Людська порядність і байдужість

Твір за оповіданням «Федько-халамидник». В. Винниченко Народився ус. Великий Кут Херсонської губернії. Навчався у класичній гімназії, звідки був виключений за політичну неблагонадійність. У 1900 році склав екстерном іспити у Златопільській гімназії і вступив на юридичний факультет Київського університету. У 1902 році заарештований за революційну діяльність, виключений з університету без права проживання у Києві. 1905 року все ж таки складає іспити і отримує диплом про вищу освіту. З 1907 по 1914 роки проживає за кордоном, починає друкувати перші твори. У 1917 році повертається в Україну, стає одним із керівників Центральної Ради, аз 1918по 1919роки очолює уряд Директорії. У 1919 році був змушений емігрувати. Жив у Австрії, де працював редактором тижневика «Нова доба», а потім у Франції. Помер у с. Мужен на півдні Франції.

В. Винниченко — один із найкращих українських прозаїків (автор 14 романів, близько 100 оповідань), твори якого були бестселерами для читачів 20-х років, драматургів, чиї п ‘єси свого часу ставилися в театрах Берліна, Москви, Праги, Рима. Його найвідоміші твори: повість «Краса і сила» (1902), романи «Сонячна машина» (1921-1924), «Слово за тобою, Сталіне!» (1932), «Записки кирпатого Мефістофеля» (1914), «Чесність з собою» (1914), п’єси «Дисгармонія» (1906), «Брехня» (1910), «Чорна Пантера і Білий Ведмідь» (1911), мемуари «Щоденник» (1911-1951).

Коли ми говоримо про байдужість і порядність, то я відразу пригадую оповідання «Федько-халамидник». Письменник іумів яскраво змалювати різні типи людей на прикладі… дітей, Федька і Толика. Волелюбний, невгамовний Федько був просто шибеником. Ми зламати піщані хатки, відібрати змія у дитини, а то й побити. І не було на нього ніякої управи: і батько лупцював, і мати переконувала — нічого не допомогало. Та щось у ньому є симпатичне: може, його сміливість, правдивість, безстрашність.