«Людина – борець!» за творами Альбера Камю
Відомий французький письменник і філософ Альбер Камю вважав, що людина, яка бунтує – це людина, яка, перш за все, каже «ні». Протестуючи проти існуючого порядку речей, людина в той же час повинна визнавати існування певної межі, яка обмежує втручання у життя цієї людини зовнішніх негативних обставин. Безумовно, у деяких обставинах бунт має в собі певну цінність. По-перше, така людина протиставляє дійсності все те, ще для неї має цінність і намагається його втілити у життя суспільства. Розвиваючись, бунт однієї людини пропагує якесь благо, що має більше значення, ніж доля однієї особистості. Зображуючи бунт раба, що піднявся проти свого пана, Альбер Камю врешті-решт приходить до висновку, що цей раб повстає не тільки проти свого пана, а й проти існуючого порядку, який заперечує щось, що властиво суспільству пригноблених людей. Камю вважає, що кожна окрема людина не має особливої цінності під час бунту, а ось велика кількість людей, що бунтують, становить вже справжню цінність.
У своїх творах Альбер Камю відокремлює поняття «бунт» і «озлобленість». Адже озлобленість найчастіше викликається звичайною заздрістю людини до іншого, а не прагненням зробити кращим життя інших людей. А ось бунт, навпаки, позначає прагнення людини до захисту своєї особистості. Повсталий захищає себе, свої погляди, прагне змусити оточуючих поважати себе, і тим самим покращити життя інших. Французький філософ приходить к висновку, що озлобленість у протесті несе в собі негатив, а ось бунт, направлений на захист прогресивних ідей і кращих прагнень, має позитивний характер. Підходячи до бунту з соціальних позицій, Камю стверджує, що бунт неможливий у суспільстві, де існує дуже велика нерівність, або абсолютна рівність. А виникнути він може лише в тому суспільстві, де за зовнішньою рівністю ховається безправність одних і можновладство других. Крім того, бунт – найчастіше справа людей обізнаних, які чітко усвідомлюють свої права.
На думку Альбера Камю першоджерелом бунту є не тільки окрема особистість, адже завдяки культурному і історичному розвитку людство все повніше і все глибше усвідомлює себе, усвідомлює свої обов’язки і свої права. Камю стверджує: сучасна історія змушує нас визнати, що бунт є одним із вимірів людини і має сьогодні істотну силу. Бунт вже давно став історичною реальністю, від якої не слід бігти, а треба шукати в ній цінність для суспільства. Одна з головних цінностей бунту полягає в тому, що він припускає спільність людей, яка не признає ніякої святості.
Для того, щоб жити повноцінним життям, людина повинна постійно бунтувати, але не порушуючи того кордону, тієї межі, за якою люди вже не зможуть об’єднатися і вести справжнє буття. Частіш усього причиною бунту стає усвідомлення абсурдності цього буття і нерозумності суспільного устрою. У своїх творах Альбер Камю виводив особистість з самотності і стверджував, що бунт є головною цінністю кожною людини, завдяки чому вона меже сказати: «Я бунтую, отже я існую». Досліджуючи у своїх роботах бунт, Альбер Камю виділяє декілька його категорій. Це метафізичний бунт, історичний бунт і бунт в мистецтві. Щодо першої категорії, то вона не має великого значення. Приклади історичного бунту при бажанні можна знайти в історії будь-якого народу, а ось найцікавіша категорія – це бунт в мистецтві.
Альбер Камю вважав, що бунт в мистецтві є творцем всесвіту. Філософ був впевнений, що наш світ недосконалий, а мистецтво прагне його переробити, так би мовити, переписати і надати йому того, що бракує. Мистецтво постійно сперечається з дійсністю, але не уникає її, а, навпаки, прагне якомога ближче наблизитися до реального життя. На думку Камю, цінність бунту у мистецтві та бунту взагалі полягає в тому, що він створює спільну для всіх людей гідність і несе в собі творче начало. Його значення – у єдності людей, їх спільності, у їх спілкуванні та співдружності. Причому розглянуті у творчості Альбера Камю проблеми, зокрема бунт, залишаються актуальними і в наш час. Адже у суперечливому сучасному світі з його катаклізмами та протистоянням могутніх держав ці питання є центральними темами дослідження філософської думки.
У своїх творах Альбер Камю відокремлює поняття «бунт» і «озлобленість». Адже озлобленість найчастіше викликається звичайною заздрістю людини до іншого, а не прагненням зробити кращим життя інших людей. А ось бунт, навпаки, позначає прагнення людини до захисту своєї особистості. Повсталий захищає себе, свої погляди, прагне змусити оточуючих поважати себе, і тим самим покращити життя інших. Французький філософ приходить к висновку, що озлобленість у протесті несе в собі негатив, а ось бунт, направлений на захист прогресивних ідей і кращих прагнень, має позитивний характер. Підходячи до бунту з соціальних позицій, Камю стверджує, що бунт неможливий у суспільстві, де існує дуже велика нерівність, або абсолютна рівність. А виникнути він може лише в тому суспільстві, де за зовнішньою рівністю ховається безправність одних і можновладство других. Крім того, бунт – найчастіше справа людей обізнаних, які чітко усвідомлюють свої права.
На думку Альбера Камю першоджерелом бунту є не тільки окрема особистість, адже завдяки культурному і історичному розвитку людство все повніше і все глибше усвідомлює себе, усвідомлює свої обов’язки і свої права. Камю стверджує: сучасна історія змушує нас визнати, що бунт є одним із вимірів людини і має сьогодні істотну силу. Бунт вже давно став історичною реальністю, від якої не слід бігти, а треба шукати в ній цінність для суспільства. Одна з головних цінностей бунту полягає в тому, що він припускає спільність людей, яка не признає ніякої святості.
Для того, щоб жити повноцінним життям, людина повинна постійно бунтувати, але не порушуючи того кордону, тієї межі, за якою люди вже не зможуть об’єднатися і вести справжнє буття. Частіш усього причиною бунту стає усвідомлення абсурдності цього буття і нерозумності суспільного устрою. У своїх творах Альбер Камю виводив особистість з самотності і стверджував, що бунт є головною цінністю кожною людини, завдяки чому вона меже сказати: «Я бунтую, отже я існую». Досліджуючи у своїх роботах бунт, Альбер Камю виділяє декілька його категорій. Це метафізичний бунт, історичний бунт і бунт в мистецтві. Щодо першої категорії, то вона не має великого значення. Приклади історичного бунту при бажанні можна знайти в історії будь-якого народу, а ось найцікавіша категорія – це бунт в мистецтві.
Альбер Камю вважав, що бунт в мистецтві є творцем всесвіту. Філософ був впевнений, що наш світ недосконалий, а мистецтво прагне його переробити, так би мовити, переписати і надати йому того, що бракує. Мистецтво постійно сперечається з дійсністю, але не уникає її, а, навпаки, прагне якомога ближче наблизитися до реального життя. На думку Камю, цінність бунту у мистецтві та бунту взагалі полягає в тому, що він створює спільну для всіх людей гідність і несе в собі творче начало. Його значення – у єдності людей, їх спільності, у їх спілкуванні та співдружності. Причому розглянуті у творчості Альбера Камю проблеми, зокрема бунт, залишаються актуальними і в наш час. Адже у суперечливому сучасному світі з його катаклізмами та протистоянням могутніх держав ці питання є центральними темами дослідження філософської думки.
