Фольклорна основа «Слова о полку Ігоровім»
«Слово о полку Ігоровім» є унікальною пам’яткою давньоруської літератури і гармонійно поєднує в собі два контрастуючи між собою елемента – фольклорний і книжковий . Фольклорні складові цього видатного твору дуже важливі для сприйняття і розуміння поетичних картин і різних художніх образів. Всі вони сходять до переказів і казок, билин і традицій народної поезії.
Особливо близькі до народної творчості образи природи, а також порівняння і епітети, які використовуються для опису цих образів. Природа в «Слові о полку Ігоровім» виступає в якості окремого самостійного персонажа. Цей персонаж, як жива людина, співпереживає і співчуває героям твору, природа жваво реагує на все, що відбувається, а іноді навіть допомагає тріумфувати справедливості.
Трагічна природа перед трагічною битвою князя Ігоря з половцями :
«Ірану на інший день криваві зорі
світло повідають:
Чорні хмари з моря йдуть,
Хочуть прикрити чотири сонця,
І в них тремтять сині блискавки.
Бути грому великому!
Іти дощу стрілами з Дону
великого!».
Співчувають дружині Ігоря і тварини, які намагаються попередити російських воїнів про небезпеку:
«Ігор ратних до Дону веде!
Вже біда його птахів скликає,
І вовки погрозою виють по ярах ,
Клекотом орли на кості звірів звуть,
Лисиці брешуть на червоні щити…».
Проглядаються фольклорні мотиви і в тому, що битву автор порівнює з жнивами і бенкетом. А опис буй-туру Всеволода сходить вже до билинних традицій, адже цей герой і зовні і по своїй поведінці нагадує читачам одного з героїв древніх билин Іллю Муромця .
«Ярий тур Всеволод!
Стоїш на обороні,
Кидаєш на ратних стрілами ,
Гримиш по шолому мечем
харалужним;
Де ти, тур, ні прискачеш, шоломом
злотом посвічуючи,
Там лежать нечестиві голови
половецькі,
Порубані гартованими шаблями
шоломи аварські
Від тебе, затятий тур Всеволод!».
Пройнятий трепетним ліризмом, зворушливий, ніжний і поетичний плач Ярославни близький до традиційних народних плачів, що дійшли до наших часів. Для народних плачів дуже характерно звернення до сил природи – до сонця, до вітру і до річки. Саме такі звернення можна побачити в плачі Ярославни.
Повний народних архетипів і поетичних символів сон Святослава, якому снилося, що наряджали його «чорним покривом на ліжку тесовому», наливали йому «синє вино, з гіркотою змішане», насипали йому «порожніми сагайдаками перли великі в нечистих раковинах на лоно і мене ніжили», а на його «золотоверхому» теремі покрівля була без князя.
Казкові мотиви носить втеча князя Ігоря з половецького полону. Рятуючись від переслідування, герой перетворюється на сокола, до сніданку б’є лебедів і гусей, при цьому сили природи у всьому йому допомагають, а річка Донець навіть розмовляє з Ігорем.
Згадуються в «Слові о полку Ігоровім» і язичницькі божества, які прийшли у твір з народних повір’їв. Це і «діви Образи», і «надбання Даждьбоже онука», і «Карна і Желя», і «вітри, онуки Стрибога».
Фольклорні мотиви в « Слові о полку Ігоровім» настільки сильні, що багато в чому саме вони визначають поетичність і красу створених автором образів і картин Народні поетичні мотиви цілком природного поєднуються з композицією твору, завдяки чому роблять його неповторним і унікальним.
Особливо близькі до народної творчості образи природи, а також порівняння і епітети, які використовуються для опису цих образів. Природа в «Слові о полку Ігоровім» виступає в якості окремого самостійного персонажа. Цей персонаж, як жива людина, співпереживає і співчуває героям твору, природа жваво реагує на все, що відбувається, а іноді навіть допомагає тріумфувати справедливості.
Трагічна природа перед трагічною битвою князя Ігоря з половцями :
«Ірану на інший день криваві зорі
світло повідають:
Чорні хмари з моря йдуть,
Хочуть прикрити чотири сонця,
І в них тремтять сині блискавки.
Бути грому великому!
Іти дощу стрілами з Дону
великого!».
Співчувають дружині Ігоря і тварини, які намагаються попередити російських воїнів про небезпеку:
«Ігор ратних до Дону веде!
Вже біда його птахів скликає,
І вовки погрозою виють по ярах ,
Клекотом орли на кості звірів звуть,
Лисиці брешуть на червоні щити…».
Проглядаються фольклорні мотиви і в тому, що битву автор порівнює з жнивами і бенкетом. А опис буй-туру Всеволода сходить вже до билинних традицій, адже цей герой і зовні і по своїй поведінці нагадує читачам одного з героїв древніх билин Іллю Муромця .
«Ярий тур Всеволод!
Стоїш на обороні,
Кидаєш на ратних стрілами ,
Гримиш по шолому мечем
харалужним;
Де ти, тур, ні прискачеш, шоломом
злотом посвічуючи,
Там лежать нечестиві голови
половецькі,
Порубані гартованими шаблями
шоломи аварські
Від тебе, затятий тур Всеволод!».
Пройнятий трепетним ліризмом, зворушливий, ніжний і поетичний плач Ярославни близький до традиційних народних плачів, що дійшли до наших часів. Для народних плачів дуже характерно звернення до сил природи – до сонця, до вітру і до річки. Саме такі звернення можна побачити в плачі Ярославни.
Повний народних архетипів і поетичних символів сон Святослава, якому снилося, що наряджали його «чорним покривом на ліжку тесовому», наливали йому «синє вино, з гіркотою змішане», насипали йому «порожніми сагайдаками перли великі в нечистих раковинах на лоно і мене ніжили», а на його «золотоверхому» теремі покрівля була без князя.
Казкові мотиви носить втеча князя Ігоря з половецького полону. Рятуючись від переслідування, герой перетворюється на сокола, до сніданку б’є лебедів і гусей, при цьому сили природи у всьому йому допомагають, а річка Донець навіть розмовляє з Ігорем.
Згадуються в «Слові о полку Ігоровім» і язичницькі божества, які прийшли у твір з народних повір’їв. Це і «діви Образи», і «надбання Даждьбоже онука», і «Карна і Желя», і «вітри, онуки Стрибога».
Фольклорні мотиви в « Слові о полку Ігоровім» настільки сильні, що багато в чому саме вони визначають поетичність і красу створених автором образів і картин Народні поетичні мотиви цілком природного поєднуються з композицією твору, завдяки чому роблять його неповторним і унікальним.
