"Поза межами болю" характеристика героїв

“Поза межами болю” характеристика Оглядівського, Бояні та інших героїв з цитатами викладена в цій статті.

“Поза межами болю” характеристика Бояні

Бояні – солдат-серб. Він морально найслабший, щось дитяче є у його поведінці; більше всіх піддається паніці: «Бояні заплакав і став кликати маму»;

• не може боротися за життя;
• хотів кинутися у прірву, але товариші йому не дали;
• хотів напитися води, впав у воду, після цього забув своє ім’я;
• першим падає у «танці смерті»;
• просить передати товаришів матері, що він помер у теплій хаті на білій постелі.
• Застиглий усміх на обличчі Бояні ніби говорив: «Товариші, тепер я щасливий».

Полонені стягнули з трупа товариша одяг і розпалили вогонь.

“Поза межами болю” характеристика Сабо

Сабо – солдат угорского походження.

• жорстокий, грубий, відчуває право сильного над слабшим;
• мова лайлива, брутальна;
• активний песиміст;
• немає родичів і близьких;
• пропонує вгамувати голод людоїдством (адже поблизу лежав труп Бояні) і до цього закликає товаришів, переконує їх, що це для загального добра

«… не розберу, яка різниця між мертвою людиною й, наприклад, між мертвим конем або медведем»)

• показує товаришам купюри, які підступно здобув під час війни (скинув в безодню сотника і забрав у нього гроші, пропонує їх друзям і кричить: «… ти безцінний, нужденний шматку паперу». Хоче кинутись в безодню, але Добровський рятує його)

Але все Сабо приходить до тями і постає проти дикого тваринного інстинкту і перемагає.

“Поза межами болю” характеристика Пшилуського

Пшилуський – поляк-шляхтич. У нього є діти, за якими він сумує. Але його серце розривається від болю та злості: дружина зрадила його.

«ця жінка знищила життя моїх дітей… вона цілувалася з коханцем на їх очах… вона затроїла ангельські душі їддю брехні… »;

• хоче пожертвувати себе для інших;
• його вразили слова Добровського: «Коли з тебе мужчина, чоловіче, то ніколи не плач»;
• але, на жаль, йому не вистачило волі до життя: зрада дружини глибоко роз’ятрила його душу.

Перед смертю говорить: «Я все прощаю їй… її злочину проти дітей не можу простити». Помер, думаючи про дітей.

“Поза межами болю” характеристика Ніколича

Ніколич (серб) – це найсвітліша людина, м’який, лагідний. У полоні він сумує за батьком, матір’ю, родичами.

• «…життя таке гарне», – говорить друзям;
• «я так хочу жити не для себе, а для родичів і для науки»;
• «доля сама вирішить кому з нас найскорше вмерти»;
• «… ти, Ніколич, балакаєш, як жовтодзьоб, з тебе нівроку естет »
• («Доля сама вирішить, кому з нас найскорше вмерти»)

Саме Ніколич змусив товаришів здригнутися перед людоїдством. Завдяки ньому в інших перемагає людяність, доброта.

«…хай згину, а людського тіла не буду їсти, і ніхто з вас не їстиме». Це була перша перемога людського духу.

“Поза межами болю” характеристика Штранцінгера

Автор про Штранцінгера: «Якби я був можновладцем, царем, богом, я впав би в порох, у сніг, у болото на землю перед оцією людиною на дні буття, цілував би їй ноги й руки і прохав би її прощення за всі безмірні муки. Мій любий, сліпий брате… Жорстокість людей і неба видерла йому ці добрі, лагідні очі! Чому ми всі такі безпомічні, а ти нещасний брате, найнещасніший між нами?

Товариші про Штранцінгера – («ти святий, нічия рука до тебе не торкнеться»)

Штранцінгер – інтелігент та молодий мрійник. Герой готовий пожертвувати собою заради товаришів, він живе нереальною вірою в творчі сили життя, в його світле начало. Він грав на скрипці лише у моменти найбільшого душевного болю;

• Після того, як війна випалила йому очі, його мати вмерла, а суджена втопилася він не втратив людяності. Це сліпий мовчазний скрипаль, його сила – сонце, яке він бачить своїми сліпими очима, і скрипка – голос його серця. Ця скрипка – його очі, і саме її він кидає у вогнище з бажанням віддати останнє задля порятунку;

Незадовго до своєї смерті вразив товаришів надзвичайно красивою мелодією і піснею («… на крилах пісні душі полетіли провертати гори і завертати весну і щастя, що вже не вернеться ніколи»); Це був гімн великому і людському в людині.

“Поза межами болю” характеристика Добровольського

Добровський (українець) – найрозумніший з усіх, інтелектуал; доктор, освічена, вихована людина; прекрасно танцює, колись був балетмейстером; сильний, гордий, чесний, але песиміст; має шляхетне серце; постійно кидає саркастичні репліки, щирі та псевдопатетичні тиради. Добровольський фізично найдужчий, відчуваючи свою силу, дещо ставиться до товаришів, іноді кепкує з них. Він не вірить с остаточну перемогу добра над злом, хоча його серце сповнене огиди та презирства до всього злого, потворного. Він організовує бал навколо вогнища під час «танцю смерті»;

Але сильний Добровський втрачає волю до життя «…я не тужу ні за ким, найбільше боляче, що в людській душі погасло світло», «я не хочу вертатися назад в озвірілий світ».

“Поза межами болю” характеристика Оглядівського

Оглядівський (оповідач Осип Турянський)– українець; який і розповідає про своїх загиблих товаришів, тіні яких йому з’являються у сні і наяву («…я і мої товариші впали жертвою жахливого злочину… це був злочин, якого люди і природа допустилися на нас і який приневолив стати злочинцями супроти духа людства. І судилося нам пройти за життя пекло, яке кинуло нас поза межі людського болю – у країну божевілля і смерті»).

Це багатогранний образ: високогуманна, духовно багата людина, огорнута теплом і співчуттям; мрійник, заглиблений у внутрішній світ. Оглядівський фізично слабкий, проте смерть переміг, адже символом життя для нього були син і дружина. Він ними марив. Віра у добро не покидала його.

Оглядівський зворушив товаришів, коли знайшов у кишені дробинки хліба, кусочок цукру, який розділив на шіть часток та роздав товаришам. Він вижив тільки тому, що не думав про самого себе, а про сина, дружину. Волю до життя у нього збуджувала не тільки родина, а відповідальність його як чоловіка, батька, захисника, який повинен захистити всіх слабких, немічних на планеті.