видаючи акти, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку, мала на меті привласнити якимось чином бюджетні кошти, її дії слід кваліфікувати як замах на розкрадання державного майна., а у разі фактичного обернення одержаних коштів на свою користь чи на користь інших осіб – як закінчене розкрадання.
Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони даного складу злочину є наслідки у вигляді зменшення доходів або збільшення видатків з бюджету.
в) Суб’єктивна сторона складу злочину
Суб’єктивна сторона складу даного злочину характеризується лише прямим умислом, корисливим мотивом і метою.
Видання нормативних актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч закону, вчинюються умисно, видати нормативний акт необережно неможливо.
Деякі вчені вважають, що мотив і мета вчинення даного злочину можуть бути різними, тобто не обов’язково корисливими.
На думку інших вчених, видання нормативних актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч закону може бути вчиненим не лише з прямим, але й непрямим умислом. Суть розбіжностей – у різному тлумаченні змісту корисливих мотивів і мети в теорії кримінального права і судовій практиці.
Але мотиви злочину, хоча на кваліфікацію не впливають, мають враховуватись при призначенні покарання.
г) Суб’єкти злочину
Суб’єктами відповідальності за цією статтею КК є посадові особи органів виконавчої влади, які наділенні повноваженнями видавати чи затверджувати нормативні акти, якими змінюється порядок і умови формування чи використання бюджетних коштів. видання таких актів посадовими особами, які не мають повноважень на видання таких актів, утворює сукупність злочинів, передбачених ст. 211 і ст. 365 (перевищення влади або службових повноважень) КК України.
Відповідальність за видання нормативних актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч закону, настає з шістнадцяти років.
Висновки
В даній роботі було розглянуто основні положення категорії такого злочину як видання нормативних актів, які змінюють доходи та видатки бюдету всупереч встановленому законом порядку, з’ясовано причини його виникнення.
1. Злочини і інші правопорушення негативно впливають на розвиток суспільства. Злочинність і інші правопорушення об’єктивно гальмують поступовий розвиток нашого суспільства, подальше вдосконалення суспільних відносин. Злочинність та її прояви як діяльності, спрямована на протизаконне задоволення потреб певної частини суспільства за рахунок інтересів більшості його членів.
Правопорушення, взяті в сукупності на відповідному відрізку часу і конкретному суспільстві, завжди відрізняються значною різноманітністю як за ступенем суспільної шкідливості, так і за психологічними, соціальними і юридичними ознаками. Але разом з тим в походженні, причинах і подальшій історичній долі вони мають загальні риси, що дало можливість вивчити не тільки окремі види правопорушень, але і всю їх сукупність, проаналізувати причини і умови, які сприяють їх здійсненню, розробити системи заходів боротьби з ними. Викорінення злочинності – це більш складне завдання, ніж викорінення всіх інших правопорушень;
2. Злочини, як найбільш суспільно небезпечні діяння мають порівняно меншу латентність, здійснюються незначною кількістю осіб, викликають активну протидію правоохоронних органів і негативну оцінку всіх членів суспільства.
Що стосується інших видів правопорушень, то вони складають великий масив і латентність, не завжди отримують негативну оцінку і часто не передбачають відповідальності;
3. В роботі звернуто увагу на необхідність активізації дослідження про правопорушення і відповідальність в галузевих науках; поки найбільшу розробку ці питання отримали в кримінології;
4. Багаточисельність причин, умов правопорушень роблять їх важко аналізуючими. Докладний аналіз можливий в ряді робіт, спеціально присвячених окремим видам правопорушень в різних областях народного господарства і в галузях законодавства. Економіка повинна бути моральною, розвиток економіки – не самоціллю, а засобом прогресу особистості і суспільства;
5. Кількість шкідливих і небезпечних для суспільства діянь зросла б, якщо б вони не були заборонені, чи за них були б встановлені неефективні санкції, або, якою б правові заборони можна було порушувати безкаранно.
Однак це зовсім не означає, що боротьба з правопорушеннями в сучасних умовах нереальна. Адже глобальне завдання включає в себе зміну всіх сторін суспільного життя, в тому числі і тих, які породжують правопорушення. І в цьому процесі повинен брати участь весь народ, всі державні і суспільні організації і навчальні заклади.
Для зменшення кількості правопорушень необхідно усунути причини і умови, які породжують шкідливі і небезпечні для суспільства діяння.
Держава має право і повинна вести боротьбу з викоріненням правопорушень, причин і умов, які породжують їх, в ім’я забезпечення нормального розвитку, зберігання правопорядку, захисту справедливості.
Література
1. Бабій Б.М., Бурчак Ф.Г. Юридичний словник. - 2-ге вид., перер. і доповнене.-К., 1983. - 871с.
2. Денисов Ю.А. Общая теория правонарушения и ответственности. – Львів, 1983. – С.368-376
3. Копєйчиков В.В. Правознавство: Навчальний посібник / В.І.Бобир, С.Е.Демський, А.М.Колодій та інші. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 704с.
4. Коржанський М.Й. Популярний коментар кримінального кодексу. – К.: Наукова думка, 1997. – 695с.
5. Литвак О. Злочинність: її причини та профілактика. – К.: Україна, 1997. – 167с.
6. Коржанський М.Й. Нариси кримінального права. – К., 2001.
7.Коржанський М.Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України. – К., 2001.
8. Коржанський М.Й. Словник кримінально-правових термінів. - К., 2000.
Кримінальна відповідальність за видання нормативних актів, які змінюють доходи та видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку
ПЛАН
Вступ
Перехід України до ринкової економіки зумовив суттєві зміни кримінального законодавства, що передбачало відповідальність за правопорушення в сфері господарської діяльності. Окремі його норми були виключені з КК: приписки і інші перекручення звітності про виконання планів, ухилення від подання декларації про доходи, заняття приватнопідприємницькою діяльністю, комерційне посередництво, незаконна переуступка житлового приміщення, скуповування в державних чи кооперативних магазинах хліба та інших продуктів харчування для згодовування худобі та птиці, скупка, продаж та обмін у невеликих розмірах валюти або цінних паперів, незаконний відпуск бензину чи інших паливно-мастильних матеріалів, продаж недоброякісних товарів у торгівельних підприємствах, порушення правил торгівлі спиртними напоями.
При цьому мала місце не просто декриміналізація діянь, передбачених зазначеними статтями, а збереження відповідальності за окремі з них шляхом зміни (розширення) змісту ознак складів інших злочинів, які залишились у КК, або ж відповідальність за частину з них у якісно новому вигляді передбачена складами злочинів, якими КК доповнено.
У новому КК України глава “Господарські злочини” доповнена значною кількістю нових складів злочинів, якими передбачені відповідальність за діяння, що є суспільно небезпечними саме у сфері ринкової економіки і вчинення більшості з яких в умовах соціалістичної системи господарювання об’єктивно було неможливим. Це статті 208 (незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків), 209 (легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом), 211 (видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку), 218 (фіктивне банкрутство), 219 (доведення до банкрутства), 220 (приховування стійкої фінансової неспроможності), 229 (незаконне використання товарного знаку), 230 (порушення антимонопольного законодавства), 233 (незаконна приватизація державного, комунального майна), 234 (незаконні дії щодо приватизаційних паперів).
Були також внесені значні зміни в зміст складів злочинів, передбачених статтями 201 (контрабанда), 203 (зайняття забороненими видами господарської діяльності), 227 (випуск або реалізація недоброякісної продукції).
У процесі здійснення господарської (підприємницької) діяльності між членами суспільства виникають різноманітні взаємовідносини з приводу виробництва та розподілу предметів, що мають споживчу вартість, виконання робіт, надання послуг.
Зміст і характер суспільних відносин у сфері господарської діяльності визначається, перш за все, законами “Про підприємництво”, “Про власність”, “Про підприємства в Україні”, іншими законодавчими актами та Конституцією України.
Систематична діяльність по виробництву та реалізації товарі, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку Законом України “Про підприємництво” іменується підприємницькою діяльністю. Не є підприємницькою лише діяльність, не пов’язана з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Звичайно, оплачувані або безоплатні послуги можуть надаватись і представниками влади у зв’язку з їх управлінською діяльністю, об’єднаннями громадян, так званими неприбутковими організаціями. Але першими з них вони надаються від імені держави у процесі виконання її інститутами переданих їм функцій, а рештою – для своїх членів в порядку благодійництва, тобто у зв’язку з перерозподілом на безоплатній основі соціальних благ між членами суспільства.
Зміст понять “підприємницька діяльність” та “господарська діяльність” чинним законодавством визначається аналогічно. Під господарською діяльністю розуміється “будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи”11 п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. .
Тому невипадково переважна більшість діянь, які в главі “Господарські злочини” визнаються злочинами, пов’язані з порушенням підстав і порядку здійснення саме підприємницької діяльності. Виняток становлять лише порушення порядку взаємовідносин між громадянами і державою в сфері формування і витрачання бюджетних коштів, тобто в сфері фінансової діяльності держави. Стосовно сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, не пов’язаних з підприємницькою діяльністю, то ухилення від їх сплати посягає на фінансову діяльність держави з формуванням доходної частини бюджету, встановлений порядок сплати платниками податків тих обов’язкових платежів до бюджетів, які визначаються державою.
1. Поняття господарського злочину
Господарські злочини – це передбачені кримінальним законом суспільно небезпечні посягання на врегульовані державою відносини в сфері господарської (підприємницької) діяльності з виробництва суб’єктами господарювання товарів та іншої продукції, виконання робіт, надання послуг та посягання на фінансову діяльність держави.
Об’єктом господарських злочинів є врегульовані державою відносини між членами суспільства з приводу виробництва і реалізації товарів, продукції різного призначення, виконання робіт та надання послуг, тобто правовідносини у сфері господарської діяльності, які складають систему господарювання.
Суб’єктами зазначених відносин є громадяни, які для задоволення своїх життєвих потреб як фізіологічних феноменів (біологічної сутності) і членів суспільства вимушені не лише споживати певні блага, а й надавати їх іншим громадянам, визначаючи з врахуванням власних можливостей, природних здібностей, фізичних особливостей (властивостей) тощо своє місце у цій системі, оскільки для того, щоб бути споживачем товарів, робіт, послуг, що виробляються (надаються) іншими членами суспільства, громадяни мають надавати іншим членам суспільства якісь блага.
По суті, лише споживачами благ, вироблених іншими, є представники органів влади, завданням яких є врегулювання взаємовідносин між членами суспільства, а також частина громадян, яка не здатна в силу різних причин створювати соціальні блага (інваліди, малолітні) чи втратила таку можливість (особи похилого віку, пенсіонери).
Характерною особливістю більшості складів господарських злочинів є те, що диспозиції статей, в яких вони описуються, є описово-бланкетними. Це зумовлює необхідність для визначення змісту ознак складів господарських злочинів звертатись до нормативно-правових актів, якими регулюються відповідні відносини в тій чи іншій галузі господарської діяльності. Саме ж господарське законодавство ще недостатньо врегульоване, зазнає постійних змін, має місце наявність протиріч (суперечностей) між окремими нормативними актами, що призводить до різного розуміння змісту окремих ознак більшості господарських злочинів працівниками правозастосовчих органів та вченими. Усе це не сприяє становленню однакової прокуросько-слідчої та судової практики.
Із об’єктивної сторони приблизно половина складів господарських злочинів є матеріальними, інші – формальними, а деякі склади злочинів сформульовані як формально-матеріальні. У матеріальних складах злочинів як наслідки передбачена, як правило, матеріальна шкода, заподіяна державі, юридичним чи фізичним особам. Для більшості господарських злочинів із формальним складом заподіяння матеріальної шкоди, залежно від її розміру, перетворює їх в кваліфіковані чи особливо кваліфіковані види складів відповідного злочину. При цьому розміри матеріальної шкоди, які є критерієм визначення вчиненого діяння основним чи кваліфікованим складом злочину, для різних господарських злочинів різні.
Суб’єкт більшості господарських злочинів загальний – фізична особа, яка на момент вчинення злочину досягла 16-річного віку. Окремі діяння визнаються злочинами у разі їх вчинення лише спеціальним суб’єктом: посадовою особою, засновником чи власником суб’єкта підприємницької діяльності, особою, відповідальною за якість продукції, що реалізується суб’єктом підприємницької діяльності, тощо. Суб’єктами деяких складів злочинів можуть бути як приватні, так і посадові особи.
Із суб’єктивної сторони більшість господарських злочинів є умисними, при цьому для деяких складів злочинів обов’язковими ознаками суб’єктивної сторони є мотив і мета, здебільшого корисливі.
2. Види господарських злочинів
За безпосередніми об’єктами господарські злочини можна розподілити на шість основних груп:
Злочини, що посягають на встановлений порядок здійснення підприємницької діяльності та окремих її видів: порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю (ст. 202), зайняття забороненими видами господарської діяльності (ст. 203), фіктивне підприємництво (ст. 205), фіктивне банкрутство (ст. 218), приховування стійкої фінансової неспроможності (ст. 220).
Злочини, що посягають на фінансову діяльність: ухилення від податків, зорів та інших обов’язкових платежів (ст. 212), шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222), порушення законодавства про бюджетну систему (ст. 210), видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи або видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку (ст. 211)
Злочини, що посягають на встановлений порядок виготовлення і використання документів у господарській діяльності: порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів (ст. 223), підроблення знаків поштової оплати та проїзних квитків (ст. 215), незаконне вироблення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок (ст. 216).
Злочини, що посягають на встановлений порядок реалізації споживачам товарів і надання послуг: випуск або реалізація недоброякісної продукції (ст. 227), обман покупців та замовників (ст. 225).
Злочини, що посягають на свободу підприємницької діяльності: протидія законній господарській діяльності (ст. 206), незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю (ст. 231), розголошення комерційної таємниці (ст. 232).
Злочини, що пов’язані з процесами приватизації: незаконна приватизація державного, комунального майна (ст. 233), незаконні дії щодо приватизаційних паперів (ст. 234), недотримання особою обов’язкових умов щодо приватизації державного, комунального майна або підприємств та їх подальшого використання (ст. 235).
3. Видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку
Даний вид господарського злочину передбачений ст. 211 КК України. в цій статті зазначається, що видання службовою особою нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку, якщо предметом таких дій були бюджетні кошти у великих розмірах, карається штрафом від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Видання нормативних актів, які змінюють доходи та видатки бюджету є спеціальним видом порушення Закону про бюджетну систему України від 5 грудня 1990 р. в редакції від 28 квітня 1995 р., яким передбачено, що бюджети всіх рівнів повинні виконуватися у тих самих обсягах, які затверджені відповідною радою.
Склад злочину утворює видання нормативних актів, які змінюють доходи і видатки бюджету у великих розмірах, тобто використання коштів державного бюджету на цілі, не передбачені Законом про Державний бюджет України або в обсягах, що перевищують межу видатків, затверджену Законом про Державний бюджет України.
а) Об’єкт злочину
Об’єктом даного виду злочину є грошові кошти, з яких складається державний бюджет, а саме його доходи і видатки.
Державний бюджет – це централізований фонд фінансів, який використовується для виконання покладених на нього функцій, передбачених Конституцією.
Державний бюджет складається із державних доходів і державних видатків.
Державні доходи – грошові надходження в державні фонди, що використовуються для здійснення функцій держави.
Державні видатки – грошові витрати з державного бюджету на державне господарство, соціально-культурні заходи, оборону країни, утримання державного апарату та ін.
б) Об’єктивна сторона
Об’єктивна сторона складу злочину характеризується наявністю трьох обов’язкових ознак:
діяння у вигляді видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку;
наслідками у вигляді шкоди державі у значних розмірах;
причинним зв’язком між діянням та наслідком.
Видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку виявляється у діянні особи, спрямованому на видання актів, які є незаконними. Даний злочин може бути вчиненим тільки внаслідок діяльності особи.
Акти, які видаються з метою зміни доходів та видатків бюджету можна об’єднати у дві групи:
акти, направлені на неподання документів, пов’язаних із обчисленням і сплатою обов’язкових платежів (податкові декларації, розрахунки, бухгалтерські звіти та баланси тощо), якщо внаслідок неподання цих документів змінюються доходи та видатки бюджету;
акти, направлені на приховування об’єктів оподаткування;
акти, направлені на заниження об’єктів оподаткування;
акти, направлені на неутримання або неперахування до бюджету сум податків;
акти, направлені на збільшення видатків з бюджету.
Заниження об’єктів оподаткування – це зменшення бази оподаткування, тобто невідображення у звітних документах у повному обсязі об’єктів оподаткування, внаслідок чого податки та інші обов’язкові платежі, які мають бути сплачені платником податку, сплачуються ним не у повному обсязі.
Приховування об’єктів оподаткування – це невідображення у відповідних звітних документах, які подаються до податкових органів, будь-яких об’єктів оподаткування.
Актами, які збільшують видатки із бюджету є акти направлені на незаконну видачу субсидій, дотацій, кредитів чи пільг з податків юридичним чи фізичним особам.
Дотації, субсидії і субвенції – види, як правило, грошової допомоги, яка надається державою в особі її центральних чи місцевих органів влади (законодавчої чи виконавчої) за рахунок коштів державного чи місцевого бюджетів.
Дотація – вид грошової допомоги, яка надається, як правило збитковим підприємствам з боку держави з метою покриття затрат, що не покриваються виручкою від реалізації виробленої продукції, тобто підприємствам, планові затрати на виробництво продукції чи надання послуг у яких перевищують доходи від реалізації виробленої продукції чи наданих послуг.
Субсидія – підтримка, допомога, що надається без будь-яких конкретних умов і незалежно від фінансового стану суб’єктів, яким вона надається. Як правило, субсидії надаються для стимулювання певної діяльності чи виробництва певної продукції, підтримання підприємницької діяльності взагалі.
Субвенція – допомога, що надається для фінансування певних конкретних програм, проектів, що схвалюються суб’єктами, яким надається допомога. На відміну від дотації і субсидії, субвенція підлягає поверненню у разі використання наданої допомоги на за її цільовим призначенням.
Кредит – надання кредитором позички у грошовій чи товарній формі на умовах повернення у певний строк і, як правило, зі сплатою відсотків. Існує три форми кредиту – комерційний, банківський і державний.
Пільги з податків – повне чи часткове звільнення від сплати всіх чи окремих податків залежно від виду суб’єкту підприємницької діяльності та виду підприємницької діяльності.
Даний злочин належить до злочинів з формальним складом і вважається закінченим з моменту реєстрації належним чином і введенням в дію нормативного акту, який змінює доходи та видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку.
Якщо винна особа, видаючи акти, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку, мала на меті привласнити якимось чином бюджетні кошти, її дії слід кваліфікувати як замах на розкрадання державного майна., а у разі фактичного обернення одержаних коштів на свою користь чи на користь інших осіб – як закінчене розкрадання.
Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони даного складу злочину є наслідки у вигляді зменшення доходів або збільшення видатків з бюджету.
в) Суб’єктивна сторона складу злочину
Суб’єктивна сторона складу даного злочину характеризується лише прямим умислом, корисливим мотивом і метою.
Видання нормативних актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч закону, вчинюються умисно, видати нормативний акт необережно неможливо.
Деякі вчені вважають, що мотив і мета вчинення даного злочину можуть бути різними, тобто не обов’язково корисливими.
На думку інших вчених, видання нормативних актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч закону може бути вчиненим не лише з прямим, але й непрямим умислом. Суть розбіжностей – у різному тлумаченні змісту корисливих мотивів і мети в теорії кримінального права і судовій практиці.
Але мотиви злочину, хоча на кваліфікацію не впливають, мають враховуватись при призначенні покарання.
г) Суб’єкти злочину
Суб’єктами відповідальності за цією статтею КК є посадові особи органів виконавчої влади, які наділенні повноваженнями видавати чи затверджувати нормативні акти, якими змінюється порядок і умови формування чи використання бюджетних коштів. видання таких актів посадовими особами, які не мають повноважень на видання таких актів, утворює сукупність злочинів, передбачених ст. 211 і ст. 365 (перевищення влади або службових повноважень) КК України.
Відповідальність за видання нормативних актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч закону, настає з шістнадцяти років.
Висновки
В даній роботі було розглянуто основні положення категорії такого злочину як видання нормативних актів, які змінюють доходи та видатки бюдету всупереч встановленому законом порядку, з’ясовано причини його виникнення.
1. Злочини і інші правопорушення негативно впливають на розвиток суспільства. Злочинність і інші правопорушення об’єктивно гальмують поступовий розвиток нашого суспільства, подальше вдосконалення суспільних відносин. Злочинність та її прояви як діяльності, спрямована на протизаконне задоволення потреб певної частини суспільства за рахунок інтересів більшості його членів.
Правопорушення, взяті в сукупності на відповідному відрізку часу і конкретному суспільстві, завжди відрізняються значною різноманітністю як за ступенем суспільної шкідливості, так і за психологічними, соціальними і юридичними ознаками. Але разом з тим в походженні, причинах і подальшій історичній долі вони мають загальні риси, що дало можливість вивчити не тільки окремі види правопорушень, але і всю їх сукупність, проаналізувати причини і умови, які сприяють їх здійсненню, розробити системи заходів боротьби з ними. Викорінення злочинності – це більш складне завдання, ніж викорінення всіх інших правопорушень;
2. Злочини, як найбільш суспільно небезпечні діяння мають порівняно меншу латентність, здійснюються незначною кількістю осіб, викликають активну протидію правоохоронних органів і негативну оцінку всіх членів суспільства.
Що стосується інших видів правопорушень, то вони складають великий масив і латентність, не завжди отримують негативну оцінку і часто не передбачають відповідальності;
3. В роботі звернуто увагу на необхідність активізації дослідження про правопорушення і відповідальність в галузевих науках; поки найбільшу розробку ці питання отримали в кримінології;
4. Багаточисельність причин, умов правопорушень роблять їх важко аналізуючими. Докладний аналіз можливий в ряді робіт, спеціально присвячених окремим видам правопорушень в різних областях народного господарства і в галузях законодавства. Економіка повинна бути моральною, розвиток економіки – не самоціллю, а засобом прогресу особистості і суспільства;
5. Кількість шкідливих і небезпечних для суспільства діянь зросла б, якщо б вони не були заборонені, чи за них були б встановлені неефективні санкції, або, якою б правові заборони можна було порушувати безкаранно.
Однак це зовсім не означає, що боротьба з правопорушеннями в сучасних умовах нереальна. Адже глобальне завдання включає в себе зміну всіх сторін суспільного життя, в тому числі і тих, які породжують правопорушення. І в цьому процесі повинен брати участь весь народ, всі державні і суспільні організації і навчальні заклади.
Для зменшення кількості правопорушень необхідно усунути причини і умови, які породжують шкідливі і небезпечні для суспільства діяння.
Держава має право і повинна вести боротьбу з викоріненням правопорушень, причин і умов, які породжують їх, в ім’я забезпечення нормального розвитку, зберігання правопорядку, захисту справедливості.
Література
1. Бабій Б.М., Бурчак Ф.Г. Юридичний словник. - 2-ге вид., перер. і доповнене.-К., 1983. - 871с.
2. Денисов Ю.А. Общая теория правонарушения и ответственности. – Львів, 1983. – С.368-376
3. Копєйчиков В.В. Правознавство: Навчальний посібник / В.І.Бобир, С.Е.Демський, А.М.Колодій та інші. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 704с.
4. Коржанський М.Й. Популярний коментар кримінального кодексу. – К.: Наукова думка, 1997. – 695с.
5. Литвак О. Злочинність: її причини та профілактика. – К.: Україна, 1997. – 167с.
6. Коржанський М.Й. Нариси кримінального права. – К., 2001.
7.Коржанський М.Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України. – К., 2001.
8. Коржанський М.Й. Словник кримінально-правових термінів. - К., 2000.
