Народно-релігійні свята й обряди у поезіях Б.-І. Антонича

Богдан-Ігор Антонич любив природу, рідний край, він знав і шанував народні звичаї і традиції народу. Все це поет передавав у своїх світлих і життєрадісних віршах.У поезії «Різдво» автор переосмислює біблійну легенду народження Ісуса Христа і говорить, що Бог народився у його краї: Народився Бог на саняхв лемківськім містечку Дуклі. А лемки, що здавна живуть у Карпатах, принесли в дарунок круглий місяць, який у долоні Марії мов золотий горіх. Своєю поезією поет говорить, що Бог знаходиться у кожній хаті, у серці кожної людини.У поезії «Коляда» Б.-І. Антонич говорить про дорогу Божого Дитяти. Люди радіють його народженню, готуються везти його у невідомі світи: Тешуть теслі з срібла сани,стелиться сніжиста путь.На тих санях в синь незнануДитя Боже повезуть. Поки що спить дитя безтурботним сном, а поряд плаче-сумує Божа Матір. Вона вже передбачає, який важкий і тернистий шлях чекає на її сина: Ходить сонце у крисані,спить слов’янськеє Дитя.Ідуть сани, плаче Пані,снігом стелиться життя.