«Що для мене кохання» за комедією Вольтера «Простак»
Проблема кохання і ненависті, проблема добра і зла – це одвічні питання, відповідь на які шукали філософи, письменники і поети, питання, які хвилювали митців різних епох. Звичайно, що пошук відповідей на ці питання на залишився не поміченим і Вольтером – одним з найвидатніших філософів, просвітителів і письменників свого часу.
Одним із творів Вольтера, які відображують творчий пошук відповідей на питання, що таке добро і зло, що таке ненависть і кохання, стала повість «Простак», у якій автор піднімає проблеми «природної людини» і відображає важливість одвічних людських цінностей у житті людини і суспільства.
Комедія «Простак» являє собою один з найдраматичніших творів французького філософа Вольтера. В цій повісті письменник розглядає конфлікт між «цивілізованим суспільством» і «природною людиною», якою у творі постає Простак. Одночасно автор намагається вирішити питання про те, хто у цьому світі є носієм добра і кохання.
За сюжетом твору молодий європеєць, дитинство та юність якого пройшли у середовищі індіанського племені гуронів, повертається на Батьківщину – до Франції. Простак, як його прозвали оточуючі, наївний, але прямий і чесний у своїх думках, вчинках і бажаннях. Повернувшись до рідної країни, герой на кожному кроці стикається з розпустою, цинізмом і несправедливістю «цивілізованого світу». Від щирого серця він закохується у молоду та красиву дівчину Сент-Ів, він хоче кохати і бути коханим, але «добропорядні» родичі його нареченої висилають Сент-Ів у монастир. Простак дивиться на світ очима «природної людини», тому й не розуміє, чому кохання у оточуючому його суспільстві сприймається як гріх.
Для нього, для людини, яка виросла в обстановці щирості і доброзичливості, кохання – це чисте, благородне і ніжне почуття, яке є джерелом звеличення людини і добра.
Далі Простак все частіше стикається з несправедливістю і злом. Коли герой відбиває напад на французький берег ворожої ескадри, Простак поспішає до Парижу, бо сподівається отримати нагороду за свій героїчний вчинок. Але замість подяки за самовіддане служіння королю і мужність молодий гурон опиняється у Бастилії, і потрапляє туди лише за те, що розмовляє на шляху до столиці з людиною, неугодною можновладцям. Простак приходить до висновку, що ознакою «цивілізованої» держави і «доброчесних» порядків є безпідставні арешти громадян і наклепи.
Простак ніяк не може зрозуміти, чому влада позбавляє людей свободи, адже це – найвище благо, яке даровано їм Богом. Так само і кохання, на його думку, не повинне заборонятися іншими людьми, адже це справа серця і душі людини, а не справа оточуючих. В якийсь час Простак згадує своє дитинство і приходить висновку, що носіями добра та справжнього кохання е саме «природні люди», може й декілька суворі, але щирі і відкриті. І нехай у «цивілізованому» світі їх називають варварами, бо вони завжди мстять своїм ворогам, але вони ніколи не гноблять своїх друзів і ніколи не зраджують в коханні.
Щодо кохання, то кульмінацією щирих почуттів Простака і Сент-Ів стає рішення дівчини будь-якою ціною звільнити свого коханого з Бастилії. Вона готова домогтися цього навіть ціною власного безчестя. Щоб врятувати Простака із в’язниці, нещасна Сент-Ів змушена віддатися розпусному вельможі. І хоча дівчина коливається, всі навколо впевнюють її, що такий вчинок не стане зрадою, а, навпаки, є священним обов’язком перед майбутнім чоловіком. Вчинок дівчини став малим злом заради великої справи, але чи є це виправданням для Сент-Ів? Трудно на це відповісти, але те, що зробила кохана Простака, доказує, що справжнє кохання можна знайти у будь-яких умовах і в будь якому суспільстві. Головне – бути готовим на самопожертву заради іншого, на вчинки, які, незважаючи на осуд оточуючих, зроблять кохану людину щасливішою. Кохання Сент-Ів і Простака – це і є справжнє, непереможне і безмежне кохання чистих і прекрасних душею людей, кохання, яке буде винагородою для будь-кого з нас.
Одним із творів Вольтера, які відображують творчий пошук відповідей на питання, що таке добро і зло, що таке ненависть і кохання, стала повість «Простак», у якій автор піднімає проблеми «природної людини» і відображає важливість одвічних людських цінностей у житті людини і суспільства.
Комедія «Простак» являє собою один з найдраматичніших творів французького філософа Вольтера. В цій повісті письменник розглядає конфлікт між «цивілізованим суспільством» і «природною людиною», якою у творі постає Простак. Одночасно автор намагається вирішити питання про те, хто у цьому світі є носієм добра і кохання.
За сюжетом твору молодий європеєць, дитинство та юність якого пройшли у середовищі індіанського племені гуронів, повертається на Батьківщину – до Франції. Простак, як його прозвали оточуючі, наївний, але прямий і чесний у своїх думках, вчинках і бажаннях. Повернувшись до рідної країни, герой на кожному кроці стикається з розпустою, цинізмом і несправедливістю «цивілізованого світу». Від щирого серця він закохується у молоду та красиву дівчину Сент-Ів, він хоче кохати і бути коханим, але «добропорядні» родичі його нареченої висилають Сент-Ів у монастир. Простак дивиться на світ очима «природної людини», тому й не розуміє, чому кохання у оточуючому його суспільстві сприймається як гріх.
Для нього, для людини, яка виросла в обстановці щирості і доброзичливості, кохання – це чисте, благородне і ніжне почуття, яке є джерелом звеличення людини і добра.
Далі Простак все частіше стикається з несправедливістю і злом. Коли герой відбиває напад на французький берег ворожої ескадри, Простак поспішає до Парижу, бо сподівається отримати нагороду за свій героїчний вчинок. Але замість подяки за самовіддане служіння королю і мужність молодий гурон опиняється у Бастилії, і потрапляє туди лише за те, що розмовляє на шляху до столиці з людиною, неугодною можновладцям. Простак приходить до висновку, що ознакою «цивілізованої» держави і «доброчесних» порядків є безпідставні арешти громадян і наклепи.
Простак ніяк не може зрозуміти, чому влада позбавляє людей свободи, адже це – найвище благо, яке даровано їм Богом. Так само і кохання, на його думку, не повинне заборонятися іншими людьми, адже це справа серця і душі людини, а не справа оточуючих. В якийсь час Простак згадує своє дитинство і приходить висновку, що носіями добра та справжнього кохання е саме «природні люди», може й декілька суворі, але щирі і відкриті. І нехай у «цивілізованому» світі їх називають варварами, бо вони завжди мстять своїм ворогам, але вони ніколи не гноблять своїх друзів і ніколи не зраджують в коханні.
Щодо кохання, то кульмінацією щирих почуттів Простака і Сент-Ів стає рішення дівчини будь-якою ціною звільнити свого коханого з Бастилії. Вона готова домогтися цього навіть ціною власного безчестя. Щоб врятувати Простака із в’язниці, нещасна Сент-Ів змушена віддатися розпусному вельможі. І хоча дівчина коливається, всі навколо впевнюють її, що такий вчинок не стане зрадою, а, навпаки, є священним обов’язком перед майбутнім чоловіком. Вчинок дівчини став малим злом заради великої справи, але чи є це виправданням для Сент-Ів? Трудно на це відповісти, але те, що зробила кохана Простака, доказує, що справжнє кохання можна знайти у будь-яких умовах і в будь якому суспільстві. Головне – бути готовим на самопожертву заради іншого, на вчинки, які, незважаючи на осуд оточуючих, зроблять кохану людину щасливішою. Кохання Сент-Ів і Простака – це і є справжнє, непереможне і безмежне кохання чистих і прекрасних душею людей, кохання, яке буде винагородою для будь-кого з нас.
