Марко Вовчок i Тарас Шевченко

Є в Тараса Шевченка теплi, щирi слова, присвяченi жiнцi:
…Господь послав
Тебе нам, кроткого пророка,
обличителя жестоких
людей неситих. Свiте мiй!
Моя ти зоренько святая!
Моя ти сило молодая!
Свiти на мене, i огрiй,
I оживи моє побите
Убоге серце, неукрите…
Цi рядки створенi у 1859 роцi, коли Т. Шевченко повернувся до Петербурга пiсля
заслання. Вони написанi на честь чарiвноï жiнки-письменницi Марко Вовчок. У
художника С. Кириченка є картина “Зустрiч I. Тургенєва i Марка Вовчка з Т.
Шевченком”, на нiй зображено цю зустрiч 1859 року. Процитована поезiя Т. Шевченка
є своєрiдним благословенням письменницi, вiрш так i називається “Марку Вовчку”.
Чому так тепло вiдзивався великий поет про письменницю, твори якоï лише
почали друкуватись?
У 1857 роцi в Петербурзi вийшли “Народнi оповiдання” Марка Вовчка, якi знайшли
широкий вiдгук у колi лiтераторiв. Про письменницю, росiянку за походженням, яка
писала украïнською мовою, говорив весь Петербург. А в 1859 роцi Марковичi
переïжджають до Петербурга. Марко Вовчок стала вiдвiдувати гурт дiячiв
культури мiста, на якому й познайомились Великий Кобзар i вона. Т. Шевченко вбачав
у творах Марка Вовчка ту викривальну силу, яка звучала i в його поетичних творах.
У письменницi звучав заклик до волi, вiльного життя, бо неволя не може зробити
людину щасливою. А вiльна людина може здолати будь-якi перешкоди, чому є свiдчення
i життя Кобзаря, i творчiсть обох митцiв. Оповiдання Марка Вовчка здобули високу
оцiнку поета, у вiршi, присвяченому письменницi, вiн писав:
…I думу вольную на волю
Iз домовини воззову.
I думу вольную… О доле!
Пророче наш! Моя ти доне!
Твоєю думу назову.
Пророком i “своєю донею” назвав поет Марка Вовчка
Ї i це чи не найвища оцiнка творчостi письменницi.
У 1859 роцi Марко Вовчок ïде на лiкування до Нiмеччини, потiм у Париж. Там до
неï дiйшла звiстка про смерть Т. Шевченка. У листi до чоловiка Марко Вовчок
пише: “Боже мiй! Нема Шевченка… у мене душа болить, болить i нiколи не
перестане…” Нема Шевченка! А здається, тiльки вчора одержала письменниця
“Кобзар”
Ї третю прижиттєву збiрку видання творiв Т. Шевченка. Цей “Кобзар” був особливо
цiнний для письменницi, бо мав присвяту ïй, Марко Вовчок, вiд великого поета
Украïни: “Моïй єдинiй донi Марусi Маркович i рiдний, i хрещений батько
Тарас Шевченко”.
Пiд впливом “Кобзаря” Т. Шевченка Марко Вовчок пише про тяжку жiночу недолю,
продовживши тему жiнки-страдницi, розпочату поетом. Твори ïï

Ї це твори, у яких звучить заклик до волi, до боротьби проти царату.