Що краще для дорослої людини: жити окремо чи з батьками?
У сучасному світі практично всі діти в перші роки свого життя проживають виключно разом з батьками. Життя з батьками дозволяє людині зменшити відповідальність, яку вона несе на своїх плечах, мати менше турбот і більше вільного часу для розваг, адже більшість побутових питань та проблем вирішуються батьками. Але діти хочуть ставати більш дорослими, адже самостійне життя по-своєму цікаве і захоплююче.
Читаючи літературні твори, ми нерідко може спостерігати за сюжетом, що практично всі герої, які виростають, неодмінно знаходять собі пару, покидають рідну домівку і починають вести цілком самостійне і незалежне життя. Опис таких випадків в літературі, особливо в українській літературі, налічує настільки багато випадків, що можна з упевненістю стверджувати, що тільки так у тодішній реальності і відбувалося. Дорослі та діти, що виросли, практично ніколи з батьками жити не продовжували, а залишали будинок своїх батьків і практично повністю концентрувалися на особистому житті.
Але сьогодні в багатьох розвинених країнах світу ми можемо спостерігати дещо іншу картину. Дійсно, людей, які теж залишають рідний дім і починають жити окремо з кимось іншим, і сьогодні набагато більше, ніж тих, хто живе з батьками і після свого дорослішання. У той же час спостерігається тенденція того, що число чоловіків і жінок, які дорослішають, але залишаються жити з батькам, чомусь зростає. Думається, що в сучасному світі така позиція і така поведінка є виправданою як з духовної, так і з матеріальної точок зору. Причин тому є відразу декілька. По-перше, варто сказати, що сьогодні сімейні цінності не користуються особливою популярністю, люди не квапляться створювати сім’ї і заводити власних дітей. По-друге, важливо помітити, що найбільшою цінністю сьогодні визнається свобода, і це входить в протиріччя з відповідальністю, яку зазвичай доводиться нести за свою сім’ю при шлюбі. По-третє, можливість забезпечити місце для окремого життя сьогодні є далеко не у всіх, тому доводиться продовжувати жити з батьками. Втім, все це більшою мірою характерно для жителів інших країн, а не для українців, які все ще прагнуть влаштувати своє особисте життя будь-якою ціною.
Сьогодні ми живемо в демократичному суспільстві, де кожен має право сам визначати, де і з ким йому жити. Я думаю, що питання вибору місця проживання можна залишити кожній окремій людині. Доросла людина, якщо вона не хоче брати відповідальність за сім’ю лише на себе, цілком може не одружуватися і жити з батьками. Якщо ж вона цього дійсно бажає самостійності, то ніхто не може заборонити їй жити окремо.
Читаючи літературні твори, ми нерідко може спостерігати за сюжетом, що практично всі герої, які виростають, неодмінно знаходять собі пару, покидають рідну домівку і починають вести цілком самостійне і незалежне життя. Опис таких випадків в літературі, особливо в українській літературі, налічує настільки багато випадків, що можна з упевненістю стверджувати, що тільки так у тодішній реальності і відбувалося. Дорослі та діти, що виросли, практично ніколи з батьками жити не продовжували, а залишали будинок своїх батьків і практично повністю концентрувалися на особистому житті.
Але сьогодні в багатьох розвинених країнах світу ми можемо спостерігати дещо іншу картину. Дійсно, людей, які теж залишають рідний дім і починають жити окремо з кимось іншим, і сьогодні набагато більше, ніж тих, хто живе з батьками і після свого дорослішання. У той же час спостерігається тенденція того, що число чоловіків і жінок, які дорослішають, але залишаються жити з батькам, чомусь зростає. Думається, що в сучасному світі така позиція і така поведінка є виправданою як з духовної, так і з матеріальної точок зору. Причин тому є відразу декілька. По-перше, варто сказати, що сьогодні сімейні цінності не користуються особливою популярністю, люди не квапляться створювати сім’ї і заводити власних дітей. По-друге, важливо помітити, що найбільшою цінністю сьогодні визнається свобода, і це входить в протиріччя з відповідальністю, яку зазвичай доводиться нести за свою сім’ю при шлюбі. По-третє, можливість забезпечити місце для окремого життя сьогодні є далеко не у всіх, тому доводиться продовжувати жити з батьками. Втім, все це більшою мірою характерно для жителів інших країн, а не для українців, які все ще прагнуть влаштувати своє особисте життя будь-якою ціною.
Сьогодні ми живемо в демократичному суспільстві, де кожен має право сам визначати, де і з ким йому жити. Я думаю, що питання вибору місця проживання можна залишити кожній окремій людині. Доросла людина, якщо вона не хоче брати відповідальність за сім’ю лише на себе, цілком може не одружуватися і жити з батьками. Якщо ж вона цього дійсно бажає самостійності, то ніхто не може заборонити їй жити окремо.
