“Шукайте жiнку!” (нетрадицiйне пояснення образу Мотрi за твором Iвана Нечуя-Левицького “Кайдашева сiм’я”)
“Шукайте жiнку!” (нетрадицiйне пояснення образу Мотрi за твором Iвана Нечуя-Левицького “Кайдашева сiм’я”)
Не маю заперечень проти того, що характери героїв твору зумовленi соцiальним становищем суспiльства в пореформеному селi, коли загальнолюдськi цiнностi й повага до традицiй почали зазнавати змiн. I цi змiни були не на краще. Але менi б хотiлося видiлити в “Кайдашевiй сiм’ї” Iвана Нечуя-Левицького один образ серед iнших, бо, на мою думку, цей образ є бiльш значущим i символiчним, що втiлює в собi нехтування народними традицiями, народною етикою i народною мораллю.
Перечитаймо уважно твiр ще раз, але пiд таким кутом зору: хто є призвiдцем усiх побутових конфлiктiв? Звичайно, Мотря. Хто перший зробив крок на стежцi помсти у взаєминах свекрухи i невiстки? Мотря. Хто розпалив сварку, яка закiнчилася тотальним нищенням горшкiв? Мотря. Хто затiяв колотнечу, що призвела до тяжкої травми лiтньої жiнки (Кайдашихи)? Мотря. Хто дiтей нацьковував, подаючи найгiрший приклад поведiнки? Звичайно, Мотря! Яку б подiю ми не взяли, пов’язану зi сварками, в центрi її буде Мотря. Тому, на моє переконання, образ Мотрi слiд розглядати як образ-символ всього того негативно го, що принесла в суспiльство реформа. Символiзм виявляється ще й у тому, що протягом усього твору Мотря жодного разу не демонструє якогось доброго вчинку. Тимчасове затишшя у стосунках має вигляд позитивного вчинку з боку Мотрi. Але ми, як читачi, розумiємо, що це тимчасово. Чоловiк через деякий час пiсля одруження намагається протидiяти їй, але розумiє, що все це даремно i починає сприймати її як якесь неминуче лихо, що оселилося поруч i його треба терпiти. Бажання помститися за кривду недовгого проживання зi свекрухою рухає Мотрею все життя. Це перетворюється на нав’язливу iдею, її не зупиняє навiть те, що дiти часто наслiдують батькiв у вчинках, словах, поглядах на життя. Яким прикладом може бути Мотря для своїх дiтей? Звiсно, це зовсiм не означає, що вони стануть копiєю своєї матерi, але наслiдування вчинкiв матерi призводитиме до багатьох конфлiктiв i непорозумiнь iз оточенням, i їм ще довго доведеться позбавлятися поганих звичок.
Символiчним є також i те, що пiд впливом вчинкiв Мотрi навiть Мелашка перетворюється на лайливу i злу жiночку. Та це не зовсiм так. Я сказав би iнакше: вона починає розмовляти з Мотрею тiєю мовою, яка є зрозумiлою i доступною їй (крiм лайки, вона iншої мови не розумiє), бо в iнших ситуацiях Мелашка цiлком добропорядна жiнка iз вразливою душею, i тiльки те, що додано реформою у стосунки мiж людьми (образ-символ Мотрi) спонукає її чинити опiр таким чином. Мотря без будь-яких докорiв сумлiння переступає узвичаєнi правила i це шокує оточуючих, доводить до розгубленостi, а далi починається стихiйний пошук боротьби з таким лихом, як нехтування звичаями.
Тож помiркуймо над образом Мотрi як образом-символом перехiдного перiоду рiзних суспiльних формацiй. I дай Боже, щоб це не торкнулося нашого суспiльства, бо легко перекреслюються правила, а новi писати – надто складно.
