Застосування ч.1 ст.193 КПК України в практичній діяльності правоохоронних органів
Застосування ч.1 ст.193 КПК України в практичній діяльності правоохоронних органів
Пленум Верховного Суду України в пункті 19 Постанови від 1.11.1996 р. зазначає, що докази повинні визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами [1].
У зв’язку з цим очевидно, що перелік і порядок проведення слідчих дій, які серед способів збирання доказів та їх процесуальних джерел займають значне місце, повинні бути чітко регламентовані кримінально-процесуальним законодавством.
Кримінально-процесуальним кодексом України передбачено ряд слідчих дій за допомогою яких можна дослідити тіло, одяг та взуття людини. Дослідження вказаних об’єктів дає можливість отримати докази, які сприяють швидкому та повному розкриттю та розслідуванню злочинів. Однак, серед науковців та практичних працівників часто виникають дискусії, щодо тлумачення норм, якими регламентуються такі дії. В значній мірі, це зумовлено недосконалістю чинного кримінально-процесуального законодавства, наявністю прогалин.
Кримінально-процесуальним кодексом, зокрема статтею 193, передбачена така слідча дія як освідування. При необхідності виявити або засвідчити наявність у обвинуваченого, підозрюваного або у потерпілого чи свідка особливих прикмет слідчий виносить про це постанову і проводить освідування (ч.1 ст.193).
Найбільш спірним є питання, щодо об’єкту освідування, тобто, чи можливо в ході освідування крім обстеження тіла людини, проводити огляд її одягу та взуття.
У відповідності до ч.1 ст.193 КПК об’єктом освідування є тільки тіло особи, яку освідують. Цієї точки зору притримувались і притримуються ряд авторів [2,3,4,5,6]. Однак, значна частина науковців вважає, що під час освідування може проводитись і огляд взуття та одягу [7,8,9,10,11,12].
Висловлювалась думка про те, що під час освідування не підлягає огляду одяг. Однак, у випадках, якщо без огляду одягу не можна зрозуміти походження слідів на тілі особи, яку освідують, як виняток допускається одночасний огляд визначеної ділянки тіла та одягу, який її закриває 13.
Такі, абсолютно протилежні підходи до даного питання можуть нанести суттєву шкоду під час застосування статті 193 КПК в практичній діяльності правоохоронних органів.
Можливість проведення під час освідування обстеження одягу та взуття особи Торбін Ю.Г. обгрунтовує тим, що в інтересах встановлення істини під час розслідування злочину виникає необхідність в комплексному дослідженні тіла та одягу в рамках єдиної слідчої дії 11. Приблизно такої ж точки зору дотримуються і інші його сторонники. Так, професор Тертишник В.М. вказує: “У криміналістичному плані обстеження тіла особи, яка освідується, та одягу (взуття), що знаходиться на ній, вимагає комплексного підходу і може бути найбільш оптимальним тоді, коли здійснюється взаємопов’язано, як єдиний безперервний пізнавально-засвідчувальний процес.
У соціальному плані одяг людини є її невід’ємним атрибутом. Його дослідження, рівною мірою як і дослідження тіла, пов’язане з утиском прав”. Однак, далі автор робить наступний висновок: “Тому дані дії не можуть бути виконані в межах освідування, тим більше, що обстеження одягу, що знаходиться на людині, в переважній більшості випадків пов’язане з її оголенням”. Мабуть, в тексті допущена технічна помилка, і слід читати: “Тому дані дії можуть бути…”, оскільки автор робить остаточний висновок, що обстеження одягу особи, яка освідується доцільно та допустимо проводити в межах освідування 7.
Автори підручника “Криміналістика” під редакцією професорів Бєлкіна Р.С. та Зуйкова Г.Г. вказують на те, що освідування супроводжується оглядом одягу, в який одягнута особа піддана освідуванню. Такий огляд проводиться в наступній послідовності: спочатку оглядаються частини тіла, які не закриті одягом, потім одяг, і тільки після цього інші частини тіла. Все виявлене фіксується в протоколі освідування 9.
Якщо під час освідування можна проводити огляд одягу, який знаходиться на освідуваній особі, то цілком логічним є висновок про те, що можна оглядати і інші предмети, які знаходяться у цієї особи (наприклад, гаманець, кореспонденція, валіза тощо).
На наш погляд, якби законодавець передбачав можливість огляду одягу (взуття) під час освідування, про це було б зазначено в ч.1 ст.193 КПК, так як це передбачено в п.3 ч.1 ст.106 КПК (коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину).
Не підлягає сумніву твердження авторів про те, що обстеження тіла особи, яка освідується, та одягу (взуття), що знаходиться на ній, вимагає, в деяких випадках, комплексного підходу. Наприклад, коли сліди злочину можуть локалізуватись одночасно на одязі та на тілі особи. Деякі автори пропонують ввести до КПК нову статтю, в якій передбачити одночасно і огляд тіла людини і її одягу (взуття) 10. Ми вважаємо, що така пропозиція безпідставна, тому що в арсеналі слідчого є декілька законних способів вирішення даного питання .
При необхідності слідчий може провести виїмку одягу та взуття особи, оглянути його, після чого провести освідування. Постанови про проведення виїмки та освідування, в такому випадку, пред’являються особі одночасно.
Законом не заборонено процесуальне закріплення в одній постанові двох рішень слідчого по справі (наприклад: “Постанова про порушення кримінальної справи і прийняття її до свого провадження”; “Постанова про оголошення розшуку обвинуваченого та зупинення провадження в справі”). В необхідних випадках слідчий може винести постанову про проведення освідування особи і огляду її одягу (взуття), та інших речей, які знаходяться на особі, та скласти протокол про проведення даних слідчих дій (наприклад, протокол освідування обвинуваченого та огляду його одягу). При одночасному проведенні двох слідчих дій в протоколі будуть зафіксовані сліди злочину та особливі прикмети виявлені на тілі особи, а також сліди злочину виявлені на її одязі. Одночасно, є підстави для вилучення слідів злочину та речових доказів на яких збереглися сліди злочину.
Під час вивчення архівних кримінальних справ нами встановлено, що працівники правоохоронних органів широко застосовують практику прийняття двох і більше рішень, які фіксуються в одній постанові.
Дискусії навколо даного питання будуть продовжуватись до того часу, поки законодавець не прийме чіткої, викладеної зрозумілою всім мовою норми. Проектом КПК України підготовленим робочою групою Кабінету Міністрів України пропонується ч.1 ст.242 в наступній редакції: “Слідчий проводить освідування підозрюваного, обвинуваченого, свідка чи потерпілого для виявлення на їх тілі слідів злочину або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу”. По суті дублюється ст.181 КПК Російської Федерації. Така редакція норми не дає чіткої відповіді на питання щодо об’єкту освідування.
Не менш важливим є питання, що стосується кола осіб, які підлягають освідуванню. Згідно з ч.1 ст.193 КПК слідчий має право провести освідування підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого та свідка. На практиці слідчі освідують осіб, стосовно яких проводиться розслідування в справах про застосування примусових заходів медичного характеру (ст. 417 КПК) та примусових заходів виховного характеру (ст.7-3 КПК).
Відповідно до ч.1 ст.193 КПК метою освідування є виявлення або засвідчення наявності у підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого або свідка особливих прикмет. Професор Салтєвський М.В. вказує: “Особливі прикмети – це різновид помітних ознак, які не завжди є видимими, оскільки вони, як правило, містяться на закритих частинах тіла, а іноді й усередині його. Помітні ознаки більш очевидні, ніж особливі прикмети. Останні є більш інформативними і цінними для ідентифікації. У багатьох осіб можуть бути схожими помітні ознаки, наприклад, руде волосся, великий ніс, товсті губи тощо.
Прикмета є характерною ознакою, навіть за однією прикметою можна розшукати і ототожнити людину” 14.
Однак, на практиці освідування в більшості випадків проводиться з метою виявлення не особливих прикмет, а слідів злочину, або інших слідів, що мають значення по справі. Аналіз архівних кримінальних справ дає підстави стверджувати, що освідування з метою виявлення особливих прикмет проводилось лише в 25 випадках зі 100, і, як правило, в справах про зґвалтування.
На нашу думку, в ч.1 ст.193 КПК необхідно уточнити мету проведення даної слідчої дії.
З огляду на вищевказане можна запропонувати наступну редакцію ч.1 ст.193 КПК: “При необхідності виявити або засвідчити наявність на тілі у особи особливих прикмет або слідів, що мають значення у справі, слідчий виносить про це постанову і проводить освідування. Якщо одночасно з оглядом тіла особи необхідно провести огляд одягу, взуття та інших предметів, що знаходяться у особи, слідчий виносить відповідну постанову і проводить освідування та огляд”.
На наш погляд, така редакція ч.1 ст.193 КПК знімає питання щодо об’єкту, мети і кола осіб, що підлягають освідуванню.
Література:
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1.11.1996р. №9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”. Постанови Пленуму Верховного Суду України 1963-2000. Т.1. –К. – “А.С.К.”, 2000. –С.27.
Виницкий Л.В. Теория и практика освидетильствования на предварительном следствии: Учебное пособие. –Караганда, 1982. –С.25-26.
Карев Д.С., Савгирова Н.М. Возбуждение и расследование уголовных дел. –М.: Высшая школа, 1967. –С.68.
Колмаков В.П. Следственный осмотр. –М.: Юрид. лит., 1969. –С.121.
Жогин Н.В., Фаткуллин Ф.Н. Предварительное следствие в советском уголовном процессе. –М.: Юрид. лит., 1965. –С.142.
Криминалистика: Учебник/Под ред. И.Ф. Крылова. –Л.: Ленинградский университет, 1976. –С.327-329.
Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Навч. посібник. –К.: Юрінком Інтер, 1999. –С.279.
Розенбит С.Я. Процессуальные следственные акты. –М.: Госюриздат, 1962. –С.129.
Криминалистика: Учебник / Под ред. Р.С. Белкина,
Г.Г. Зуйкова. –М.: Юрид. лит., 1968. –С.347-349.
Справочник следователя. Выпуск 2-й. –М.: Юрид. лит., 1990. –С.364.
Торбин Ю.Г. Криминалистическое исследование тела и одежды подозреваемого в совершении преступления. Вестник московского университета. –1971. – №4. –С. 78-85.
Торбин Ю.Г. Использование специальных познаний при исследовании тела и одежды подозреваемого в совершении преступления. Вестник московского университета. –1971. – №6. –С. 72-78.
Руководство для следователей / Под ред. А.А. Селиванова. –М.: ИПК “Лига разума”, 1997. –С.279.
Салтевський М.В. Криміналістика. Підручник: у 2-х ч. –Ч.1. –Х.: Консум, Основа, 1999. –С.144.
А.Благодыр
Аннотация
В статье “Применение ч.1 ст.193 УПК Украины в практической деятельности правоохранительных органов” рассматривается вопрос усовершенствования действующего законодательства. А.Благодир проводит анализ работ отечественных и зарубежных ученых, которые касаются порядка проведения освидетельствования. Автор предлагает изменения в ст.193 уголовно-процессуального кодекса Украины.
Ключевые слова: освидетельствование; особые приметы, следы преступления.
A.Blagodyr
The summary
In article "Using of part 1 article 193 of the criminal-remedial code of Ukraine in practical activity of law-enforcement organs" is considered the question of improvement acting legislation. A.Blagodyr conducts the analysis of work domestic and foreign scientists, who concern the order of undertaking the checkup of body of person. The Author offers modification to article 193 of the criminal-remedial code of Ukraine.
The keywords: checkup of body of person; special take; traces of crime.
Пленум Верховного Суду України в пункті 19 Постанови від 1.11.1996 р. зазначає, що докази повинні визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами [1].
У зв’язку з цим очевидно, що перелік і порядок проведення слідчих дій, які серед способів збирання доказів та їх процесуальних джерел займають значне місце, повинні бути чітко регламентовані кримінально-процесуальним законодавством.
Кримінально-процесуальним кодексом України передбачено ряд слідчих дій за допомогою яких можна дослідити тіло, одяг та взуття людини. Дослідження вказаних об’єктів дає можливість отримати докази, які сприяють швидкому та повному розкриттю та розслідуванню злочинів. Однак, серед науковців та практичних працівників часто виникають дискусії, щодо тлумачення норм, якими регламентуються такі дії. В значній мірі, це зумовлено недосконалістю чинного кримінально-процесуального законодавства, наявністю прогалин.
Кримінально-процесуальним кодексом, зокрема статтею 193, передбачена така слідча дія як освідування. При необхідності виявити або засвідчити наявність у обвинуваченого, підозрюваного або у потерпілого чи свідка особливих прикмет слідчий виносить про це постанову і проводить освідування (ч.1 ст.193).
Найбільш спірним є питання, щодо об’єкту освідування, тобто, чи можливо в ході освідування крім обстеження тіла людини, проводити огляд її одягу та взуття.
У відповідності до ч.1 ст.193 КПК об’єктом освідування є тільки тіло особи, яку освідують. Цієї точки зору притримувались і притримуються ряд авторів [2,3,4,5,6]. Однак, значна частина науковців вважає, що під час освідування може проводитись і огляд взуття та одягу [7,8,9,10,11,12].
Висловлювалась думка про те, що під час освідування не підлягає огляду одяг. Однак, у випадках, якщо без огляду одягу не можна зрозуміти походження слідів на тілі особи, яку освідують, як виняток допускається одночасний огляд визначеної ділянки тіла та одягу, який її закриває 13.
Такі, абсолютно протилежні підходи до даного питання можуть нанести суттєву шкоду під час застосування статті 193 КПК в практичній діяльності правоохоронних органів.
Можливість проведення під час освідування обстеження одягу та взуття особи Торбін Ю.Г. обгрунтовує тим, що в інтересах встановлення істини під час розслідування злочину виникає необхідність в комплексному дослідженні тіла та одягу в рамках єдиної слідчої дії 11. Приблизно такої ж точки зору дотримуються і інші його сторонники. Так, професор Тертишник В.М. вказує: “У криміналістичному плані обстеження тіла особи, яка освідується, та одягу (взуття), що знаходиться на ній, вимагає комплексного підходу і може бути найбільш оптимальним тоді, коли здійснюється взаємопов’язано, як єдиний безперервний пізнавально-засвідчувальний процес.
У соціальному плані одяг людини є її невід’ємним атрибутом. Його дослідження, рівною мірою як і дослідження тіла, пов’язане з утиском прав”. Однак, далі автор робить наступний висновок: “Тому дані дії не можуть бути виконані в межах освідування, тим більше, що обстеження одягу, що знаходиться на людині, в переважній більшості випадків пов’язане з її оголенням”. Мабуть, в тексті допущена технічна помилка, і слід читати: “Тому дані дії можуть бути…”, оскільки автор робить остаточний висновок, що обстеження одягу особи, яка освідується доцільно та допустимо проводити в межах освідування 7.
Автори підручника “Криміналістика” під редакцією професорів Бєлкіна Р.С. та Зуйкова Г.Г. вказують на те, що освідування супроводжується оглядом одягу, в який одягнута особа піддана освідуванню. Такий огляд проводиться в наступній послідовності: спочатку оглядаються частини тіла, які не закриті одягом, потім одяг, і тільки після цього інші частини тіла. Все виявлене фіксується в протоколі освідування 9.
Якщо під час освідування можна проводити огляд одягу, який знаходиться на освідуваній особі, то цілком логічним є висновок про те, що можна оглядати і інші предмети, які знаходяться у цієї особи (наприклад, гаманець, кореспонденція, валіза тощо).
На наш погляд, якби законодавець передбачав можливість огляду одягу (взуття) під час освідування, про це було б зазначено в ч.1 ст.193 КПК, так як це передбачено в п.3 ч.1 ст.106 КПК (коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину).
Не підлягає сумніву твердження авторів про те, що обстеження тіла особи, яка освідується, та одягу (взуття), що знаходиться на ній, вимагає, в деяких випадках, комплексного підходу. Наприклад, коли сліди злочину можуть локалізуватись одночасно на одязі та на тілі особи. Деякі автори пропонують ввести до КПК нову статтю, в якій передбачити одночасно і огляд тіла людини і її одягу (взуття) 10. Ми вважаємо, що така пропозиція безпідставна, тому що в арсеналі слідчого є декілька законних способів вирішення даного питання .
При необхідності слідчий може провести виїмку одягу та взуття особи, оглянути його, після чого провести освідування. Постанови про проведення виїмки та освідування, в такому випадку, пред’являються особі одночасно.
Законом не заборонено процесуальне закріплення в одній постанові двох рішень слідчого по справі (наприклад: “Постанова про порушення кримінальної справи і прийняття її до свого провадження”; “Постанова про оголошення розшуку обвинуваченого та зупинення провадження в справі”). В необхідних випадках слідчий може винести постанову про проведення освідування особи і огляду її одягу (взуття), та інших речей, які знаходяться на особі, та скласти протокол про проведення даних слідчих дій (наприклад, протокол освідування обвинуваченого та огляду його одягу). При одночасному проведенні двох слідчих дій в протоколі будуть зафіксовані сліди злочину та особливі прикмети виявлені на тілі особи, а також сліди злочину виявлені на її одязі. Одночасно, є підстави для вилучення слідів злочину та речових доказів на яких збереглися сліди злочину.
Під час вивчення архівних кримінальних справ нами встановлено, що працівники правоохоронних органів широко застосовують практику прийняття двох і більше рішень, які фіксуються в одній постанові.
Дискусії навколо даного питання будуть продовжуватись до того часу, поки законодавець не прийме чіткої, викладеної зрозумілою всім мовою норми. Проектом КПК України підготовленим робочою групою Кабінету Міністрів України пропонується ч.1 ст.242 в наступній редакції: “Слідчий проводить освідування підозрюваного, обвинуваченого, свідка чи потерпілого для виявлення на їх тілі слідів злочину або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу”. По суті дублюється ст.181 КПК Російської Федерації. Така редакція норми не дає чіткої відповіді на питання щодо об’єкту освідування.
Не менш важливим є питання, що стосується кола осіб, які підлягають освідуванню. Згідно з ч.1 ст.193 КПК слідчий має право провести освідування підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого та свідка. На практиці слідчі освідують осіб, стосовно яких проводиться розслідування в справах про застосування примусових заходів медичного характеру (ст. 417 КПК) та примусових заходів виховного характеру (ст.7-3 КПК).
Відповідно до ч.1 ст.193 КПК метою освідування є виявлення або засвідчення наявності у підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого або свідка особливих прикмет. Професор Салтєвський М.В. вказує: “Особливі прикмети – це різновид помітних ознак, які не завжди є видимими, оскільки вони, як правило, містяться на закритих частинах тіла, а іноді й усередині його. Помітні ознаки більш очевидні, ніж особливі прикмети. Останні є більш інформативними і цінними для ідентифікації. У багатьох осіб можуть бути схожими помітні ознаки, наприклад, руде волосся, великий ніс, товсті губи тощо.
Прикмета є характерною ознакою, навіть за однією прикметою можна розшукати і ототожнити людину” 14.
Однак, на практиці освідування в більшості випадків проводиться з метою виявлення не особливих прикмет, а слідів злочину, або інших слідів, що мають значення по справі. Аналіз архівних кримінальних справ дає підстави стверджувати, що освідування з метою виявлення особливих прикмет проводилось лише в 25 випадках зі 100, і, як правило, в справах про зґвалтування.
На нашу думку, в ч.1 ст.193 КПК необхідно уточнити мету проведення даної слідчої дії.
З огляду на вищевказане можна запропонувати наступну редакцію ч.1 ст.193 КПК: “При необхідності виявити або засвідчити наявність на тілі у особи особливих прикмет або слідів, що мають значення у справі, слідчий виносить про це постанову і проводить освідування. Якщо одночасно з оглядом тіла особи необхідно провести огляд одягу, взуття та інших предметів, що знаходяться у особи, слідчий виносить відповідну постанову і проводить освідування та огляд”.
На наш погляд, така редакція ч.1 ст.193 КПК знімає питання щодо об’єкту, мети і кола осіб, що підлягають освідуванню.
Література:
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1.11.1996р. №9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”. Постанови Пленуму Верховного Суду України 1963-2000. Т.1. –К. – “А.С.К.”, 2000. –С.27.
Виницкий Л.В. Теория и практика освидетильствования на предварительном следствии: Учебное пособие. –Караганда, 1982. –С.25-26.
Карев Д.С., Савгирова Н.М. Возбуждение и расследование уголовных дел. –М.: Высшая школа, 1967. –С.68.
Колмаков В.П. Следственный осмотр. –М.: Юрид. лит., 1969. –С.121.
Жогин Н.В., Фаткуллин Ф.Н. Предварительное следствие в советском уголовном процессе. –М.: Юрид. лит., 1965. –С.142.
Криминалистика: Учебник/Под ред. И.Ф. Крылова. –Л.: Ленинградский университет, 1976. –С.327-329.
Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Навч. посібник. –К.: Юрінком Інтер, 1999. –С.279.
Розенбит С.Я. Процессуальные следственные акты. –М.: Госюриздат, 1962. –С.129.
Криминалистика: Учебник / Под ред. Р.С. Белкина,
Г.Г. Зуйкова. –М.: Юрид. лит., 1968. –С.347-349.
Справочник следователя. Выпуск 2-й. –М.: Юрид. лит., 1990. –С.364.
Торбин Ю.Г. Криминалистическое исследование тела и одежды подозреваемого в совершении преступления. Вестник московского университета. –1971. – №4. –С. 78-85.
Торбин Ю.Г. Использование специальных познаний при исследовании тела и одежды подозреваемого в совершении преступления. Вестник московского университета. –1971. – №6. –С. 72-78.
Руководство для следователей / Под ред. А.А. Селиванова. –М.: ИПК “Лига разума”, 1997. –С.279.
Салтевський М.В. Криміналістика. Підручник: у 2-х ч. –Ч.1. –Х.: Консум, Основа, 1999. –С.144.
А.Благодыр
Аннотация
В статье “Применение ч.1 ст.193 УПК Украины в практической деятельности правоохранительных органов” рассматривается вопрос усовершенствования действующего законодательства. А.Благодир проводит анализ работ отечественных и зарубежных ученых, которые касаются порядка проведения освидетельствования. Автор предлагает изменения в ст.193 уголовно-процессуального кодекса Украины.
Ключевые слова: освидетельствование; особые приметы, следы преступления.
A.Blagodyr
The summary
In article "Using of part 1 article 193 of the criminal-remedial code of Ukraine in practical activity of law-enforcement organs" is considered the question of improvement acting legislation. A.Blagodyr conducts the analysis of work domestic and foreign scientists, who concern the order of undertaking the checkup of body of person. The Author offers modification to article 193 of the criminal-remedial code of Ukraine.
The keywords: checkup of body of person; special take; traces of crime.
