«Ви знаєте, як липа шелестить» устами ліричного героя проголошує гімн коханню, радості буття, що віддільне від природи. Безпосереднє звернення до читача, незакінші речення-умовчання роблять поезію щирою, задушевною, пробуджують найкращі, найромантичніші почуття. У цій статті викладено аналіз вірша «Ви знаєте, як липа шелестить» – визначено жанр, тему, ідею, віршовий розмір, художні засоби.

«Ви знаєте, як липа шелестить…» перегукується з віршем “Чари ночі”

Аналіз “Ви знаєте, як липа шелестить?”

Автор: П. Тичина

Рік написання: 1911

Літературний рід: епос

Жанр “Ви знаєте, як липа шелестить?”: ліричний вірш або елегія

Вид лірики: інтимна та пейзажна

Провідний мотив: світле й радісне почуття кохання весняної ночі.

Тема “Ви знаєте, як липа шелестить?”: Показ кохання через призму кольорів природи

Ідея “Ви знаєте, як липа шелестить?”: Возвеличення найкращіх людських почуттів

Художні засоби“Ви знаєте, як липа шелестить?”:

• Епітети: місячні ночі
• Риторичні питання («Ви знаєте, як липа шелестить у місячні вес­няні ночі?», «Ви знаєте, як сплять старі гаї?»),
• Риторичні окличні речення («А солов’ї!.. Та ви вже знаєте, Як сплять гаї!)
• Звертання
• риторичне ствердження,
• метафори
• Присутня синекдоха — „дідугани” (дерева).

Віршовий розмір “Ви знаєте, як липа шелестить?”: ямб (Вірш написаний чотиристопним ямбом з незакінченою стопою, жіноча рима чергується з чоловічою, римування перехресне)

Композиція: дві шестирядкові строфи. Композиційно вірш поділяється на дві частини. Обидві починаються риторичними питаннями. Спочатку простір обмежений лише липою, яка шелестить, у другій частині він ширшає – це вже гаї, вони сплять, але „все бачать крізь тумани”. Простір враз стає глобальним – «місяць, зорі», а потім швидше звуковий образ — ”солов’ї”.

У творі паралельно (настроєво суголосно) зображуються два світи – світ природи і світ людини (прийом паралелізму). Вдало застосовані тропи, майстерне створення словесно-музичних асоціацій роблять поезію стрункою й елегантною.

Вірш написаний 1911 року і, за деякими джерелами, є першим друкованим віршем Павла Тичини. 1911 рік — це лише період становлення майбутнього поета як особистості, рік навчання в Чернігові, перші зустрічі з творчою молоддю Чернігівщини. Проте вірш засвідчив неабиякий талант майбутнього символіста. Вірш не належить до жодної збірки, лише пізніше входить до збірки „Сонячні кларнети”.

Темою вірша є вираження емоцій, які народжуються в душі юного ліричного героя, перших і тендітних почуттів кохання.

Ідейне навантаження вірша не чітке. Тут змішані хвилюючі ноти передчуття щастя і глибинне злиття з природою, а отже, уславлення гармонії.

Ліричний герой – закоханий юнак, сповнений почуттів, він звертається з риторичними запитаннями до уявних опонентів, які теж мають відчувати те, що і він, він закликає до рішучості, проте сам не виявляє цієї рішучості. Лише щира, закохана душа здатна бачити символічні образи природи, а закохані, очевидно, бачать спільні образи. І тому риторичне питання на початку вірша трансформується в риторичне ствердження. Ліричний герой знайшов однодумців, він не самотній у своїх почуттях!

Головних героїв тут цілий ряд. Безперечно, спочатку варто відзначити кохану, яка абсолютно не візуальна, вона навіть бездіяльна, бо просто спить… Але і у своєму сні вона – це все для ліричного героя.

“Ви знаєте, як липа шелестить?” Павло Тичина

Ви знаєте, як липа шелестить
У місячні весняні ночі? —
Кохана спить, кохана спить,
Піди збуди, цілуй їй очі,
Кохана спить…
Ви чули ж бо: так липа шелестить.

Ви знаєте, як сплять старі гаї? —
Вони все бачать крізь тумани.
Ось місяць, зорі, солов’ї…
«Я твій»,— десь чують дідугани.
А солов’ї!..
Та ви вже знаєте, як сплять гаї!

“Ви знаєте, як липа шелестить?” критика

Літературознавці про твір. Неабияку майстерність виявляє поет, щоб передати в кількох граціозних строфах настрій молодої людини, її замріяність, глибоке почуття (П. Хропко).

Риторичні запитання й оклики, звернені до читача, ніби зближують його з поезією. Романтичний нічний весняний пейзаж, звукові й слухо­ві образи емоційно наснажують цей ліричний вірш.