Роль вчителя у вихованні людей
«Педагог… Учитель…» – часто вимовляючи ці слова, ми не замислюємося, яку роль в нашому важкому житті вони грають.
Професія вчителя пов’язує воєдино здатність до спілкування, розуміння і знання людини.
З ранніх років людина вчиться пізнавати навколишній світ. І щоб зрозуміти, усвідомити і жити в ньому правильно, людині потрібні розумні вчителі, вчителі, що розуміють її, цілком віддають своє вміння, старання і турботу.
Вони повинні направляти маленьку людину на правильний шлях, повинні допомогти їй не заблукати на дорогах життя, повинні виховати його. Саме такими людьми і є педагоги. Вони вчать дитину не тільки загальнодоступним речам, а й вчать розуміти самого себе, свою душу.
Кожна людина – це маленька частинка великого суспільства, в якому ми живемо. І для того, щоб вміти жити в цьому суспільстві, людина повинна бути досить освіченою.
Природно, педагог вчить не тільки знанням, переданим в народі з покоління в покоління, а й розумінню потреби даного предмета. Адже якщо вчитель не доведе, наскільки потрібен людині той чи інший предмет, дитина не буде мати бажання його вивчати.
Отже, роль вчителя в освіті та вихованні людини, безсумнівно, величезна. Тут можна привести в приклад слова В. Г. Бєлінського: «Щасливі ті молоді люди, які мають змогу під керівництвом досвідчених вчених, доброчесних і освічених наставників удосконалити себе і підготувати себе до небезпечного, хоча і вельми тривалого шляху по трудовій дорозі життя».
Уміння довести потреба предмета настільки ж велика , як і розуміння вчителем кожного учня. З цих маленьких тез складається складна і різнобічна особистість вчителя. Він повинен поважати кожної маленької людини , розуміти , що дитина – це цілісна особистість , яка має такі ж права , як і дорослий член суспільства.
Одна з давніх мудростей говорить: « Дитина – це посудина , даний нам , дорослим , на зберігання ». Отже, кожен педагог повинен розуміти , який тягар відповідальності він несе за кожну « маленьку частинку великого суспільства ». Учитель , як і лікар , – це покликання , талант , даний згори.
Виховуючи особистість , вчитель повинен , думаю , згадувати один постулат: «Не нашкодь! » Формування вільної , розумної , справедливою , працьовитої особистості – складний процес. Але люди , по- справжньому люблять дітей і щиро захоплені своєю діяльністю , досягають поставленої мети і залишаються в серцях учнів на все життя.
Професія вчителя пов’язує воєдино здатність до спілкування, розуміння і знання людини.
З ранніх років людина вчиться пізнавати навколишній світ. І щоб зрозуміти, усвідомити і жити в ньому правильно, людині потрібні розумні вчителі, вчителі, що розуміють її, цілком віддають своє вміння, старання і турботу.
Вони повинні направляти маленьку людину на правильний шлях, повинні допомогти їй не заблукати на дорогах життя, повинні виховати його. Саме такими людьми і є педагоги. Вони вчать дитину не тільки загальнодоступним речам, а й вчать розуміти самого себе, свою душу.
Кожна людина – це маленька частинка великого суспільства, в якому ми живемо. І для того, щоб вміти жити в цьому суспільстві, людина повинна бути досить освіченою.
Природно, педагог вчить не тільки знанням, переданим в народі з покоління в покоління, а й розумінню потреби даного предмета. Адже якщо вчитель не доведе, наскільки потрібен людині той чи інший предмет, дитина не буде мати бажання його вивчати.
Отже, роль вчителя в освіті та вихованні людини, безсумнівно, величезна. Тут можна привести в приклад слова В. Г. Бєлінського: «Щасливі ті молоді люди, які мають змогу під керівництвом досвідчених вчених, доброчесних і освічених наставників удосконалити себе і підготувати себе до небезпечного, хоча і вельми тривалого шляху по трудовій дорозі життя».
Уміння довести потреба предмета настільки ж велика , як і розуміння вчителем кожного учня. З цих маленьких тез складається складна і різнобічна особистість вчителя. Він повинен поважати кожної маленької людини , розуміти , що дитина – це цілісна особистість , яка має такі ж права , як і дорослий член суспільства.
Одна з давніх мудростей говорить: « Дитина – це посудина , даний нам , дорослим , на зберігання ». Отже, кожен педагог повинен розуміти , який тягар відповідальності він несе за кожну « маленьку частинку великого суспільства ». Учитель , як і лікар , – це покликання , талант , даний згори.
Виховуючи особистість , вчитель повинен , думаю , згадувати один постулат: «Не нашкодь! » Формування вільної , розумної , справедливою , працьовитої особистості – складний процес. Але люди , по- справжньому люблять дітей і щиро захоплені своєю діяльністю , досягають поставленої мети і залишаються в серцях учнів на все життя.
