Реалiзм байок Леонiда Глiбова

Найвищого свого розвитку украïнська байка досягла у XIX столiттi у творчостi
Леонiда Глiбова. Украïнська байка пiднеслася на вищий ступiнь iз виходом у
свiт збiрки “Малороссийские приказки” 1834 року. Вiдомо 107 байок, написаних цим
невтомним трудiвником, який, за словами Iвана Франка, навiть у роки страшного
затишку, застою та загального занепаду лiтературного життя в Украïнi не
випускав iз рук пера.
У байках “Вовк i Ягня”, “Вовк i Кiт”, “Вовк i Вiвчарi” Л. Глiбов вiдтворив
безправне становище покрiпаченого селянства. З боку помiщикiв воно зазнавало
нелюдських знущань. Автор критикує суспiльство, у якому постiйно
…нижчий перед вищим гнеться,
А бiльший меншого тусає та ще й б’є.
Яскраво змалював байкар руйнування помiщицьких господарств, банкрутство панiв у
творi “Мiрошник”. Хома, колись добрий господар, занедбав своє господарство, бо “не
гаразд за дiло брався”. Вiн не прислухається до порад, самовпевнено вiдповiдає:

Ї Нехай лиш! Рiчка
Ї не калюжа;
Води ще стане на весь вiк!
Автор у алегоричнiй формi розкрив паразитизм та марнотратство помiщикiв, показав
ïх жорстокiсть та нелюдське ставлення до крiпакiв: “А за недогарок вони людей
i лають, i мордують”. Iз презирством говорить вiн про панiв: “Вони се так, бач,
хазяйнують”.
У байцi “Ведмiдь-пасiчник” Л. Глiбов висмiяв вибори у земство, створивши пародiю
на царський суд, показавши умiння хижакiв пристосовуватися до нових умов.

Своє перо сатирика Л. Глiбов спрямовував на паразитизм, лакейство, лицемiрство,
неробство та егоïзм панства. У байцi “Цуцик” автор засудив продажних,
морально низьких людей, якi за недогризену кiстку з панського стола готовi
зрадити вiрних друзiв. Цуцик зверхньо ставиться до Бровка, бо дуже запанiв, вiн
байдужий до страждань колишнього товариша.
Леонiд Глiбов своєю байкарською творчiстю “зробив значний крок уперед порiвняно зi
своïми попередниками i сучасниками”, малюючи реальнi картини тогочасноï
дiйсностi.