Криміналістичне прогнозування
РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:
Криміналістичне прогнозування
Реалізація прогностичної функції криміналістики неможлива без поглибленої розробки теоретико-методологічної бази, побудови та перевірки криміналістичних прогно-зів, створення необхідного робочого інструментарію здійс-нення прогностико-криміналістичних досліджень. При цьо-му важливо розрізняти прогностику — теорію розробки прогнозів і прогнозування — практику розробки прогнозів, добиваючись випереджаючого розвитку першої у порів-нянні з останнюю.
Криміналістична прогностика — це самостійне вчен-ня, яке являє собою систему наукових положень про за-гальні закономірності побудови і перевірки прогнозів, які відображують перспективи і напрями розвитку криміна-лістики та об'єктів її пізнання в майбутньому.
Термін «криміналістичне прогнозування» доцільно розг-лядати у двох аспектах:
а) як спеціальну діяльність щодо реалізації положень криміналістичної прогностики на практиці за допомогою використання найефективніших прогностичних методик і спрямовану на побудову прогнозів щодо визначення основ-них тенденцій, шляхів розвитку криміналістичних об'єк-тів, їх стану в майбутньому;
б) як галузь правового (юридичного) прогнозування, що є різновидом передбачення у сфері боротьби зі злочин-ністю, де спільною сферою прогностичних досліджень пра-вознавців, процесуалістів та криміналістів є передбачення тенденцій і перспектив розвитку та вдосконалення методів і засобів здійснення розслідування, розширення доказової бази, своєчасного введення нормативного регулювання і відповідальності.
Оскільки прогнозування є невід'ємною функцією кри-міналістики, то й об'єктами прогнозу виступають сама нау-ка криміналістика та об'єкти її пізнання:
а) злочин (функціональна сторона злочинної діяльнос-ті) і породжувані ним наслідки;
б) діяльність по розкриттю, розслідуванню та попере-дженню злочинів.
Спрямованість здійснення прогностичних досліджень може мати науковий, науково-прикладний та практич-ний характер.
Точність і обґрунтованість криміналістичних прогнозів обумовлена якістю вихідної інформації, яку можна упо-рядкувати таким чином:
а) за джерелами — офіційна (відомості, які містяться в різних офіційних документах, що виходять від компетент-них державних органів та посадових осіб; відомості із ма-теріалів кримінальних справ та інших офіційних провад-жень) та неофіційна (монографії, періодичні видання, ре-зультати криміналістичного моніторингу тощо);
б) по відношенню до прогнозованої системи — внут-рішня (перероблена за певною схемою, тобто перекодована та згрупована за чіткими ознаками, наприклад, у коре-ляційні таблиці, що відображають залежності між конкре-тним способом вчинення певного виду злочину та особою злочинця) і зовнішня (первинна інформація, що характе-ризує як сам об'єкт прогнозу, його властивості та ознаки з позиції методології криміналістичного прогнозування, так і прогнозний фон, тобто чинники-детермінанти, передпрогнозну ситуацію тощо);
в) за характером відображуваних знань — якісна (фактографічні дані та експертні оцінки) та кількісна;
г) за функціональним призначенням — інформація для побудови прогнозів у науці; інформація для науково-прикладного прогнозування; інформація для практичного прогнозування.
Джерела формування вихідної для прогнозування ін-формації доцільно поділити в такий спосіб:
1. Наукові дані:
а) положення загальної теорії та окремих криміналіс-тичних теорій (наприклад, дані щодо повторюваності способу вчинення і приховання злочинів, механізмів слідоутворення, навичок злочинної діяльності при збереженні стабільності детермінуючих чинників);
б) результати наукометричних досліджень у криміна-лістиці (наприклад, висновки щодо напрямів, інтенсивнос-ті та змісту дисертаційних досліджень з певних проблем криміналістики);
в) відомості, що характеризують сучасний рівень роз-витку природничих та технічних наук, дані яких викорис-товуються в криміналістиці, а також тенденції і перспекти-ви розвитку науково-технічного прогресу (наприклад, ре-зультати досліджень у сфері природничих, технічних та суспільних наук виступають інформаційною базою для по-будови прогнозів про шляхи та напрями трансформації та адаптації цих результатів для удосконалення науково-те-хнічних засобів криміналістики і методів їх практичного застосування);
г) результати соціологічних, правових та кримінологіч-них прогнозів;
ґ) опитувальні дані (результати анкетування, інтер-в'ювання наукових і практичних працівників, а також ви-сновки (думки) експертів щодо об'єкта і ситуації прогнозу).
2. Статистичні дані:
а) статистичні дані криміналістичних обліків (інформа-ція про осіб, які вчинили злочини, способи вчинення зло-чину і відповідні сліди, предмети злочинного посягання);
б) кількісні характеристики злочинності, її окремих видів, динаміки.
3. Узагальнені дані практики (в тому числі зарубіж-ний досвід):
а) інформація про нові способи вчинення злочинів, нові різновиди злочинних посягань, нові види предмета пося-гань, трансформацію обстановки, в якій вчиняються ті чи інші злочини;
б) відомості про ефективність тих чи інших засобів, прийомів та методів криміналістики для процесу розсліду-вання і попередження злочинів певного виду;
в) інформація про нові засоби і прийоми судового до-слідження, що виникли на практиці тощо.
За масштабом охоплення обставин і фактів, що відо-бражаються в прогностичних судженнях, та обсягом роз-в'язуваних завдань в судово-слідчій практиці прогнозуван-ня диференціюється на стратегічне, тактичне та індивідуальне.
Стратегічне прогнозування пов'язане з прогнозуван-ням перспектив розслідування і судового розгляду по справі в цілому, з моделюванням наслідків процесуальних рішень, що приймаються, і заходів щодо нейтралізації або мінімізації негативних результатів їх реалізації, а його ви-сновки є невід'ємною частиною процесу доказування у справі, забезпечуючи планування, визначаючи найприйнятніші форми взаємодії та характеризуючи можливі ва-ріанти розвитку слідчих і судових ситуацій та ін.
Тактичне прогнозування — це прогнозуванням ре-зультативності планованих тактичних операцій, слідчих
дій та прийомів з метою вирішення тактичних завдань у конкретних ситуаціях розслідування і судового розгляду, а також наслідків використання одержаних результатів у доказуванні, ступеня тактичного ризику і засобів його мі-німізації тощо.
Індивідуальне прогнозування спрямоване на розробку прогностичної моделі щодо:
а) можливої поведінки професіональних і непрофесіо-нальних учасників під час досудового слідства та судового розгляду (наприклад, поведінка обвинуваченого на допиті, його реакції, форми протидії та ін.);
б) можливого прояву в невстановленого і незатриманого злочинця та його спільників елементів доказової пове-дінки;
в) можливого місця і часу вчинення злочину, що готу-ється (наприклад, вивчення і аналіз просторового розта-шування місць вчинення серійних зґвалтувань і вбивств із зґвалтуванням і розробка на цій підставі моделей для про-гнозування імовірних районів можливих повторних або се-рійних злочинів даної категорії дають змогу локалізувати межі пошуку можливого злочинця в реальних умовах, оскільки вибір злочинцем місця вчинення задуманого зло-чину з високим ступенем імовірності пов'язаний із місцем його проживання або з місцем вихідної «бази», із якої він, як правило, діє);
г) варіантів підготовки можливих місць переховування осіб, причетних до вчинення злочину тощо.
Результатом прогностичних досліджень є прогнози, які, у свою чергу, можуть бути поділені на пошукові та нормативні, конструктивні, деструктивні або застерігаючі, групові та індивідуальні, поточні, коротко- та довгостроко-ві. Базисними методами розробки цих прогнозів є опиту-вання експертів, моделювання та екстраполяція (поширення знань з однієї предметної галузі на іншу, ще не до-сліджену).
Завершальний етап прогностичних досліджень пов'я-заний з визначенням форм та шляхів реалізації сформу-льованих прогнозів. При цьому зміст рекомендацій для осіб (органу), що приймають рішення на основі прогности-чних висновків, видозмінюється залежно від характеру і специфіки об'єкта прогнозу, цілей прогнозних розробок і спрямованості проведених досліджень. Так, якщо резуль-татами криміналістичного прогнозування є судження що-до імовірності появи в майбутньому нових способів учинен-ня злочинів, нових об'єктів (предметів) посягання і нових обставин, які сприятимуть вчиненню злочинів даної кате-горії, то й рекомендації мають бути деструктивного харак-теру. У таких рекомендаціях повинні бути відображені пропозиції, спрямовані на здійснення комплексу заходів (нормативних, організаційно-технічних, інформаційних та ін.) щодо запобігання вчиненню злочинів новим способом, недопущення можливості виникнення нових обставин, що сприятимуть вчиненню злочину, розробки пропозицій, які активізують процес розкриття злочинів, котрі вчиняються новим способом і котрі не вдалося відвернути.
Якщо ж йдеться про перспективи розвитку криміналістичних методів, прийомів та засобів, то й рекомендації повинні носити конструктивний, відтворюючий характер і сприяти вдосконаленню або створенню нових техніко-криміналістичних засобів і прийомів (наприклад, пропозиції щодо створення найбільш сприятливих умов для їх роз-робки тощо). При цьому пропоновані рекомендації можуть ґрунтуватися на минулому досвіді вирішення подібних за-вдань (у тому числі й зарубіжному) і оперуванні вже апро-бованими методами, а можуть мати суто пошуковий хара-ктер, тобто включати пропозиції щодо відшукання нових шляхів і засобів, які забезпечують досягнення прогностич-них висновків щодо розвитку об'єктів дослідження.
Рекомендації щодо реалізації криміналістичних про-гнозів у судово-слідчій і оперативно-розшуковій діяльнос-ті повинні бути спрямовані на оптіматизацію процесу планування та організації розслідування, дізнання, судо-вого розгляду, підвищення ефективності слідчих дій і оперативно-розшукових заходів (наприклад, при висуванні та перевірці версій, оцінці слідчих, судових та оперативних ситуацій і прийнятті тактичних рішень відносно визначен-ня оптимальної системи тактичних прийомів як основних засобів впливу на ситуацію, що склалася, та окремі її ком-поненти).
Використана література:
Криміналістика. Навчальний підручник для студ. / За ред. Шепітька В.Ю., – К.: Ін юре, 2001.
Криміналістичне прогнозування
Реалізація прогностичної функції криміналістики неможлива без поглибленої розробки теоретико-методологічної бази, побудови та перевірки криміналістичних прогно-зів, створення необхідного робочого інструментарію здійс-нення прогностико-криміналістичних досліджень. При цьо-му важливо розрізняти прогностику — теорію розробки прогнозів і прогнозування — практику розробки прогнозів, добиваючись випереджаючого розвитку першої у порів-нянні з останнюю.
Криміналістична прогностика — це самостійне вчен-ня, яке являє собою систему наукових положень про за-гальні закономірності побудови і перевірки прогнозів, які відображують перспективи і напрями розвитку криміна-лістики та об'єктів її пізнання в майбутньому.
Термін «криміналістичне прогнозування» доцільно розг-лядати у двох аспектах:
а) як спеціальну діяльність щодо реалізації положень криміналістичної прогностики на практиці за допомогою використання найефективніших прогностичних методик і спрямовану на побудову прогнозів щодо визначення основ-них тенденцій, шляхів розвитку криміналістичних об'єк-тів, їх стану в майбутньому;
б) як галузь правового (юридичного) прогнозування, що є різновидом передбачення у сфері боротьби зі злочин-ністю, де спільною сферою прогностичних досліджень пра-вознавців, процесуалістів та криміналістів є передбачення тенденцій і перспектив розвитку та вдосконалення методів і засобів здійснення розслідування, розширення доказової бази, своєчасного введення нормативного регулювання і відповідальності.
Оскільки прогнозування є невід'ємною функцією кри-міналістики, то й об'єктами прогнозу виступають сама нау-ка криміналістика та об'єкти її пізнання:
а) злочин (функціональна сторона злочинної діяльнос-ті) і породжувані ним наслідки;
б) діяльність по розкриттю, розслідуванню та попере-дженню злочинів.
Спрямованість здійснення прогностичних досліджень може мати науковий, науково-прикладний та практич-ний характер.
Точність і обґрунтованість криміналістичних прогнозів обумовлена якістю вихідної інформації, яку можна упо-рядкувати таким чином:
а) за джерелами — офіційна (відомості, які містяться в різних офіційних документах, що виходять від компетент-них державних органів та посадових осіб; відомості із ма-теріалів кримінальних справ та інших офіційних провад-жень) та неофіційна (монографії, періодичні видання, ре-зультати криміналістичного моніторингу тощо);
б) по відношенню до прогнозованої системи — внут-рішня (перероблена за певною схемою, тобто перекодована та згрупована за чіткими ознаками, наприклад, у коре-ляційні таблиці, що відображають залежності між конкре-тним способом вчинення певного виду злочину та особою злочинця) і зовнішня (первинна інформація, що характе-ризує як сам об'єкт прогнозу, його властивості та ознаки з позиції методології криміналістичного прогнозування, так і прогнозний фон, тобто чинники-детермінанти, передпрогнозну ситуацію тощо);
в) за характером відображуваних знань — якісна (фактографічні дані та експертні оцінки) та кількісна;
г) за функціональним призначенням — інформація для побудови прогнозів у науці; інформація для науково-прикладного прогнозування; інформація для практичного прогнозування.
Джерела формування вихідної для прогнозування ін-формації доцільно поділити в такий спосіб:
1. Наукові дані:
а) положення загальної теорії та окремих криміналіс-тичних теорій (наприклад, дані щодо повторюваності способу вчинення і приховання злочинів, механізмів слідоутворення, навичок злочинної діяльності при збереженні стабільності детермінуючих чинників);
б) результати наукометричних досліджень у криміна-лістиці (наприклад, висновки щодо напрямів, інтенсивнос-ті та змісту дисертаційних досліджень з певних проблем криміналістики);
в) відомості, що характеризують сучасний рівень роз-витку природничих та технічних наук, дані яких викорис-товуються в криміналістиці, а також тенденції і перспекти-ви розвитку науково-технічного прогресу (наприклад, ре-зультати досліджень у сфері природничих, технічних та суспільних наук виступають інформаційною базою для по-будови прогнозів про шляхи та напрями трансформації та адаптації цих результатів для удосконалення науково-те-хнічних засобів криміналістики і методів їх практичного застосування);
г) результати соціологічних, правових та кримінологіч-них прогнозів;
ґ) опитувальні дані (результати анкетування, інтер-в'ювання наукових і практичних працівників, а також ви-сновки (думки) експертів щодо об'єкта і ситуації прогнозу).
2. Статистичні дані:
а) статистичні дані криміналістичних обліків (інформа-ція про осіб, які вчинили злочини, способи вчинення зло-чину і відповідні сліди, предмети злочинного посягання);
б) кількісні характеристики злочинності, її окремих видів, динаміки.
3. Узагальнені дані практики (в тому числі зарубіж-ний досвід):
а) інформація про нові способи вчинення злочинів, нові різновиди злочинних посягань, нові види предмета пося-гань, трансформацію обстановки, в якій вчиняються ті чи інші злочини;
б) відомості про ефективність тих чи інших засобів, прийомів та методів криміналістики для процесу розсліду-вання і попередження злочинів певного виду;
в) інформація про нові засоби і прийоми судового до-слідження, що виникли на практиці тощо.
За масштабом охоплення обставин і фактів, що відо-бражаються в прогностичних судженнях, та обсягом роз-в'язуваних завдань в судово-слідчій практиці прогнозуван-ня диференціюється на стратегічне, тактичне та індивідуальне.
Стратегічне прогнозування пов'язане з прогнозуван-ням перспектив розслідування і судового розгляду по справі в цілому, з моделюванням наслідків процесуальних рішень, що приймаються, і заходів щодо нейтралізації або мінімізації негативних результатів їх реалізації, а його ви-сновки є невід'ємною частиною процесу доказування у справі, забезпечуючи планування, визначаючи найприйнятніші форми взаємодії та характеризуючи можливі ва-ріанти розвитку слідчих і судових ситуацій та ін.
Тактичне прогнозування — це прогнозуванням ре-зультативності планованих тактичних операцій, слідчих
дій та прийомів з метою вирішення тактичних завдань у конкретних ситуаціях розслідування і судового розгляду, а також наслідків використання одержаних результатів у доказуванні, ступеня тактичного ризику і засобів його мі-німізації тощо.
Індивідуальне прогнозування спрямоване на розробку прогностичної моделі щодо:
а) можливої поведінки професіональних і непрофесіо-нальних учасників під час досудового слідства та судового розгляду (наприклад, поведінка обвинуваченого на допиті, його реакції, форми протидії та ін.);
б) можливого прояву в невстановленого і незатриманого злочинця та його спільників елементів доказової пове-дінки;
в) можливого місця і часу вчинення злочину, що готу-ється (наприклад, вивчення і аналіз просторового розта-шування місць вчинення серійних зґвалтувань і вбивств із зґвалтуванням і розробка на цій підставі моделей для про-гнозування імовірних районів можливих повторних або се-рійних злочинів даної категорії дають змогу локалізувати межі пошуку можливого злочинця в реальних умовах, оскільки вибір злочинцем місця вчинення задуманого зло-чину з високим ступенем імовірності пов'язаний із місцем його проживання або з місцем вихідної «бази», із якої він, як правило, діє);
г) варіантів підготовки можливих місць переховування осіб, причетних до вчинення злочину тощо.
Результатом прогностичних досліджень є прогнози, які, у свою чергу, можуть бути поділені на пошукові та нормативні, конструктивні, деструктивні або застерігаючі, групові та індивідуальні, поточні, коротко- та довгостроко-ві. Базисними методами розробки цих прогнозів є опиту-вання експертів, моделювання та екстраполяція (поширення знань з однієї предметної галузі на іншу, ще не до-сліджену).
Завершальний етап прогностичних досліджень пов'я-заний з визначенням форм та шляхів реалізації сформу-льованих прогнозів. При цьому зміст рекомендацій для осіб (органу), що приймають рішення на основі прогности-чних висновків, видозмінюється залежно від характеру і специфіки об'єкта прогнозу, цілей прогнозних розробок і спрямованості проведених досліджень. Так, якщо резуль-татами криміналістичного прогнозування є судження що-до імовірності появи в майбутньому нових способів учинен-ня злочинів, нових об'єктів (предметів) посягання і нових обставин, які сприятимуть вчиненню злочинів даної кате-горії, то й рекомендації мають бути деструктивного харак-теру. У таких рекомендаціях повинні бути відображені пропозиції, спрямовані на здійснення комплексу заходів (нормативних, організаційно-технічних, інформаційних та ін.) щодо запобігання вчиненню злочинів новим способом, недопущення можливості виникнення нових обставин, що сприятимуть вчиненню злочину, розробки пропозицій, які активізують процес розкриття злочинів, котрі вчиняються новим способом і котрі не вдалося відвернути.
Якщо ж йдеться про перспективи розвитку криміналістичних методів, прийомів та засобів, то й рекомендації повинні носити конструктивний, відтворюючий характер і сприяти вдосконаленню або створенню нових техніко-криміналістичних засобів і прийомів (наприклад, пропозиції щодо створення найбільш сприятливих умов для їх роз-робки тощо). При цьому пропоновані рекомендації можуть ґрунтуватися на минулому досвіді вирішення подібних за-вдань (у тому числі й зарубіжному) і оперуванні вже апро-бованими методами, а можуть мати суто пошуковий хара-ктер, тобто включати пропозиції щодо відшукання нових шляхів і засобів, які забезпечують досягнення прогностич-них висновків щодо розвитку об'єктів дослідження.
Рекомендації щодо реалізації криміналістичних про-гнозів у судово-слідчій і оперативно-розшуковій діяльнос-ті повинні бути спрямовані на оптіматизацію процесу планування та організації розслідування, дізнання, судо-вого розгляду, підвищення ефективності слідчих дій і оперативно-розшукових заходів (наприклад, при висуванні та перевірці версій, оцінці слідчих, судових та оперативних ситуацій і прийнятті тактичних рішень відносно визначен-ня оптимальної системи тактичних прийомів як основних засобів впливу на ситуацію, що склалася, та окремі її ком-поненти).
Використана література:
Криміналістика. Навчальний підручник для студ. / За ред. Шепітька В.Ю., – К.: Ін юре, 2001.
