Історичні обставини розвитку української літератури на межі ХІХ та ХХ століть
Історичні обставини кінця ХІХ – початку ХХ століття завели українців у неймовірно складну політичну, суспільну та культурну ситуацію, оскільки народ був розділений на дві частини, перебуваючи у складі Російської та Австро-Угорської імперій.
Політика, яку проводила Російська імперія у напрямку діячів української літератури, була надзвичайно жорстокою, репресивною, тоталітарною; російський уряд своїми переслідування, ув’язненнями намагався усіляко перешкоджати утворенню та становленню української літератури.
Відбувалось тотальне «зросійщення», вплив російської культури, мови та літератури, активна пропаганда були настільки великим та відчутним, що пересічні українці почали вважати, що українська мова – мова «хохлів», мова меншовартісна. Украй несприятливою для усього українського народу та для розвитку української літератури була так звана «психологія малороса», яка, завдяки пропаганді, вкорінювала в українцях комплекс того, що українська мова – це лише говірка, а не повноцінна мова.
Окрім того, не можна забувати й про те, що Російська імперія забороняла друкування будь-яких україномовних видань, весь друк здійснювався виключно російською. Тому в той період для становлення літератури надзвичайно важливими були перші літературні осередки, друкування поетичних збірок, праць та альманахів на території Галичини, що забезпечило створення чудового підґрунтя для подальшої української літератури.
Так, це був дійсно дуже непростий час для становлення української літератури, межа століть ознаменувала собою зміни та розвиток усієї культури. Правду кажучи, все те, що ми маємо зараз, напряму залежить від здобутків тих митців, які творили в епоху зламу століть, які відстоювали свої позиції та боронили українську літературу.
Політика, яку проводила Російська імперія у напрямку діячів української літератури, була надзвичайно жорстокою, репресивною, тоталітарною; російський уряд своїми переслідування, ув’язненнями намагався усіляко перешкоджати утворенню та становленню української літератури.
Відбувалось тотальне «зросійщення», вплив російської культури, мови та літератури, активна пропаганда були настільки великим та відчутним, що пересічні українці почали вважати, що українська мова – мова «хохлів», мова меншовартісна. Украй несприятливою для усього українського народу та для розвитку української літератури була так звана «психологія малороса», яка, завдяки пропаганді, вкорінювала в українцях комплекс того, що українська мова – це лише говірка, а не повноцінна мова.
Окрім того, не можна забувати й про те, що Російська імперія забороняла друкування будь-яких україномовних видань, весь друк здійснювався виключно російською. Тому в той період для становлення літератури надзвичайно важливими були перші літературні осередки, друкування поетичних збірок, праць та альманахів на території Галичини, що забезпечило створення чудового підґрунтя для подальшої української літератури.
Так, це був дійсно дуже непростий час для становлення української літератури, межа століть ознаменувала собою зміни та розвиток усієї культури. Правду кажучи, все те, що ми маємо зараз, напряму залежить від здобутків тих митців, які творили в епоху зламу століть, які відстоювали свої позиції та боронили українську літературу.
