Вплив дитячих вражень на формування особистості Лесі Українки
25 лютого 1871 року в Новограді-Волинському в сім’ї Косачів народилася другі дитин». Дівчинку назвали Ларисою. У п’ять років вона попросила рідних називати ЇЇ Лесею.
Батьки Лесі Українки багато уваги приділяли вихованню дітей, їхній освіті, вивченню мов і ніколи не забороняли спілкуватися з ровесниками з бідних сімей.
Леся виділялася з-поміж однолітків великими здібностями, була розумницею і чепурушкою. Весела і жвава, дівчинка любила співати, танцювати, вигадувала цікаві забавки, придумувала подорожі у фантастичні краї. Коли Леся у п’ять років навчилася читати, то першими улюбленими книжками стали ті, в яких розповідалося про подорожі славетних мандрівників і різні дива.
Дитячі роки майбутньої славетної поетеси минули на Поліссі, в чудовому краю таємничих лісів, глибоких озер, росистих трав. Разом із сільською дітворою діти родини Косачів співали народних пісень, щедрували і колядували під час зимових свят, слухали казки. Волинь розбудила уяву вразливої дівчинки,вводила її «химерний світ народної фантазії. Якось Леся, наслухавшись історій про мавок, утекла вночі в ліс і, перемагаючи страх, шукала міфічну істоту. Цей образ назавжди зачарував поетесу.
Витвори народної уяви живили образний світ поетеси і збагачували його. На розвиток таланту Лесі впливали народні пісні, які маленька дівчинка любила слухати разом із сільськими дівчатами. Тоненьким голоском виводила про нещасливе кохання, про смерть козака і злу мачуху. Коли Леся вивчила нотну грамоту, то стала записувати тексти і мелодії почутих пісень.
Ще маленькою Леся захопилася малюванням. Батько запросив художника, який учив дівчинку малювати з натури. Вони виходили за село в поле, ліс, до річки, і Леся змальовувала все, що впадало їй в око.
У десять років Леся тяжко захворіла, через що ніколи не ходила до школи, не закінчила жодного навчального закладу, але, маючи феноменальні здібності, дуже швидко досягла висот і стала високоосвіченою людиною. Разом із близькими людьми майбутню поетесу формувала, виховувала і готувала до творчого подвигу вся Україна. Саме народне життя кликало Лесю до тієї праці, якій вона присвятила всю себе до останку.
Батьки Лесі Українки багато уваги приділяли вихованню дітей, їхній освіті, вивченню мов і ніколи не забороняли спілкуватися з ровесниками з бідних сімей.
Леся виділялася з-поміж однолітків великими здібностями, була розумницею і чепурушкою. Весела і жвава, дівчинка любила співати, танцювати, вигадувала цікаві забавки, придумувала подорожі у фантастичні краї. Коли Леся у п’ять років навчилася читати, то першими улюбленими книжками стали ті, в яких розповідалося про подорожі славетних мандрівників і різні дива.
Дитячі роки майбутньої славетної поетеси минули на Поліссі, в чудовому краю таємничих лісів, глибоких озер, росистих трав. Разом із сільською дітворою діти родини Косачів співали народних пісень, щедрували і колядували під час зимових свят, слухали казки. Волинь розбудила уяву вразливої дівчинки,вводила її «химерний світ народної фантазії. Якось Леся, наслухавшись історій про мавок, утекла вночі в ліс і, перемагаючи страх, шукала міфічну істоту. Цей образ назавжди зачарував поетесу.
Витвори народної уяви живили образний світ поетеси і збагачували його. На розвиток таланту Лесі впливали народні пісні, які маленька дівчинка любила слухати разом із сільськими дівчатами. Тоненьким голоском виводила про нещасливе кохання, про смерть козака і злу мачуху. Коли Леся вивчила нотну грамоту, то стала записувати тексти і мелодії почутих пісень.
Ще маленькою Леся захопилася малюванням. Батько запросив художника, який учив дівчинку малювати з натури. Вони виходили за село в поле, ліс, до річки, і Леся змальовувала все, що впадало їй в око.
У десять років Леся тяжко захворіла, через що ніколи не ходила до школи, не закінчила жодного навчального закладу, але, маючи феноменальні здібності, дуже швидко досягла висот і стала високоосвіченою людиною. Разом із близькими людьми майбутню поетесу формувала, виховувала і готувала до творчого подвигу вся Україна. Саме народне життя кликало Лесю до тієї праці, якій вона присвятила всю себе до останку.