"Мина Мазайло" аналіз твору

«Мина Мазайло» — п’єса Миколи Куліша. Характеристика “Мина Мазайло” та аналіз твору представлені в цій статті.

“Мина Мазайло” аналіз твору

Літературний рід: драма

Жанр “Мина Мазайло”: сатирична комедія

Тема “Мина Мазайло”: зображення міщанства й українізації в Україні у 20-і роки ХХ ст.

Ідея “Мина Мазайло” : викриття суспільних антиукраїнських явищ, засудження міщанства, національної упередженості й зверхності(великодержавного шовінізму).

Головні герої “Мина Мазайло”

Мина Мазайло — харківський службовець середніх літ.

Лина (Килина) Мазайло — його дружина.

Рина (Мокрина) Мазайло — їхня дочка.

Мокій — їхній син.

Уля — подруга Рини.

Тьотя Мотя — сестра Лини з Курська.

Тарас Мазайло — дядько Мини з Києва.

Баронова — Козино — вчителька «правильних проізношеній» російської мови.

Тертика

Аренський

Губа — комсомольці, друзі Мокія

Сюжет “Мина Мазайло”

Харківський службовець “Донвугілля” Мина Мазайло хоче змінити своє українське прізвище на престижніше – російське Мазєнін, а його син Мокій, котрий “збожеволів від своєї укрмови”, намагається йому перешкодити. Підтримує Мокія тільки національно свідомий українець дядько Тарас з Києва. На боці Мини його дружина Килина, дочка Рина, тітка Мотя викликана з Курська (тітка Мокія і Рини по матері).
Врешті-решт, Мину Мазайла звільняють з посади “за систематичний і зловмисний опір українізації”.

Сюжетні лінії: Мина – Мокій, Уля – Мокій, тьотя Мотя – дядько Тарас та інші.

Композиція: 4 дії

Сценічне втілення: дістала від Головреперткому республіки категорію “А” (пріоритетність п’єси для укладачів репертуару театрів); обійшла театри Дніпропетровська, Маріуполя, Житомира, Вінниці, Херсона, Одеси, Києва (Київський театр ім. І. Франка, поставив Гнат Юра)і Харкова (харківський театр “Березіль”, поставив Лесь Курбас).

Особливості п’єси “Мина Мазайло”:

• Драму не можна перекласти: втрачається обігрування українських і російських прізвищ;
• Немає позитивних персонажів (дядько Тарас сумнівається у своїх думках і вчинках, надто легко здає свої позиції; Мокія теж не можна назвати патріотом: українська мова цікавить його з наукової точки зору);
• У творі містяться досить прозорі натяки на облудність насильницької радянської українізації;
• Фіаско для Мини можливе тільки в літературному творі, бо в той час більшовики підтримували перевертнів.

Сюжет перегукується з п’єсою Мольєра “Міщанин-шляхтич” та трагікомедією І. Карпенка-Карого “Мартин Боруля”.

“Мина Мазайло” Критика

Лесь Курбас про п’єсу: “Я вважаю п’єсу “Мина Мазайло” за виключну річ, як і взагалі Куліша я вважаю за геніальну людину!”

Л. Танюк: “Суттєве у психологічному фарсі Миколи Куліша те, що, всупереч багатьом твердженням, мовна проблема, хоч і яка важлива, не головна в ньому,— вона лише зовнішній сюжет “дискусії з національного питання”, лише символ, знак проблеми глибшої, суспільно-громадської, зумовленої відчуттям (чи запереченням) як свого “національного я”, так і своєї загальнолюдської сутності.”

«Мина Мазайло» — твір, який порушує проблеми, актуальні як за життя автора, так і зараз. І в третьому тисячолітті можна побачити політичні джерела і суспільний ґрунт найбанальніших побутових явищ, тільки на новому оберті історичної спіралі.