Інтелектувальна власність
Відповідно до загальних норм цивільного законодавства про деліктну відповідальність, а також спеціальними нормами законодавства з промислової власності в кожній із країн до правопорушників можуть бути застосовані наступні санкції[1]:
· заборона подальшого неправомірного використання об'єкта промислової власності в господарському обороті в будь-якій формі і/чи здійснення дій, що здатні повести до такого правопорушення;
· відшкодування власнику права понесеного збитку. Позов про відшкодування збитків має на меті компенсації потерпілому не тільки позитивного збитку (витрат по виявленню правопорушення, веденню судового процесу і т.п.), але й упущеної вигоди (через скорочення збуту товарів, зниження цін і т.д.);
· накладення штрафу за невиконання винесеного судового рішення, здійснення актів несумлінної конкуренції і т.д.;
· публікація судового рішення для загального зведення в газетах і журналах за рахунок правопорушника.
За клопотанням позивача суд може, навіть до розгляду справи, накласти арешт на контрафактні, тобто такі що порушують промислове право, вироби, що знаходяться на складах, у митницях, портах і т.д., у якості превентивного, запобіжного заходу проти продажу товарів і забезпечувального заходу для позову.
Стаття 42 Угоди ТРІПС зобов'язує держави-учасниці робити цивільно-правові судові процедури доступними для власників прав з метою примусового впровадження прав інтелектуальної власності, на які поширюється дія Угоди TRIPS. При цьому держави-учасниці зобов'язуються забезпечити всі умови для того, що у Сполуче-них Штатах зазвичай визначають як належний процес.
Це визначення містить такі умови:
· підзахисним має вчасно надаватися письмова інформація про обгрунтуван-ня вимог, що до них висуваються;
· обом сторонам має бути надано можливість користуватися послугами неза-лежного юридичного консультанта;
· не допускаються надмірно обтяжливі вимоги обов'язкової особистої присут-ності;
· обом сторонам має бути надано можливість обгрунтувати свої вимоги і на-дати всі докази, які стосуються справи;
· повинна забезпечуватися конфіденційність інформації, якщо це не супере-чить положенням Конституції;
Законодавство у сфері охорони інтелектуальної власності надає потерпілим до-сить широкий спектр способів захисту. Так, власники прав на об'єкти інтелекту-альної власності мають право вимагати від порушника:
· визнання прав власника шляхом звернення з такою вимогою до суду, який по-винен офіційно підтвердити наявність або відсутність даного права. Це є не-обхідною передумовою застосування інших передбачених законодавством спо-собів захисту.
Цей спосіб захисту прав більшою мірою стосується захисту авторських і суміжних прав, оскільки виникнення самого права на об'єкти промислової влас-ності, а також на сорти рослин і топографії інтегральних мікросхем залежить від їх державної реєстрації і для підтвердження цього права в суді не потрібно особли-вих підстав;
· відновлення становища, що існувало до порушення права. Застосовується в тих випадках, коли порушене право внаслідок правопорушення не припиняє свого існування і може бути реально відновлене шляхом усунення наслідків правопо-рушення;
· припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушенню. Застосовується в поєднанні з іншими способами захисту (наприклад, стягнен-ням збитків) або самостійно. Прикладами реалізації цього способу захисту прав можуть бути: накладення заборони на випуск твору в світ; заборона подальшо-го розповсюдження твору; накладення заборони на незаконне виготовлення за-патентованої продукції або незаконне виробництво продукції запатентованим способом; припинення подальшого незаконного використання знака для то-варів і послуг, а також вимога про вилучення з товару або упаковки товарного знака, що незаконно використовується, тощо;
· відшкодування збитків, включаючи втрачену вигоду; стягнення незаконно от-риманого доходу замість відшкодування збитків; виплату компенсації, що виз-начається судом, у сумі від 10 до 50 000 мінімальних розмірів заробітної плати, встановлених законодавством України, замість відшкодування збитків або стягнення доходу[2].
Під збитками розуміються витрати, понесені особою, право якої порушене, втрата або пошкодження її майна, а також доход, який ця особа могла б отримати за звичайних умов обороту, якби її право не було порушене (втрачена вигода).
Якщо особа, що порушила право, отримала внаслідок цього доходи, потерпілий має право зажадати відшкодування, нарівні з іншими збитками, втраченої вигоди в розмірі не меншому, ніж сума таких доходів.
Якщо одночасно з порушенням майнових прав були порушені особисті немайнові права потерпілого (наприклад, порушене право авторства на винахід, який у той же час є і власником прав на цей винахід), він може зажадати майно-вої компенсації за заподіяння йому морального збитку, розмір якого визначаєть-ся судом.
У разі використання чужого твору без договору з власником авторського права і суміжних прав, недотримання умов використання творів та об'єктів суміжних прав, порушення особистих і майнових прав власники авторського права і суміж-них прав можуть подати позов до суду або арбітражного, третейського суду про відновлення порушених прав шляхом публікацій у пресі про допущене порушен-ня, внесення відповідних виправлень або іншим способом.
Суд, арбітражний суд має право ухвалити рішення або визначення про заборо-ну випуску твору, виконання постановки, фонограми, передачі в ефір і по прово-дах, про припинення їх поширення, про вилучення, конфіскацію всіх примірни-ків твору або фонограм та обладнання і матеріалів, призначених для 'їх виготов-лення і відтворення, якщо буде достатньо даних про порушення авторського права і суміжних прав.
Суд, арбітражний суд може ухвалити рішення про знищення або відчуження всіх примірників твору або фонограми, відносно яких встановлено, що вони були виготовлені або поширені з порушенням виняткових прав власників авторського права і суміжних прав[3]. Це стосується всіх кліше, матриць, форм оригіналів, маг-нітних стрічок, фотонегативів та інших предметів, за допомогою яких відтворю-ються примірники твору, фонограми, програми мовлення, а також матеріалів та обладнання, що використовувалися для їх відтворення.
Ці способи захисту прав не вичерпують собою всіх можливих заходів, до яких може вдатися потерпілий для захисту своїх прав на об'єкти інтелектуальної влас-ності та інтересів, що охороняються законодавством. До таких способів можна віднести такі вимоги:
· про припинення або зміну правовідносин. Наприклад, авторський або ліцен-зійний договір може бути припинений достроково на вимогу автора або влас-ника прав у зв'язку з порушенням умов договору іншою стороною;
· про визнання недійсним не відповідного законодавству ненормативного акта органу державного управління або місцевого органу державної влади. Це озна-чає, що особа, права якої порушено виданням зазначеного адміністративного акта, має право на його оскарження в суді без будь-яких додаткових вказівок за-конодавства з цього питання. При цьому потрібно враховувати лише дві обста-вини: по-перше, порушене право повинно мати цивільний характер і, по-дру-ге, адміністративний акт, що має підзаконний характер, повинен бути противоправним з точки зору його відповідності чинному законодавству (наприклад, прийнятий не уповноваженим на це органом).
У тих випадках, коли права на об'єкт інтелектуальної власності використову-ються на договірній основі, захист прав здійснюється передусім за допомогою за-ходів, передбачених сторонами в договорі на передачу цих прав.
Право авторів об'єктів інтелектуальної власності на подання заявки на видачу охоронного документа може бути порушене будь-якою особою, яка претендує на отримання прав власника охоронного документа без достатніх для того підстав. Наприклад, особа, якій став відомий творчий задум автора, подає заявку на вида-чу охоронного документа від свого імені. Незалежно від того, коли виявлено да-ний факт — до чи після видачі охоронного документа на цей об'єкт інтелектуаль-ної власності, засобом захисту є судовий позов про припинення незаконних дій особи, що претендує на отримання охоронного документа, або про визнання ви-даного охоронного документа недійсним.
У тих випадках, коли відповідно до законодавства право на отримання охорон-ного документа належить не автору, а його роботодавцеві, останній зобов'язаний виплатити автору винагороду в розмірі і на умовах, визначених угодою сторін. Як-що сторони не можуть дійти згоди або роботодавець відмовляється від укладення такої угоди чи не виконує умов цієї угоди, автор має право звернутися до суду з по-зовом про примушування роботодавця до виконання прийнятих ним зобов'язань.
У судовому порядку розглядаються спори про авторство на раціоналізаторські пропозиції, про винагороду за їх використання, а також усі інші спори, що вини-кають у зв'язку з рацпропозиціями, за винятком випадків, коли вирішення тих або інших спорів віднесено законодавством до компетенції адміністративних органів.
· заборона подальшого неправомірного використання об'єкта промислової власності в господарському обороті в будь-якій формі і/чи здійснення дій, що здатні повести до такого правопорушення;
· відшкодування власнику права понесеного збитку. Позов про відшкодування збитків має на меті компенсації потерпілому не тільки позитивного збитку (витрат по виявленню правопорушення, веденню судового процесу і т.п.), але й упущеної вигоди (через скорочення збуту товарів, зниження цін і т.д.);
· накладення штрафу за невиконання винесеного судового рішення, здійснення актів несумлінної конкуренції і т.д.;
· публікація судового рішення для загального зведення в газетах і журналах за рахунок правопорушника.
За клопотанням позивача суд може, навіть до розгляду справи, накласти арешт на контрафактні, тобто такі що порушують промислове право, вироби, що знаходяться на складах, у митницях, портах і т.д., у якості превентивного, запобіжного заходу проти продажу товарів і забезпечувального заходу для позову.
Стаття 42 Угоди ТРІПС зобов'язує держави-учасниці робити цивільно-правові судові процедури доступними для власників прав з метою примусового впровадження прав інтелектуальної власності, на які поширюється дія Угоди TRIPS. При цьому держави-учасниці зобов'язуються забезпечити всі умови для того, що у Сполуче-них Штатах зазвичай визначають як належний процес.
Це визначення містить такі умови:
· підзахисним має вчасно надаватися письмова інформація про обгрунтуван-ня вимог, що до них висуваються;
· обом сторонам має бути надано можливість користуватися послугами неза-лежного юридичного консультанта;
· не допускаються надмірно обтяжливі вимоги обов'язкової особистої присут-ності;
· обом сторонам має бути надано можливість обгрунтувати свої вимоги і на-дати всі докази, які стосуються справи;
· повинна забезпечуватися конфіденційність інформації, якщо це не супере-чить положенням Конституції;
Законодавство у сфері охорони інтелектуальної власності надає потерпілим до-сить широкий спектр способів захисту. Так, власники прав на об'єкти інтелекту-альної власності мають право вимагати від порушника:
· визнання прав власника шляхом звернення з такою вимогою до суду, який по-винен офіційно підтвердити наявність або відсутність даного права. Це є не-обхідною передумовою застосування інших передбачених законодавством спо-собів захисту.
Цей спосіб захисту прав більшою мірою стосується захисту авторських і суміжних прав, оскільки виникнення самого права на об'єкти промислової влас-ності, а також на сорти рослин і топографії інтегральних мікросхем залежить від їх державної реєстрації і для підтвердження цього права в суді не потрібно особли-вих підстав;
· відновлення становища, що існувало до порушення права. Застосовується в тих випадках, коли порушене право внаслідок правопорушення не припиняє свого існування і може бути реально відновлене шляхом усунення наслідків правопо-рушення;
· припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушенню. Застосовується в поєднанні з іншими способами захисту (наприклад, стягнен-ням збитків) або самостійно. Прикладами реалізації цього способу захисту прав можуть бути: накладення заборони на випуск твору в світ; заборона подальшо-го розповсюдження твору; накладення заборони на незаконне виготовлення за-патентованої продукції або незаконне виробництво продукції запатентованим способом; припинення подальшого незаконного використання знака для то-варів і послуг, а також вимога про вилучення з товару або упаковки товарного знака, що незаконно використовується, тощо;
· відшкодування збитків, включаючи втрачену вигоду; стягнення незаконно от-риманого доходу замість відшкодування збитків; виплату компенсації, що виз-начається судом, у сумі від 10 до 50 000 мінімальних розмірів заробітної плати, встановлених законодавством України, замість відшкодування збитків або стягнення доходу[2].
Під збитками розуміються витрати, понесені особою, право якої порушене, втрата або пошкодження її майна, а також доход, який ця особа могла б отримати за звичайних умов обороту, якби її право не було порушене (втрачена вигода).
Якщо особа, що порушила право, отримала внаслідок цього доходи, потерпілий має право зажадати відшкодування, нарівні з іншими збитками, втраченої вигоди в розмірі не меншому, ніж сума таких доходів.
Якщо одночасно з порушенням майнових прав були порушені особисті немайнові права потерпілого (наприклад, порушене право авторства на винахід, який у той же час є і власником прав на цей винахід), він може зажадати майно-вої компенсації за заподіяння йому морального збитку, розмір якого визначаєть-ся судом.
У разі використання чужого твору без договору з власником авторського права і суміжних прав, недотримання умов використання творів та об'єктів суміжних прав, порушення особистих і майнових прав власники авторського права і суміж-них прав можуть подати позов до суду або арбітражного, третейського суду про відновлення порушених прав шляхом публікацій у пресі про допущене порушен-ня, внесення відповідних виправлень або іншим способом.
Суд, арбітражний суд має право ухвалити рішення або визначення про заборо-ну випуску твору, виконання постановки, фонограми, передачі в ефір і по прово-дах, про припинення їх поширення, про вилучення, конфіскацію всіх примірни-ків твору або фонограм та обладнання і матеріалів, призначених для 'їх виготов-лення і відтворення, якщо буде достатньо даних про порушення авторського права і суміжних прав.
Суд, арбітражний суд може ухвалити рішення про знищення або відчуження всіх примірників твору або фонограми, відносно яких встановлено, що вони були виготовлені або поширені з порушенням виняткових прав власників авторського права і суміжних прав[3]. Це стосується всіх кліше, матриць, форм оригіналів, маг-нітних стрічок, фотонегативів та інших предметів, за допомогою яких відтворю-ються примірники твору, фонограми, програми мовлення, а також матеріалів та обладнання, що використовувалися для їх відтворення.
Ці способи захисту прав не вичерпують собою всіх можливих заходів, до яких може вдатися потерпілий для захисту своїх прав на об'єкти інтелектуальної влас-ності та інтересів, що охороняються законодавством. До таких способів можна віднести такі вимоги:
· про припинення або зміну правовідносин. Наприклад, авторський або ліцен-зійний договір може бути припинений достроково на вимогу автора або влас-ника прав у зв'язку з порушенням умов договору іншою стороною;
· про визнання недійсним не відповідного законодавству ненормативного акта органу державного управління або місцевого органу державної влади. Це озна-чає, що особа, права якої порушено виданням зазначеного адміністративного акта, має право на його оскарження в суді без будь-яких додаткових вказівок за-конодавства з цього питання. При цьому потрібно враховувати лише дві обста-вини: по-перше, порушене право повинно мати цивільний характер і, по-дру-ге, адміністративний акт, що має підзаконний характер, повинен бути противоправним з точки зору його відповідності чинному законодавству (наприклад, прийнятий не уповноваженим на це органом).
У тих випадках, коли права на об'єкт інтелектуальної власності використову-ються на договірній основі, захист прав здійснюється передусім за допомогою за-ходів, передбачених сторонами в договорі на передачу цих прав.
Право авторів об'єктів інтелектуальної власності на подання заявки на видачу охоронного документа може бути порушене будь-якою особою, яка претендує на отримання прав власника охоронного документа без достатніх для того підстав. Наприклад, особа, якій став відомий творчий задум автора, подає заявку на вида-чу охоронного документа від свого імені. Незалежно від того, коли виявлено да-ний факт — до чи після видачі охоронного документа на цей об'єкт інтелектуаль-ної власності, засобом захисту є судовий позов про припинення незаконних дій особи, що претендує на отримання охоронного документа, або про визнання ви-даного охоронного документа недійсним.
У тих випадках, коли відповідно до законодавства право на отримання охорон-ного документа належить не автору, а його роботодавцеві, останній зобов'язаний виплатити автору винагороду в розмірі і на умовах, визначених угодою сторін. Як-що сторони не можуть дійти згоди або роботодавець відмовляється від укладення такої угоди чи не виконує умов цієї угоди, автор має право звернутися до суду з по-зовом про примушування роботодавця до виконання прийнятих ним зобов'язань.
У судовому порядку розглядаються спори про авторство на раціоналізаторські пропозиції, про винагороду за їх використання, а також усі інші спори, що вини-кають у зв'язку з рацпропозиціями, за винятком випадків, коли вирішення тих або інших спорів віднесено законодавством до компетенції адміністративних органів.
