Чи потрібні сучасній людині загальнолюдські цінності
Для того, щоб визначити систему цінностей представника сучасної людини, необхідно усвідомити, в якому середовищі вона виховувалася і свідками яких подій була. Народжені наприкінці існування СРСР, наші батьки, будучи тоді ще дітьми, були свідками того, як наша країна переживала перебудову, і того, як їхні старші друзі адаптувалися до нових умов.
Можна сказати, що сучасне покоління сформувалося у дев’яності. У соціальних мережах існує безліч груп за інтересами, в які об’єднуються люди , що ностальгують за тими часами, коли по телевізору головною передачею (для них) були диснеївські мультфільми, улюбленими іграшками були конструктори «Лего», найсмачнішою солодкістю – «Кіндер сюрпризи», а купання було в радість від шампуню фірми «Джонсон і Джонсон» , який «не щипає очі».
Можна зробити висновок, що саме це покоління було першим, що виросло на західних товарах. При цьому, з подачі старших, зрозуміло, навіть дитина знала поділ товарів на «наш» і «імпортний». Імпортні не просто цінували, а обожнювали. Мабуть , дані факти не мали б великого значення, якби не надали такого впливу на формування особистості .
Сучасна людина прозахідна . Для неї характерний лібералізм у всьому. Сучасні люди толерантні до релігій, байдужі до політики, заповзятливі в економіці, незалежні в особистих відносинах.
З лабільністю, властивій будь-якому зростаючому організму, діти дев’яностих ввібрали в себе все нове, що з’явилося в країні. Представляється, що ще ніколи (за винятком хіба що покоління революціонерів початку 20 століття) не було такого поділу між батьками й дітьми.
Сьогодні велика кількість людей розмовляє англійською, володіє комп’ютером, вправно користується Інтернетом. Одних цих здібностей вже достатньо, щоб скласти гідну конкуренцію старшому поколінню, наприклад, при прийомі на роботу.
До того ж покоління дев’яностих не таке, як жодне інше покоління, утворене до нього. Виросло покоління знання. Однак це ще не золоте століття освіти. Сьогодні освіта – це поки ще більшою мірою ключ до успішної кар’єри, ніж до саморозвитку.
Кар’єра для сучасних людей стоїть на першому місці. Якщо батьки за пострадянські роки домоглися багато чого, то діти хочуть це багато що примножити . Якщо ні – то добитися всього самі. Економічна незалежність – теж ознака сучасної людини. Багато хто починає працювати або готувати себе до майбутньої роботи ще з шкільної лави. Треба зазначити, що вже майже ніхто не прагне в космонавти, а все більше в банкіри. Чомусь очевидна, здавалося б, дилема, стала не такою вже й очевидною. Між сім’єю і роботою навіть дівчата вибирають роботу, що ще раз підкреслює сучасний західний світогляд.
Окремо потрібно сказати про спілкування. У сучасних людей існує розподіл на тих, хто вміє спілкуватися, і хто ні. Половина сучасної молоді перші роки свого життя провела у дворі під наглядом бабусь на лавці або ж мам – домогосподарок, друга – вдома наодинці з комп’ютерними іграми. У сучасних людей може бути багато знайомих, але надзвичайно мало друзів . Спілкування стало сурогатним.
З точки зору психології, можна говорити, що особисте спілкування втратило значення, поступившись місцем вербальному. Добре це чи погано, покаже час. Зараз же можна лише констатувати прояви цієї зміни. Наприклад, їжа перестала бути предметом насолоди, ставши статусної одиницею (де ти їси, що ти їси), засобом контролю над собою (скільки ти їси, що ти їси) та раціоналізації життєдіяльності (як ти їси, що ти їси).
Що стосується здоров’я, то тут спостерігається двоїста тенденція: з одного боку, це збалансоване харчування, розвантажувальні дні, фітнес – що говорить про інформованість і турботі про себе, з іншого боку – шкідливі звички, які правильніше буде називати стильовими, тобто похідними від стилю життя, сидячий спосіб життя, гіподинамія, недосипання. У підсумку турбота про здоров’я перетворюється на фарс, статтю витрат, спосіб зайняти думки і час.
Останнє, про що хотілося б згадати, це субкультури . Перша «рок-хвиля» прокотилася по союзу у 80-х, але суспільство від цього на підгрупи не розділилося. Виняток – відверті дисиденти на кшталт «ДДТ» або «Чиж & Co». Зараз – навпаки, навіть незначне відхилення від домінантною культури утворює потужне соціальне відгалуження. Очевидно, що це дроблення не ґрунтується на якій би то не було міцній базі. Приклад – емо. Очевидно, що це пряме свідчення того, що сучасним людям складно ідентифікувати себе як єдину групу! Саме тому люди об’єднуються в більш дрібні, утворені за формальною, часто виключно зовнішньою, ознакою.
Отже, сучасні люди – це нові, навіть модернові люди із західним мисленням, які існують в наших реаліях. Це люди, в яких мислення індивідуалізму конкурує з духом колективізму і соборності. Це люди, чиї цінності скоріше схожі на інстинкти, ніж на ідеї. І, нарешті, це люди, яких нічого не об’єднує. У цьому світлі стають зрозумілі прагнення держави насадити хоч яку-небудь ідеологію – православ’я в школі, концепція духовного виховання тощо . У місці з тим, стосуються ці прагнення вже іншого покоління – покоління народженого в 21 столітті. Боюся, що покоління кінця XX століття втратило дуже багато одвічних моральних та духовних цінностей, які треба якомога скоріше відновлювати.
Можна сказати, що сучасне покоління сформувалося у дев’яності. У соціальних мережах існує безліч груп за інтересами, в які об’єднуються люди , що ностальгують за тими часами, коли по телевізору головною передачею (для них) були диснеївські мультфільми, улюбленими іграшками були конструктори «Лего», найсмачнішою солодкістю – «Кіндер сюрпризи», а купання було в радість від шампуню фірми «Джонсон і Джонсон» , який «не щипає очі».
Можна зробити висновок, що саме це покоління було першим, що виросло на західних товарах. При цьому, з подачі старших, зрозуміло, навіть дитина знала поділ товарів на «наш» і «імпортний». Імпортні не просто цінували, а обожнювали. Мабуть , дані факти не мали б великого значення, якби не надали такого впливу на формування особистості .
Сучасна людина прозахідна . Для неї характерний лібералізм у всьому. Сучасні люди толерантні до релігій, байдужі до політики, заповзятливі в економіці, незалежні в особистих відносинах.
З лабільністю, властивій будь-якому зростаючому організму, діти дев’яностих ввібрали в себе все нове, що з’явилося в країні. Представляється, що ще ніколи (за винятком хіба що покоління революціонерів початку 20 століття) не було такого поділу між батьками й дітьми.
Сьогодні велика кількість людей розмовляє англійською, володіє комп’ютером, вправно користується Інтернетом. Одних цих здібностей вже достатньо, щоб скласти гідну конкуренцію старшому поколінню, наприклад, при прийомі на роботу.
До того ж покоління дев’яностих не таке, як жодне інше покоління, утворене до нього. Виросло покоління знання. Однак це ще не золоте століття освіти. Сьогодні освіта – це поки ще більшою мірою ключ до успішної кар’єри, ніж до саморозвитку.
Кар’єра для сучасних людей стоїть на першому місці. Якщо батьки за пострадянські роки домоглися багато чого, то діти хочуть це багато що примножити . Якщо ні – то добитися всього самі. Економічна незалежність – теж ознака сучасної людини. Багато хто починає працювати або готувати себе до майбутньої роботи ще з шкільної лави. Треба зазначити, що вже майже ніхто не прагне в космонавти, а все більше в банкіри. Чомусь очевидна, здавалося б, дилема, стала не такою вже й очевидною. Між сім’єю і роботою навіть дівчата вибирають роботу, що ще раз підкреслює сучасний західний світогляд.
Окремо потрібно сказати про спілкування. У сучасних людей існує розподіл на тих, хто вміє спілкуватися, і хто ні. Половина сучасної молоді перші роки свого життя провела у дворі під наглядом бабусь на лавці або ж мам – домогосподарок, друга – вдома наодинці з комп’ютерними іграми. У сучасних людей може бути багато знайомих, але надзвичайно мало друзів . Спілкування стало сурогатним.
З точки зору психології, можна говорити, що особисте спілкування втратило значення, поступившись місцем вербальному. Добре це чи погано, покаже час. Зараз же можна лише констатувати прояви цієї зміни. Наприклад, їжа перестала бути предметом насолоди, ставши статусної одиницею (де ти їси, що ти їси), засобом контролю над собою (скільки ти їси, що ти їси) та раціоналізації життєдіяльності (як ти їси, що ти їси).
Що стосується здоров’я, то тут спостерігається двоїста тенденція: з одного боку, це збалансоване харчування, розвантажувальні дні, фітнес – що говорить про інформованість і турботі про себе, з іншого боку – шкідливі звички, які правильніше буде називати стильовими, тобто похідними від стилю життя, сидячий спосіб життя, гіподинамія, недосипання. У підсумку турбота про здоров’я перетворюється на фарс, статтю витрат, спосіб зайняти думки і час.
Останнє, про що хотілося б згадати, це субкультури . Перша «рок-хвиля» прокотилася по союзу у 80-х, але суспільство від цього на підгрупи не розділилося. Виняток – відверті дисиденти на кшталт «ДДТ» або «Чиж & Co». Зараз – навпаки, навіть незначне відхилення від домінантною культури утворює потужне соціальне відгалуження. Очевидно, що це дроблення не ґрунтується на якій би то не було міцній базі. Приклад – емо. Очевидно, що це пряме свідчення того, що сучасним людям складно ідентифікувати себе як єдину групу! Саме тому люди об’єднуються в більш дрібні, утворені за формальною, часто виключно зовнішньою, ознакою.
Отже, сучасні люди – це нові, навіть модернові люди із західним мисленням, які існують в наших реаліях. Це люди, в яких мислення індивідуалізму конкурує з духом колективізму і соборності. Це люди, чиї цінності скоріше схожі на інстинкти, ніж на ідеї. І, нарешті, це люди, яких нічого не об’єднує. У цьому світлі стають зрозумілі прагнення держави насадити хоч яку-небудь ідеологію – православ’я в школі, концепція духовного виховання тощо . У місці з тим, стосуються ці прагнення вже іншого покоління – покоління народженого в 21 столітті. Боюся, що покоління кінця XX століття втратило дуже багато одвічних моральних та духовних цінностей, які треба якомога скоріше відновлювати.
