Залучення засуджених до праці
Залучення засуджених до праці
План
1. Залучення засуджених до праці
2. Загальноосвітнє і професійно-технічне навчання
3. Громадський вплив
Праця засуджених в установах виконання покарань врегульована чинним Кримінально-виконавчим кодексом України (ст. 118-122) і є важливою передумовою ефективного використання інших засобів виправлення і ресоціалізації засуджених. Засуджені до позбавлення волі повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією установи виконання покарань. їх праця має свої особливості, які визначаються специфічним правовим становищем засуджених та поставленими перед установами виконання покарань завданнями.
Важливо наголосити, що праця засуджених до покарань у виді позбавлення волі здійснюється в умовах режиму відбування покарання. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров'я і спеціальність. Засуджені залучаються до праці, як правило, на підприємствах, у майстернях установ, а також на державних або інших форм власності підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.
Засудженим чоловікам віком понад 60, жінкам - понад 55 років, інвалідам І та II груп, хворим на активну форму туберкульозу, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, дозволяється працювати за їхнім бажанням з урахуванням висновку лікарської комісії колонії.
Перелік робіт і посад, на яких забороняється використовувати засуджених до позбавлення волі, визначається нормативно-правовими актами ДДУПВП.
Засуджені не мають права припиняти роботу з метою вирішення трудових та інших конфліктів. Засуджені можуть залучатися без оплати праці лише до робіт з благоустрою колоній і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення колоній продовольством.
До цих робіт засуджені залучаються, як правило, в порядку черговості, в неробочий час і не більш як на дві години на день. Для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, робочий тиждень не може перевищувати норму тривалості робочого часу, встановленого законодавством про працю. Час початку і закінчення роботи (зміни) визначаються адміністрацією установи у відповідно до з розпорядку дня. Засуджені звільняються від роботи у вихідні, святкові та неробочі дні, визначені законодавством про працю.
З урахуванням характеру виконуваних засудженим робіт допускається підсумований облік робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала визначальної кількості робочих годин.
Окремо необхідно наголосити про працю неповнолітніх і жінок. На неповнолітніх поширюються норми трудового права, що регламентують робочий час — не більше 36 годин (16-18 років) на тиждень, та 24 години (14-16 років).
Категорично забороняється використовувати неповнолітніх на нічних і надурочних роботах. Жінки не можуть залучатись до важкої праці зі шкідливими умовами. На них поширюються правила охорони праці вагітних жінок і матерів-годувальниць..
Засудженим неповнолітнім, інвалідам І та II груп, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, не працюючим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при установах виконання покарань, не працюючим чоловікам віком понад 60 і жінкам понад 55 років (якщо вони не отримують пенсії), а також особам, які звільнені від роботи через хворобу, безплатно надаються харчування, одяг, взуття, білизна і комунально-побутові послуги.
Праця засуджених організовується з додержанням правил охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії, встановлених законодавством про працю і спеціальними нормами кримінально-виконавчого законодавства. Кожний засуджений, який прибуває в установу виконання покарань, проходить спеціальний інструктаж або навчання з техніки безпеки.
Праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості та якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами ДДУПВП.
У виправних колоніях на особовий рахунок засуджених, які виконують норми виробітку або встановлені завдання і не допускають порушень режиму, зараховується, незалежно від усіх відрахувань, п'ятнадцять відсотків, а на особовий рахунок засуджених чоловіків віком понад 60, жінок — понад 55 років, інвалідів І та II груп, хворих на активну форму туберкульозу, вагітних жінок, жінок, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, - не менш як п'ятдесят відсотків нарахованого їм місячного заробітку.
Засудженим, які відбувають покарання у виховних колоніях, дільницях соціальної реабілітації виправних колоній, колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, а також засудженим жінкам, яким дозволено проживання за межами виправної колонії, на особовий рахунок зараховується, незалежно від усіх відрахувань, не менш як сімдесят п'ять відсотків нарахованого їм місячного заробітку.
Особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, із нарахованого їм заробітку, пенсій та іншого доходу відшкодовують вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих послуг, крім вартості спецодягу і спецхарчування.
Відшкодування засудженими витрат на їхнє утримання провадиться після відрахування прибуткового податку і аліментів. Відрахування за виконавчими листами та іншими виконавчими документами провадяться у порядку, встановленому законом.
Із засуджених, які злісно ухиляються від роботи, вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих послуг утримується з коштів, які є на їхніх особових рахунках. У разі відсутності в засудженого коштів на особовому рахунку виправна колонія має право пред'явити йому позов через суд.
Засуджені мають право на загальних підставах на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законом.
Особи, яким до відбування покарання призначена пенсія, підлягають державному пенсійному забезпеченню на загальних підставах. Призначена пенсія перераховується органами Пенсійного фонду України за місцем відбування покарання пенсіонера, і з неї відшкодовуються витрати на його утримання у виправній колонії (харчування, речове майно, комунально-побутові послуги та ін.), при цьому не менш як двадцять п'ять відсотків пенсії зараховується на особовий рахунок засудженого.
Час роботи засуджених у період відбування ними покарання у виді позбавлення волі зараховується до стажу роботи для призначення трудової пенсії після звільнення за умови сплати ними страхових внесків до Пенсійного фонду України в порядку і розмірах, передбачених законодавством.
Засуджені, які втратили працездатність під час відбування покарання, після звільнення їх від покарання мають право на пенсію і компенсацію шкоди у випадках і порядку, встановлених законодавством України.
Засуджені можуть залучатись до безоплатної праці лише з метою благоустрою місць позбавлення волі і прилеглих до них територій, а також поліпшення культурно-побутових умов засуджених. До таких робіт засуджені залучаються, як правило, в порядку черговості, у неробочий час і не більш, як на дві години на день.
Узагальнюючи вищевикладене, робимо висновок, про те, що фактичні умови праці засуджених відрізняються від умов праці за межами установи виконання покарань. Засуджені, як правило, працюють на території установ, в окремих випадках за умови забезпечення їх охорони та ізоляції вони можуть залучатися до роботи на інших підприємствах.
Загальноосвітнє і професійно-технічне навчання
В установах виконання покарань, відповідно до законів України "Про освіту" і "Про загальну середню освіту," для засуджених забезпечується доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти. Загальноосвітнє та професійно-технічне навчання засуджених здійснюється для сприяння розвитку особи, з метою її виправлення і ресоціалізації. Крім цього, воно дає систему знань, навички і уміння в галузі тієї чи іншої спеціальності, яка знадобиться тій чи іншій особі після звільнення.
Засудженим, які бажають підвищувати свій загальноосвітній рівень, незалежно від віку створюються умови для самоосвіти, надається можливість навчання в загальноосвітніх навчальних закладах колоній, які створюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до потреб у них і за наявності необхідної матеріально-технічної та науково-методичної бази, педагогічних кадрів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В установах виконання покарань утворюються середні загальноосвітні школи трьох ступенів. Засуджені, які навчаються в них, забезпечуються безоплатно підручниками, зошитами та письмовим приладдям. Для засуджених, котрі не мають робітничої професії, за якою вони можуть бути працевлаштовані в даній установі, обов'язковою є підготовка на курсах професійного навчання робітників на виробництві. Засуджені чоловічої статі одержують, як правило, професії токаря, слюсаря, столяра тощо. Жінки - штукатура-маляра, швачки тощо.
Організація загальноосвітнього і професійно-технічного навчання засуджених, у тому числі професійно-технічного навчання на виробництві, здійснюється відповідно до законів України "Про освіту", "Про загальну середню освіту" і "Про професійно-технічну освіту" в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. На період проходження державної підсумкової атестації засуджені, які навчаються, звільняються від роботи на строк, передбачений законодавством. Заробітна плата їм за цей період не нараховується, харчування надається безоплатно.
Адміністрація установи виконання покарань створює необхідні умови для занять у вільний від роботи час для тих засуджених, які займаються самоосвітою. Загальноосвітнє і професійно-технічне навчання засуджених заохочується і враховується під час визначення ступеня їхнього виправлення. Педагогічні працівники загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладів надають допомогу адміністрації установи в соціально-виховній роботі із засудженими.
Професійне навчання засуджених проводиться серед тих, хто не має професії, або з метою оволодіння суміжною професією, чи підвищення виробничої кваліфікації. Професійне навчання здійснюється як без відриву від виробництва, в робочий час, так і з відривом.
З урахуванням викладеного робимо висновок, що навчання засуджених проводиться без відриву від виробництва за єдиними планами і програмами, затвердженими Міністерством освіти і науки України. При звільненні засудженому видається відповідне свідоцтво про отриману ним професію.
Громадський вплив
Зі зміною політичної і соціально-економічної ситуації в країні важливо забезпечити дотримання принципу законності в процесі виправлення і ресоціалізації засуджених, забезпечити надійну охорону їхніх прав, свобод і законних інтересів, гарантованих їм Конституцією України та чинним законодавством. Громадський вплив дозволяє підвищити якість роботи персоналу органів і установ виконання покарань, з однієї сторони, і допомагає належній відкритості і прозорості застосування до засуджених засобів виправлення і ресоціалізації, з іншої.
У пенітенціарній літературі не існує визначення терміну "громадський вплив", відсутній він і в чинному законодавстві України. Вважається, що цей термін вперше закріплено у Кримінально-виконавчому кодексі 2003 р. з метою розширення засобів виправлення і ресоціалізації засуджених та надання допомоги особам, звільненим від відбування покарання. Досягнення такої мети нерозривно пов'язане з удосконаленням концептуальної основи громадського впливу і встановленням оптимального співвідношення обсягу застосування до засуджених засобів виправлення і ресоціалізації.
У зв'язку з цим виникає потреба у науковому обґрунтуванні та повному законодавчому закріпленні компетенції громадського впливу, визначення його статусу і механізму реалізації. Крім того, важливо наголосити, що громадський вплив як засіб виправлення і ресоціалізації, ще не був предметом самостійного комплексного дослідження у галузі кримінально-виконавчого права. Поряд з тим, практика органів і установ виконання покарань потребує обґрунтованих рекомендацій щодо його реалізації та удосконалення.
Громадський вплив на осіб, умовно-достроково звільнених від відбування покарання, а також виховна робота з ними організовуються спостережними комісіями і здійснюються громадськими організаціями та трудовими колективами за місцем роботи або навчання і за місцем проживання цих осіб.
Спостережні комісії, служби у справах неповнолітніх, центри соціальних служб для молоді, а також громадські організації і трудові колективи можуть виділяти своїх представників та доручати їм за їхньою згодою систематичне проведення виховної роботи і здійснення контролю за поведінкою осіб, умовно-достроково звільнених від відбування покарання.
Громадські вихователі та інші особи, яким доручено проводити виховну роботу з умовно-достроково звільненими від відбування покарання неповнолітніми, контролюють їхнє ставлення до праці, навчання і поведінку в побуті, надають їм необхідну допомогу.
До умовно-достроково звільнених від відбування покарання осіб, які ухиляються від громадського контролю, збори трудового колективу або громадська організація можуть застосовувати захід впливу у виді громадського попередження.
У разі систематичного порушення громадського порядку особою, яка відбувала покарання у виді позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин чи була двічі засуджена до позбавлення волі за умисні злочини й була умовно-достроково звільнена від відбування покарання, трудовий колектив або громадська організація можуть порушити клопотання перед органом внутрішніх справ про встановлення за нею адміністративного нагляду.
Узагальнення вищевикладеного дозволяє нам зробити попередній висновок, що на сьогодні громадський вплив визначається наукою кримінально-виконавчого права вельми актуальною малодослідженою проблемою. Так, потребують розробки концептуальні засади громадського контролю та засоби його розвитку.
Використання громадського впливу як засобу виправлення і ресоціалізації потребує вирішення таких завдань:
- формування науково обґрунтованої теоретичної моделі громадського впливу, в тому числі його компетенції в частині впливу на засуджених і надання практичної допомоги персоналу органів і установ виконання покарань у виправленні і ресоціалізації засуджених;
- визначення місця і ролі громадського впливу в кримінально-виконавчій системі України;
- дослідження співпраці між органами і установами виконання покарань та інститутами громадянського суспільства щодо виправлення і ресоціалізації засуджених;
- закріплення у чинному законодавстві оптимальних правових і організаційних параметрів системи громадського впливу на засуджених.
З урахуванням викладеного робимо висновок, що громадський вплив - це засіб виправлення і ресоціалізації засуджених на різних стадіях відбування ними покарання, який має на меті надання правової, психологічної та медичної допомоги засудженим і особам, звільненим від відбування покарання.
Література
1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р.
2. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з утворенням Державного департаменту України з питань виконання покарань" від 11 грудня 1998 р. // Голос України. - 1999. - 19 січня.
3. "Про державні нагороди України" Закон України від 16 березня 2000 р.
4. "Про загальний військовий обов'язок і військову службу". Закон України в редакції від 18.червня. 99 (ст. 5).
5. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права засуджених і осіб, які тримаються під вартою, на листування з питань, пов'язаних з порушенням прав людини". Заков України від 1 грудня 2005 р. / 36. поточи, законодавства нормат. актів, арбітражної та судової практики. -2006.-№3.-С.2.
6. "Про внесення змін до кримінально-виконавчого кодексу України" Закон України від 16 березня 2006 р. / 36. поточн. законодавства нормат. актів, арбітражної та судової практики. -2006.-№15. -С. 3.
7. "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" Закон України від 23 червня 2005 р. // Юрид. вісник України. -2005. - № ЗО.
8. "Про попереднє ув'язнення" Закон України від ЗОчервня 1993 р. // ВВР України. -1993. - № 35. - Ст. 360.
9. "Про застосування амністії в Україні" // Відомості Верх. Ради України, 1996, Закон України № 48, ст. 263). (Із змінами, внесеними згідно із Законом № 620/96-ВР від 19.12.96 // Відомості Верх. Ради України, 1997, № 9, ст. 69).
10. Кримінально-виконавчий кодекс України // ВВР України. - 2003. - № 3-4. - Ст. 21.
11. Кримінально-виконавчий кодекс України: Науково-практичний коментар / СтепанюкА. X., Яковець І. С. За заг. ред. СтепанюкаАХ. -X.: ТОВ "Одіссей", 2006. - 560с.
12. Кримінальний кодекс України: Офіційний документ. - К.: Велес, 2006.-151с.
13. Наказ ДДУПВП "Про затвердження Інструкції про порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань" № 270/1560 від 19.12.2003.
14. Правила внутрішнього розпорядку виправно-трудових установ: Наказ ДДУПВП № 110 від 5. червня. 2000.
15. Положення "Про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України". -К., 2000.
16. Про практику призначення судами кримінального покарання: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 22 від 22.12.95 (пп. 4, 6, 9-13,17).
ХІ.Антипов В. Проблеми застосування до неповнолітніх певних видів кримінального покарання // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 8. - С. 134-137.
18. Байдуж В, П. Шляхи удосконалення системи підбору та навчання кадрів для служби в підрозділах ДКВС України. - К.: ДДУПВП, 2006. -25 с.
19. Бандурка А. М., Денисова Г. А., Трубников В. М. Общая теория социальной адаптации освобожденных от отбывания наказания (правовой и социальной-психологический анализ уголовно-исправительной политики по реабилитации осужденных). - Харьков-Запорожье: НУВД ЗГУ, 2002. - 440 с.
20. Бандурка А. М., Севастьянов В.П, Правовое положение осужденных к лишению свободы: Пособие. - X., 1997.
План
1. Залучення засуджених до праці
2. Загальноосвітнє і професійно-технічне навчання
3. Громадський вплив
Праця засуджених в установах виконання покарань врегульована чинним Кримінально-виконавчим кодексом України (ст. 118-122) і є важливою передумовою ефективного використання інших засобів виправлення і ресоціалізації засуджених. Засуджені до позбавлення волі повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією установи виконання покарань. їх праця має свої особливості, які визначаються специфічним правовим становищем засуджених та поставленими перед установами виконання покарань завданнями.
Важливо наголосити, що праця засуджених до покарань у виді позбавлення волі здійснюється в умовах режиму відбування покарання. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров'я і спеціальність. Засуджені залучаються до праці, як правило, на підприємствах, у майстернях установ, а також на державних або інших форм власності підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.
Засудженим чоловікам віком понад 60, жінкам - понад 55 років, інвалідам І та II груп, хворим на активну форму туберкульозу, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, дозволяється працювати за їхнім бажанням з урахуванням висновку лікарської комісії колонії.
Перелік робіт і посад, на яких забороняється використовувати засуджених до позбавлення волі, визначається нормативно-правовими актами ДДУПВП.
Засуджені не мають права припиняти роботу з метою вирішення трудових та інших конфліктів. Засуджені можуть залучатися без оплати праці лише до робіт з благоустрою колоній і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення колоній продовольством.
До цих робіт засуджені залучаються, як правило, в порядку черговості, в неробочий час і не більш як на дві години на день. Для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, робочий тиждень не може перевищувати норму тривалості робочого часу, встановленого законодавством про працю. Час початку і закінчення роботи (зміни) визначаються адміністрацією установи у відповідно до з розпорядку дня. Засуджені звільняються від роботи у вихідні, святкові та неробочі дні, визначені законодавством про працю.
З урахуванням характеру виконуваних засудженим робіт допускається підсумований облік робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала визначальної кількості робочих годин.
Окремо необхідно наголосити про працю неповнолітніх і жінок. На неповнолітніх поширюються норми трудового права, що регламентують робочий час — не більше 36 годин (16-18 років) на тиждень, та 24 години (14-16 років).
Категорично забороняється використовувати неповнолітніх на нічних і надурочних роботах. Жінки не можуть залучатись до важкої праці зі шкідливими умовами. На них поширюються правила охорони праці вагітних жінок і матерів-годувальниць..
Засудженим неповнолітнім, інвалідам І та II груп, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, не працюючим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при установах виконання покарань, не працюючим чоловікам віком понад 60 і жінкам понад 55 років (якщо вони не отримують пенсії), а також особам, які звільнені від роботи через хворобу, безплатно надаються харчування, одяг, взуття, білизна і комунально-побутові послуги.
Праця засуджених організовується з додержанням правил охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії, встановлених законодавством про працю і спеціальними нормами кримінально-виконавчого законодавства. Кожний засуджений, який прибуває в установу виконання покарань, проходить спеціальний інструктаж або навчання з техніки безпеки.
Праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості та якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами ДДУПВП.
У виправних колоніях на особовий рахунок засуджених, які виконують норми виробітку або встановлені завдання і не допускають порушень режиму, зараховується, незалежно від усіх відрахувань, п'ятнадцять відсотків, а на особовий рахунок засуджених чоловіків віком понад 60, жінок — понад 55 років, інвалідів І та II груп, хворих на активну форму туберкульозу, вагітних жінок, жінок, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, - не менш як п'ятдесят відсотків нарахованого їм місячного заробітку.
Засудженим, які відбувають покарання у виховних колоніях, дільницях соціальної реабілітації виправних колоній, колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, а також засудженим жінкам, яким дозволено проживання за межами виправної колонії, на особовий рахунок зараховується, незалежно від усіх відрахувань, не менш як сімдесят п'ять відсотків нарахованого їм місячного заробітку.
Особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, із нарахованого їм заробітку, пенсій та іншого доходу відшкодовують вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих послуг, крім вартості спецодягу і спецхарчування.
Відшкодування засудженими витрат на їхнє утримання провадиться після відрахування прибуткового податку і аліментів. Відрахування за виконавчими листами та іншими виконавчими документами провадяться у порядку, встановленому законом.
Із засуджених, які злісно ухиляються від роботи, вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих послуг утримується з коштів, які є на їхніх особових рахунках. У разі відсутності в засудженого коштів на особовому рахунку виправна колонія має право пред'явити йому позов через суд.
Засуджені мають право на загальних підставах на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законом.
Особи, яким до відбування покарання призначена пенсія, підлягають державному пенсійному забезпеченню на загальних підставах. Призначена пенсія перераховується органами Пенсійного фонду України за місцем відбування покарання пенсіонера, і з неї відшкодовуються витрати на його утримання у виправній колонії (харчування, речове майно, комунально-побутові послуги та ін.), при цьому не менш як двадцять п'ять відсотків пенсії зараховується на особовий рахунок засудженого.
Час роботи засуджених у період відбування ними покарання у виді позбавлення волі зараховується до стажу роботи для призначення трудової пенсії після звільнення за умови сплати ними страхових внесків до Пенсійного фонду України в порядку і розмірах, передбачених законодавством.
Засуджені, які втратили працездатність під час відбування покарання, після звільнення їх від покарання мають право на пенсію і компенсацію шкоди у випадках і порядку, встановлених законодавством України.
Засуджені можуть залучатись до безоплатної праці лише з метою благоустрою місць позбавлення волі і прилеглих до них територій, а також поліпшення культурно-побутових умов засуджених. До таких робіт засуджені залучаються, як правило, в порядку черговості, у неробочий час і не більш, як на дві години на день.
Узагальнюючи вищевикладене, робимо висновок, про те, що фактичні умови праці засуджених відрізняються від умов праці за межами установи виконання покарань. Засуджені, як правило, працюють на території установ, в окремих випадках за умови забезпечення їх охорони та ізоляції вони можуть залучатися до роботи на інших підприємствах.
Загальноосвітнє і професійно-технічне навчання
В установах виконання покарань, відповідно до законів України "Про освіту" і "Про загальну середню освіту," для засуджених забезпечується доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти. Загальноосвітнє та професійно-технічне навчання засуджених здійснюється для сприяння розвитку особи, з метою її виправлення і ресоціалізації. Крім цього, воно дає систему знань, навички і уміння в галузі тієї чи іншої спеціальності, яка знадобиться тій чи іншій особі після звільнення.
Засудженим, які бажають підвищувати свій загальноосвітній рівень, незалежно від віку створюються умови для самоосвіти, надається можливість навчання в загальноосвітніх навчальних закладах колоній, які створюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до потреб у них і за наявності необхідної матеріально-технічної та науково-методичної бази, педагогічних кадрів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В установах виконання покарань утворюються середні загальноосвітні школи трьох ступенів. Засуджені, які навчаються в них, забезпечуються безоплатно підручниками, зошитами та письмовим приладдям. Для засуджених, котрі не мають робітничої професії, за якою вони можуть бути працевлаштовані в даній установі, обов'язковою є підготовка на курсах професійного навчання робітників на виробництві. Засуджені чоловічої статі одержують, як правило, професії токаря, слюсаря, столяра тощо. Жінки - штукатура-маляра, швачки тощо.
Організація загальноосвітнього і професійно-технічного навчання засуджених, у тому числі професійно-технічного навчання на виробництві, здійснюється відповідно до законів України "Про освіту", "Про загальну середню освіту" і "Про професійно-технічну освіту" в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. На період проходження державної підсумкової атестації засуджені, які навчаються, звільняються від роботи на строк, передбачений законодавством. Заробітна плата їм за цей період не нараховується, харчування надається безоплатно.
Адміністрація установи виконання покарань створює необхідні умови для занять у вільний від роботи час для тих засуджених, які займаються самоосвітою. Загальноосвітнє і професійно-технічне навчання засуджених заохочується і враховується під час визначення ступеня їхнього виправлення. Педагогічні працівники загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладів надають допомогу адміністрації установи в соціально-виховній роботі із засудженими.
Професійне навчання засуджених проводиться серед тих, хто не має професії, або з метою оволодіння суміжною професією, чи підвищення виробничої кваліфікації. Професійне навчання здійснюється як без відриву від виробництва, в робочий час, так і з відривом.
З урахуванням викладеного робимо висновок, що навчання засуджених проводиться без відриву від виробництва за єдиними планами і програмами, затвердженими Міністерством освіти і науки України. При звільненні засудженому видається відповідне свідоцтво про отриману ним професію.
Громадський вплив
Зі зміною політичної і соціально-економічної ситуації в країні важливо забезпечити дотримання принципу законності в процесі виправлення і ресоціалізації засуджених, забезпечити надійну охорону їхніх прав, свобод і законних інтересів, гарантованих їм Конституцією України та чинним законодавством. Громадський вплив дозволяє підвищити якість роботи персоналу органів і установ виконання покарань, з однієї сторони, і допомагає належній відкритості і прозорості застосування до засуджених засобів виправлення і ресоціалізації, з іншої.
У пенітенціарній літературі не існує визначення терміну "громадський вплив", відсутній він і в чинному законодавстві України. Вважається, що цей термін вперше закріплено у Кримінально-виконавчому кодексі 2003 р. з метою розширення засобів виправлення і ресоціалізації засуджених та надання допомоги особам, звільненим від відбування покарання. Досягнення такої мети нерозривно пов'язане з удосконаленням концептуальної основи громадського впливу і встановленням оптимального співвідношення обсягу застосування до засуджених засобів виправлення і ресоціалізації.
У зв'язку з цим виникає потреба у науковому обґрунтуванні та повному законодавчому закріпленні компетенції громадського впливу, визначення його статусу і механізму реалізації. Крім того, важливо наголосити, що громадський вплив як засіб виправлення і ресоціалізації, ще не був предметом самостійного комплексного дослідження у галузі кримінально-виконавчого права. Поряд з тим, практика органів і установ виконання покарань потребує обґрунтованих рекомендацій щодо його реалізації та удосконалення.
Громадський вплив на осіб, умовно-достроково звільнених від відбування покарання, а також виховна робота з ними організовуються спостережними комісіями і здійснюються громадськими організаціями та трудовими колективами за місцем роботи або навчання і за місцем проживання цих осіб.
Спостережні комісії, служби у справах неповнолітніх, центри соціальних служб для молоді, а також громадські організації і трудові колективи можуть виділяти своїх представників та доручати їм за їхньою згодою систематичне проведення виховної роботи і здійснення контролю за поведінкою осіб, умовно-достроково звільнених від відбування покарання.
Громадські вихователі та інші особи, яким доручено проводити виховну роботу з умовно-достроково звільненими від відбування покарання неповнолітніми, контролюють їхнє ставлення до праці, навчання і поведінку в побуті, надають їм необхідну допомогу.
До умовно-достроково звільнених від відбування покарання осіб, які ухиляються від громадського контролю, збори трудового колективу або громадська організація можуть застосовувати захід впливу у виді громадського попередження.
У разі систематичного порушення громадського порядку особою, яка відбувала покарання у виді позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин чи була двічі засуджена до позбавлення волі за умисні злочини й була умовно-достроково звільнена від відбування покарання, трудовий колектив або громадська організація можуть порушити клопотання перед органом внутрішніх справ про встановлення за нею адміністративного нагляду.
Узагальнення вищевикладеного дозволяє нам зробити попередній висновок, що на сьогодні громадський вплив визначається наукою кримінально-виконавчого права вельми актуальною малодослідженою проблемою. Так, потребують розробки концептуальні засади громадського контролю та засоби його розвитку.
Використання громадського впливу як засобу виправлення і ресоціалізації потребує вирішення таких завдань:
- формування науково обґрунтованої теоретичної моделі громадського впливу, в тому числі його компетенції в частині впливу на засуджених і надання практичної допомоги персоналу органів і установ виконання покарань у виправленні і ресоціалізації засуджених;
- визначення місця і ролі громадського впливу в кримінально-виконавчій системі України;
- дослідження співпраці між органами і установами виконання покарань та інститутами громадянського суспільства щодо виправлення і ресоціалізації засуджених;
- закріплення у чинному законодавстві оптимальних правових і організаційних параметрів системи громадського впливу на засуджених.
З урахуванням викладеного робимо висновок, що громадський вплив - це засіб виправлення і ресоціалізації засуджених на різних стадіях відбування ними покарання, який має на меті надання правової, психологічної та медичної допомоги засудженим і особам, звільненим від відбування покарання.
Література
1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р.
2. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з утворенням Державного департаменту України з питань виконання покарань" від 11 грудня 1998 р. // Голос України. - 1999. - 19 січня.
3. "Про державні нагороди України" Закон України від 16 березня 2000 р.
4. "Про загальний військовий обов'язок і військову службу". Закон України в редакції від 18.червня. 99 (ст. 5).
5. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права засуджених і осіб, які тримаються під вартою, на листування з питань, пов'язаних з порушенням прав людини". Заков України від 1 грудня 2005 р. / 36. поточи, законодавства нормат. актів, арбітражної та судової практики. -2006.-№3.-С.2.
6. "Про внесення змін до кримінально-виконавчого кодексу України" Закон України від 16 березня 2006 р. / 36. поточн. законодавства нормат. актів, арбітражної та судової практики. -2006.-№15. -С. 3.
7. "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" Закон України від 23 червня 2005 р. // Юрид. вісник України. -2005. - № ЗО.
8. "Про попереднє ув'язнення" Закон України від ЗОчервня 1993 р. // ВВР України. -1993. - № 35. - Ст. 360.
9. "Про застосування амністії в Україні" // Відомості Верх. Ради України, 1996, Закон України № 48, ст. 263). (Із змінами, внесеними згідно із Законом № 620/96-ВР від 19.12.96 // Відомості Верх. Ради України, 1997, № 9, ст. 69).
10. Кримінально-виконавчий кодекс України // ВВР України. - 2003. - № 3-4. - Ст. 21.
11. Кримінально-виконавчий кодекс України: Науково-практичний коментар / СтепанюкА. X., Яковець І. С. За заг. ред. СтепанюкаАХ. -X.: ТОВ "Одіссей", 2006. - 560с.
12. Кримінальний кодекс України: Офіційний документ. - К.: Велес, 2006.-151с.
13. Наказ ДДУПВП "Про затвердження Інструкції про порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань" № 270/1560 від 19.12.2003.
14. Правила внутрішнього розпорядку виправно-трудових установ: Наказ ДДУПВП № 110 від 5. червня. 2000.
15. Положення "Про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України". -К., 2000.
16. Про практику призначення судами кримінального покарання: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 22 від 22.12.95 (пп. 4, 6, 9-13,17).
ХІ.Антипов В. Проблеми застосування до неповнолітніх певних видів кримінального покарання // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 8. - С. 134-137.
18. Байдуж В, П. Шляхи удосконалення системи підбору та навчання кадрів для служби в підрозділах ДКВС України. - К.: ДДУПВП, 2006. -25 с.
19. Бандурка А. М., Денисова Г. А., Трубников В. М. Общая теория социальной адаптации освобожденных от отбывания наказания (правовой и социальной-психологический анализ уголовно-исправительной политики по реабилитации осужденных). - Харьков-Запорожье: НУВД ЗГУ, 2002. - 440 с.
20. Бандурка А. М., Севастьянов В.П, Правовое положение осужденных к лишению свободы: Пособие. - X., 1997.
