Мрії матері-кріпачки про вільне життя сина за поезією „Сон” - I варіант

Доба кріпацтва була жахливим часом. Людина не просто працювала на когось, а належала пану, як звичайна річ, яку можна було і купити, і продати.

Тарас Шевченко сам народився у кріпацькій родині, тому розумів, що значить бути кріпаком.

У центрі поезії „Сон” — образ матері-кріпачки, яка працює на панщині, а коли видається вільна хвилинка, біжить до дитини:

   Втомилася; не спочивать

   Пішла в снопи, пошкандибала

   Івана сина годувать.

Втомившись від важкої праці, жінка задрімала і побачила чудовий сон. Це був не звичайний сон, а найпрекрасніший! Мати-кріпачка побачила уві сні свого сина вільним:

   І сниться їй той син Іван

   І вродливий, і багатий,

   Не одинокий, а жонатий

   На вольній, бачиться, бо й сам

   Уже не панський, а на волі...

   На жаль, це був тільки сон:

   І усміхнулася небога,

   Проснулася — нема нічого...

Недарма кінцівка твору видається такою сумною та трагічною:

   На сина глянула, взяла

   Його тихенько сповила

   Та, щоб дожать до ланового,

   Ще копу дожинать пішла.