Порiвняльна характеристика образiв простоï сiльськоï дiвчини Устини та освiченоï панночки (за повiстю “Iнститутка”)

Життєвi iдеали крiпачки та панночки. (Устина мрiє стати вiльною, а панночка

Ї розбагатiти за рахунок експлуатацiï селян-крiпакiв.)
II. Основнi риси характеру.
1. Повага Устини до простих людей i зневажливе ставлення панночки до бiдних.
(Устина щира i привiтна з подругами-крiпачками. Щиро спiвчуває Катрi,
заступається за стареньку бабусю, вiд’ïжджаючи до мiста, прощається з нею,
як iз рiдною матiр’ю. Допомагає i хазяйцi у мiстi. Панночка ж iз презирством i
зневагою ставиться до бiднiших за себе людей. Коли крiпаки лiкаря зустрiли
ïï хлiбом-сiллю, вона дуже розсердилася. Крiм ненавистi й
роздратованостi, нема нiяких почуттiв у панночки до крiпакiв.)
2. Доброзичливiсть Устини й безсердечнiсть та жорстокiсть панночки. (Устина
доброзичлива, лагiдна. Навiть свою мучительку не проклинає, а здивовано думає:
“Таке молоде, а таке немилосердне, Господи!” Панночка ж дуже жорстока, зла. Вона
знущається з Устини, б’є стареньку бабусю, примушує всiх тяжко працювати.)

3. Природний розум Устини й обмеженiсть панночки. (Устина неписьменна, але вона
спостережлива, умiє правильно робити висновки з побаченого чи пережитого.
Панночка ж навчалася в Iнститутi благородних дiвиць, але всi науки, за
ïï власним висловом, “в одно ухо впускала, а в друге-випускала”. Вона
нiчому не навчилася, коло ïï iнтересiв було обмежене трьома предметами:
музикою, танцями й французькою мовою. Розповiдь панночки про навчання справила
неприємне враження навiть на крiпачок, i вони роблять правильний висновок:
“…чого там панночки нашоï не навчено! А найбiльш, бачся, людей туманити!”)

4. Глибина й щирiсть почуттiв Устини й вередливiсть панночки. (Устина глибоко й
щиро кохає Прокопа. Потiшає в горi, допомагає зносити тяготи солдатського життя.
Сiм рокiв чекала вона чоловiка, нi на хвильку не забуваючи про нього. Протилежне
почуття у панночки. Щодня якiсь примхи. А одружившись iз лiкарем, не рахується з
його думкою, пiдкоряє його волю. Спостерiгаючи за ставленням панночки до лiкаря,
Устина зауважує: “Чудне панське кохання”.)
5. Ввiчливiсть Устини та грубiсть панночки.
III. Мова й портрет персонажiв як засiб характеристики. (Марко Вовчок,
домагаючись художньоï правди, показала величезний контраст мiж зовнiшнiстю
панночки та ïï характером, бо бачила красу людини в людяностi, щиростi,
доброзичливостi. Портрет же Устини повнiстю гармонує з ïï внутрiшнiми
якостями.)
IV. Ставлення автора до образiв Устини та панночки.