Поняття,завдання і система кримінального процесу. Кримінально-процесуальний закон
Поняття,завдання і система кримінального процесу. Кримінально-процесуальний закон.
ПЛАН
1. Поняття кримінального процесу.
2. Процесуальна форма та процесуальні гарантії.
3. Стадії кримінального процесу.
4. КримІнально-процесуальне законодавство:
поняття кримінально-процесуального права, кримінально-процесуальний закон і кримінально-процесуальні норми, чинність кримінально-процесуального закону в просторі, часі і щодо осіб.
Список використаних джерел.
1. Конституція України. Розділ 1,2,7,8.
2. Закон України "Про адвокатуру", 1992р. ВВР 1993, № 9.
3. Закон України "Про вищу освіту" від 17.01.02 р.в редак. від 12.02.02 р.Голос України, від 15 лютого 2002 р.
4. ЗУ "Про прокуратуру", 1991р. Голос України, грудень, 1991р.
5. КПК України, 2003р.
6. Кримінальний процес України, 1999р. М.М.Міхеенко, В.П.Шибіко, В.Т.Нор.
7. Указ Президента України "Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян" від 18.02.02р. Офіційний вісник України №8 с.85.
8. В.М.Тертишник. Кримінально-процесуальне право, 2003р.,с.5-23.
9. Уголовний процес. Академия МВД СССР, 1980, с.7-20.
10. Кримінальний процес УРСР під ред.'Суско А., Ґалаґан В., 1970, с.4-10.
11. Уголовно-процесуальное законодательство в первие годи советской
власти. Землянський, К., 1972.
121 Право України № 6, 1997, с. 76-81.
13. В.Карпец. Курс советского уголовного процеса. М., 1984 г.
14. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. Т.1. М., 1968, с. 34-35.
15. Алексеев Н.С., Даев В., Кокарев Л. Очерк развития науки уголовного процесса. Воронеж. 1989.
16. Ларин А.М. Уголовний процесе: структура права й структура законог дательства. М., Наука, 1985р.
17. Й. Я. Файницкий. Курс уголовного судопроизводства. Санкт-Петербург,
1985.
18. М.П. Якуб. Процесуальная форма в советском уголовном судопроизвод-
стве, 1981р.
19. Нове у кримінально-процесуальному законодавстві України: Навч. посібник // За ред. Ю.М. Грошового, Харків, 2002 р.
20. Тертишник В.М. Гарантії істини та захисту прав та свобод людини у кримінальному прцесі – Дніпропетровськ, 2002 р.
ВСТУП
Кримінальний процес належить до дисциплін, які займають центральне місце в професійній підготовці юристів різної спеціалізації. В ідеальному житті практично кожному випускнику юридичного закладу прийдеться зіткнутися з фактами злочину. Тому, глибоке вивчення кримінально-процесуального права і теорії кримінального процесу - одне із умов успішної роботи випускників, як в якості слідчих, прокурорів, суддів чи адвокатів, так І в Інших галузях правозастовчої діяльності. Важливо те, що сам кримінальний процес дозволяє поглибити уявлення про закон 1 справедливість. Тому, в курсі кримінального процесу особливу увагу видіялеться принципу презумпції невинуватості.
В наш час юристу, любому громадянину потрібно мати силу, волю, мудоість, знання для того, щоб розумно відповідати на добро добром, на зло - справедливістю. Приступивши до розгляду справи слідчий, прокурор, суддя бере на себе відповідальність за пошук правди, відповідає не тільки за помилкові дії, а й за непередбачливість, непрофесіоналізм, за практичну неспроможність до справи. Необхідно постійно збагачувати свої знання, оволодівати наукою встановлення істини, навчатися мистецтву роботи з доказами.
1-ше питання.
ПОНЯТТЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ.
Для відповіді на питання про поняття кримінального процесу необхідно вияснити такі суттєві ознаки як:
- суб'єкти
- мета
- завдання
- зміст
- структуру І форму кримінального процесу.
Термін "процес" означає рух, діяльність.
Мета кримінального процесу - захист прав І законних Інтересів як фізичних, так І юридичних осіб від злочинних посягань, забезпечення законності 1 справедливості при здійсненні правосуддя.
На шляху досягнення цієї мети суб'єктам процесу потрібно вирішити ряд конкретних завдань. Це те, що потрібно зробити на певному етапі процесу для досягнення мети.
ЗАВДАННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ.
є:
- охорона прав та законник Інтересів фізичних І юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке І повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності І жоден невинний не був покараний;
- всебічне, повне І об'єктивне дослідження обставин справи;
- виявлення причин 1 умов, які сприяли вчиненню злочину;
- забезпечення відшкодування збитків, завданих злочином
Під розкриттям злочину потрібно розуміти встановлення події злочину, винних осіб.
Швидке розкриття злочину означає, що сторони порушення кримінальної справи, встановлення події злочину І винних осіб повинні максимально наближатися до моменту вчинення злочину.
Повне розкриття злочину означає, що мають бути встановлені всі обставини злочину, які входять в предмет доказування.
Злочин повинен вважатися повністю розкритим тільки пізля набрання обвинуваченим вироком сили, а в разі відмови в попущенні КС або її закритті за обставинами, що не реабілітують цю особу -після набрання сили відповідною постановою органу дізнання, слідчого, прокурора, судді чи ухвалою суду. Всебічність, повнота І об'єктивність дослідження обставин справи входить це є підстави для встановлення Істини.
Всебічність - це перевірка всіх версій, які будуються в стадії порушення КС, виявлення обставин, які вказують на користь підозрюваного чи обвинуваченого або викривають їх у вчиненні злочину.
Повнота дослідження - це повне з'ясування всіх обставин, які підлягають доказуванню (ст. 64, 23, 433 КПК).
Об'єктивність - аналіз компетентними посадовими особами обставин справи у точній відповідності з дійсністю вчиненого злочину.
Виявлення причин І умов, які сприяли вчиненню злочину.
Причини І умови, які сприяли вчиненню злочину входять в предмет доказування в кожній КС.
При провадженні дізнання, досудового слідства І судового розгляду КС орган дізнання, слідчий, прокурор зобов'язані виявити причйни І умови, які сприяли вчиненню злочину.
Орган дізнання, слідчий, прокурор встановивши причини І умови, що сприяли вчиненню злочину, вносять у відповідний державний орган, громадську організацію або службовій особі подання про вжиття заходів для усунення цих причин І умов. Не пізніше як у місячний термін по поданню має бути вжито необхідних заходів І про результати повідомлено особу, яка надіслала подання.
Забезпечення відшкодування збитків, завданих злочином.
Це е обов'язок органів дізнання, слідчого, прокурора вжити заходів до забезпечення цивільного позову. Вказані органи після встановлення достатніх даних про те, що розслідуваний злочином завдано, мають вжити заходи до забезпечення цивільного позову (ст. 29 КПК України).
Зміст кримінального процесу складає діяльність органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури 1 суду, а також Інших учасників процесу, направляє на вирішення вказаних завдань в боротьбі зі злочинністю
Кримінальний процес містить внутрішню 1 зовнішню форму.
Внутрішня форма - процесуальні відносини.
Процесуальні відносини - по-перше, це правові відносини між органом дізнання, особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором І судом; по-друге, це правові відносини указаних суб'єктів процесу з потерпілим, підозрюваним, обвинуваченим І Іншими учасниками процесу, а також правові відносини даних учасників процесу між собою.
Зовнішня форма - це встановлений законом порядок провадження всієї системи процесуальних дій.
Сутність кримінального процесу полягає в захисті державного І суспільного устрою, прав 1 законних Інтересів фізичних та юридичних осіб від злочинних посягань. В цьому змісті кримінальний процес носить правоохоронний характер, разом з тим кримінальний процес - це діяльність по запобіганню злочинів та їх викориненню.
В кримінальному процесі можна виділити три основні елементи:
І. Кримінально-процесуальне право, що регламентує кримінально-про-цесуальну діяльність.
2. Основану на законі І Інших нормах процесуального права діяльність органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури І суду.
3. Правовідносини учасників процесу.
Історичні форми кримінального процесу.
Кримінальний процес знає такі Історичні форми:
І. Обвинувальний (змагальний) кримінальний процес.
2. Інквізаційний (слідчо-розшуковий).
3. Змішаний (континентальний).
Обвинувальний називається тому, що порушення правил І весь процес розслідування встановлюється обвинувачем (потерпілим). Розслідування по справі не ведеться, а це означає, що обвинувальний процес провадиться без попереднього слідства, збирання доказів та їх подання в суд покладатися на сторони обвинувачення 1 захисту. Обвинувач звертався безпосередньо до суду, викладав перед ним свою скаргу. Суд починав розглядати справу тільки на прохання обвинувача.
Обвинувач представляв суду своїх свідків, обвинувачений – своїх. Сторони мали право спростовувати показання свідків протилежної сторони, Після подачі всіх доказів І заключних слів сторін суд проголошував вирок.
Інквізаційний мав початок ще за часів Імператорськго Риму -диктатура цезарів. Засобами одержання показань були катування, що застосовувалися до рабів, Інших громадян (тобто не свідків) І обвинувачених.
Суть його заключалася у провадженні попереднього розслідування. Судовий розгляд І винесення вироку були доповненням. Попереднє розслідування поділялося на загальне І спеціальне.
Загальне попеведнє розслідування заключалося в тому, що особа, яка вчинила злочин, на цій стадії була запідозреною; ніяких прав на захист не мала. Допит проводився без пред'явлення обвинувачення.
Спеціальне попередне розслідування на цій стадії пред'являлося обвинувачення, проводився допит обвинуваченого. До нього застосовувалось катування. Обвинувачений зобов'язаний був давати показання.
Суд виносив обвинувальний, виправдувальний вирок І вирок про залишення обвинуваченого під підозрою. В Росії залишеного в підозрі могли заслати в Сибір.
Змішаний виник у ФранцІЇ після Державної революції. Кримінальні справи розслідували: поліція І слідчий суддя, які формально не залежали від прокурора, Кримінальний позов обвинуваченого перед слідчим суддею здійснює прокурор. Який наділений повноваженнями, що забезпечують його вплив на хід розслідування справи. КС розгдядаються гласно, усно. Діє принцип безпосередності, гласності, вільної оцінки доказів. Обвинувачений має право на захист. Кримінальний процес України змішаний (слідчо-судовий).
Поняття кримінальний процес І правосуддя близькі, але не тотожні. Правосуддя частина кримінального процесу.
Кримінальний процес - це регламентуюча реалізацію кримінального закону галузь права, а також заснована на ньому, втілена у форму правових відносин та здійснювана у встановленому законом порядку діяльність органів дізнання, слідчого, прокурора, а також Інших осіб, спрямована на швидке та повне розкриття злочинів, викриття винних, встановлення об'єктивної Істини, забезпечення правильного застосування закону, захист суспільства та громадян від злочинних посягань та здійснення правосуддя.
Правосуддя (справедливий суд) здійснюється судом. Тільки суд може визнати людину винною у вчиненні злочину 1 встановити міру покарання. Правосуддя частина кримінального процесу. Правосуддя направлено на вирішення основного завдання - збереження правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності І кожен невинний не був покараний.
ОклемІ напрямки кримінально-процесуальної діяльності називаються кримінально-процесуальними функціями. Функція - це характерний вид діяльності, роль, призначення.
В кримінальному процесі є п'ять основних функцій:
- розслідування
- нагляд
- обвинувачення
- захист
- відправлення правосуддя.
Розслідування наплавлено на встановлення Істини по справі. Нагляд - направлена на дотримання законності. Обвинувачення направлено на публічне виклиття обвинуваченого у вчиненні злочину. Захист - це система дій направлена на спростування обвинувачення, виявлення сумнівів в обгрунтованості обвинувачення, даних вказаних на невинність або на пом'якшення обставин. Функція правосуддя направлена на всебічність дослідження всіх обставин справи, публічне дослідження всіх доказів, заведеності обвинувачення І захисну, встановлення об'єктивності Істини, законне І справедливе вирішення справи по суті.
Кримінальний процес не зводиться тільки до судового розгляду. Документу правосуддя передує досудове розслідування кримінальних справ, під час якого проводяться необхідні дії (слідчі, процесуальні) для винесення судом законного І обгрунтованого вироку.
ВИСНОВКИ ПО ПЕРШОМУ ПИТАННЮ:
1. Кримінальний процес спрямований на захист суспільного та державного устрою, прав та законних Інтересів громадян І юридичних осіб від злочинних посягань. Він має правоохоронний характер.
2. Кримінальний процес - це активна діяльність з попередженням та викорінення злочинів.
2-ге питання.
ПРОЦЕСУАЛЬНА ФО^МА І ПРОЦЕСУАЛЬНІ ГАРАНТІЇ
Процесуальна форма - це закріплена кримінально-процесуальним правом структура всього процесу 1 окремих його стадій, а також встановлені умови, послідовність І порядок провадження процесуальних дій.
Вона нерозривно пов'язана зі змістом, завданнями діяльності І принципами процесу. Забезпечує встановлення об'єктивної Істини. Однією Із умов надійності правосуддя -документування всієї процесуальної діяльності. Процесуальний документ відіграє роль суттєвого таланта правосуддя. Він є важливим елементом процесуальної форми. Неприпустимими є здійснення будь-яких процесуальних дій чи прийняття рішення без складання передбаченого законом процесуального документа І навпаки. Документ відображає їх зміст І форму, посвідчує хід та результати їх виконання. Він відіграє суттєву роль у розвитку кримінального процесу та здійсненні правосуддя, а засобом реалізації учасниками процесу своїх прав та законних Інтересів. Як було згадано вище, що процесуальний документ е найважливішим елементом процесуальної форми, яка покликана доводити до відома учасників процесу юридичне значущі факти, укріпляти та посвідчувати отримані фактичні дані - докази 1 цим сприяти встановленню об'єктивної Істини, бути засобом реалізації учасниками процесу своїх прав та обов'язків; бути гарантією забезпечення законності.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ГАРАНТІЇ
Кримінально-процесуальні гарантії - це передбачені кримінально-процесуальним законом засоби забезпечення досягнення завдань кримінального судочинства й охорони прав І законних Інтересів осіб, які беруть у цьому участь.
Весь кримінальний процес (його форма) е системою таких гарантій.
Процесуальна форма в цілому є найважливішою процесуальною гарантією правильного порушення кримінальних справ, їх успішного розслідування, судового розгляду, вирішення (такі гарантії в теорії називають гарантіями правосуддя), а також гарантією прав особи в кримінальному процесі. Процесуальними гарантіями є принципи кримінального процесу, процесуальні обов'язки його суб'єктів І
II
заходи кримінально-процесуадьного примусу.
Стаття ІА КПК Укпаїни передбачає, що ніхто не може бути заарештований Інакше, як на підставі судового рішення, або Із санкції прокурора.
Прокупор зобов'язаний негайно звільнити кожного, хто незаконно позбавлення воді або утримується піц вартою понад термін, передбачений законом чи судовим вироком.
Обвинувачений має право знати, в чому його обвинувачують І давати показання з пред'явленого обвинувачення.
В загальному гарнтії правосуддя млжна розділити так:
- гарнтії порушення кримінальної справи
- гарантіями є принципи кримінального процесу
- гарантіями е процесуальні обов'язки суб'єктів
- гарантіями е заходи кримінально-пронесуального примусу
- гарантії плав 1 свобод особи в кримінальному процесі.
ВИСНОВОК ПО ДРУГОМУ ПИТАННЮ:
І. Усі дії учасників пюоуесу здійснюються у визначеному законом порядку з одепжанням передбачених законом умов І послідовності, тобто згідно з процесуальною фопмою.
2. Будь-який Інститут кримінально-процесуального гюава, будь-який процесуальний документ е процесуадьною гарантією встановлення Істини, правильного розслідування те розв'язання кримінальної справи.
12
3-тє питання.
СТАДІЇ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
Діяльність уповноважених державних органів по вирішенню завдань кримінального судочинства здійснюється у встановленій послідовності І може бути розділена на конкретні частини чи етапи, які прийнято називати стадіями кримінального гюоцесу. Кожна стадія має не менше загальні завдання кримінального судочинства, але й свої особливості:
- своєрідне кодо завдань стадії
- встановлене коло суб'єктів
- специфічний процесуальний порядок діяльності суб'єктів І їх правовідносин
- зміст І форма прийнятих рішень.
У кримінальному процесі ЦУкраїнй вісім стадій: І. Порушення КС. 2. Досудове розслідування. З* Призначення справи до судового позгляду.
4. Судовий розгляд.
5. Апеляційне провадження.
6. Касаційне провадження.
7. Виконання вироку.
8. Перегляд судових пішень в порядку виключного провадження.
. ПЕРША СТАДІЯ - ПОРУШЕННЯ КС
Починається з моменту надходження в орган дізнання, до сдідчор го, прокурора чи суду вказаного в законі приводу (заяви чи повідомлення або безпосереднє виявлення ознак злочину). Такого зову приводи е юридичними фактами, що встановлюють коимінально-нроце-
еуальні відносини. З їх наявності пов'язано виникнення кримінального процесу взагалі 1 першої його стадії - порушення КС.
В даній стадії процесу компетентні органи в специфічній процесуальній формі за допомогою передбачених процесуальних засобів (відбирання пояснення, витребування документів, огляд місця події) встановлюють наявність в події ознак злочину. Стадія порушення КС закінчується винесенням постанови про порушення КС або постанови про відмову в порушенні КС. В останньому випадку кримінальний процес не знаходить свого продовження.
Із.
У випадку попущення справи кримінальний процес переходить в наступну стадію.
ДРУГА СТАДІЯ - досудове розслідування.
^озсдіпування полягає в тому, що органи попереднього слід
ства, дізнання проводять передбачені законом слідчі (наплавлені на
отримання доказів) І процесуальні дії наплавлені на попередження,
відвернення, швидке 1 повне розкриття злочинів, всебічне дослідження
обставин справи 1 викриття винних, виявлення І усунення причин І
умов, що сприяли вчиненню злочину, забезпечення відшкодування збитків
завданих злочином, правильне застосування закону. ,
Основний зміст розслідування складає діяльність по збиранню, дослідженню, оцінці, перевірці І використанню доказів. Кінцевим . рішенням цієї стадії є:
- складання обвинувального висновку І наплавлення справи до суду;
- закпиття кримінальної справи;
- направлення справи в суд для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру.
ТРЕТЯ СТАДІЯ - попередній розгляд справи суддею
Попередній розгляд справи суддею є самостійною стадією, в якій суддя з'ясовує щодо кожного з обвинувачених пяд питань, які зазначені в ч.І ст.237 КПК. Попередній -розгляд справи здійснюється суддею одноособове з обов'язковою участю прокупора.
ЧЕТВЕРТА СТАДІЯ - судовий розгляд
Направник на розгляд в судовому засіданні з дотриманням всіх принципів правосуддя матеріалів кримінальної справи, дослідження всіх обставин І вирішення справи по суті. В Цій стадії вирішується питання про винність або невинність підсудного.
В цій стадії центральними учасниками процесу е:
- суд;
- прокупор, який підтримує державне обвинувачення;
- підсудний;
- захисник;
- потерпілий.
14.
Завершується стадія винесенням вироку - (обвинувального або виправдовувального), закриттям справи чи наплавленням справи на податкове розслідування.
_П"ЯТА_СТАДІЯ_-_апеляцІйне_провадження_
Апеляційний суд в залежності від обставин, повністю або частково проводить нове дослідження цих обставин, а також перевіряє чи правильно суд 1-ї Інстанції застосував закон.
ШОСТА СТАДІЯ - касаційне провадження—————
-- — - — ———- - ^,
В цій стадії за касаційним поданням прокурора чи за касаційною скаргою засудженого, його законного представника І захисника, виправданого, його законного представника позивача, відповідача, їх представників перевіряється законність І обгрунтованість вироків, ухвал І постанов апеляційного суду.
_СЬОМА_СТАДІЯ_-_виконання_вироку_, суть якого
полягає в реалізації вироку, що вступив в законну силу І виконання рішень суду (тобто, ця стадія є завершальною стадією кримінального процесу, в ній реалізується чішення супу про винність чи невинність підсудного).
_ВОСЬМА_СТАДІЯ_-_п&регляд_схдових_рІшень_в_порядку
виключного_провадження.Цю стадію називають виключною тому, що кримінальна справа проходить одну Із стадій у виключній ситуації, коли переглядається законність І обгрунтованість вироку, ухвали чи постанови суду що набрали законної сили.
ВИСНОВКИ ПО ТРЕТЬОМУ ПИТАННЮ:
1. Вся діяльність уповноважених державою органів здійснюється у певній послідовності І поділена на певні частини або етапи, які прийнято Іменувати стадіями кримінального процесу.
2. Стадії є відокремленими частинами кримінального процесу, але перебувають між собою у певному зв'язку, утворюючи єдину систему кримінального процесу.
15.
ЧЕТВЕРТЕ_ПИТАННЯ^_КоимІнально-процесуальне_законодавствОІ
Розкриваючи питання потрібно, пенні за все, дати визначення поняття кримінально-процесуального права. В теорії кримінального процесу процесуалісти дають різне визначення поняття кримінально-процесуального поава. А саме: Д.С.Сусло зазначає, що кримінадьно-процесуадьне право - це окрема галузь права, сукупність правових нопм встановлених державою.
М.М.Михеєнко дає таке визначення: "Кримінально-процесуадьне . право - це самостійна гадузь правової системи України, сукупність нопм, які пегулюють діяльність органів дізнання досудового слідства, прокуратури 1 суду по розкриттю злочинів, викриттю І покаранню винних, а також права І обов'язки громадян, які залучаються до сфепи кримінального процесу.
Кримінально-процесуальне право України - писане І кодифіковане. Воно виступає у вигляді законів, прийнятих Верховною Радою України. Юридичною основою кримінально-процесуального законодавства є Конституція України (в ній закріплені принципи кримінального процесу)
Статті Конституції е правові норми прямої, безпосередньої дії. Найважливішим законодавчим актом, який містить нопми кримінального права І регламентує увесь порядок провадження в кримінальних справах е кримінально-процесуальний кодекс України. КПК України містить 474 статті 1 складається з 36 глав І 18 розділів: І. Загальні положення.
2. Порушення кримінальної справи, дізнання І досудове слідство.
3. Провадження справ у суді першої Інстанції.
4. Провадження по перевірці вироків, постанов І ухвал супу.
5. Виконання вироку, ухвали І постанови суду.
6. Застосування примусових заходів медичного характеру.
7. Протокольна форма досудової підготовки матеріалів.
8. Провадження в справах про злочини неповнолітніх*
Крім Конституції держави І кримінально-процесуального кодексу до джерел кримінально-процесуального права відносяться:
- Закон про судоустрій;
- Закон про статус суддів;
- ^акон про прокуратуру;
- 2акон пре адвокатуру;
- Закон пр& попереднє ув'язнення;
- Закон прФ корупцію;
- Закон "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю"
16.
І Інші законодавчі акти, якими вносяться зміни чи доповнення в процесуальний кодекс або встановлюються спеціальні плавила притягнення окремих осіб до кримінальної відповідальності.
До числа кримінально-процесуального права відносяться також міжнародні договори, якими встановлюються порядок зносин органів держави, які ведуть боротьбу зі злочинністю.
Керівні роз'яснення Пленуму Верховного Супу України, накази, Інституції та вказівки Генерального прокурора, Міністерства внутрішніх сплав, Міністерства юстиції не є джерелами кримінально-про-цесуального права, бо містять не нові норми права, а лише тлумачення щодо правильного застосування діючих норм. Керівні роз'яснення Пленуму Верховного Суду України є обов'язковими для судів Інших органів І посадових осіб (ст.40 Закону про судоустрій).
-5зпшим_кроком_до розвитку ще на той час радянського кримінадь-но-процесуального законодавства став "Декрет про суд № І" виданий 24 листопада 1917 року ^ФСР. За цим декретом мирові суди не ліквідувалися, а лише припиняли діяльність до заміни місцевими судами. В РРФСР за декретом про суд № І місцевий суд діяв у складі постійного судді 1 двох чергових засідателів, ліквідувався апеляційний порядок справ, але допускалося касаційне оскарження вироків до з'їзду місцевих суддів. На Україні було організовано дільничні народні суди Із розрахунку на 10 тне. чод. населення І повітові та міські народні суди по одному на повіт чи місто, виділене з повіту. Перший Всеукраїнський з'їзд Рад, що відбувся 24-25 грудня 1917 року в Харкові, проголосив Україну Республікою ^ад, обрав Центральний Виконавчий Комітет, який створив перший Радянський уряд республіки - Народний Секретаріат України.
ІЗ вересня 1922 поку ВУЦВК Прийняв перший кримінально-про-цесуальний кодекс У^С^. А запроваджено в життя з 20 вересня 1922р.
ВУЦВК від 20.04.1927 року був прийнятий новий КПК У^С^, а введений в дію 15 вересня 1927 року. В ньому були внесені зміни, введений Інститут прокурорського нагляну, викопинено стадію віддання до суду. 28 грудня 1960 року прийнятий кримінальнс-процесуальний кодекс, введений в дію 1 квітня 1961р., який нині чинний Із змінами І заповненнями, що вводяться.
17.
В даний час робочою тупою Кабінету Міністрів України розроблено проект нового КПК, в основу його закладено нова концепція кримінального процесу України. Принципи його на основі Конституції, міжнародно-правових документів з питань прав 1 свобод людини. Реформовані стадії процесу. В судочинстві* яке названо замість попереднього розслідування посилюються елементи змагальності, запроваджено суд присяжних, апеляційний розгляд кримінальних справ.
Кримінально-процесуальне право пов'язане з Іншими галузями права, зокпема, конституційним правом, яким регламентується організація державних органів, що застосовують кримінально-процесуальне право І встановлюють основні принципи організації суду І прокуратури. Діяльність же суду 1 прокуратури в боротьбі зі злочинністю регулюється виключно кримінально-процесуальним правом.
Існує також тісний зв'язок між кримінально-япоцесуадьним І цивільно-процесуальним правом. Кримінальний І цивільний процеси -це дві форми здійснення правосуддя. Такі основні засади (принципи), як: колегіальний 1 одноособовий розгляд сплав, національна мова судочинства, гласність судового розгляду справ, єдині для обох процесів. Крім цього, кримінально-процесуальне право має тісні вв'ззки Із криміналістикою- наукою про техніку І тактику збирання та дослідження доказів, методику проведення процесуальних дій. Розроблені нею технічні засоби 1 методи розслідування кримінальних сврав (способи виконання окремих процесуальних дій) використовуються а кримінальному процесі в Інтересах встановлення об'єктивної Істини та успідної боротьби Із злочинністю. Дуже тісно пов'язаний кпимінадь-ний процес з кримінальним правом. Норми кримінального права приводяться в дію 1 застосовуються органами попереднього слідства, прокурорами
І судами де осіб, які вчинили злочини, тільки у межах кримінального процесу. Основні питання предмета доказування в кримінальній справі
І визначаються складом того чи Іншого злочину, сформульованого в кримінальному праві. Цей нерозривний зв'язок кримінального І права можне висловити так: кримінальний процес без кримінального права був би непотрібним, а кримінальне право без кримінального процесу було б
безсилим. А також зв'язок кримінального процесу з судовою психологією, зокрема у фочмі проведення судово-психологічної експертизи. Використан-нз судової медицини, судової психіатрії при проведенні освідування, огляцу трупа, призначення судово-медичної І судово-психіатрічної експертизи.
18.
Кримінально-процесуальний закон І кримінально-процесуальні
норми
КП закон містить кримінально-процесуальні норми. Норма права -це загальнообов'язкові правила поведінки установлені І санкціоновані державою.
Структура норми - це внутрішня побудова норми, її складової
частини, елементи. ^
Правові норми складаються з таких частин: І. Гіпотеза.
2. Диспозиція.
3. Санкція.
Гіпотеза - визначає умову, при наявності якої дана норма повинна застосовуватись.
Диспозиція - містить сам припис, правило поведінки. Санкція - передбачає несприятливі для суб'єкта наслідки, які застають при невиконанні норми.
Приклад: гіпотеза, ст.4 КПК України зобов'язує порушити кримінальну
справу, свідок зобов'язаний з'явитись в правоохоронні органи.
Санкція: за неявку в органи (правоохоронні) без поважних
причин застосовується привід. За завідомо неправдиві показання наступає відповідальність.
Кримінально-процесуальні норми поділяються:
- зобов'язуючі;
- уповноважуючі;
- забороняючі.
1. Зобов'язуючі - диктують суб'єктам кримінально-процесуальної діяльності певну поведінку (ст.4; 22; 23ЙПК України).
2. Уповноважуючі - наділяють суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності вроцесуадьними правами.
Наприклад: обвинувачений має право знати, в чому його обвинувачують, заявляти клопотання, подавати докази.
3. Забороняючі - зобов'язують суб'єктів кримінально-процесуяльної діяльності утриматися від вчинення певних дій.
19.
Наприклад: забороняється домагатися показань обвинуваченого, задавати свідкові навідні питання.
За порушення норм до суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності можуть застосовуватись санкції:
І. Процесуальні (привід свідка, обвинуваченого, повернення кримінальної справи на додаткове розслідування).
2. Дисциплінарні (догана, звільнення з роботи).
3. Адміністративні (злісне ухилення перекладача, експерта від явки до органів попереднього слідства чи дізнання тягне за собою адміністративний штпаф.)
4. Кримінально-правові (відмова свідка від дачі показань). '
Слід відрізняти норму від джерела кримінально-процесуального права.
Норма права - це загальнообов'язкове плавило поведінки учасників кримінального судочинства, а джерело - це форма, яка юпипично закріплена І виражає нопми поведінки.
Чинність кримінально-процесуального закону в просторі, у часі І щодо осіб.
Чиннігть кримінально-пронесуального закону в просторі, у часі І щодо осіб загулюється в основному в ст.З КПК України.
Правила чинності кримінально-процесуального закону в просторі: порушення, розслідування І розгляд судом кримінальних справ на території України здійснюється за правилами КПК України незалежно від місця ьчинення злочину. Провадження в кримінальних справах про злочини, вчинені на повітряному, морському чи річковому судні, яке перебуває поза межами України під прапором або з упізнавальним знаком України, здійснюється відповідно до кримінально-процесуального законодавства України (або до її порту, де це судно приписано), якщо Інше не передбачене міжнародними договорами.
Чинність кримінально-процесуального закону у часі полягає в тому, що органи попереднього розслідування, прокурор І суд застосовують процесуальні норми, які діють на момент провадження в справі. Це означає, що коли під час розслідування чи розгляду справи в суді крймінально-лроцесуальний закон було змінено, доповивно чи замінено мови*", то після набрання ними сиди застосовуються нові процесуальні норми. Однак, якщо новий закон скасовує чи обмежує те чи Інше проце-суадьне праве учасника процесу в справах, які уже знаходяться у провадженні органів розслідування чи суду, це право зберігається за учасником процесу до закінчення провадження у даній справі. Новий
ВИСНОВКИ ПО ЧЕТВЕРТОМУ ПИТАННЮ
1. Юридичною основою кримінально-процесуального законодавства є Конституція України.
2.Кримінальне -процесуальне право являє собою закріплну в законі та забезпечену державним примусом, типову модель діяльності органів дізнання,досудового слідства,прокуратури тж суду по встановленню об'єктивної істини.
ВИСНОВКИ ПО ЛЕКЦІЇ
1. Кримінальний процес посідає центральне місце у професійній підготовці юристів різної спеціалізації.
2. Забезпечує захист прав і свобод як фізичних, так і юридичних осіб.
ПЛАН
1. Поняття кримінального процесу.
2. Процесуальна форма та процесуальні гарантії.
3. Стадії кримінального процесу.
4. КримІнально-процесуальне законодавство:
поняття кримінально-процесуального права, кримінально-процесуальний закон і кримінально-процесуальні норми, чинність кримінально-процесуального закону в просторі, часі і щодо осіб.
Список використаних джерел.
1. Конституція України. Розділ 1,2,7,8.
2. Закон України "Про адвокатуру", 1992р. ВВР 1993, № 9.
3. Закон України "Про вищу освіту" від 17.01.02 р.в редак. від 12.02.02 р.Голос України, від 15 лютого 2002 р.
4. ЗУ "Про прокуратуру", 1991р. Голос України, грудень, 1991р.
5. КПК України, 2003р.
6. Кримінальний процес України, 1999р. М.М.Міхеенко, В.П.Шибіко, В.Т.Нор.
7. Указ Президента України "Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян" від 18.02.02р. Офіційний вісник України №8 с.85.
8. В.М.Тертишник. Кримінально-процесуальне право, 2003р.,с.5-23.
9. Уголовний процес. Академия МВД СССР, 1980, с.7-20.
10. Кримінальний процес УРСР під ред.'Суско А., Ґалаґан В., 1970, с.4-10.
11. Уголовно-процесуальное законодательство в первие годи советской
власти. Землянський, К., 1972.
121 Право України № 6, 1997, с. 76-81.
13. В.Карпец. Курс советского уголовного процеса. М., 1984 г.
14. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. Т.1. М., 1968, с. 34-35.
15. Алексеев Н.С., Даев В., Кокарев Л. Очерк развития науки уголовного процесса. Воронеж. 1989.
16. Ларин А.М. Уголовний процесе: структура права й структура законог дательства. М., Наука, 1985р.
17. Й. Я. Файницкий. Курс уголовного судопроизводства. Санкт-Петербург,
1985.
18. М.П. Якуб. Процесуальная форма в советском уголовном судопроизвод-
стве, 1981р.
19. Нове у кримінально-процесуальному законодавстві України: Навч. посібник // За ред. Ю.М. Грошового, Харків, 2002 р.
20. Тертишник В.М. Гарантії істини та захисту прав та свобод людини у кримінальному прцесі – Дніпропетровськ, 2002 р.
ВСТУП
Кримінальний процес належить до дисциплін, які займають центральне місце в професійній підготовці юристів різної спеціалізації. В ідеальному житті практично кожному випускнику юридичного закладу прийдеться зіткнутися з фактами злочину. Тому, глибоке вивчення кримінально-процесуального права і теорії кримінального процесу - одне із умов успішної роботи випускників, як в якості слідчих, прокурорів, суддів чи адвокатів, так І в Інших галузях правозастовчої діяльності. Важливо те, що сам кримінальний процес дозволяє поглибити уявлення про закон 1 справедливість. Тому, в курсі кримінального процесу особливу увагу видіялеться принципу презумпції невинуватості.
В наш час юристу, любому громадянину потрібно мати силу, волю, мудоість, знання для того, щоб розумно відповідати на добро добром, на зло - справедливістю. Приступивши до розгляду справи слідчий, прокурор, суддя бере на себе відповідальність за пошук правди, відповідає не тільки за помилкові дії, а й за непередбачливість, непрофесіоналізм, за практичну неспроможність до справи. Необхідно постійно збагачувати свої знання, оволодівати наукою встановлення істини, навчатися мистецтву роботи з доказами.
1-ше питання.
ПОНЯТТЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ.
Для відповіді на питання про поняття кримінального процесу необхідно вияснити такі суттєві ознаки як:
- суб'єкти
- мета
- завдання
- зміст
- структуру І форму кримінального процесу.
Термін "процес" означає рух, діяльність.
Мета кримінального процесу - захист прав І законних Інтересів як фізичних, так І юридичних осіб від злочинних посягань, забезпечення законності 1 справедливості при здійсненні правосуддя.
На шляху досягнення цієї мети суб'єктам процесу потрібно вирішити ряд конкретних завдань. Це те, що потрібно зробити на певному етапі процесу для досягнення мети.
ЗАВДАННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ.
є:
- охорона прав та законник Інтересів фізичних І юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке І повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності І жоден невинний не був покараний;
- всебічне, повне І об'єктивне дослідження обставин справи;
- виявлення причин 1 умов, які сприяли вчиненню злочину;
- забезпечення відшкодування збитків, завданих злочином
Під розкриттям злочину потрібно розуміти встановлення події злочину, винних осіб.
Швидке розкриття злочину означає, що сторони порушення кримінальної справи, встановлення події злочину І винних осіб повинні максимально наближатися до моменту вчинення злочину.
Повне розкриття злочину означає, що мають бути встановлені всі обставини злочину, які входять в предмет доказування.
Злочин повинен вважатися повністю розкритим тільки пізля набрання обвинуваченим вироком сили, а в разі відмови в попущенні КС або її закритті за обставинами, що не реабілітують цю особу -після набрання сили відповідною постановою органу дізнання, слідчого, прокурора, судді чи ухвалою суду. Всебічність, повнота І об'єктивність дослідження обставин справи входить це є підстави для встановлення Істини.
Всебічність - це перевірка всіх версій, які будуються в стадії порушення КС, виявлення обставин, які вказують на користь підозрюваного чи обвинуваченого або викривають їх у вчиненні злочину.
Повнота дослідження - це повне з'ясування всіх обставин, які підлягають доказуванню (ст. 64, 23, 433 КПК).
Об'єктивність - аналіз компетентними посадовими особами обставин справи у точній відповідності з дійсністю вчиненого злочину.
Виявлення причин І умов, які сприяли вчиненню злочину.
Причини І умови, які сприяли вчиненню злочину входять в предмет доказування в кожній КС.
При провадженні дізнання, досудового слідства І судового розгляду КС орган дізнання, слідчий, прокурор зобов'язані виявити причйни І умови, які сприяли вчиненню злочину.
Орган дізнання, слідчий, прокурор встановивши причини І умови, що сприяли вчиненню злочину, вносять у відповідний державний орган, громадську організацію або службовій особі подання про вжиття заходів для усунення цих причин І умов. Не пізніше як у місячний термін по поданню має бути вжито необхідних заходів І про результати повідомлено особу, яка надіслала подання.
Забезпечення відшкодування збитків, завданих злочином.
Це е обов'язок органів дізнання, слідчого, прокурора вжити заходів до забезпечення цивільного позову. Вказані органи після встановлення достатніх даних про те, що розслідуваний злочином завдано, мають вжити заходи до забезпечення цивільного позову (ст. 29 КПК України).
Зміст кримінального процесу складає діяльність органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури 1 суду, а також Інших учасників процесу, направляє на вирішення вказаних завдань в боротьбі зі злочинністю
Кримінальний процес містить внутрішню 1 зовнішню форму.
Внутрішня форма - процесуальні відносини.
Процесуальні відносини - по-перше, це правові відносини між органом дізнання, особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором І судом; по-друге, це правові відносини указаних суб'єктів процесу з потерпілим, підозрюваним, обвинуваченим І Іншими учасниками процесу, а також правові відносини даних учасників процесу між собою.
Зовнішня форма - це встановлений законом порядок провадження всієї системи процесуальних дій.
Сутність кримінального процесу полягає в захисті державного І суспільного устрою, прав 1 законних Інтересів фізичних та юридичних осіб від злочинних посягань. В цьому змісті кримінальний процес носить правоохоронний характер, разом з тим кримінальний процес - це діяльність по запобіганню злочинів та їх викориненню.
В кримінальному процесі можна виділити три основні елементи:
І. Кримінально-процесуальне право, що регламентує кримінально-про-цесуальну діяльність.
2. Основану на законі І Інших нормах процесуального права діяльність органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури І суду.
3. Правовідносини учасників процесу.
Історичні форми кримінального процесу.
Кримінальний процес знає такі Історичні форми:
І. Обвинувальний (змагальний) кримінальний процес.
2. Інквізаційний (слідчо-розшуковий).
3. Змішаний (континентальний).
Обвинувальний називається тому, що порушення правил І весь процес розслідування встановлюється обвинувачем (потерпілим). Розслідування по справі не ведеться, а це означає, що обвинувальний процес провадиться без попереднього слідства, збирання доказів та їх подання в суд покладатися на сторони обвинувачення 1 захисту. Обвинувач звертався безпосередньо до суду, викладав перед ним свою скаргу. Суд починав розглядати справу тільки на прохання обвинувача.
Обвинувач представляв суду своїх свідків, обвинувачений – своїх. Сторони мали право спростовувати показання свідків протилежної сторони, Після подачі всіх доказів І заключних слів сторін суд проголошував вирок.
Інквізаційний мав початок ще за часів Імператорськго Риму -диктатура цезарів. Засобами одержання показань були катування, що застосовувалися до рабів, Інших громадян (тобто не свідків) І обвинувачених.
Суть його заключалася у провадженні попереднього розслідування. Судовий розгляд І винесення вироку були доповненням. Попереднє розслідування поділялося на загальне І спеціальне.
Загальне попеведнє розслідування заключалося в тому, що особа, яка вчинила злочин, на цій стадії була запідозреною; ніяких прав на захист не мала. Допит проводився без пред'явлення обвинувачення.
Спеціальне попередне розслідування на цій стадії пред'являлося обвинувачення, проводився допит обвинуваченого. До нього застосовувалось катування. Обвинувачений зобов'язаний був давати показання.
Суд виносив обвинувальний, виправдувальний вирок І вирок про залишення обвинуваченого під підозрою. В Росії залишеного в підозрі могли заслати в Сибір.
Змішаний виник у ФранцІЇ після Державної революції. Кримінальні справи розслідували: поліція І слідчий суддя, які формально не залежали від прокурора, Кримінальний позов обвинуваченого перед слідчим суддею здійснює прокурор. Який наділений повноваженнями, що забезпечують його вплив на хід розслідування справи. КС розгдядаються гласно, усно. Діє принцип безпосередності, гласності, вільної оцінки доказів. Обвинувачений має право на захист. Кримінальний процес України змішаний (слідчо-судовий).
Поняття кримінальний процес І правосуддя близькі, але не тотожні. Правосуддя частина кримінального процесу.
Кримінальний процес - це регламентуюча реалізацію кримінального закону галузь права, а також заснована на ньому, втілена у форму правових відносин та здійснювана у встановленому законом порядку діяльність органів дізнання, слідчого, прокурора, а також Інших осіб, спрямована на швидке та повне розкриття злочинів, викриття винних, встановлення об'єктивної Істини, забезпечення правильного застосування закону, захист суспільства та громадян від злочинних посягань та здійснення правосуддя.
Правосуддя (справедливий суд) здійснюється судом. Тільки суд може визнати людину винною у вчиненні злочину 1 встановити міру покарання. Правосуддя частина кримінального процесу. Правосуддя направлено на вирішення основного завдання - збереження правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності І кожен невинний не був покараний.
ОклемІ напрямки кримінально-процесуальної діяльності називаються кримінально-процесуальними функціями. Функція - це характерний вид діяльності, роль, призначення.
В кримінальному процесі є п'ять основних функцій:
- розслідування
- нагляд
- обвинувачення
- захист
- відправлення правосуддя.
Розслідування наплавлено на встановлення Істини по справі. Нагляд - направлена на дотримання законності. Обвинувачення направлено на публічне виклиття обвинуваченого у вчиненні злочину. Захист - це система дій направлена на спростування обвинувачення, виявлення сумнівів в обгрунтованості обвинувачення, даних вказаних на невинність або на пом'якшення обставин. Функція правосуддя направлена на всебічність дослідження всіх обставин справи, публічне дослідження всіх доказів, заведеності обвинувачення І захисну, встановлення об'єктивності Істини, законне І справедливе вирішення справи по суті.
Кримінальний процес не зводиться тільки до судового розгляду. Документу правосуддя передує досудове розслідування кримінальних справ, під час якого проводяться необхідні дії (слідчі, процесуальні) для винесення судом законного І обгрунтованого вироку.
ВИСНОВКИ ПО ПЕРШОМУ ПИТАННЮ:
1. Кримінальний процес спрямований на захист суспільного та державного устрою, прав та законних Інтересів громадян І юридичних осіб від злочинних посягань. Він має правоохоронний характер.
2. Кримінальний процес - це активна діяльність з попередженням та викорінення злочинів.
2-ге питання.
ПРОЦЕСУАЛЬНА ФО^МА І ПРОЦЕСУАЛЬНІ ГАРАНТІЇ
Процесуальна форма - це закріплена кримінально-процесуальним правом структура всього процесу 1 окремих його стадій, а також встановлені умови, послідовність І порядок провадження процесуальних дій.
Вона нерозривно пов'язана зі змістом, завданнями діяльності І принципами процесу. Забезпечує встановлення об'єктивної Істини. Однією Із умов надійності правосуддя -документування всієї процесуальної діяльності. Процесуальний документ відіграє роль суттєвого таланта правосуддя. Він є важливим елементом процесуальної форми. Неприпустимими є здійснення будь-яких процесуальних дій чи прийняття рішення без складання передбаченого законом процесуального документа І навпаки. Документ відображає їх зміст І форму, посвідчує хід та результати їх виконання. Він відіграє суттєву роль у розвитку кримінального процесу та здійсненні правосуддя, а засобом реалізації учасниками процесу своїх прав та законних Інтересів. Як було згадано вище, що процесуальний документ е найважливішим елементом процесуальної форми, яка покликана доводити до відома учасників процесу юридичне значущі факти, укріпляти та посвідчувати отримані фактичні дані - докази 1 цим сприяти встановленню об'єктивної Істини, бути засобом реалізації учасниками процесу своїх прав та обов'язків; бути гарантією забезпечення законності.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ГАРАНТІЇ
Кримінально-процесуальні гарантії - це передбачені кримінально-процесуальним законом засоби забезпечення досягнення завдань кримінального судочинства й охорони прав І законних Інтересів осіб, які беруть у цьому участь.
Весь кримінальний процес (його форма) е системою таких гарантій.
Процесуальна форма в цілому є найважливішою процесуальною гарантією правильного порушення кримінальних справ, їх успішного розслідування, судового розгляду, вирішення (такі гарантії в теорії називають гарантіями правосуддя), а також гарантією прав особи в кримінальному процесі. Процесуальними гарантіями є принципи кримінального процесу, процесуальні обов'язки його суб'єктів І
II
заходи кримінально-процесуадьного примусу.
Стаття ІА КПК Укпаїни передбачає, що ніхто не може бути заарештований Інакше, як на підставі судового рішення, або Із санкції прокурора.
Прокупор зобов'язаний негайно звільнити кожного, хто незаконно позбавлення воді або утримується піц вартою понад термін, передбачений законом чи судовим вироком.
Обвинувачений має право знати, в чому його обвинувачують І давати показання з пред'явленого обвинувачення.
В загальному гарнтії правосуддя млжна розділити так:
- гарнтії порушення кримінальної справи
- гарантіями є принципи кримінального процесу
- гарантіями е процесуальні обов'язки суб'єктів
- гарантіями е заходи кримінально-пронесуального примусу
- гарантії плав 1 свобод особи в кримінальному процесі.
ВИСНОВОК ПО ДРУГОМУ ПИТАННЮ:
І. Усі дії учасників пюоуесу здійснюються у визначеному законом порядку з одепжанням передбачених законом умов І послідовності, тобто згідно з процесуальною фопмою.
2. Будь-який Інститут кримінально-процесуального гюава, будь-який процесуальний документ е процесуадьною гарантією встановлення Істини, правильного розслідування те розв'язання кримінальної справи.
12
3-тє питання.
СТАДІЇ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
Діяльність уповноважених державних органів по вирішенню завдань кримінального судочинства здійснюється у встановленій послідовності І може бути розділена на конкретні частини чи етапи, які прийнято називати стадіями кримінального гюоцесу. Кожна стадія має не менше загальні завдання кримінального судочинства, але й свої особливості:
- своєрідне кодо завдань стадії
- встановлене коло суб'єктів
- специфічний процесуальний порядок діяльності суб'єктів І їх правовідносин
- зміст І форма прийнятих рішень.
У кримінальному процесі ЦУкраїнй вісім стадій: І. Порушення КС. 2. Досудове розслідування. З* Призначення справи до судового позгляду.
4. Судовий розгляд.
5. Апеляційне провадження.
6. Касаційне провадження.
7. Виконання вироку.
8. Перегляд судових пішень в порядку виключного провадження.
. ПЕРША СТАДІЯ - ПОРУШЕННЯ КС
Починається з моменту надходження в орган дізнання, до сдідчор го, прокурора чи суду вказаного в законі приводу (заяви чи повідомлення або безпосереднє виявлення ознак злочину). Такого зову приводи е юридичними фактами, що встановлюють коимінально-нроце-
еуальні відносини. З їх наявності пов'язано виникнення кримінального процесу взагалі 1 першої його стадії - порушення КС.
В даній стадії процесу компетентні органи в специфічній процесуальній формі за допомогою передбачених процесуальних засобів (відбирання пояснення, витребування документів, огляд місця події) встановлюють наявність в події ознак злочину. Стадія порушення КС закінчується винесенням постанови про порушення КС або постанови про відмову в порушенні КС. В останньому випадку кримінальний процес не знаходить свого продовження.
Із.
У випадку попущення справи кримінальний процес переходить в наступну стадію.
ДРУГА СТАДІЯ - досудове розслідування.
^озсдіпування полягає в тому, що органи попереднього слід
ства, дізнання проводять передбачені законом слідчі (наплавлені на
отримання доказів) І процесуальні дії наплавлені на попередження,
відвернення, швидке 1 повне розкриття злочинів, всебічне дослідження
обставин справи 1 викриття винних, виявлення І усунення причин І
умов, що сприяли вчиненню злочину, забезпечення відшкодування збитків
завданих злочином, правильне застосування закону. ,
Основний зміст розслідування складає діяльність по збиранню, дослідженню, оцінці, перевірці І використанню доказів. Кінцевим . рішенням цієї стадії є:
- складання обвинувального висновку І наплавлення справи до суду;
- закпиття кримінальної справи;
- направлення справи в суд для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру.
ТРЕТЯ СТАДІЯ - попередній розгляд справи суддею
Попередній розгляд справи суддею є самостійною стадією, в якій суддя з'ясовує щодо кожного з обвинувачених пяд питань, які зазначені в ч.І ст.237 КПК. Попередній -розгляд справи здійснюється суддею одноособове з обов'язковою участю прокупора.
ЧЕТВЕРТА СТАДІЯ - судовий розгляд
Направник на розгляд в судовому засіданні з дотриманням всіх принципів правосуддя матеріалів кримінальної справи, дослідження всіх обставин І вирішення справи по суті. В Цій стадії вирішується питання про винність або невинність підсудного.
В цій стадії центральними учасниками процесу е:
- суд;
- прокупор, який підтримує державне обвинувачення;
- підсудний;
- захисник;
- потерпілий.
14.
Завершується стадія винесенням вироку - (обвинувального або виправдовувального), закриттям справи чи наплавленням справи на податкове розслідування.
_П"ЯТА_СТАДІЯ_-_апеляцІйне_провадження_
Апеляційний суд в залежності від обставин, повністю або частково проводить нове дослідження цих обставин, а також перевіряє чи правильно суд 1-ї Інстанції застосував закон.
ШОСТА СТАДІЯ - касаційне провадження—————
-- — - — ———- - ^,
В цій стадії за касаційним поданням прокурора чи за касаційною скаргою засудженого, його законного представника І захисника, виправданого, його законного представника позивача, відповідача, їх представників перевіряється законність І обгрунтованість вироків, ухвал І постанов апеляційного суду.
_СЬОМА_СТАДІЯ_-_виконання_вироку_, суть якого
полягає в реалізації вироку, що вступив в законну силу І виконання рішень суду (тобто, ця стадія є завершальною стадією кримінального процесу, в ній реалізується чішення супу про винність чи невинність підсудного).
_ВОСЬМА_СТАДІЯ_-_п&регляд_схдових_рІшень_в_порядку
виключного_провадження.Цю стадію називають виключною тому, що кримінальна справа проходить одну Із стадій у виключній ситуації, коли переглядається законність І обгрунтованість вироку, ухвали чи постанови суду що набрали законної сили.
ВИСНОВКИ ПО ТРЕТЬОМУ ПИТАННЮ:
1. Вся діяльність уповноважених державою органів здійснюється у певній послідовності І поділена на певні частини або етапи, які прийнято Іменувати стадіями кримінального процесу.
2. Стадії є відокремленими частинами кримінального процесу, але перебувають між собою у певному зв'язку, утворюючи єдину систему кримінального процесу.
15.
ЧЕТВЕРТЕ_ПИТАННЯ^_КоимІнально-процесуальне_законодавствОІ
Розкриваючи питання потрібно, пенні за все, дати визначення поняття кримінально-процесуального права. В теорії кримінального процесу процесуалісти дають різне визначення поняття кримінально-процесуального поава. А саме: Д.С.Сусло зазначає, що кримінадьно-процесуадьне право - це окрема галузь права, сукупність правових нопм встановлених державою.
М.М.Михеєнко дає таке визначення: "Кримінально-процесуадьне . право - це самостійна гадузь правової системи України, сукупність нопм, які пегулюють діяльність органів дізнання досудового слідства, прокуратури 1 суду по розкриттю злочинів, викриттю І покаранню винних, а також права І обов'язки громадян, які залучаються до сфепи кримінального процесу.
Кримінально-процесуальне право України - писане І кодифіковане. Воно виступає у вигляді законів, прийнятих Верховною Радою України. Юридичною основою кримінально-процесуального законодавства є Конституція України (в ній закріплені принципи кримінального процесу)
Статті Конституції е правові норми прямої, безпосередньої дії. Найважливішим законодавчим актом, який містить нопми кримінального права І регламентує увесь порядок провадження в кримінальних справах е кримінально-процесуальний кодекс України. КПК України містить 474 статті 1 складається з 36 глав І 18 розділів: І. Загальні положення.
2. Порушення кримінальної справи, дізнання І досудове слідство.
3. Провадження справ у суді першої Інстанції.
4. Провадження по перевірці вироків, постанов І ухвал супу.
5. Виконання вироку, ухвали І постанови суду.
6. Застосування примусових заходів медичного характеру.
7. Протокольна форма досудової підготовки матеріалів.
8. Провадження в справах про злочини неповнолітніх*
Крім Конституції держави І кримінально-процесуального кодексу до джерел кримінально-процесуального права відносяться:
- Закон про судоустрій;
- Закон про статус суддів;
- ^акон про прокуратуру;
- 2акон пре адвокатуру;
- Закон пр& попереднє ув'язнення;
- Закон прФ корупцію;
- Закон "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю"
16.
І Інші законодавчі акти, якими вносяться зміни чи доповнення в процесуальний кодекс або встановлюються спеціальні плавила притягнення окремих осіб до кримінальної відповідальності.
До числа кримінально-процесуального права відносяться також міжнародні договори, якими встановлюються порядок зносин органів держави, які ведуть боротьбу зі злочинністю.
Керівні роз'яснення Пленуму Верховного Супу України, накази, Інституції та вказівки Генерального прокурора, Міністерства внутрішніх сплав, Міністерства юстиції не є джерелами кримінально-про-цесуального права, бо містять не нові норми права, а лише тлумачення щодо правильного застосування діючих норм. Керівні роз'яснення Пленуму Верховного Суду України є обов'язковими для судів Інших органів І посадових осіб (ст.40 Закону про судоустрій).
-5зпшим_кроком_до розвитку ще на той час радянського кримінадь-но-процесуального законодавства став "Декрет про суд № І" виданий 24 листопада 1917 року ^ФСР. За цим декретом мирові суди не ліквідувалися, а лише припиняли діяльність до заміни місцевими судами. В РРФСР за декретом про суд № І місцевий суд діяв у складі постійного судді 1 двох чергових засідателів, ліквідувався апеляційний порядок справ, але допускалося касаційне оскарження вироків до з'їзду місцевих суддів. На Україні було організовано дільничні народні суди Із розрахунку на 10 тне. чод. населення І повітові та міські народні суди по одному на повіт чи місто, виділене з повіту. Перший Всеукраїнський з'їзд Рад, що відбувся 24-25 грудня 1917 року в Харкові, проголосив Україну Республікою ^ад, обрав Центральний Виконавчий Комітет, який створив перший Радянський уряд республіки - Народний Секретаріат України.
ІЗ вересня 1922 поку ВУЦВК Прийняв перший кримінально-про-цесуальний кодекс У^С^. А запроваджено в життя з 20 вересня 1922р.
ВУЦВК від 20.04.1927 року був прийнятий новий КПК У^С^, а введений в дію 15 вересня 1927 року. В ньому були внесені зміни, введений Інститут прокурорського нагляну, викопинено стадію віддання до суду. 28 грудня 1960 року прийнятий кримінальнс-процесуальний кодекс, введений в дію 1 квітня 1961р., який нині чинний Із змінами І заповненнями, що вводяться.
17.
В даний час робочою тупою Кабінету Міністрів України розроблено проект нового КПК, в основу його закладено нова концепція кримінального процесу України. Принципи його на основі Конституції, міжнародно-правових документів з питань прав 1 свобод людини. Реформовані стадії процесу. В судочинстві* яке названо замість попереднього розслідування посилюються елементи змагальності, запроваджено суд присяжних, апеляційний розгляд кримінальних справ.
Кримінально-процесуальне право пов'язане з Іншими галузями права, зокпема, конституційним правом, яким регламентується організація державних органів, що застосовують кримінально-процесуальне право І встановлюють основні принципи організації суду І прокуратури. Діяльність же суду 1 прокуратури в боротьбі зі злочинністю регулюється виключно кримінально-процесуальним правом.
Існує також тісний зв'язок між кримінально-япоцесуадьним І цивільно-процесуальним правом. Кримінальний І цивільний процеси -це дві форми здійснення правосуддя. Такі основні засади (принципи), як: колегіальний 1 одноособовий розгляд сплав, національна мова судочинства, гласність судового розгляду справ, єдині для обох процесів. Крім цього, кримінально-процесуальне право має тісні вв'ззки Із криміналістикою- наукою про техніку І тактику збирання та дослідження доказів, методику проведення процесуальних дій. Розроблені нею технічні засоби 1 методи розслідування кримінальних сврав (способи виконання окремих процесуальних дій) використовуються а кримінальному процесі в Інтересах встановлення об'єктивної Істини та успідної боротьби Із злочинністю. Дуже тісно пов'язаний кпимінадь-ний процес з кримінальним правом. Норми кримінального права приводяться в дію 1 застосовуються органами попереднього слідства, прокурорами
І судами де осіб, які вчинили злочини, тільки у межах кримінального процесу. Основні питання предмета доказування в кримінальній справі
І визначаються складом того чи Іншого злочину, сформульованого в кримінальному праві. Цей нерозривний зв'язок кримінального І права можне висловити так: кримінальний процес без кримінального права був би непотрібним, а кримінальне право без кримінального процесу було б
безсилим. А також зв'язок кримінального процесу з судовою психологією, зокрема у фочмі проведення судово-психологічної експертизи. Використан-нз судової медицини, судової психіатрії при проведенні освідування, огляцу трупа, призначення судово-медичної І судово-психіатрічної експертизи.
18.
Кримінально-процесуальний закон І кримінально-процесуальні
норми
КП закон містить кримінально-процесуальні норми. Норма права -це загальнообов'язкові правила поведінки установлені І санкціоновані державою.
Структура норми - це внутрішня побудова норми, її складової
частини, елементи. ^
Правові норми складаються з таких частин: І. Гіпотеза.
2. Диспозиція.
3. Санкція.
Гіпотеза - визначає умову, при наявності якої дана норма повинна застосовуватись.
Диспозиція - містить сам припис, правило поведінки. Санкція - передбачає несприятливі для суб'єкта наслідки, які застають при невиконанні норми.
Приклад: гіпотеза, ст.4 КПК України зобов'язує порушити кримінальну
справу, свідок зобов'язаний з'явитись в правоохоронні органи.
Санкція: за неявку в органи (правоохоронні) без поважних
причин застосовується привід. За завідомо неправдиві показання наступає відповідальність.
Кримінально-процесуальні норми поділяються:
- зобов'язуючі;
- уповноважуючі;
- забороняючі.
1. Зобов'язуючі - диктують суб'єктам кримінально-процесуальної діяльності певну поведінку (ст.4; 22; 23ЙПК України).
2. Уповноважуючі - наділяють суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності вроцесуадьними правами.
Наприклад: обвинувачений має право знати, в чому його обвинувачують, заявляти клопотання, подавати докази.
3. Забороняючі - зобов'язують суб'єктів кримінально-процесуяльної діяльності утриматися від вчинення певних дій.
19.
Наприклад: забороняється домагатися показань обвинуваченого, задавати свідкові навідні питання.
За порушення норм до суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності можуть застосовуватись санкції:
І. Процесуальні (привід свідка, обвинуваченого, повернення кримінальної справи на додаткове розслідування).
2. Дисциплінарні (догана, звільнення з роботи).
3. Адміністративні (злісне ухилення перекладача, експерта від явки до органів попереднього слідства чи дізнання тягне за собою адміністративний штпаф.)
4. Кримінально-правові (відмова свідка від дачі показань). '
Слід відрізняти норму від джерела кримінально-процесуального права.
Норма права - це загальнообов'язкове плавило поведінки учасників кримінального судочинства, а джерело - це форма, яка юпипично закріплена І виражає нопми поведінки.
Чинність кримінально-процесуального закону в просторі, у часі І щодо осіб.
Чиннігть кримінально-пронесуального закону в просторі, у часі І щодо осіб загулюється в основному в ст.З КПК України.
Правила чинності кримінально-процесуального закону в просторі: порушення, розслідування І розгляд судом кримінальних справ на території України здійснюється за правилами КПК України незалежно від місця ьчинення злочину. Провадження в кримінальних справах про злочини, вчинені на повітряному, морському чи річковому судні, яке перебуває поза межами України під прапором або з упізнавальним знаком України, здійснюється відповідно до кримінально-процесуального законодавства України (або до її порту, де це судно приписано), якщо Інше не передбачене міжнародними договорами.
Чинність кримінально-процесуального закону у часі полягає в тому, що органи попереднього розслідування, прокурор І суд застосовують процесуальні норми, які діють на момент провадження в справі. Це означає, що коли під час розслідування чи розгляду справи в суді крймінально-лроцесуальний закон було змінено, доповивно чи замінено мови*", то після набрання ними сиди застосовуються нові процесуальні норми. Однак, якщо новий закон скасовує чи обмежує те чи Інше проце-суадьне праве учасника процесу в справах, які уже знаходяться у провадженні органів розслідування чи суду, це право зберігається за учасником процесу до закінчення провадження у даній справі. Новий
ВИСНОВКИ ПО ЧЕТВЕРТОМУ ПИТАННЮ
1. Юридичною основою кримінально-процесуального законодавства є Конституція України.
2.Кримінальне -процесуальне право являє собою закріплну в законі та забезпечену державним примусом, типову модель діяльності органів дізнання,досудового слідства,прокуратури тж суду по встановленню об'єктивної істини.
ВИСНОВКИ ПО ЛЕКЦІЇ
1. Кримінальний процес посідає центральне місце у професійній підготовці юристів різної спеціалізації.
2. Забезпечує захист прав і свобод як фізичних, так і юридичних осіб.
