Правові аспекти випуску та обігу корпоративних облігацій в Україні
Правові аспекти випуску та обігу корпоративних облігацій в Україні
Важливою складовою ринку цінних паперів як в Україні, так і в інших державах є ринок корпоративних облігацій. Для інвесторів цей ринок привабливий насамперед тим, що облігації є менш ризиковими цінними паперами, ніж акції. Це зумовлено перш за все зобов’язанням емітента погасити облігації та сплатити відсотки незалежно від розміру прибутку. Власникам підприємств і крупним акціонерам більш вигідно залучати кошти шляхом випуску облігацій. На відміну від додаткової емісії акцій та збільшення статутного фонду підприємства при розміщенні облігацій не перерозподіляється акціонерний капітал.
Законодавство в сфері регулювання випуску та обігу облігацій, як і більшість нормативно-правових актів України про цінні папери, є застарілим, оскільки нормативно-правові акти розроблялися і приймалися ще за часи, коли ринок цінних паперів не відігравав значної ролі в економіці країни. На сьогодні це законодавство потребує значного вдосконалення, зокрема скасування колізій та уточнення термінології. Закони України “Про цінні папери та фондову біржу”, “Про господарські товариства” парламент прийняв ще в 1991 році, однак внесені в них зміни суттєво не вплинули на загальний принцип регулювання правовідносин щодо цінних паперів. Виходом з цієї ситуації може стати прийняття Верховною Радою України низки законопроектів, які стосуються проблем регулювання фондового ринку.
Успішний розвиток ринку облігацій в Україні є початковим етапом створення ефективного ринку цінних паперів, що в свою чергу сприятиме залученню інвестицій до економіки країни. На цьому етапі в Україні необхідно створити прогресивне, узгоджене й зрозуміле законодавство щодо ринку цінних паперів та їх обігу.
В нашій державі, згідно з чинним законодавством, випускаються й обертаються такі види облігацій: облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик і облігації підприємств (корпоративні облігації). Про останні й піде мова далі.
Відомо, що акції випускаються без установленого терміну обігу, засвідчують пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджують право на участь в управлінні акціонерним товариством і дають власнику право на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів та частину майна при ліквідації підприємства. На відміну від акцій, облігація засвідчує внесення її власником коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість даного цінного паперу в зазначений термін з виплатою фіксованого відсотку, якщо інше не передбачено умовами випуску облігацій. Тобто, володар будь-якої облігації є кредитором, а володар будь-якої акції – власником. Незважаючи на те що власники облігацій не мають права управляти справами товариства й отримувати частину чистого прибутку, вони вправі вимагати захисту своїх законних прав та інтересів, зокрема визнання підприємства-емітента банкрутом.
Акціонерне товариство може випускати облігації тільки після повної оплати всіх випущених акцій. Оплата облігацій у підприємства-емітента здійснюється, відповідно до вимог законодавства України, виключно в грошовій формі. Відповідно до ст. 12 Закону України “Про цінні папери та фондову біржу” від 18 червня 1991 р. № 1201-XII (далі – Закон про цінні папери), інша форма розрахунків не допускається.
Існують такі види облігацій підприємств: іменні й на пред’явника; відсоткові та безвідсоткові (цільові); такі, що вільно обертаються та з обмеженим колом обігу. Обов’язковим реквізитом цільових облігацій є зазначення товару (послуг), під який вони випускаються.
Відсотки по облігаціях виплачує підприємство-емітент відповідно до умов випуску, незалежно від наявності прибутку в емітента. Обов’язковою умовою для емітента корпоративних облігацій є викуп облігації у встановлені в ній терміни. При невиконанні цих умов власники облігацій мають право звернутися до суду з заявою про примусове стягнення відповідних сум з емітента.
Облігації випускаються для залучення додаткових коштів. Законодавство забороняє емісію облігацій для формування й наповнення статутного фонду підприємства-емітента, а також для покриття збитків, пов’язаних з їхньою господарською діяльністю.
Істотним обмеженням, що викликає незадоволення підприємств-емітентів й учасників ринку цінних паперів, є заборона, яку містить ч.5 ст. 11 Закону про цінні папери на випуск акціонерними товариствами облігацій на суму більш ніж 25 % їх статутного фонду. Як правило, найбільші підприємства України, яким необхідно залучити додаткові кошти, створені в формі акціонерних товариств. Відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 р. № 2121-III, банки в Україні також створюються як акціонерні товариства. На сьогодні банки є чи не найбільшими емітентами облігацій в Україні. Учасники спільної конференції Першої Фондової Торговельної Системи й Асоціації Українських Банків, присвяченої проблемам, які заважають комерційним банкам ефективно працювати на фондовому ринку України, найболючішим питанням назвали саме обмеження розміру емісії облігацій акціонерних товариств. Увагу також привертає той факт, що подібні обмеження не поширюються на інші організаційно-правові форми підприємств.
ПОРЯДОК РЕЄСРАЦІЇ ЕМІСІЇ ОБЛІГАЦІЙ
Емісія облігацій реєструється в Державній Комісії з цінних паперів і фондового ринку (далі – ДКЦПФР), відповідно до Положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств і облігацій підприємств, затвердженого наказом ДКЦПФР від 20 вересня 1996 р. № 210 (далі – Положення про реєстрацію випуску акцій).
За реєстрацію інформації про емісію справляється державне мито в розмірі 0,1 % номінальної вартості емісії цінних паперів (ч.1 абз. “п” п. 6 ст. 3 Декрету “Про державне мито” від 21 січня 1993 р. № 7-93).
Рішення про випуск облігацій має бути оформлене протоколом емітента, засвідчене підписом керівника та печаткою емітента. Якщо емітентом є господарське товариство, то відповідним документом (складання якого вимагає Закон про цінні папери й Положення про порядок реєстрації випуску акцій) є протокол загальних зборів учасників/засновників такого емітента. Проблема виникає в ході випуску облігацій приватними підприємствами (хоча на практиці такі випадки майже не зустрічаються). Зауважимо, що зазначене положення не відповідає нормам Закону України “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 р. № 887-XII, що передбачає види підприємств, власниками яких виступає один суб’єкт правовідносин.
Протокол має містити відомості про:
фірмове найменування та місцезнаходження емітента облігацій, статутний фонд, господарську діяльність емітента;
службові особи емітента; найменування контролюючого органу (аудиторської фірми);
дані про розміщення раніше випущених цінних паперів;
мету випуску облігацій;
вид облігацій (іменні чи на пред’явника);
форму випуску облігацій (документарна або бездокументарна);
загальну суму випуску;
кількість і номінальну вартість облігацій;
кількість учасників голосування;
порядок випуску облігацій;
порядок виплати доходу за облігаціями;
строки повернення коштів при відмові від випуску облігацій;
строки продажу відповідних товарів або надання відповідних послуг за цільовими облігаціями;
порядок повідомлення про випуск та розміщення облігацій;
порядок оплати облігацій.
Якщо протягом трьох років, що передували року випуску облігацій, щодо емітента чи його правового попередника було порушено провадження в справі про банкрутство або застосовувалася санація, ці відомості обов’язково зазначаються в інформації про випуск облігацій.
Не пізніше ніж через 10 календарних днів після погашення облігацій емітент подає до ДКЦПФР звіт про результати погашення облігацій.
Якщо облігації емітуються в бездокументарній формі, емітент оформлює глобальний сертифікат, який відповідає обсягу зареєстрованого випуску, та передає його до обраного ним депозитарію. Глобальний сертифікат зберігається в депозитарії протягом періоду існування цінних папері в бездокументарній формі.
Підтвердженням права власності на облігації є сертифікат або виписка з рахунку в цінних паперах, яку видав зберігач цінних паперів (у випадку емісії цінних паперів в бездокументарній формі або їх знерухомлення).
Підприємство, яке випустило облігації, розміщує їх самостійно, або при посередництві торговця цінними паперами, через фондові біржі, ПФТС, позабіржовий ринок цінних паперів. Угоди купівлі-продажу цінних паперів не потребують нотаріального посвідчення, якщо інше не передбачено угодою сторін.
Частина 2 ст. 13 Закону “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” від 10 грудня 1997 р. № 710/97-ВР (далі – Закон про депозитарну систему) передбачає, що для укладення угоди з цінними паперами на позабіржовому ринку цінних паперів вони мають бути знерухомлені в депозитарії, який їх обслуговує. На перший погляд, все зрозуміло, але саме положення цієї статті викликає в учасників фондового ринку та Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку ряд питань: хто має стежити та нести відповідальність за укладання угод з цінними паперами на організованому ринку цінних паперів – той, хто укладає ці угоди, чи організатор торгівлі?
На наш погляд, положення ч.2 ст. 13 Закону про депозитарну систему не відповідає потребам ринку. Часто на позабіржовому ринку та фондових біржах укладаються угоди щодо цінних паперів, які не знерухомлені. Тому необхідно чітко розмежувати умови знерухомлення цінних паперів, які пропонуються до продажу на організаторах торгівлі цінними паперами, а також законодавчо закріпити процедуру продажу цінних паперів через біржі та позабіржові торгові системи цінних паперів, які не можуть бути знерухомлені (прості та переказні векселі). Водночас слід внести ряд змін до ст. 13 Закону про депозитарну систему та до інших нормативно-правових актів про цінні папери.
ОПОДАТКУВАННЯ ОПЕРАЦІЙ З ОБЛІГАЦІЯМИ
Питання з оподаткування операцій з облігаціями податком на прибуток підприємств можна розглянути за наступною таблицею:
ДЛЯ ЕМІТЕНТА ДЛЯ ІНВЕСТОРА
операція оподаткування операція оподаткування
розміщення сума емісії не включається до валового доходу купівля операції з цінними паперами оподатковуються згідно
з п. 7.6.1 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств": якщо доходи протягом звітного періоду перевищують витрати від таких операцій, то прибуток включається до валових доходів, якщо ж витрати перевищують доходи - то балансові збитки переносяться на зменшення доходів майбутніх звітних періодів. З метою оподаткування, платник веде окремий облік фінансових результатів з торгівлі цінними паперами.
погашення суми погашення за номіналом не включаються до валових витрат підприємства продаж
сплата відсотків суми відсотків включаються до валових витрат підприємства-емітента в податковому періоді, коли за ними повинна здійснюватись сплата відповідно до умов емісії отримання відсотків суми отриманих відсотків включаються до складу валового доходу
Відповідно до п.п. 3.2.1 Закону України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР, операції з емісії, розміщення та продажу за грошові кошти цінних паперів, міни цінних паперів не є об’єктом оподаткування. Таким чином, обіг корпоративних облігацій здійснюється без нарахування податку на додану вартість на суми укладених угод.
На відміну від умов оподаткування операцій юридичних осіб з корпоративними облігаціями, доходи фізичних осіб від операцій з корпоративними облігаціями підлягають оподаткуванню відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” від 26 грудня 1992 р. № 13-92.
Аналіз чинного законодавства України щодо емісії та обігу облігацій підприємств, їх оподаткування, дозволяє зробити висновок, що більш ефективному використанню цього фінансового інструменту на ринку запозичених коштів заважають декілька факторів. По-перше, відсутність у законодавстві вимог до забезпеченості облігацій; по-друге, тривалий термін підготовки документів та реєстрації випуску й інформації про випуск облігацій; по-третє, існування оподаткування прибутку громадян від зазначених операцій; і, по-четверте, недосконале й застаріле законодавство щодо цінних паперів в цілому.
Розвиток фінансового ринку, на якому облігації підприємств відіграють не останню роль, є надзвичайно важливим для відродження української економіки, яка нині переживає не найкращі часи.
Важливою складовою ринку цінних паперів як в Україні, так і в інших державах є ринок корпоративних облігацій. Для інвесторів цей ринок привабливий насамперед тим, що облігації є менш ризиковими цінними паперами, ніж акції. Це зумовлено перш за все зобов’язанням емітента погасити облігації та сплатити відсотки незалежно від розміру прибутку. Власникам підприємств і крупним акціонерам більш вигідно залучати кошти шляхом випуску облігацій. На відміну від додаткової емісії акцій та збільшення статутного фонду підприємства при розміщенні облігацій не перерозподіляється акціонерний капітал.
Законодавство в сфері регулювання випуску та обігу облігацій, як і більшість нормативно-правових актів України про цінні папери, є застарілим, оскільки нормативно-правові акти розроблялися і приймалися ще за часи, коли ринок цінних паперів не відігравав значної ролі в економіці країни. На сьогодні це законодавство потребує значного вдосконалення, зокрема скасування колізій та уточнення термінології. Закони України “Про цінні папери та фондову біржу”, “Про господарські товариства” парламент прийняв ще в 1991 році, однак внесені в них зміни суттєво не вплинули на загальний принцип регулювання правовідносин щодо цінних паперів. Виходом з цієї ситуації може стати прийняття Верховною Радою України низки законопроектів, які стосуються проблем регулювання фондового ринку.
Успішний розвиток ринку облігацій в Україні є початковим етапом створення ефективного ринку цінних паперів, що в свою чергу сприятиме залученню інвестицій до економіки країни. На цьому етапі в Україні необхідно створити прогресивне, узгоджене й зрозуміле законодавство щодо ринку цінних паперів та їх обігу.
В нашій державі, згідно з чинним законодавством, випускаються й обертаються такі види облігацій: облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик і облігації підприємств (корпоративні облігації). Про останні й піде мова далі.
Відомо, що акції випускаються без установленого терміну обігу, засвідчують пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджують право на участь в управлінні акціонерним товариством і дають власнику право на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів та частину майна при ліквідації підприємства. На відміну від акцій, облігація засвідчує внесення її власником коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість даного цінного паперу в зазначений термін з виплатою фіксованого відсотку, якщо інше не передбачено умовами випуску облігацій. Тобто, володар будь-якої облігації є кредитором, а володар будь-якої акції – власником. Незважаючи на те що власники облігацій не мають права управляти справами товариства й отримувати частину чистого прибутку, вони вправі вимагати захисту своїх законних прав та інтересів, зокрема визнання підприємства-емітента банкрутом.
Акціонерне товариство може випускати облігації тільки після повної оплати всіх випущених акцій. Оплата облігацій у підприємства-емітента здійснюється, відповідно до вимог законодавства України, виключно в грошовій формі. Відповідно до ст. 12 Закону України “Про цінні папери та фондову біржу” від 18 червня 1991 р. № 1201-XII (далі – Закон про цінні папери), інша форма розрахунків не допускається.
Існують такі види облігацій підприємств: іменні й на пред’явника; відсоткові та безвідсоткові (цільові); такі, що вільно обертаються та з обмеженим колом обігу. Обов’язковим реквізитом цільових облігацій є зазначення товару (послуг), під який вони випускаються.
Відсотки по облігаціях виплачує підприємство-емітент відповідно до умов випуску, незалежно від наявності прибутку в емітента. Обов’язковою умовою для емітента корпоративних облігацій є викуп облігації у встановлені в ній терміни. При невиконанні цих умов власники облігацій мають право звернутися до суду з заявою про примусове стягнення відповідних сум з емітента.
Облігації випускаються для залучення додаткових коштів. Законодавство забороняє емісію облігацій для формування й наповнення статутного фонду підприємства-емітента, а також для покриття збитків, пов’язаних з їхньою господарською діяльністю.
Істотним обмеженням, що викликає незадоволення підприємств-емітентів й учасників ринку цінних паперів, є заборона, яку містить ч.5 ст. 11 Закону про цінні папери на випуск акціонерними товариствами облігацій на суму більш ніж 25 % їх статутного фонду. Як правило, найбільші підприємства України, яким необхідно залучити додаткові кошти, створені в формі акціонерних товариств. Відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 р. № 2121-III, банки в Україні також створюються як акціонерні товариства. На сьогодні банки є чи не найбільшими емітентами облігацій в Україні. Учасники спільної конференції Першої Фондової Торговельної Системи й Асоціації Українських Банків, присвяченої проблемам, які заважають комерційним банкам ефективно працювати на фондовому ринку України, найболючішим питанням назвали саме обмеження розміру емісії облігацій акціонерних товариств. Увагу також привертає той факт, що подібні обмеження не поширюються на інші організаційно-правові форми підприємств.
ПОРЯДОК РЕЄСРАЦІЇ ЕМІСІЇ ОБЛІГАЦІЙ
Емісія облігацій реєструється в Державній Комісії з цінних паперів і фондового ринку (далі – ДКЦПФР), відповідно до Положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств і облігацій підприємств, затвердженого наказом ДКЦПФР від 20 вересня 1996 р. № 210 (далі – Положення про реєстрацію випуску акцій).
За реєстрацію інформації про емісію справляється державне мито в розмірі 0,1 % номінальної вартості емісії цінних паперів (ч.1 абз. “п” п. 6 ст. 3 Декрету “Про державне мито” від 21 січня 1993 р. № 7-93).
Рішення про випуск облігацій має бути оформлене протоколом емітента, засвідчене підписом керівника та печаткою емітента. Якщо емітентом є господарське товариство, то відповідним документом (складання якого вимагає Закон про цінні папери й Положення про порядок реєстрації випуску акцій) є протокол загальних зборів учасників/засновників такого емітента. Проблема виникає в ході випуску облігацій приватними підприємствами (хоча на практиці такі випадки майже не зустрічаються). Зауважимо, що зазначене положення не відповідає нормам Закону України “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 р. № 887-XII, що передбачає види підприємств, власниками яких виступає один суб’єкт правовідносин.
Протокол має містити відомості про:
фірмове найменування та місцезнаходження емітента облігацій, статутний фонд, господарську діяльність емітента;
службові особи емітента; найменування контролюючого органу (аудиторської фірми);
дані про розміщення раніше випущених цінних паперів;
мету випуску облігацій;
вид облігацій (іменні чи на пред’явника);
форму випуску облігацій (документарна або бездокументарна);
загальну суму випуску;
кількість і номінальну вартість облігацій;
кількість учасників голосування;
порядок випуску облігацій;
порядок виплати доходу за облігаціями;
строки повернення коштів при відмові від випуску облігацій;
строки продажу відповідних товарів або надання відповідних послуг за цільовими облігаціями;
порядок повідомлення про випуск та розміщення облігацій;
порядок оплати облігацій.
Якщо протягом трьох років, що передували року випуску облігацій, щодо емітента чи його правового попередника було порушено провадження в справі про банкрутство або застосовувалася санація, ці відомості обов’язково зазначаються в інформації про випуск облігацій.
Не пізніше ніж через 10 календарних днів після погашення облігацій емітент подає до ДКЦПФР звіт про результати погашення облігацій.
Якщо облігації емітуються в бездокументарній формі, емітент оформлює глобальний сертифікат, який відповідає обсягу зареєстрованого випуску, та передає його до обраного ним депозитарію. Глобальний сертифікат зберігається в депозитарії протягом періоду існування цінних папері в бездокументарній формі.
Підтвердженням права власності на облігації є сертифікат або виписка з рахунку в цінних паперах, яку видав зберігач цінних паперів (у випадку емісії цінних паперів в бездокументарній формі або їх знерухомлення).
Підприємство, яке випустило облігації, розміщує їх самостійно, або при посередництві торговця цінними паперами, через фондові біржі, ПФТС, позабіржовий ринок цінних паперів. Угоди купівлі-продажу цінних паперів не потребують нотаріального посвідчення, якщо інше не передбачено угодою сторін.
Частина 2 ст. 13 Закону “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” від 10 грудня 1997 р. № 710/97-ВР (далі – Закон про депозитарну систему) передбачає, що для укладення угоди з цінними паперами на позабіржовому ринку цінних паперів вони мають бути знерухомлені в депозитарії, який їх обслуговує. На перший погляд, все зрозуміло, але саме положення цієї статті викликає в учасників фондового ринку та Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку ряд питань: хто має стежити та нести відповідальність за укладання угод з цінними паперами на організованому ринку цінних паперів – той, хто укладає ці угоди, чи організатор торгівлі?
На наш погляд, положення ч.2 ст. 13 Закону про депозитарну систему не відповідає потребам ринку. Часто на позабіржовому ринку та фондових біржах укладаються угоди щодо цінних паперів, які не знерухомлені. Тому необхідно чітко розмежувати умови знерухомлення цінних паперів, які пропонуються до продажу на організаторах торгівлі цінними паперами, а також законодавчо закріпити процедуру продажу цінних паперів через біржі та позабіржові торгові системи цінних паперів, які не можуть бути знерухомлені (прості та переказні векселі). Водночас слід внести ряд змін до ст. 13 Закону про депозитарну систему та до інших нормативно-правових актів про цінні папери.
ОПОДАТКУВАННЯ ОПЕРАЦІЙ З ОБЛІГАЦІЯМИ
Питання з оподаткування операцій з облігаціями податком на прибуток підприємств можна розглянути за наступною таблицею:
ДЛЯ ЕМІТЕНТА ДЛЯ ІНВЕСТОРА
операція оподаткування операція оподаткування
розміщення сума емісії не включається до валового доходу купівля операції з цінними паперами оподатковуються згідно
з п. 7.6.1 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств": якщо доходи протягом звітного періоду перевищують витрати від таких операцій, то прибуток включається до валових доходів, якщо ж витрати перевищують доходи - то балансові збитки переносяться на зменшення доходів майбутніх звітних періодів. З метою оподаткування, платник веде окремий облік фінансових результатів з торгівлі цінними паперами.
погашення суми погашення за номіналом не включаються до валових витрат підприємства продаж
сплата відсотків суми відсотків включаються до валових витрат підприємства-емітента в податковому періоді, коли за ними повинна здійснюватись сплата відповідно до умов емісії отримання відсотків суми отриманих відсотків включаються до складу валового доходу
Відповідно до п.п. 3.2.1 Закону України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР, операції з емісії, розміщення та продажу за грошові кошти цінних паперів, міни цінних паперів не є об’єктом оподаткування. Таким чином, обіг корпоративних облігацій здійснюється без нарахування податку на додану вартість на суми укладених угод.
На відміну від умов оподаткування операцій юридичних осіб з корпоративними облігаціями, доходи фізичних осіб від операцій з корпоративними облігаціями підлягають оподаткуванню відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” від 26 грудня 1992 р. № 13-92.
Аналіз чинного законодавства України щодо емісії та обігу облігацій підприємств, їх оподаткування, дозволяє зробити висновок, що більш ефективному використанню цього фінансового інструменту на ринку запозичених коштів заважають декілька факторів. По-перше, відсутність у законодавстві вимог до забезпеченості облігацій; по-друге, тривалий термін підготовки документів та реєстрації випуску й інформації про випуск облігацій; по-третє, існування оподаткування прибутку громадян від зазначених операцій; і, по-четверте, недосконале й застаріле законодавство щодо цінних паперів в цілому.
Розвиток фінансового ринку, на якому облігації підприємств відіграють не останню роль, є надзвичайно важливим для відродження української економіки, яка нині переживає не найкращі часи.
