Володька Лобода – типовий представник своєï епохи (за романом Олеся Гончара “Собор”)

I. Тематика “багатостраждального” роману. (Олесь Гончар присвятив цей роман
збереженню духовноï спадщини i культури, iсторичних святинь i
украïнськоï мови. Автор мрiє про духовнiсть особистостi й суспiльства,
виступає проти обмеженостi чиновникiв.)
II. Складне i загадкове явище в лiтературi. (Складним i загадковим називають
лiтературознавцi образ Володьки Лободи. У працi “Собор у риштованнi” Євген
Сверстюк писав: “Лобода
Ї принципово новий характер у нашiй лiтературi: письменник вiдкрив людину-функцiю
на гранi робота, вiльного вiд людських цiлей, позбавленого стiйких
критерiïв”.)
1. “Лобода
Ї це виплiд тоталiтарно-бюрократичноï системи…” (Володька Лобода с збiрним
образом багатьох компартiйних керiвникiв. Все робить вiн з егоïстичними
намiрами, бо хоче мати прихильнiсть вищих начальникiв, отримати якомога бiльше
влади, за будь-що зробити кар’єру. Заради неï вiн здатний висушити озеро, на
березi якого розташовано будинок металургiв, зруйнувати собор, яким милувалися
вiками.)
2. Ставлення до батька. (Володька спочатку забирає батька iз Зачiплянки i
перевозить до мiста. А потiм розлучившись з дружиною, вiдправляє його до будинку
старих металургiв. Усi, хто знав Iзота Лободу, були незадоволенi вчинком Володьки.
А старий батько вiдмовляється вiд сина: “Не батько я бiльше тобi! Вiднинi й
вовiки. Чуєш? Нема в тебе батька!” Володьку стан батька не турбує, вiн
боïться, щоб цей випадок не вплинув на його кар’єру.)
3. Володька i собор. (Для Володьки собор
Ї пусте мiсце, тож i тримається безсторонньо. З лакейською вiдданiстю заглядає в
очi начальства, щоб вгадати ïх ставлення до собору. Взявши собор у
риштовання, уявив себе генiєм, хизувався уявними заслугами. Володька

Ї бездушний кар’єрист, не випадково саме з його вини зникає охоронна табличка iз
собору. Щоб досягти своєï мети, Лобода ладен був вчинити i не такий злочин.)

III. Актуальнiсть образу. (Саме через таких, як Володька Лобода, панують в
Украïнi бездуховнiсть i браконьєрство, руйнування пам’яток культури i
вiдмирання народних звичаïв та традицiй. Це через таких, як Володька Лобода,
ми чужi в своïй краïнi, бо не знаємо анi iсторiï Украïни, анi
народного фольклору, анi спiвучоï украïнськоï мови. Та вiк
лободiв, я впевнена, недовгий.)