Туга за домівкою у віршах «Вогник» і «Пісня про рушник» А. Малишка

Світ творчості А. Малишка — ліричний і неповторний. Його вірші впливають на читача насамперед своєю щирістю та емоційністю. Теми, до яких звертається поет, досить різноманітні. Проте є певні сталі мотиви, які мандрують від одного вірша до іншого.
Однією з повторюваних тем творчості Малишка є тема туги за рідною домівкою, спогади, пов’язані із дитинством та батьками. З біографії автора ми знаємо, шо понад усе він поважав батьків, дуже любив матір і завжди піклувався про неї. Нікому не дозволяв ображати її, завжди ставився з великою турботою. Тема материнства, вдячності сина матері відобразилася й у віршах Малишка. Мабуть, найвідомішим текстом поета є «Пісня про рушник». Мені дуже важко читати цей текст як звичайний вірш — мелодія пісні настільки тісно пов’язана з поетичним текстом у моїй уяві, що я мимоволі починаю наспівувати. Велика частина віршів поета потім стали піснями.
Про значення творчості Малишка промовисто свідчить випадок, що стався в моїй родині. Нещодавно я, як завжди, розповідав бабусі про новини в школі, розповідав, що ми вивчаємо, і згадав про пісню, що починається словами «Рідна мати моя, ти ночей не доспала…» Бабуся трошки здивувалася: «Ви досі вчите народну творчість? Хіба ви не закінчили цю тему?» Коли ж я сказав їй, шо ця пісня не народна, а написана А. Малишком, слова якого поклали на музику, бабуся навіть не одразу повірила. «Дивно, я все життя вважала, що це народна пісня», — сказала вона. Мабуть, це велика честь для поета — створити тексти, що знатимуть і любитимуть люди.
Мені дуже подобається вірш «Вогник». Одразу уявляю собі невеличку хатину, тополю біля неї і самотній вогник у вікні. У цьому тексті автор знов пише про тугу за батьками. Точніше, це навіть не туга, а світла печаль, спогад про дитинство, бажання повернутися в ті часи. Батьки згадують синів, яких вони виростили і відпустили у доросле життя. А ліричний герой завжди відчуває зв’язок із домом:
Та де б не ходив я в далекій дорозі, В чужім чи у ріднім краю, Ш
Я згадую вогник у тихій тривозі І рідну хатину свою.
Сум за домівкою та батьками, бажання постійно повертатися додому — це по-чуття, зрозумілі кожному. Можливо, саме тому поезії А. Малишка не залишають байдужими жодного читача, а в поєднанні із музикою — хвилюють і розчулюють майже до сліз.