Образ селянина Данила – героя оповiдання Б. Грiнченка “Сам собi пан”

Борис Грiнченко мав надзвичайно розвинене почуття нацiональноï гiдностi. Вiн
страждав за ошуканий народ, у якого забрали його славну iсторiю й можливiсть
розвивати свою мову та культуру. У творi “Сам собi пан” Б. Грiнченко майстерно
протиставляє почуття власноï гiдностi, дотепнiсть, статечнiсть селянина
Данила грубостi й пихатостi панiв.
Данила полонило бажання довiдатися, “чи можна якось так, щоб i мужик в однiй хатi
з паном сидiв”. I вiн робить спробу “панського права добути, ïде до мiста
залiзницею. Вiн потрапляє у рiзнi ситуацiï, але завжди з честю з них
виходить. Його природна винахiдливiсть i кмiтливiсть допомагають i в поïздi,
i в театрi.
Селянин сповнений рiшучостi довести усiм, що вiн також людина, як i пан, має рiвнi
з ним права. “Ви, пане, не кричiть i не тупотiть, бо й моï такi самi грошi,
як i вашi, а ота цигарка, що в вас у руцi, може, вона менi смердючiша, нiж вам моя
люлька”,
Ї спокiйно вiдповiв Данило пановi. А в театрi уперто заявив: “Хто заплатив за
бiлет, той тут i пан. Я заплатив, то й сидiтиму”.
Автор у комедiйнiй формi розповiв про безмежну прiрву, яка пролягла мiж панами i
селянами. З оповiдання випливає висновок: панiвний клас нiколи не зможе самохiть
визнати право “мужика” на людську гiднiсть та суспiльну рiвнiсть. Тож i герой
твору Данило, так i не добувши права людського, повернувся додому. З великими
надiями та сподiваннями ïхав Данило до мiста, а повертаючись, мало не плакав
вiд ганьби та зневаги.