Кайдашева сім’я. 20 років потому
Видатний український письменник І. Нечуй-Левицький найчастіше розпочинав свої твори з панорамного опису місця дії та докладного опису зовнішнього вигляду головних героїв. При цьому він віддавав перевагу контрастам. Ось і «Кайдашева сім’я» починається з панорамного мальовничого пейзажу Правобережжя: «На тих горах скрізь стримлять козацькі могили, куди тільки кинеш оком. Увесь край ніби якесь здорове кладовище, де похований цілий народ, де під безвічними могилами похована українська воля». Вже ці слова дозволяють зробити висновок , що однією з головних причин деградування країни у той час та зростання кількості таких, як головні герої повісті Омелько та Катерина, є втрата українцями козацького духу і волі.
Характери персонажів повісті досить статичні, а акценти письменник розставляє не декількох рисах героїв «Кайдашевій сім’ї». Наприклад, у Катерини – це чваньковитість, в Омелька Кайдаша – це пристрасть та богобоязливість, а у Мотрі – сварливість. Читаючи цей твір, з кожною сторінкою стає все важче на душі, адже у повісті майже немає сцен, у яких би лунав сміх чи від яких би було справді смішно. Якщо деякі події и визивають сміх, але це сміх скрізь сльози. Як сказав про твір І. Франко: «І. Нечуй-Левицький малює в “Кайдашевій сім’ї” гірку картину розпаду українського патріархалізму під впливом індивідуалістичних змагань кожного її члена». І справді, роль голови родини Омелька зведена тут нанівець і він ніяк не впливає на події , що відбуваються у його сім’ї. Омелько не може зрозуміти, на мій погляд, цілком природного бажання своїх синів вести окреме господарство і мати свою землю.
Через поганий та злобливий характер Катерини усі спори переходять у родині переходять у великі чвари. Врешті-решт кожен з цієї родини починає жити по принципу «моя хата з краю» і зовсім не переймається іншими. Лицемірство, жорстокість і егоїзм Кайдашихи найяскравіше проявляються у її стосунках з невістками. Прикладом тому може бути сварка Катерини з Мотрею за мотовили, результатом якої стало вибите око невістки.
Відображуючи відносини у сім’ї Кайдашів, І. Нечуй-Левицький у своєму творі намагався зобразити життя тогочасного селянства, більшість якого через свою дріб’язковість поступово перетворювалося у «кайдашів». Але знаючи, що український народ відрізняється щирістю, добротою і має відкриту душу, можна зробити висновок, що причиною такого деградування стали не люди, а обставини та умови їх життя. Це і кріпаччина, і бідність, і відсутність надії на краще життя. Зважаючи на ці обставини, можна зробити висновок, що Кайдашевої сім’ї через двадцять років не існувало б зовсім. Такі люди не здатні на щось добре та світле и вже не змогли б змінитися у кращу сторону.
Не слід винити людей в їхніх вадах, а треба слідкувати за тим, щоб ніколи не з’являлися таки умови, які було створено у час існування Кайдашевої сім’ї.
Характери персонажів повісті досить статичні, а акценти письменник розставляє не декількох рисах героїв «Кайдашевій сім’ї». Наприклад, у Катерини – це чваньковитість, в Омелька Кайдаша – це пристрасть та богобоязливість, а у Мотрі – сварливість. Читаючи цей твір, з кожною сторінкою стає все важче на душі, адже у повісті майже немає сцен, у яких би лунав сміх чи від яких би було справді смішно. Якщо деякі події и визивають сміх, але це сміх скрізь сльози. Як сказав про твір І. Франко: «І. Нечуй-Левицький малює в “Кайдашевій сім’ї” гірку картину розпаду українського патріархалізму під впливом індивідуалістичних змагань кожного її члена». І справді, роль голови родини Омелька зведена тут нанівець і він ніяк не впливає на події , що відбуваються у його сім’ї. Омелько не може зрозуміти, на мій погляд, цілком природного бажання своїх синів вести окреме господарство і мати свою землю.
Через поганий та злобливий характер Катерини усі спори переходять у родині переходять у великі чвари. Врешті-решт кожен з цієї родини починає жити по принципу «моя хата з краю» і зовсім не переймається іншими. Лицемірство, жорстокість і егоїзм Кайдашихи найяскравіше проявляються у її стосунках з невістками. Прикладом тому може бути сварка Катерини з Мотрею за мотовили, результатом якої стало вибите око невістки.
Відображуючи відносини у сім’ї Кайдашів, І. Нечуй-Левицький у своєму творі намагався зобразити життя тогочасного селянства, більшість якого через свою дріб’язковість поступово перетворювалося у «кайдашів». Але знаючи, що український народ відрізняється щирістю, добротою і має відкриту душу, можна зробити висновок, що причиною такого деградування стали не люди, а обставини та умови їх життя. Це і кріпаччина, і бідність, і відсутність надії на краще життя. Зважаючи на ці обставини, можна зробити висновок, що Кайдашевої сім’ї через двадцять років не існувало б зовсім. Такі люди не здатні на щось добре та світле и вже не змогли б змінитися у кращу сторону.
Не слід винити людей в їхніх вадах, а треба слідкувати за тим, щоб ніколи не з’являлися таки умови, які було створено у час існування Кайдашевої сім’ї.
