Образ України у поезії П. Грабовського

Трагічна відірваність П. Грабовського від України не зламала його волі й рішучості працювати для неї. Домінуючим мотивом його поезії стала доля України, її неволя.

Цікаво, що епіграфом до першої збірки з символічною назвою «Пролісок»

поет взяв чотири рядки з вірша «Поетам-України».

• Народ, покинутий на злидні,
• Народ, плазуючий у млі,
• Повинен стратить риси рідні,
• Безслідно стертися з землі.

Оцю загрозу асиміляції, зникнення самого народу українського він відчув ще Під час навчання, а потім думка про трагічну долю України мучила його і в засланні. Не випадково вже у першій збірці багато віршів-звернень, близьких жанром до послання: «До українців», «Народові українському», «До України» «До Русі-України» тощо. Деякі назви, наприклад «До українців», навіть повто рюються як перший рядок. Якою ж постає Україна в віршах П. Грабовського Перш за все до болю рідною, близькою. Тому й болить її лихо, про що свідча типові образи: «раб», «кайдани», «зв’язані руки». Ці образи відбивають справжню картину: заборону мови, національне гноблення, неволюя. Але що цікаво – Грабовський не кличе до сокири й не прагне чиєїсь крові:

• Гуртом же, вкраїнці, до лану освіти,
• Щоб вихід пошвидше знайти,
• Прокиньмось від рабства, зневолені діти, – Стяг рідний пора піднести.

Ідея освіти як запоруки кращої долі – головна у пропаганді національної ідеї. Це робить вірші Грабовського сучасними й сьогодні. Багато його віршів’ звернені саме до інтелігенції, яка має вести націю, бути генератором ідей, нести! освіту, пробуджувати свідомість. Для Грабовського найболючішим було зане-’ дбання культури України, ігнорування її історичної самобутності. Чи мине колись «сором, що вкрива» українців – забудькуватість, неповага до свого народу? Про це поет питає так: «Чи до краю спита чаша, рабства чаша вікова». Для нього рабство огидне передусім тому, що воно гнітить душу, спотворює людську мораль. Такого майбутнього він не бажає для свого народу:

• Гей, докупи, певні діти! Всіх веде мета одна: Шлях любові та освіти Нас навіки поєдна!

Заклик до любові, правди, освіти – головна ідея поезій Грабовського. Він розумів, що це єдиний шлях розвитку України: «Наше гасло – братня згода», тоді можна «розірвати гуртом кайдан». Ще важливішим є те, як формулює поет думку про майбутнє України у поезії «До сіячів»: «За Європою наш слід!» Отже, образ України, її долі – центральний у творчості Грабовського, а спосіб розв’язання її проблем, запропонований поетом, робить його вірші по-справжньому сучасними й актуальними.