Аналіз творчості Володимира Самійленко

Широкої популярності набув твір «На печі» (Українська патріотична дума), написаний у 1898 році. Це гостра сатира на панів-«патріотів», які видають себе за оборонців прав українського народу. У вірші змальований образ пана-«патріота», який, не злазячи з печі, боронить рідний край. Він вважає себе справжнім патріотом, бо ж лежить не на чужій, а на українській печі, звідки «воює»  з народними супостатами у мріях:

• І у мріях скликаю численні полки
• З тих, що стати за край свій охочі,
• Слово ж маю на те, щоб ховати думки,
• Якщо зраджують їх мої очі.
• («На печі»)

Вірш В. Самійленка «Ельдорадо» (1886) користувався незмінною популярністю серед студентської молоді завдяки своїй гострій викривальній спрямованості. Розпочавши твір словами про далеку й щасливу країну, поет завершує його словами про Російську імперію, населену багатьма безправними народами:

• Там живе племін усяких
• Престрашенна мішанина,
• І за те той край зоветься
• Русь єдина, Русь єдина.

Ряд сатирично-гумористичних віршів В. Самійленка — це переробка біблійних сюжетів в плані їх гумористичного осмислення і сатиричного спрямування. До таких поезій належить «Божий приклад» (1902). Цей вірш став хрестоматійним, а рядки його: «Працюй, Іване, і не вважай на втому», «Одно творити язиком, а друге — перти плуга» стали крилатими зразками дотепного народного гумору. Як і С. Руданський, В. Самійленко забарвлює своєї гуморески іскристим народним гумором, виявляє в особі простого трудівника кмітливість і природний розум, здатність відстояти свою людську гідність:

• Гзан спинивсь на борозні:
• «То річ, мосьпане, друга!
• Одно — творити язиком,
• А інша — перти плуга».