Культура думки, мови, почуттів
Культура мови – це вміння висловити свої думки чітко і ясно. Якщо зібрати всі висловлювання про мову, вийде велика і досить повчальна книга. Ось деякі думки про культуру мови. «Заговори, щоб я тебе побачив» (Сократ), «Слово, що йде від серця, проникає в серце» (Нізамі), «Мовна малограмотність завжди є ознакою низької культури і завжди сполучена з малограмотністю ідеологічною» (К. Паустовський), «Культура мовлення людини – це дзеркало його духовної культури» (В. Сухомлинський). А ось прислів’я: «Слово не горобець, вилетить – не впіймаєш», «Гуркотить, як порожня бочка», «Сказане слово наполовину належить іншим», «На словах міста будує, а на ділі нічого не стоїть».
Щоб правильно і красиво говорити, слід, з моєї точки зору, збагачувати свій словниковий запас, правильно вимовляти слова, використовувати крилаті вирази, прислів’я і приказки, читати художню літературу, слухати радіопередачі. Необхідно боротися зі «словесним сміттям». Всіляко уникати слів жаргонної лексики, таких , як «шамать» , «кльово», «блиск», «мура», «кімарі» та інших. Потрібно викладати думки коротко. Краще промовчати, якщо добре не знаєш предмета розмови. «Мовчи, – сказав Піфагор, – або кажи, що було б краще мовчання».
Слід говорити правду. Має значення не тільки, що сказано, але і як сказано. Б. Шоу говорив, що є п’ятдесят способів сказати «так» і п’ятдесят способів сказати «ні», але тільки один спосіб написати це. Мене приваблює плавна мова. Багаторазові повторення слів, різкі контрасти в ритмі – все це залишає неприємне враження у співрозмовника.
Лев Успенський зауважив: «Мені на моєму віку доводилося зустрічати суб’єктів з колишніх – чи то офіцерів, чи то адвокатів, які володіли мистецтвом, ні на півтону не підвищуючи голосу, не вимовляючи жодного «непристойного» слова, так звернутися до офіціанта в ресторані, до жінки, яка чомусь їм не сподобалася, до небажаного відвідувача, що порівняно з цим образливим лакованим хамством будь-який мат здався б просто лише провінційної грубістю». Однак, людина може досконало володіти всіма перерахованими вище якостями, але ввічливим при розмові її не назвеш.
Щоб правильно і красиво говорити, слід, з моєї точки зору, збагачувати свій словниковий запас, правильно вимовляти слова, використовувати крилаті вирази, прислів’я і приказки, читати художню літературу, слухати радіопередачі. Необхідно боротися зі «словесним сміттям». Всіляко уникати слів жаргонної лексики, таких , як «шамать» , «кльово», «блиск», «мура», «кімарі» та інших. Потрібно викладати думки коротко. Краще промовчати, якщо добре не знаєш предмета розмови. «Мовчи, – сказав Піфагор, – або кажи, що було б краще мовчання».
Слід говорити правду. Має значення не тільки, що сказано, але і як сказано. Б. Шоу говорив, що є п’ятдесят способів сказати «так» і п’ятдесят способів сказати «ні», але тільки один спосіб написати це. Мене приваблює плавна мова. Багаторазові повторення слів, різкі контрасти в ритмі – все це залишає неприємне враження у співрозмовника.
Лев Успенський зауважив: «Мені на моєму віку доводилося зустрічати суб’єктів з колишніх – чи то офіцерів, чи то адвокатів, які володіли мистецтвом, ні на півтону не підвищуючи голосу, не вимовляючи жодного «непристойного» слова, так звернутися до офіціанта в ресторані, до жінки, яка чомусь їм не сподобалася, до небажаного відвідувача, що порівняно з цим образливим лакованим хамством будь-який мат здався б просто лише провінційної грубістю». Однак, людина може досконало володіти всіма перерахованими вище якостями, але ввічливим при розмові її не назвеш.