Перегляд судових рішень та ухвал в апеляційному порядку
ПЛАН
1. Перегляд судових рішень та ухвал в апеляційному порядку
2. Повноваження суду апеляційної інстанції
3. Рішення і ухвали суду апеляційної інстанції
Використана література
1. Перегляд судових рішень та ухвал в апеляційному порядку
Законність і обгрунтованість рішень і ухвал суду першої інстанції в цивільному судочинстві України забезпечується системою численних процесуальних гарантій - принципами цивільного процесуального права; участю в цивільному процесі прокурора, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб, які від свого імені можуть звертатися до суду із заявами на захист прав, свобод і інтересів інших осіб; встановленим цивільним процесуальним порядком розгляду і вирішення справ.
Проте, як правильно вважають цивілісти, вказаних гарантій недостатньо. Аналіз судової практики свідчить про те, що суди через суб'єктивні (некомпетентність, неуважність, спрощений підхід, і т.і.) і об'єктивні (складність правовідносин, відносно яких розглядається справа, численність співучасників і ін.) причини виносять ухвали, які не відповідають обставинам справи або нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини сторін, і нормам процесуального права.
При таких обставинах, необхідно мати додаткові гарантії захисту прав і свобод зацікавлених громадян, прав юридичних осіб, держави і публічних інтересів та забезпечення законності і обгрунтованості рішень та ухвал. У їх числі визначальна роль належить апеляційному провадженню - апеляційному оскарженню і перевірці рішень та ухвал суду першої інстанції, які не вступили в законну силу.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, апеляційне оскарження рішення суду, окрім випадків встановлених законом, віднесене до основних принципів судочинства. Реалізація цього конституційного положення знайшло своє віддзеркалення у V розділі ЦПК України, в якому врегульовані питання апеляційного оскарження рішень.
Аналіз норм V розділу ЦПК України дає можливість визначити найхарактерніші особливості інституту апеляційного провадження, а саме: апеляція подається на рішення (ухвалу) суду першої інстанції, яке не вступило в законну силу; справа за апеляційною скаргою направляється на розгляд суду вищого рівня (апеляційного суду); подача апеляції обумовлена неправильним, на думку особи, яка подає апеляційну скаргу, застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права або порушенням норм процесуального права; апеляційний суд, розглядаючи справу, вирішує як питання факту, так і питання права, тобто як юридичну, так і фактичну сторону справи, в тому ж об'ємі, що і суд першої інстанції; розгляд справи в апеляційному суді здійснюється з дотриманням основних принципів судочинства.
Таким чином, аналіз ознак апеляційного провадження дає підстави для висновку, що суть апеляційного провадження полягає в новому (повторному) розгляді і вирішенні справи судом апеляційної інстанції.
Перегляд справи лежить в основі апеляційного провадження, складає його зміст і визначає його специфічні особливості. Він тісно пов'язаний з можливістю досліджувати нові докази і давати їм оцінку. При цьому необхідно враховувати, що мета дослідження і оцінки доказів в апеляційному суді і в суді першої інстанції є відмітною особливістю, оскільки діяльність суду першої інстанції направлена на розгляд і вирішення справи по суті, а діяльність апеляційного суду направлена на повторний перегляд справи по суті з метою перевірки законності і обгрунтованості рішення (ухвали). Тому задача суду апеляційної інстанції здійснювати перегляд справи по суті не означає, що зникає відмінність між судом першої і апеляційної інстанції.
При розгляді справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги. Він може встановлювати нові факти, досліджувати нові докази. Надані в апеляційну інстанцію сторонами і іншими особами, які беруть участь в справі, нові докази апеляційний суд досліджує лише в тих випадках, якщо визнає, що суд першої інстанції необгрунтовано відмовив в їх ухваленні або якщо неможливість їх подання раніше обумовлена поважними причинами.
Згідно ст.292 ЦПК України правом апеляційного оскарження в позовному провадженні користуються сторони та інші особи, які брали участь в справі: треті особи, представники сторін та третіх осіб, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права і обов’язки.
Також право на апеляційне оскарження мають правонаступники сторін. Судовий представник (адвокат, юрисконсульт і т.і.) має право подавати апеляційну скаргу на рішення, якщо такі повноваження спеціально обумовлені у виданій йому довіреності. Законні представники (батьки, усиновителі, опікуни і піклувальники) можуть діяти від імені особи, яку представляють, всі процесуальні дії, зокрема самостійно оскаржити рішення, не маючи на це спеціальної довіреності.
Право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги - це надана законом можливість на порушення функціональної діяльності суду апеляційної інстанції на новий (повторний) розгляд цивільної справи і перевірки винесених по ньому рішень і ухвал на відповідність їх вимогам законності і обгрунтованості.
Право на апеляційне оскарження обумовлене об'єктом оскарження. За загальним правилом, основним об'єктом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції, яке не набуло чинності.
Апеляційна скарга може бути подана не тільки на рішення суду в цілому, а і на його частину, наприклад, на резолютивну (з питань розподілу судових витрат між сторонами, порядку і терміну виконання рішення і відносно інших дозволених судом питань).
Об'єктом апеляційного оскарження може бути і додаткове рішення суду першої інстанції, постановлене у порядку ст.220 ЦПК України.
Гарантією реалізації суб'єктивного права громадян і організацій на звернення до суду є закріплене в ч.3 ст.3 ЦПК України правило, згідно якому відмова від права на звернення до суду є недійсною.
Вказане правило повною мірою торкається перегляду справ у порядку апеляційного оскарження.
Реалізація права апеляційного оскарження обумовлена встановленими процесуальними термінами.
Ст. 294 ЦПК передбачає, що заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заяву про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції може бути подане протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Пропущений термін на подачу апеляційної скарги, ухвали може бути відновлений судом за заявою особи, яка його подала за наявності належних підстав. При їх відсутності скарга залишаються без розгляду.
Право апеляційного оскарження реалізується заявленою вимогою, втіленою в процесуальній формі - письмовій скарзі, а також процесуальними діями по її пред'явленню.
Форма і зміст апеляційної заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, визначені в ст.295 ЦПК України, згідно якої апеляційна заява і скарга подаються чітким машинописним текстом і повинні містити:
1). Апеляційна заява:
- найменування суду, до якого подається заява;
- ім’я (найменування) особи, яка подає заяву, її місце проживання або місцезнаходження;
- рішення або ухвала, що оскаржується.
2). Апеляційна скарга:
- найменування суду, до якого подається скарга;
- ім’я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місцепроживання або місцезнаходження;
- ім’я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місцепроживання або місцезнаходження;
- дата подання заяви про апеляційне оскарження;
- в чому полягає незаконність і (або) необгрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необгрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин);
- нові обставини, які підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обгрунтування поважності причин неподання доказів у суд першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції;
- клопотання особи, яка подала скаргу;
- перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Апеляційна скарга підписується особою, яка направила скаргу, або його представником. Представник до скарги прикладає документ, який підтверджує наявність у нього таких повноважень, якщо в справі відсутній відповідний документ. До апеляційної скарги додаються їх копії з додатковими матеріалами відповідно числу осіб, які беруть участь в справі.
З метою створення сприятливих умов для реалізації зацікавленими особами права апеляційного оскарження, відповідно до ст. 296 ЦПК України заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсмлається особою, яка її подаї, до суду апеляційної інстанції.
Суд першої інстанції після одержання усіх апеляційних скарг у справі від осіб, які подали заяви про апеляційне оскарження, або через три дні після закінчення строку на подання апеляційної оскарження, або через три дні після закінчення строку на подання апеляційної скарги надсилає їх разом зі справою до апеляційного суду. Апеляційні скарги, що надійшли після цього, не пізніше наступного робочого дня після їхнього надходження направляються до апеляційного суду.
Справа реєструється в апеляційному суді і передається в порядку черговості судді-доповідачу. Протягом трьох днів після надходження справи суддя-доповідач вирішує питання про прийняття апеляційної скарги до розгляду апеляційним судом.
До апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 ЦПК щодо її форми і змісту, а також у разі несплати суми судового збору чи неоплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи застосовуються положення статті ч. 1 ст. 121 ЦПК України, тобто заява залишається без руху.
Апеляційний суд не пізніше наступного дня після постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду надсилає копії заяви про апеляційне оскарження, апеляційної скарги та доданих до них матеріалів особам, які беруть участь у справі, і встановлює строк, протягом якого можуть бути подані ними заперечення на апеляційну скаргу (ст. 298 ЦПК України).
Таким чином прийняття судом скарги породжує певні процесуально-правові наслідки - виникає процес в цій стадії. Особи, які беруть участь в справі, стають суб'єктами цивільних процесуальних правовідносин в апеляційному провадженні і можуть здійснювати процесуальні права і обов'язки, визначені для них ЦПК України залежно від того, яким конкретним суб'єктом вони виступають. Вони мають право у встановлений судом термін подати пояснення або заперечення на апеляційну скаргу в суд, рішення якого оскаржується, і в суд апеляційної інстанції. Такі пояснення і заперечення повинні відповідати процесуальній формі і змісту вимогам, які пред'являються до апеляційної скарги передбаченим ст.295 ГПК України.
Особа, яка подала апеляційну скаргу має право доповнити, змінити, відкликати або відмовитися від апеляційної скарги повністю або частково (ст.300 ЦПК України). Доповнення або зміна апеляційної скарги можлива впродовж терміну, передбаченого на апеляційне оскарження.
Провадження в суді апеляційної інстанції є складовою частиною цивільного процесу. Діяльність суду і інших учасників процесу на цій стадії судочинства грунтується на тих же принципах, які діють в суді першої інстанції (ч.1 ст.304 ЦПК України). Разом з тим апеляційне провадження має свої специфічні цілі, предмет судового розгляду, зміст, які відрізняють його від інших стадій процесу, а також визначені етапи.
Справа за апеляційною скаргою, яка поступила з суду першої інстанції в апеляційний суд, реєструється в канцелярії, після чого у порядку черговості передається судді-доповідачу, який впродовж 10 днів зобов'язаний ретельно вивчити справу і зробити процесуальні дії, передбачені ст.301 ЦПК України, а саме:
- з'ясувати склад осіб, що брали участь в розгляді справи (сторони, співучасники, треті особи, про необхідність залучення до участі в справі для дачі висновку органів державної влади і місцевого самоврядування);
- визначити характер спірних правовідносин і матеріальний закон, який їх регулює;
- з'ясувати обставини (факти), на які посилаються сторони в обгрунтування своїх вимог і заперечень, інші особи, які брали участь в справі;
- з'ясувати, які обставини (факти) визнаються і проти яких заперечують сторони і інші особи, які брали участь в справі;
- визначити, якими додатковими доказами сторони, інші особи, які брали участь в справі можуть обгрунтувати відповідно апеляційну скаргу, подання або заперечення проти них і встановлює термін для їх подання;
- по клопотанню сторін вирішує питання про виклик в судове засідання свідків, призначення експертизи, про залучення до участі в справі фахівців і про витребування інших доказів;
- виконує інші дії, пов'язані із забезпеченням апеляційного розгляду справи.
Після проведення підготовчих дій суддя доповідає про них колегії суддів, яка виносить ухвалу про їх закінчення. Якщо колегія приходить до висновку про необхідність продовження підготовчих дій, вона має право встановити конкретний термін, вказавши в ухвалі, які додаткові дії повинен здійснити суддя-доповідач. Після закінчення встановленого терміну розгляд питання колегією проводиться в загальному порядку.
Законом визначений спеціальний термін призначення справи до розгляду в апеляційному суді: відповідно до вимог ст.302 ЦПК України він не може перевищувати п’ятнадцяти днів з дати винесення складом колегії суддів ухвали про закінчення проведення підготовчих дій по справі.
Засідання суду апеляційної інстанції складається з трьох взаємозв'язаних частин:
- підготовчої;
- розгляду апеляційної скарги;
- ухвала і проголошення ухвали (рішення).
Справа в апеляційному суді розглядається у відкритому судовому засіданні в складі не менше трьох професійних суддів.
У підготовчій частині суддя-доповідач вчиняє такі дії:
1) з’ясовує питання про склад осіб, які беруть участь у справі;
2) визначає характер спірних правовідносин та закон, який їх регулює;
3) з’ясовує обставини, на які посилаються сторони та інші особи, які беруть участь у справі, як на підставу своїх вимог і заперечень;
4) з’ясовує, які обставини визнаються чи заперечуються сторонами та іншими особами;
5) вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції;
6) за клопотанням сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача;
7) за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання щодо вжиття заходів забезпечення позову;
8) вчиняє інші дії, пов’язані із забезпеченням апеляційного розгляду справи.
Такі підготовчі дії здійснюються за правилами, встановленими главою 3 розділу III ЦПК України.
У призначений час головуючий відкриває судове засідання і оголошує, яка справа, за чиєю апеляційною скаргою і на рішення якого суду підлягає розгляду. Секретар судового засідання доповідає суду, хто з оповіщених осіб з'явився в судове засідання, чи вручені повістки і повідомлення тим, хто не з'явився, і які є відомості про причини їх нез'явлення. Головуючий встановлює особу тих, хто з'явився, перевіряє повноваження посадовців і їх представників. Після цього головуючий оголошує склад суду, а також прізвища експерта, перекладача, секретаря судового засідання і роз'яснює особам, які беруть участь в справі, їх право заявляти відводи згідно зі ст.ст. 48-55 ЦПК України.
У разі неявки в судове засідання кого-небудь з осіб, які беруть участь в справі, щодо яких немає відомостей про вручення їм повістки, суд відкладає розгляд справи. Апеляційний суд також може відкласти розгляд справи за клопотанням особи, яке бере в ньому участь, якщо повідомлені їм причини нез'явлення будуть визнані судом істотними. Неявка сторони, або інших осіб, які беруть участь в справі, належним чином повідомлених про час і місце її розгляду, не є перешкодою для розгляду справи (ст.305 ЦПК України).
Апеляційний суд має право також відкласти розгляд справи за заявою кого-небудь з осіб, які беруть участь в справі і по інших підставах, якщо дійде висновку, що це направлено на забезпечення процесуальних прав і гарантій цих осіб або на повніший апеляційний розгляд справи. Про відкладення розгляду справи апеляційна інстанція виносить визначення.
Розгляд справи по суті починається з того, що суддя-доповідач доповідає зміст рішення (ухвали) суду першої інстанції, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка законності і обгрунтованості рішення (ухвали) суду першої інстанції, а також відомості щодо дослідження доказів і обставин (фактів), встановлених судом першої інстанції.
Після доповіді головуючий з'ясовує, чи підтримує апелянт свої вимоги, чи не відмовляється він від поданої апеляційної скарги і чи не бажають сторони закінчити справу мировою угодою.
Після доповіді суд заслуховує пояснення осіб, які беруть участь в справі, і їх представників. Спочатку дає пояснення особа, яка подала апеляційну скаргу. У випадку, якщо рішення оскаржене обома сторонами, першим дає пояснення позивач.
Після встановлення обставин (фактів) і перевірки доказів суд апеляційної інстанції надає особам, які беруть участь в справі, можливість виступити в дебатах в тій же послідовності, в якій вони давали пояснення.
Винесення рішення (ухвали) відбувається в дорадчій кімнаті. Рішення суду апеляційної інстанції висловлюється суддею-доповідачем у письмовій формі і підписується всім складом суду, який розглянув справу.
Постановлене апеляційною інстанцією рішення оголошується в залі судового засідання прилюдно, крім випадків, встановлених ЦПК (ст.317 ЦПК України).
За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право:
1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;
2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення визначення по суті позовних вимог;
3) змінити рішення;
4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду;
5) постановити ухвалу про повне або часткове скасування рішення суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
За наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:
1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін;
2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу;
3) змінити ухвалу;
4) скасувати ухвалу і передати питання на новий розгляд суду першої інстанції.
Перевіряючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції може знайти окремі процесуальні порушення, які не впливають на правильність винесеної ухвали. В цьому випадку, не відміняючи рішення першої інстанції, апеляційна інстанція зобов'язана вказати у визначенні характер допущених помилок і обгрунтувати висновок про не істотність допущених порушень.
Значний інтерес, на наш погляд, для дослідження повноважень суду апеляційної інстанції викликає його право щодо можливості відміни рішення суду першої інстанції повністю або частково і напрям справи на новий розгляд в суд першої інстанції, якщо допущені помилки не можуть бути виправлені при розгляді справи в апеляційному порядку.
Існування цього повноваження обумовлене тим, що в суді апеляційної інстанції в умовах неповної апеляції не відбувається як такого нового розгляду справи по суті.
2. Повноваження суду апеляційної інстанції
Повноваження суду апеляційної інстанції - це сукупність його прав і обов'язків, пов'язаних із застосуванням проце-суально-правових наслідків щодо рішень і ухвал суду першої інстанції, які розглядаються в апеляційному порядку. Такі повноваження та підстави їх застосування визначені в ст.ст. 307-312 ЦПК.
Розглянувши справу за апеляційною скаргою суд апеляційної інстанції відповідно до ст. 307 ЦПК України має право:
1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;
2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення визначення по суті позовних вимог;
3) змінити рішення;
4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду;
5) постановити ухвалу про повне або часткове скасування рішення суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
За наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:
1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін;
2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу;
3) змінити ухвалу;
4) скасувати ухвалу і передати питання на новий розгляд суду першої інстанції.
Залишення без зміни рішення, ухвали суду, тобто від-хилення апеляційної скарги можливо тоді, коли суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права на підставі всебічного дослідження зібраних у справі доказів, правильної оцінки й обґрунтованих висновків, а доводи апеляційної скарги (подання) є несуттєвими. Не може бути скасоване правильне рішення суду з одних тільки формаль-них міркувань.
Суд апеляційної інстанції вправі скасувати рішення і направити справу на новий розгляд у суд першої інстанції, якщо допущені помилки не можуть бути виправлені при розгляді справи в апеляційному порядку. Незаконним є рішення, ухвалене з порушенням норм процесуального права.
Згідно зі ст. 311 ЦПК рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:
1) справу розглянуто неповноважним суддею або складом суду;
2) рішення ухвалено чи підписано не тим суддею, який розглядав справу;
3) справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання;
4) суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі;
5) суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
У зазначений перелік входять такі порушення, наявність яких при всіх обставинах тягне постановлення неправильного рішення, а отже, недотримання основних процесуальних гарантій судового захисту прав і законних інтересів осіб, які беруть участь у справі.
Рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження в справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених ст.ст. 205, 207 ЦПК.
Положення ст. 205 ЦПК не застосовуються до випадків, коли після ухвалення рішення судом першої інстанції у справі, у якій фізична особа - сторона в спірних правовідносинах, померла після ухвалення рішення, внаслідок чого не може бути здійснено правонаступництво. У тому випадку, якщо правонаступництво допускається, то суд, у порядку ст.201 ЦПК України, зобов'язаний зупинити розгляд справи до вступу спадкоємців у спірні правовідносини.
Апеляційний суд, встановивши наявність підстав, передба-чених ст.205 ЦПК, зобов'язаний скасувати рішення суду першої інстанції і закрити провадження в справі. Таке закриття може мати місце, наприклад, у випадку виявлення під час апе-ляційного розгляду справи його непідвідомчості суду.
При наявності обставин, передбачених ст.207 ЦПК Укра-їни, апеляційна інстанція скасовує судові рішення, залишаючи заяву без розгляду, наприклад, заява залишається без розгляду, якщо заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи (п.3 ч. 3 ст.121 ЦПК).
Згідно зі ст.309 ЦПК підставами для скасування рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права.
Неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, полягає в тому, що окремі обставини залишилися без розгляду, внаслідок чого суд не збирав доказів, що стосуються цих обставин, а якщо такі докази були наявні в справі, - не досліджував їх і не дав їм відповідної оцінки.
Завдання апеляційного суду полягають у виправленні помилок судів першої інстанції і спрямуванні їх роботи, забезпечуючи правильний і однаковий підхід до норм матеріального і процесуального права.
Необгрунтованим рішення суду може бути, якщо суд вважав доведеними всі обставини справи, незважаючи на те, що вони не підтверджені зібраними в справі доказами. Суд неправильно їх оцінив або прийшов до висновку про дове-деність певних обставин, які не мали достатніх доказів.
У цьому випадку, якщо апеляційний суд прийшов до висновку, що суд першої інстанції необгрунтовано задовольнив позов, він повинен скасувати рішення суду, ухвалити своє рішення, відмовивши в позові за необґрунтованістю.
Невідповідність висновків суду обставинам справи, викладеним у його рішенні, полягає в неправильній оцінці з'ясованих судом обставин і помилковому визначенні в зв'язку з цим їх правового значення.
Норми матеріального права є порушеними або неправиль-но застосованими, якщо застосовано закон, який не поширю-ється на дані правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Випадки порушення або неправильного застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції лише за умови, якщо це порушення призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору (ст.309 ЦПК), наприклад, відсутність підпису головуючого на протоколі судового засідання.
За вже діючим новим ЦПК повноваження суду апеляційної інстанції суттєво не змінилися в порівнянні з „старим”.
Дещо змінено підстави для скасування рішень суду першої інстанції, зокрема з закриттям про-вадження в справі або залишенні заяви без розгляду. Новий (діючий) ЦПК не передбачає можливості скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження в справі у випадку недотримання стороною, що звернулася з позовом, правил попереднього досудового врегулювання.
Це було передбачено в колишньому ЦПК, що не відповідало нормі Конституції України про те, що юрисдикція судів поширюється на всі право-відносини, що виникають у державі. Також апеляційний суд скасовує рішення і закриває провадження в справі у випадку наявності рішення третейського суду, прийнятого в межах його компетенції.
Діючий ЦПК передбачає таке скасування, якщо справа передана до третейського суду.
Виключені підстави і з приводу досудового врегулювання спорів і у випадку скасування рішення суду першої інстанції з залишенням заяви без розгляду. Новацією є те, що однією з нових значущих основ для скасування рішення суду першої інстанції з зупинкою провадження є неоплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
3. Рішення і ухвали суду апеляційної інстанції
За результатами розглянутої у апеляційному порядку справи суд постановляє рішення чи ухвалу, в яких даються відповіді на апеляційні скарги осіб, які беруть участь у справі, з приводу наслідків нового (повторного) розгляду і перевирішення цивільної справи, перевірки з фактичної і правової сторони рішення, ухвали суду першої інстанції, що не набрали законної сили (чинності), їх обґрун-тованості і законності.
Ці процесуальні документи готуються суддею-доповідачем і підписуються всім складом суду, який розглядав справу (ст.313 ЦПК).
Згідно зі ст.314 ЦПК за результатами розгляду справи суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу про:
- відхилення апеляційної скарги і залишення без зміни рішення суду першої інстанції;
- скасування рішення суду першої інстанції з направ-ленням справи на новий розгляд:
- скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження в справі або залишенням заяви без розгляду;
- відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали суду без змін;
- зміни ухвали суду першої інстанції;
- скасування ухвали з направленням на новий розгляд або вирішення питання по суті.
Апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.
Ухвала суду апеляційної інстанції складається (ст.315 ЦПК) з:
1) вступної частини із зазначенням:
часу і місця її постановлення;
найменування суду;
прізвищ та ініціалів головуючого і суддів;
прізвища та ініціалів секретаря судового засідання;
найменування справи та повних імен (найменувань) осіб, які беруть участь у справі;
2) описової частини із зазначенням:
короткого змісту вимог апеляційної скарги і судового рішенн суду першої інстанції;
узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;
узагальнених доводів та заперечень інших осіб, які беруть участь у справі;
встановлених судом першої інстанції обставин;
3) мотивувальної частини із зазначенням:
мотивів, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався;
4) резулятивної частини із зазначенням:
висновку апеляційного суду;
розподілу судових витрат;
строку і порядку напрання ухвалою законної сили та її оскарження.
У разі відхилення апреляційної скарги в ухвалі зазначаються мотиви її відхилення, конкретні обставини і факти, що спростовують її доводи.
У разі скасування рішення суду першої інстанції і направ-лення справи на новий розгляд у суд першої інстанції в ухвалі зазначається, в чому полягала неправильність рішення.
В ухвалі суду апеляційної інстанції, постановленій при розгляді скарги на ухвалу суду першої інстанції, зазначаються відомості, передбачені пунктами 1-4 частини першої ст.315 ЦПК, з посиланням на ухвалу суду першої інстанції.
Таким чином, виходячи зі змісту ст.315 ЦПК, ухвала апеляційного суду складається з чотирьох частин: вступної, описової, моти-вувальної і резолютивної.
У вступній частині ухвали, як вже було зазначено, необхідно вказати час і місце постановлення ухвали, назву і склад апеляційного суду, що розглядає справу, секретаря й осіб, які беруть участь у судовому засіданні; далі в ухвалі вказується, по чиїй апеляційній скарзі, роз-глядається справа, який суд ухвалив оскаржуване рішення і дата його ухвалення.
Описова частина ухвали повинна містити короткий виклад заявлених вимог, посилання на рішення, прийняте судом першої інстанції, узагальнені доводи апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора, а також письмові або усні заперечення інших осіб, які беруть участь у справі; проти скарги.
У мотивувальній частині ухвали повинні бути викладені мотиви, за якими суд апеляційної інстанції дійшов свого висновку, і посилання на закон, яким він керувався:
- при відхиленні апеляційної скарги, в ухвалі (мотивувальній частині) указуються конкретні обставини і факти, які спростовують доводи скарги;
- у випадку скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд у мотивувальній частині необхідно вказати, у чому полягає неправильність рішення суду, які порушені норми - матеріального або процесуального права, у чому полягає це порушення, якими обставинами воно під-тверджується, яким способом порушення необхідно усунути.
Резолютивна частина відповідно до ст.315 ЦПК повинна містити короткий виклад результатів розгляду справи в апеляційній інстанції; аналіз доказів або посилання на обставини справи в резолютивній частині не допускаються. У резолютивній частині рішення вказується результат розгляду апеляційної скарги. При цьому висновки суду повинні узгоджуватися з мотивувальною частиною ухвали і відповідними повноваженнями апеляційного суду. Так, у випадках, передбачених п. 2, 6 ч. 1 ст.314 ЦПК, у резолютивній частині ухвали повинно бути зазначено назву суду, якому направляється ця справа для нового розгляду.
Стаття 316 ЦПК передбачає форму і зміст рішення суду апеляційної інстанції у випадках скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення рішення за правилами ст.312 ЦПК, що не відрізняються від вимог, передбачених для ухвал (ст.313 ЦПК).
Використана література:
Конституція України від 28 червня 1996 р.;
Цивільний процесуальний кодекс від 18 березня 2004;
Ю.С.Червоный, Гражданско-процесуальное право Украины, „Одиссей”, -Х:, 2005;
С.І.Чорнооченко, Цивільний процес, „Центр”, -К:, 2005;
1. Перегляд судових рішень та ухвал в апеляційному порядку
2. Повноваження суду апеляційної інстанції
3. Рішення і ухвали суду апеляційної інстанції
Використана література
1. Перегляд судових рішень та ухвал в апеляційному порядку
Законність і обгрунтованість рішень і ухвал суду першої інстанції в цивільному судочинстві України забезпечується системою численних процесуальних гарантій - принципами цивільного процесуального права; участю в цивільному процесі прокурора, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб, які від свого імені можуть звертатися до суду із заявами на захист прав, свобод і інтересів інших осіб; встановленим цивільним процесуальним порядком розгляду і вирішення справ.
Проте, як правильно вважають цивілісти, вказаних гарантій недостатньо. Аналіз судової практики свідчить про те, що суди через суб'єктивні (некомпетентність, неуважність, спрощений підхід, і т.і.) і об'єктивні (складність правовідносин, відносно яких розглядається справа, численність співучасників і ін.) причини виносять ухвали, які не відповідають обставинам справи або нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини сторін, і нормам процесуального права.
При таких обставинах, необхідно мати додаткові гарантії захисту прав і свобод зацікавлених громадян, прав юридичних осіб, держави і публічних інтересів та забезпечення законності і обгрунтованості рішень та ухвал. У їх числі визначальна роль належить апеляційному провадженню - апеляційному оскарженню і перевірці рішень та ухвал суду першої інстанції, які не вступили в законну силу.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, апеляційне оскарження рішення суду, окрім випадків встановлених законом, віднесене до основних принципів судочинства. Реалізація цього конституційного положення знайшло своє віддзеркалення у V розділі ЦПК України, в якому врегульовані питання апеляційного оскарження рішень.
Аналіз норм V розділу ЦПК України дає можливість визначити найхарактерніші особливості інституту апеляційного провадження, а саме: апеляція подається на рішення (ухвалу) суду першої інстанції, яке не вступило в законну силу; справа за апеляційною скаргою направляється на розгляд суду вищого рівня (апеляційного суду); подача апеляції обумовлена неправильним, на думку особи, яка подає апеляційну скаргу, застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права або порушенням норм процесуального права; апеляційний суд, розглядаючи справу, вирішує як питання факту, так і питання права, тобто як юридичну, так і фактичну сторону справи, в тому ж об'ємі, що і суд першої інстанції; розгляд справи в апеляційному суді здійснюється з дотриманням основних принципів судочинства.
Таким чином, аналіз ознак апеляційного провадження дає підстави для висновку, що суть апеляційного провадження полягає в новому (повторному) розгляді і вирішенні справи судом апеляційної інстанції.
Перегляд справи лежить в основі апеляційного провадження, складає його зміст і визначає його специфічні особливості. Він тісно пов'язаний з можливістю досліджувати нові докази і давати їм оцінку. При цьому необхідно враховувати, що мета дослідження і оцінки доказів в апеляційному суді і в суді першої інстанції є відмітною особливістю, оскільки діяльність суду першої інстанції направлена на розгляд і вирішення справи по суті, а діяльність апеляційного суду направлена на повторний перегляд справи по суті з метою перевірки законності і обгрунтованості рішення (ухвали). Тому задача суду апеляційної інстанції здійснювати перегляд справи по суті не означає, що зникає відмінність між судом першої і апеляційної інстанції.
При розгляді справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги. Він може встановлювати нові факти, досліджувати нові докази. Надані в апеляційну інстанцію сторонами і іншими особами, які беруть участь в справі, нові докази апеляційний суд досліджує лише в тих випадках, якщо визнає, що суд першої інстанції необгрунтовано відмовив в їх ухваленні або якщо неможливість їх подання раніше обумовлена поважними причинами.
Згідно ст.292 ЦПК України правом апеляційного оскарження в позовному провадженні користуються сторони та інші особи, які брали участь в справі: треті особи, представники сторін та третіх осіб, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права і обов’язки.
Також право на апеляційне оскарження мають правонаступники сторін. Судовий представник (адвокат, юрисконсульт і т.і.) має право подавати апеляційну скаргу на рішення, якщо такі повноваження спеціально обумовлені у виданій йому довіреності. Законні представники (батьки, усиновителі, опікуни і піклувальники) можуть діяти від імені особи, яку представляють, всі процесуальні дії, зокрема самостійно оскаржити рішення, не маючи на це спеціальної довіреності.
Право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги - це надана законом можливість на порушення функціональної діяльності суду апеляційної інстанції на новий (повторний) розгляд цивільної справи і перевірки винесених по ньому рішень і ухвал на відповідність їх вимогам законності і обгрунтованості.
Право на апеляційне оскарження обумовлене об'єктом оскарження. За загальним правилом, основним об'єктом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції, яке не набуло чинності.
Апеляційна скарга може бути подана не тільки на рішення суду в цілому, а і на його частину, наприклад, на резолютивну (з питань розподілу судових витрат між сторонами, порядку і терміну виконання рішення і відносно інших дозволених судом питань).
Об'єктом апеляційного оскарження може бути і додаткове рішення суду першої інстанції, постановлене у порядку ст.220 ЦПК України.
Гарантією реалізації суб'єктивного права громадян і організацій на звернення до суду є закріплене в ч.3 ст.3 ЦПК України правило, згідно якому відмова від права на звернення до суду є недійсною.
Вказане правило повною мірою торкається перегляду справ у порядку апеляційного оскарження.
Реалізація права апеляційного оскарження обумовлена встановленими процесуальними термінами.
Ст. 294 ЦПК передбачає, що заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заяву про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції може бути подане протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Пропущений термін на подачу апеляційної скарги, ухвали може бути відновлений судом за заявою особи, яка його подала за наявності належних підстав. При їх відсутності скарга залишаються без розгляду.
Право апеляційного оскарження реалізується заявленою вимогою, втіленою в процесуальній формі - письмовій скарзі, а також процесуальними діями по її пред'явленню.
Форма і зміст апеляційної заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, визначені в ст.295 ЦПК України, згідно якої апеляційна заява і скарга подаються чітким машинописним текстом і повинні містити:
1). Апеляційна заява:
- найменування суду, до якого подається заява;
- ім’я (найменування) особи, яка подає заяву, її місце проживання або місцезнаходження;
- рішення або ухвала, що оскаржується.
2). Апеляційна скарга:
- найменування суду, до якого подається скарга;
- ім’я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місцепроживання або місцезнаходження;
- ім’я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місцепроживання або місцезнаходження;
- дата подання заяви про апеляційне оскарження;
- в чому полягає незаконність і (або) необгрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необгрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин);
- нові обставини, які підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обгрунтування поважності причин неподання доказів у суд першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції;
- клопотання особи, яка подала скаргу;
- перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Апеляційна скарга підписується особою, яка направила скаргу, або його представником. Представник до скарги прикладає документ, який підтверджує наявність у нього таких повноважень, якщо в справі відсутній відповідний документ. До апеляційної скарги додаються їх копії з додатковими матеріалами відповідно числу осіб, які беруть участь в справі.
З метою створення сприятливих умов для реалізації зацікавленими особами права апеляційного оскарження, відповідно до ст. 296 ЦПК України заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсмлається особою, яка її подаї, до суду апеляційної інстанції.
Суд першої інстанції після одержання усіх апеляційних скарг у справі від осіб, які подали заяви про апеляційне оскарження, або через три дні після закінчення строку на подання апеляційної оскарження, або через три дні після закінчення строку на подання апеляційної скарги надсилає їх разом зі справою до апеляційного суду. Апеляційні скарги, що надійшли після цього, не пізніше наступного робочого дня після їхнього надходження направляються до апеляційного суду.
Справа реєструється в апеляційному суді і передається в порядку черговості судді-доповідачу. Протягом трьох днів після надходження справи суддя-доповідач вирішує питання про прийняття апеляційної скарги до розгляду апеляційним судом.
До апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 ЦПК щодо її форми і змісту, а також у разі несплати суми судового збору чи неоплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи застосовуються положення статті ч. 1 ст. 121 ЦПК України, тобто заява залишається без руху.
Апеляційний суд не пізніше наступного дня після постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду надсилає копії заяви про апеляційне оскарження, апеляційної скарги та доданих до них матеріалів особам, які беруть участь у справі, і встановлює строк, протягом якого можуть бути подані ними заперечення на апеляційну скаргу (ст. 298 ЦПК України).
Таким чином прийняття судом скарги породжує певні процесуально-правові наслідки - виникає процес в цій стадії. Особи, які беруть участь в справі, стають суб'єктами цивільних процесуальних правовідносин в апеляційному провадженні і можуть здійснювати процесуальні права і обов'язки, визначені для них ЦПК України залежно від того, яким конкретним суб'єктом вони виступають. Вони мають право у встановлений судом термін подати пояснення або заперечення на апеляційну скаргу в суд, рішення якого оскаржується, і в суд апеляційної інстанції. Такі пояснення і заперечення повинні відповідати процесуальній формі і змісту вимогам, які пред'являються до апеляційної скарги передбаченим ст.295 ГПК України.
Особа, яка подала апеляційну скаргу має право доповнити, змінити, відкликати або відмовитися від апеляційної скарги повністю або частково (ст.300 ЦПК України). Доповнення або зміна апеляційної скарги можлива впродовж терміну, передбаченого на апеляційне оскарження.
Провадження в суді апеляційної інстанції є складовою частиною цивільного процесу. Діяльність суду і інших учасників процесу на цій стадії судочинства грунтується на тих же принципах, які діють в суді першої інстанції (ч.1 ст.304 ЦПК України). Разом з тим апеляційне провадження має свої специфічні цілі, предмет судового розгляду, зміст, які відрізняють його від інших стадій процесу, а також визначені етапи.
Справа за апеляційною скаргою, яка поступила з суду першої інстанції в апеляційний суд, реєструється в канцелярії, після чого у порядку черговості передається судді-доповідачу, який впродовж 10 днів зобов'язаний ретельно вивчити справу і зробити процесуальні дії, передбачені ст.301 ЦПК України, а саме:
- з'ясувати склад осіб, що брали участь в розгляді справи (сторони, співучасники, треті особи, про необхідність залучення до участі в справі для дачі висновку органів державної влади і місцевого самоврядування);
- визначити характер спірних правовідносин і матеріальний закон, який їх регулює;
- з'ясувати обставини (факти), на які посилаються сторони в обгрунтування своїх вимог і заперечень, інші особи, які брали участь в справі;
- з'ясувати, які обставини (факти) визнаються і проти яких заперечують сторони і інші особи, які брали участь в справі;
- визначити, якими додатковими доказами сторони, інші особи, які брали участь в справі можуть обгрунтувати відповідно апеляційну скаргу, подання або заперечення проти них і встановлює термін для їх подання;
- по клопотанню сторін вирішує питання про виклик в судове засідання свідків, призначення експертизи, про залучення до участі в справі фахівців і про витребування інших доказів;
- виконує інші дії, пов'язані із забезпеченням апеляційного розгляду справи.
Після проведення підготовчих дій суддя доповідає про них колегії суддів, яка виносить ухвалу про їх закінчення. Якщо колегія приходить до висновку про необхідність продовження підготовчих дій, вона має право встановити конкретний термін, вказавши в ухвалі, які додаткові дії повинен здійснити суддя-доповідач. Після закінчення встановленого терміну розгляд питання колегією проводиться в загальному порядку.
Законом визначений спеціальний термін призначення справи до розгляду в апеляційному суді: відповідно до вимог ст.302 ЦПК України він не може перевищувати п’ятнадцяти днів з дати винесення складом колегії суддів ухвали про закінчення проведення підготовчих дій по справі.
Засідання суду апеляційної інстанції складається з трьох взаємозв'язаних частин:
- підготовчої;
- розгляду апеляційної скарги;
- ухвала і проголошення ухвали (рішення).
Справа в апеляційному суді розглядається у відкритому судовому засіданні в складі не менше трьох професійних суддів.
У підготовчій частині суддя-доповідач вчиняє такі дії:
1) з’ясовує питання про склад осіб, які беруть участь у справі;
2) визначає характер спірних правовідносин та закон, який їх регулює;
3) з’ясовує обставини, на які посилаються сторони та інші особи, які беруть участь у справі, як на підставу своїх вимог і заперечень;
4) з’ясовує, які обставини визнаються чи заперечуються сторонами та іншими особами;
5) вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції;
6) за клопотанням сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача;
7) за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання щодо вжиття заходів забезпечення позову;
8) вчиняє інші дії, пов’язані із забезпеченням апеляційного розгляду справи.
Такі підготовчі дії здійснюються за правилами, встановленими главою 3 розділу III ЦПК України.
У призначений час головуючий відкриває судове засідання і оголошує, яка справа, за чиєю апеляційною скаргою і на рішення якого суду підлягає розгляду. Секретар судового засідання доповідає суду, хто з оповіщених осіб з'явився в судове засідання, чи вручені повістки і повідомлення тим, хто не з'явився, і які є відомості про причини їх нез'явлення. Головуючий встановлює особу тих, хто з'явився, перевіряє повноваження посадовців і їх представників. Після цього головуючий оголошує склад суду, а також прізвища експерта, перекладача, секретаря судового засідання і роз'яснює особам, які беруть участь в справі, їх право заявляти відводи згідно зі ст.ст. 48-55 ЦПК України.
У разі неявки в судове засідання кого-небудь з осіб, які беруть участь в справі, щодо яких немає відомостей про вручення їм повістки, суд відкладає розгляд справи. Апеляційний суд також може відкласти розгляд справи за клопотанням особи, яке бере в ньому участь, якщо повідомлені їм причини нез'явлення будуть визнані судом істотними. Неявка сторони, або інших осіб, які беруть участь в справі, належним чином повідомлених про час і місце її розгляду, не є перешкодою для розгляду справи (ст.305 ЦПК України).
Апеляційний суд має право також відкласти розгляд справи за заявою кого-небудь з осіб, які беруть участь в справі і по інших підставах, якщо дійде висновку, що це направлено на забезпечення процесуальних прав і гарантій цих осіб або на повніший апеляційний розгляд справи. Про відкладення розгляду справи апеляційна інстанція виносить визначення.
Розгляд справи по суті починається з того, що суддя-доповідач доповідає зміст рішення (ухвали) суду першої інстанції, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка законності і обгрунтованості рішення (ухвали) суду першої інстанції, а також відомості щодо дослідження доказів і обставин (фактів), встановлених судом першої інстанції.
Після доповіді головуючий з'ясовує, чи підтримує апелянт свої вимоги, чи не відмовляється він від поданої апеляційної скарги і чи не бажають сторони закінчити справу мировою угодою.
Після доповіді суд заслуховує пояснення осіб, які беруть участь в справі, і їх представників. Спочатку дає пояснення особа, яка подала апеляційну скаргу. У випадку, якщо рішення оскаржене обома сторонами, першим дає пояснення позивач.
Після встановлення обставин (фактів) і перевірки доказів суд апеляційної інстанції надає особам, які беруть участь в справі, можливість виступити в дебатах в тій же послідовності, в якій вони давали пояснення.
Винесення рішення (ухвали) відбувається в дорадчій кімнаті. Рішення суду апеляційної інстанції висловлюється суддею-доповідачем у письмовій формі і підписується всім складом суду, який розглянув справу.
Постановлене апеляційною інстанцією рішення оголошується в залі судового засідання прилюдно, крім випадків, встановлених ЦПК (ст.317 ЦПК України).
За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право:
1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;
2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення визначення по суті позовних вимог;
3) змінити рішення;
4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду;
5) постановити ухвалу про повне або часткове скасування рішення суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
За наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:
1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін;
2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу;
3) змінити ухвалу;
4) скасувати ухвалу і передати питання на новий розгляд суду першої інстанції.
Перевіряючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції може знайти окремі процесуальні порушення, які не впливають на правильність винесеної ухвали. В цьому випадку, не відміняючи рішення першої інстанції, апеляційна інстанція зобов'язана вказати у визначенні характер допущених помилок і обгрунтувати висновок про не істотність допущених порушень.
Значний інтерес, на наш погляд, для дослідження повноважень суду апеляційної інстанції викликає його право щодо можливості відміни рішення суду першої інстанції повністю або частково і напрям справи на новий розгляд в суд першої інстанції, якщо допущені помилки не можуть бути виправлені при розгляді справи в апеляційному порядку.
Існування цього повноваження обумовлене тим, що в суді апеляційної інстанції в умовах неповної апеляції не відбувається як такого нового розгляду справи по суті.
2. Повноваження суду апеляційної інстанції
Повноваження суду апеляційної інстанції - це сукупність його прав і обов'язків, пов'язаних із застосуванням проце-суально-правових наслідків щодо рішень і ухвал суду першої інстанції, які розглядаються в апеляційному порядку. Такі повноваження та підстави їх застосування визначені в ст.ст. 307-312 ЦПК.
Розглянувши справу за апеляційною скаргою суд апеляційної інстанції відповідно до ст. 307 ЦПК України має право:
1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;
2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення визначення по суті позовних вимог;
3) змінити рішення;
4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду;
5) постановити ухвалу про повне або часткове скасування рішення суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
За наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:
1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін;
2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу;
3) змінити ухвалу;
4) скасувати ухвалу і передати питання на новий розгляд суду першої інстанції.
Залишення без зміни рішення, ухвали суду, тобто від-хилення апеляційної скарги можливо тоді, коли суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права на підставі всебічного дослідження зібраних у справі доказів, правильної оцінки й обґрунтованих висновків, а доводи апеляційної скарги (подання) є несуттєвими. Не може бути скасоване правильне рішення суду з одних тільки формаль-них міркувань.
Суд апеляційної інстанції вправі скасувати рішення і направити справу на новий розгляд у суд першої інстанції, якщо допущені помилки не можуть бути виправлені при розгляді справи в апеляційному порядку. Незаконним є рішення, ухвалене з порушенням норм процесуального права.
Згідно зі ст. 311 ЦПК рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:
1) справу розглянуто неповноважним суддею або складом суду;
2) рішення ухвалено чи підписано не тим суддею, який розглядав справу;
3) справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання;
4) суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі;
5) суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
У зазначений перелік входять такі порушення, наявність яких при всіх обставинах тягне постановлення неправильного рішення, а отже, недотримання основних процесуальних гарантій судового захисту прав і законних інтересів осіб, які беруть участь у справі.
Рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження в справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених ст.ст. 205, 207 ЦПК.
Положення ст. 205 ЦПК не застосовуються до випадків, коли після ухвалення рішення судом першої інстанції у справі, у якій фізична особа - сторона в спірних правовідносинах, померла після ухвалення рішення, внаслідок чого не може бути здійснено правонаступництво. У тому випадку, якщо правонаступництво допускається, то суд, у порядку ст.201 ЦПК України, зобов'язаний зупинити розгляд справи до вступу спадкоємців у спірні правовідносини.
Апеляційний суд, встановивши наявність підстав, передба-чених ст.205 ЦПК, зобов'язаний скасувати рішення суду першої інстанції і закрити провадження в справі. Таке закриття може мати місце, наприклад, у випадку виявлення під час апе-ляційного розгляду справи його непідвідомчості суду.
При наявності обставин, передбачених ст.207 ЦПК Укра-їни, апеляційна інстанція скасовує судові рішення, залишаючи заяву без розгляду, наприклад, заява залишається без розгляду, якщо заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи (п.3 ч. 3 ст.121 ЦПК).
Згідно зі ст.309 ЦПК підставами для скасування рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права.
Неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, полягає в тому, що окремі обставини залишилися без розгляду, внаслідок чого суд не збирав доказів, що стосуються цих обставин, а якщо такі докази були наявні в справі, - не досліджував їх і не дав їм відповідної оцінки.
Завдання апеляційного суду полягають у виправленні помилок судів першої інстанції і спрямуванні їх роботи, забезпечуючи правильний і однаковий підхід до норм матеріального і процесуального права.
Необгрунтованим рішення суду може бути, якщо суд вважав доведеними всі обставини справи, незважаючи на те, що вони не підтверджені зібраними в справі доказами. Суд неправильно їх оцінив або прийшов до висновку про дове-деність певних обставин, які не мали достатніх доказів.
У цьому випадку, якщо апеляційний суд прийшов до висновку, що суд першої інстанції необгрунтовано задовольнив позов, він повинен скасувати рішення суду, ухвалити своє рішення, відмовивши в позові за необґрунтованістю.
Невідповідність висновків суду обставинам справи, викладеним у його рішенні, полягає в неправильній оцінці з'ясованих судом обставин і помилковому визначенні в зв'язку з цим їх правового значення.
Норми матеріального права є порушеними або неправиль-но застосованими, якщо застосовано закон, який не поширю-ється на дані правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Випадки порушення або неправильного застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції лише за умови, якщо це порушення призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору (ст.309 ЦПК), наприклад, відсутність підпису головуючого на протоколі судового засідання.
За вже діючим новим ЦПК повноваження суду апеляційної інстанції суттєво не змінилися в порівнянні з „старим”.
Дещо змінено підстави для скасування рішень суду першої інстанції, зокрема з закриттям про-вадження в справі або залишенні заяви без розгляду. Новий (діючий) ЦПК не передбачає можливості скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження в справі у випадку недотримання стороною, що звернулася з позовом, правил попереднього досудового врегулювання.
Це було передбачено в колишньому ЦПК, що не відповідало нормі Конституції України про те, що юрисдикція судів поширюється на всі право-відносини, що виникають у державі. Також апеляційний суд скасовує рішення і закриває провадження в справі у випадку наявності рішення третейського суду, прийнятого в межах його компетенції.
Діючий ЦПК передбачає таке скасування, якщо справа передана до третейського суду.
Виключені підстави і з приводу досудового врегулювання спорів і у випадку скасування рішення суду першої інстанції з залишенням заяви без розгляду. Новацією є те, що однією з нових значущих основ для скасування рішення суду першої інстанції з зупинкою провадження є неоплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
3. Рішення і ухвали суду апеляційної інстанції
За результатами розглянутої у апеляційному порядку справи суд постановляє рішення чи ухвалу, в яких даються відповіді на апеляційні скарги осіб, які беруть участь у справі, з приводу наслідків нового (повторного) розгляду і перевирішення цивільної справи, перевірки з фактичної і правової сторони рішення, ухвали суду першої інстанції, що не набрали законної сили (чинності), їх обґрун-тованості і законності.
Ці процесуальні документи готуються суддею-доповідачем і підписуються всім складом суду, який розглядав справу (ст.313 ЦПК).
Згідно зі ст.314 ЦПК за результатами розгляду справи суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу про:
- відхилення апеляційної скарги і залишення без зміни рішення суду першої інстанції;
- скасування рішення суду першої інстанції з направ-ленням справи на новий розгляд:
- скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження в справі або залишенням заяви без розгляду;
- відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали суду без змін;
- зміни ухвали суду першої інстанції;
- скасування ухвали з направленням на новий розгляд або вирішення питання по суті.
Апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.
Ухвала суду апеляційної інстанції складається (ст.315 ЦПК) з:
1) вступної частини із зазначенням:
часу і місця її постановлення;
найменування суду;
прізвищ та ініціалів головуючого і суддів;
прізвища та ініціалів секретаря судового засідання;
найменування справи та повних імен (найменувань) осіб, які беруть участь у справі;
2) описової частини із зазначенням:
короткого змісту вимог апеляційної скарги і судового рішенн суду першої інстанції;
узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;
узагальнених доводів та заперечень інших осіб, які беруть участь у справі;
встановлених судом першої інстанції обставин;
3) мотивувальної частини із зазначенням:
мотивів, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався;
4) резулятивної частини із зазначенням:
висновку апеляційного суду;
розподілу судових витрат;
строку і порядку напрання ухвалою законної сили та її оскарження.
У разі відхилення апреляційної скарги в ухвалі зазначаються мотиви її відхилення, конкретні обставини і факти, що спростовують її доводи.
У разі скасування рішення суду першої інстанції і направ-лення справи на новий розгляд у суд першої інстанції в ухвалі зазначається, в чому полягала неправильність рішення.
В ухвалі суду апеляційної інстанції, постановленій при розгляді скарги на ухвалу суду першої інстанції, зазначаються відомості, передбачені пунктами 1-4 частини першої ст.315 ЦПК, з посиланням на ухвалу суду першої інстанції.
Таким чином, виходячи зі змісту ст.315 ЦПК, ухвала апеляційного суду складається з чотирьох частин: вступної, описової, моти-вувальної і резолютивної.
У вступній частині ухвали, як вже було зазначено, необхідно вказати час і місце постановлення ухвали, назву і склад апеляційного суду, що розглядає справу, секретаря й осіб, які беруть участь у судовому засіданні; далі в ухвалі вказується, по чиїй апеляційній скарзі, роз-глядається справа, який суд ухвалив оскаржуване рішення і дата його ухвалення.
Описова частина ухвали повинна містити короткий виклад заявлених вимог, посилання на рішення, прийняте судом першої інстанції, узагальнені доводи апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора, а також письмові або усні заперечення інших осіб, які беруть участь у справі; проти скарги.
У мотивувальній частині ухвали повинні бути викладені мотиви, за якими суд апеляційної інстанції дійшов свого висновку, і посилання на закон, яким він керувався:
- при відхиленні апеляційної скарги, в ухвалі (мотивувальній частині) указуються конкретні обставини і факти, які спростовують доводи скарги;
- у випадку скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд у мотивувальній частині необхідно вказати, у чому полягає неправильність рішення суду, які порушені норми - матеріального або процесуального права, у чому полягає це порушення, якими обставинами воно під-тверджується, яким способом порушення необхідно усунути.
Резолютивна частина відповідно до ст.315 ЦПК повинна містити короткий виклад результатів розгляду справи в апеляційній інстанції; аналіз доказів або посилання на обставини справи в резолютивній частині не допускаються. У резолютивній частині рішення вказується результат розгляду апеляційної скарги. При цьому висновки суду повинні узгоджуватися з мотивувальною частиною ухвали і відповідними повноваженнями апеляційного суду. Так, у випадках, передбачених п. 2, 6 ч. 1 ст.314 ЦПК, у резолютивній частині ухвали повинно бути зазначено назву суду, якому направляється ця справа для нового розгляду.
Стаття 316 ЦПК передбачає форму і зміст рішення суду апеляційної інстанції у випадках скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення рішення за правилами ст.312 ЦПК, що не відрізняються від вимог, передбачених для ухвал (ст.313 ЦПК).
Використана література:
Конституція України від 28 червня 1996 р.;
Цивільний процесуальний кодекс від 18 березня 2004;
Ю.С.Червоный, Гражданско-процесуальное право Украины, „Одиссей”, -Х:, 2005;
С.І.Чорнооченко, Цивільний процес, „Центр”, -К:, 2005;
