Образи жiнок-крiпачок у творi Марка Вовчка “Iнститутка”

Марко Вовчок у багатьох своïх творах показала тяжке пiдневiльне життя
жiнок-крiпачок. Не стала винятком i повiсть “Iнститутка”, де письменниця
змалювала правдивi образи Устини, Катрi, бабусi.
Життєрадiсною вдачею, волелюбнiстю й оптимiзмом приваблює Устина. Вона рано
залишилася сиротою, росла в чужих людей. В десять рокiв ïï забрали до
панського двору та примусили працювати нарiвнi з дорослими. Важко ïй було у
староï панi, i зовсiм нестерпним стало життя при панночцi. “Прийду було
ïï вбирати, вже якоï наруги я од неï не натерплюся!..” А
одного разу панночка мало не задушила свою покоïвку. Устина покiрна долi,
мовчки зносить усi знущання. Хоч дiвчина й покоряється панам, але весь час мрiє
про волю: “Коли б воля, заспiвав би так, щоб i на селi лунало…” Звiльнилася вона
вiд крiпацькоï неволi, коли Прокопа вiддали в москалi. I хоча ïй i в
мiстi доводилося тяжко працювати, але вона почувала себе щасливою. Устина була
безмежно вдячною Прокопу за те, що вiн визволив ïï з крiпаччини.

На вiдмiну вiд Устини, Катря була вiльною козачкою. Вийшовши замiж за крiпака
Назара, змушена була працювати на панiв. Спочатку вона годила ïм, намагалася
працею заслужити подяку. А замiсть неï
Ї дорiкання шматком хлiба, ïй не дозволили навiть побути бiля хвороï
дитини. Пiсля смертi немовляти Катря перестає коритися панам. Вона смiливо
заявляє: “Тепер я вже не боюся вас! Хоч мене живцем iз
Їïжте тепер!” Вона дуже побивається за дитиною, життя для неï стало
беззмiстовним, безрадiсним. Катрi не вистачає сили волi, стiйкостi й
наполегливостi. Вона “…не схотiла на свiтi жити”, покiнчила життя самогубством.

Трохи в iншому планi змальована бабуся. Вона зовсiм примирилася iз своïм
пiдневiльним становищем. На запитання Устини, чи залишиться бабуся в цьому пеклi й
далi терпiтиме знущання, старенька вiдповiла: “I терпiтиму, пташко!” Хоча бабуся й
покiрна панам, у неï не зникли такi людськi риси, як справедливiсть,
чеснiсть, почуття власноï гiдностi. Вона завжди говорила спокiйно, ходила
тихо, не метушилася, не звертала уваги на лайку панночки: “Як не лає, як не
кричить на неï панi,
Ї бабуся не лякається, не метушиться…”
Ось такi вони
Ї чеснi i працелюбнi, щирi i вiльнолюбивi жiнки-крiпачки
Ї героïнi повiстi “Iнститутка”. Цими образами Марко Вовчок показала моральну
перевагу крiпакiв над панами, пiдтвердила готовнiсть Катрi й Устини дорогою цiною
заплатити за волю i незалежнiсть.