Поезiя Л. Глiбова “Журба” – перлина украïнськоï лiрики

Леонiд Глiбов любив Чернiгiвщину, часто приïжджав помилуватися краєвидами,
поблукати старенькими вулицями, вiдпочити на березi рiчки Снов. Пiд час одного з
таких приïздiв вiн замислився над тим, що ще недавно по цiй землi ходив Тарас
Шевченко, писав, малював, а сьогоднi його вже нема. Так народилася поезiя
“Журба”, яка була покладена на музику М. Лисенка i стала улюбленою пiснею кiлькох
поколiнь “Стоïть гора високая”.
У поезiï автор описав лагiдну, нiжну теплу пору року
Ї лiто. Вона так само чудова, як i молодiсть, та лiричний герой засмучений. Вiн
розумiє, що скоро прийде осiнь i нагадає, що щасливi днi промайнули, молодiсть
минула. Вiд цього болить серденько у героя, тяжко йому на душi:
Як хороше, як весело
На бiлiм свiтi жить!..
Чого ж у мене серденько
I млiє, i болить?
А болить воно вiд усвiдомлення, що природа змiнна, але вiчна. Пройдуть холоднi
осiннi дощi, прошумлять снiговi заметiлi i знову землю уквiтчає зеленню та квiтами
весна. Життя ж людини скороминуче, до неï нiколи не повернеться юнiсть,
нiколи ïй бiльше не пережити щастя молодостi, нiколи не зустрiтися з
дитинством.
Ой рiчечко, голубонько!
Як хвилечки твоï
Ї
Пробiгли днi щасливiï
I радостi моï!
До тебе, моя рiчечко,
Ще вернеться весна;
А молодiсть… не вернеться
Ї
Не вернеться вона!..
Поезiя “Журба”
Ї це свiдчення не тiльки великого лiричного таланту Леонiда Глiбова, а й
патрiотизму, мудростi, глибокого знання украïнських народних
образiв-символiв. У цiй поезiï є i верба
Ї символ весни i самоï Украïни, i гора
Ї символ висоти людського духу, i рiчку, яка символiзує плиннiсть часу, початок i
кiнець людського життя. “Журба” витримана Глiбовим у стилi народноï пiснi. I
змiстом, i духом вона близька до народного мелосу. “Завдяки глибокiй життєвостi,
яскравiй емоцiйнiй виразностi, винятковiй мелодiйностi звучання,

Ї писав Б. Деркач,
Ї вона за життя поета стала народною пiснею”.