«Молчаліна розкошують на світі …»

“Горе з розуму”, на мій погляд, не тільки гостра політична комедія, але і п’єса, в якій знайшли відображення багато людські типи, які завжди існували й існують у Росії. Це помітив ще І. А. Гончаров, який вірно визначив Чацького як тип “сіяча того, що пожинають інші”, “провісника нової зорі”. Такі герої покликані вносити в суспільне життя сенс, вести до нових цілей. Саме ненависне для нього – рабство в усіх його проявах, найбажаніше – свобода. Все навколишнє потребує, на його думку, у повному перебудові. Але реальні перетворення ще далекі. Щільною стіною на їх шляху став фамусовскій світ, мешканці якого “дбають” лише “рідного чоловічкові” і межею мрій бачать “сто осіб до послуг”, “чин завидний” і тому подібні блага.

Так, Чацький, наділений темпераментом бійця, активно протистоїть фамусовскому суспільству. Але чи бачить він свого реального супротивника, коли викриває Фамусова, Скалозуба, натовп, що зібрався на балу? Подумайте, хто справжній суперник Чацького? Поки наш герой три роки подорожував, життя не стояла на місці. Після війни 1812 року люди не просто з полегшенням поверталися до турбот і радощів мирного життя. Вони виробляли в собі “імунітет” до тих зріє змінам, які погрожували цю мирне життя розтрощити. І ось у суспільстві з’являється і твердо прокладає собі дорогу мовчазний. Чацький нездатний поставитися до нього і його “талантам” всерйоз. А тим часом це “жалчайшее створіння” не так вже мізерно. За час відсутності Чацького Молчалін зайняв його місце у серці Софії, саме він – щасливий суперник головного героя в коханні. І це тільки початок. Особисту поразку Чацького не вичерпує його майбутньої драми. Кинуті їм слова – “Молчаліна розкошують на світі” – виявляються пророцтвом.

Розум, хитрість, спритність Молчаліна, вміння знайти “ключ” до кожного впливовому людині, абсолютна безпринципність – ось що визначають якості цього героя. Якості, які роблять його антигероєм п’єси, головним супротивником Чацького. Його життєві установки, переконання, вся система моральних цінностей протистоять моральному кодексу, ідеям та ідеалам Чацького. І в цьому Молчалін не відрізняється від усього фамусовского суспільства. Він також служить “особам”, а не “справі”, також упевнений в непорушності всього суспільного ладу Росії. Але є щось, що відрізняє його від інших героїв п’єси: його сила. Ось “тузи”: Фамусов, Скалозуб, князь Тугоуховскій. Який межа мріянь Фамусова? Видати вдало заміж Софію, отримати ще пару орденів – не більше того. Скалозуб теж багато на що не претендує: “Мені тільки б дісталося в генерали”. Князь Тугоуховскій давним-давно “на посилках” у дружини, йому хочеться, ймовірно, тільки одного: залишили б його у спокої …

Молчалін малим не задовольниться. За три роки відсутності Чацького він добився блискучих успіхів. Безвісний, безрідний товариський міщанин став секретарем московського “туза”, отримав три нагородження, чин асесора, що дає право на спадкове дворянство, став коханим і таємним нареченим Софії. Незамінний у фамусовском будинку, незамінний у суспільстві:

Там моськи вчасно погладить,

Тут в пору картка ввітреться …

Зупиниться він на досягнутому? Звісно, ні. Ощадливо і холодно набирає Молчалін силу. Він-то вже не потерпить на своєму шляху Чацького – божевільного мрійника, Руйнівники основ! Молчалін страшний саме своєю найглибшою аморальністю: той, хто готовий витримати будь-які приниження в боротьбі за владу, багатство, силу, дорвавшись до бажаних вершин, сам буде не тільки принижувати, але й знищувати.

Саме мовчазні, ідеал яких “та нагородження брати, і весело пожити”, дійти “до ступенів відомих” стануть в найближчому майбутньому (після повстання декабристів) стовпами суспільства. На них буде спиратися нова влада, бо вони слухняні, бо над усе влада цінує саме їх “таланти” – “помірність і акуратність”. Молчалін – людина структури, його безбідне існування можливе лише в чітко налагодженому державному механізмі. І він не допустить розладу цього механізму, тим більше його руйнування!

Через півстоліття після створення “Лиха з розуму”, у 80-ті роки, М. Є. Салтиков-Щедрін знову виведе Молчаліна на сцену в нарисі “Панове Молчаліна”. Соціально орієнтований художник не випадково звернувся до цього літературному герою. Він побачив у Молчаліна одну з найстрашніших фігур російського суспільства. У нарисі М. Є. Салтикова-Щедріна Молчалін постає вже вельможею, що добилися “ступенів відомих”. Він укоренився в російському житті і пройшов по ній, досягнувши в кінці шляху бажаних вершин.

М. Є. Салтиков-Щедрін “по достоїнству” оцінив Молчаліна й похмуру роль, зіграну ними в суспільстві. За його словами, саме Молчаліна є творцями тих сутінків, завдяки яким “справжній справжній людина не може зробити й кроку, не розкриємо собі лоба”. Вкрадливі Молчаліна зайняли місце безкомпромісних Чацький, кожен зробив свій вибір. І мені здається, що такі люди, як Молчалін, будуть існувати завжди, тому що, поки існує влада, їй будуть потрібні люди, не соромиться, “подлічать”.