Пошук ідеалів і проблема морального вибору в романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
Українська нація в основному селянська. Споконвіку українці найбільшим багатством вважали землю. Надії нав’язували з добрим господарем – статечним, працьовитим, носієм традиції, творцем доброго ладу.
Життя й праця, мрії та сподівання селянства завжди привертали увагу кращих українських письменників, серед яких і Панас Мирний.
Широка панорама життя українського селянства постає з роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Питання в назві роману – риторичне, а воли – це, звичайно, селяни. Чому ж не задоволені своїм життям селяни, що звикли працювати, як воли? Чому деякі з них стають пропащою силою на рідній землі? На ці запитання намагається дати відповідь письменник.
Прототипом головного героя роману Чіпки була реальна особа – злодій Гнидка. Замислюючись над вчинками Гнидки, Панас Мирний робить висновок, що цей розбійник – базталанна дитина свого часу. Зацікавило письменника й те, що народ не стільки звинувачував Гнидку, скільки співчував йому як нещасливцю, доля котрого понівечена суспільними обставинами.
Щоб побачити ту межу, яка відділяє людину нормальну від злодія, розбійника, письменник ретельно досліджує становлення характеру свого героя, починаючи з дитинства.
Композиція роману, його сюжет підпорядковані головному завданню – показати причини того, чому розумна, енергійна, здібна людина стає на шлях розбою.
Кожен епізод, кожна риса характеру, вчинок допомагають це зрозуміти.
Майстерний психологічний портрет Чіпки на початку твору підкреслював, що цей парубок, мабуть, зазнав чимало горя в житті.
Чіпка вирішив дістатися правди по-своєму, ставши, на жаль, на хибний шлях. Так само, як Розкольников – герой «Злочину і кари» Федора Достоєвського – вирішує Чіпка, що може вершити долі людей.
Бунтар, правдошукач стає звичайнісіньким злодієм. Шлях цей веде до повної бездуховності, веде в нікуди.
«Він, що подавав великі і світлі надії, в кінці роману деградує, втрачає людське обличчя, стає бандитом, кривавим убивцею, якого зрікається навіть рідна мати», – писав Олесь Гончар.
Питання, порушені в романі, що був написаний два століття назад, залишаються актуальні й у наш час. Адже перед кожною людиною завжди стоїть проблема морального вибору. І відповідальність за цей вибір – на кожному з нас.
Життя й праця, мрії та сподівання селянства завжди привертали увагу кращих українських письменників, серед яких і Панас Мирний.
Широка панорама життя українського селянства постає з роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Питання в назві роману – риторичне, а воли – це, звичайно, селяни. Чому ж не задоволені своїм життям селяни, що звикли працювати, як воли? Чому деякі з них стають пропащою силою на рідній землі? На ці запитання намагається дати відповідь письменник.
Прототипом головного героя роману Чіпки була реальна особа – злодій Гнидка. Замислюючись над вчинками Гнидки, Панас Мирний робить висновок, що цей розбійник – базталанна дитина свого часу. Зацікавило письменника й те, що народ не стільки звинувачував Гнидку, скільки співчував йому як нещасливцю, доля котрого понівечена суспільними обставинами.
Щоб побачити ту межу, яка відділяє людину нормальну від злодія, розбійника, письменник ретельно досліджує становлення характеру свого героя, починаючи з дитинства.
Композиція роману, його сюжет підпорядковані головному завданню – показати причини того, чому розумна, енергійна, здібна людина стає на шлях розбою.
Кожен епізод, кожна риса характеру, вчинок допомагають це зрозуміти.
Майстерний психологічний портрет Чіпки на початку твору підкреслював, що цей парубок, мабуть, зазнав чимало горя в житті.
Чіпка вирішив дістатися правди по-своєму, ставши, на жаль, на хибний шлях. Так само, як Розкольников – герой «Злочину і кари» Федора Достоєвського – вирішує Чіпка, що може вершити долі людей.
Бунтар, правдошукач стає звичайнісіньким злодієм. Шлях цей веде до повної бездуховності, веде в нікуди.
«Він, що подавав великі і світлі надії, в кінці роману деградує, втрачає людське обличчя, стає бандитом, кривавим убивцею, якого зрікається навіть рідна мати», – писав Олесь Гончар.
Питання, порушені в романі, що був написаний два століття назад, залишаються актуальні й у наш час. Адже перед кожною людиною завжди стоїть проблема морального вибору. І відповідальність за цей вибір – на кожному з нас.
