Твір-опис процесу праці за власними спостереженнями
Я дуже люблю літо. Цієї чудової та прекрасної пори у нашому садку достигають яблука . груші, сливи, вишні, малина.
Мені подобається спостерігати, як матуся варить варення з яблук. Вона відбирає запашні ,смачні яблука сортів Аніс або Ренет Симиренка .
Спочатку яблука ми обчищаємо від шкірки,видаляємо насіннєві коробочки і ріжемо скибочками завтошки двап сантиметри. щоб нарізані скибочки плодів не темніли,їх негайно бланшують у киплячїй воді три-пять хвилин. Після бланшуванння плоди охолоджують ,а воду використовують для приготування сиропу.бланшовані скибочки плодів заливають гарячим цукровим сиропом і витримують у ньому три-чотири години . Після вистоювання плоди в сиропі варять на слабкому вогні двадцять-тридцяь хвилин до готовності.
На 1 кг підготовлених яблук потрібно відповідно 1 кг цукру і 400 г води. Для поліпшення аромату можна наприкінціваріння додати трохи ванілі.
Зимовими холодними вечорами ми пємо чай з ароматним варенням із яяблук . На свята , іноді й у вихідні мама пригощає нас смачними пиріжками з яблучним варенням
или 2вариан Уже на порозі затишної оселі моєї бабусі я вловлюю запах пиріжків. Ох, ці пиріжки! Вони такі смачнючі! Ми всі її онуки тільки й мріємо скоріше приїхати до неї в гості на пиріжки. Бо її пиріжки, на наше переконання, — це неперевершений кулінарний витвір мистецтва. Бабуся знає, як ми полюбляємо її пиріжки, тому завжди до нашого приїзду намагається приготувати чималенько.
Мені приємно спостерігати, як бабуся готує цей неповторний виріб з неземним смаком. Спершу вона готує запарку з молока, борошна, цукру та дріжджів. Поки запарка настоюється, щоб почати підходити, тобто мають з’явитися бульбашки, вона готує «поле діяльності». Усе з кухонного столу прибирається, бо віднині на цьому плацдармі будуть з’являтися пухкенькі, пахучі, візерунчасті пиріжечки. Бабуся кожен пиріжок прикрашає то листочком, то колосочком, то зубчиками, то якимись квіточками.
Я помітила, що бабуся завжди вдягає чистенький білий фартушок, ніби готується до якогось святкового дійства. А ще вона посміхається до кожного пиріжка ще й примовляє: «От славний козачок! А ходи-но до свого війська!» — і саджає його в рядочок до інших на лист. Коли стрункі ряди пиріжків — козачків заповнені, вона змащує їх яйцем, збитим із молоком. До того ж робить це великою гусячою пір’їною.
Для мене це якесь чародійство: і пір’їна, і примовляння бабусі, і її святковий вигляд. Може, тому й пиріжки такі смачні — пресмачні.
Мені подобається спостерігати, як матуся варить варення з яблук. Вона відбирає запашні ,смачні яблука сортів Аніс або Ренет Симиренка .
Спочатку яблука ми обчищаємо від шкірки,видаляємо насіннєві коробочки і ріжемо скибочками завтошки двап сантиметри. щоб нарізані скибочки плодів не темніли,їх негайно бланшують у киплячїй воді три-пять хвилин. Після бланшуванння плоди охолоджують ,а воду використовують для приготування сиропу.бланшовані скибочки плодів заливають гарячим цукровим сиропом і витримують у ньому три-чотири години . Після вистоювання плоди в сиропі варять на слабкому вогні двадцять-тридцяь хвилин до готовності.
На 1 кг підготовлених яблук потрібно відповідно 1 кг цукру і 400 г води. Для поліпшення аромату можна наприкінціваріння додати трохи ванілі.
Зимовими холодними вечорами ми пємо чай з ароматним варенням із яяблук . На свята , іноді й у вихідні мама пригощає нас смачними пиріжками з яблучним варенням
или 2вариан Уже на порозі затишної оселі моєї бабусі я вловлюю запах пиріжків. Ох, ці пиріжки! Вони такі смачнючі! Ми всі її онуки тільки й мріємо скоріше приїхати до неї в гості на пиріжки. Бо її пиріжки, на наше переконання, — це неперевершений кулінарний витвір мистецтва. Бабуся знає, як ми полюбляємо її пиріжки, тому завжди до нашого приїзду намагається приготувати чималенько.
Мені приємно спостерігати, як бабуся готує цей неповторний виріб з неземним смаком. Спершу вона готує запарку з молока, борошна, цукру та дріжджів. Поки запарка настоюється, щоб почати підходити, тобто мають з’явитися бульбашки, вона готує «поле діяльності». Усе з кухонного столу прибирається, бо віднині на цьому плацдармі будуть з’являтися пухкенькі, пахучі, візерунчасті пиріжечки. Бабуся кожен пиріжок прикрашає то листочком, то колосочком, то зубчиками, то якимись квіточками.
Я помітила, що бабуся завжди вдягає чистенький білий фартушок, ніби готується до якогось святкового дійства. А ще вона посміхається до кожного пиріжка ще й примовляє: «От славний козачок! А ходи-но до свого війська!» — і саджає його в рядочок до інших на лист. Коли стрункі ряди пиріжків — козачків заповнені, вона змащує їх яйцем, збитим із молоком. До того ж робить це великою гусячою пір’їною.
Для мене це якесь чародійство: і пір’їна, і примовляння бабусі, і її святковий вигляд. Може, тому й пиріжки такі смачні — пресмачні.
