Фiлософськi роздуми про роль рiдноï мови в життi кожноï людини за вiршем В. Голобородька “Наша мова”

Наша украïнська мова схожа на вiнок iз квiтiв, що увiбрали в себе усi кольори
веселки. У ньому переплелися i велична iсторiя нацiï, i волелюбне прагнення
до щасливого майбуття, i лiрична духовнiсть, i патрiотична незламнiсть, i бiль
втрат, i зорянiсть злетiв. Життя i серце нацiï вiдбилося у нашiй мовi, яка за
красою своєю визнана однiєю з найбагатших, наймилозвучнiших у свiтi.

Тому не дивно, що Василь Голобородько, поет гармонiï та взаєморозумiння,
порiвняв украïнську мову з Пiснею, вклавши глибинний фiлософський змiст у це
порiвняння. Нас навiть на дивує, що “пiсня” у поета
Ї поняття власне, яке моє писатися з великоï лiтери. “Пiсня” у вiршi
Голобородька
Ї це життя, iсторiя, вiдбита у душi кожного украïнця. Саме тому ми “пiсенними
словами // з побратимами // у товариствi розмовляємо”
Ї словами, народженими величчю нацiональноï iсторiï, багатовiковим
шляхом випробувань.
Цей шлях навчив наш народ зброєю слова промовляти до недругiв, виховав мудрiсть
мовчання, коли слова
Ї не потрiбнi, бо говорить душа:
…тож хай знають вороги,
якими словами
на самотi мовчимо.
Їх неважко почути, бо “кожне слово // нашоï мови // записане у Лiтописi”. I
знову нас вражає, мов вiдкриття, поетове узагальнення-символ: “Лiтопис”

Ї як сива iсторiя, де слова вже мовчать, але надихають на Пiсню сьогодення. Так i
злилися у вiршi В. Голобородька “Наша мова” слова Пiснi зi словами Лiтопису, щоб
короткими рядками розкрити неосяжну i безцiнну роль рiдноï мови в життi
кожноï людини.