«Є тисячі доріг» аналіз вірша

«Є тисячі доріг» аналіз вірша Симоненка – тема, ідея, рік написання

«Є тисячі доріг» Симоненко аналіз

Автор – Василь Симоненко

Рік написання – 1963

Тема: життєвий вибір людини.

Ідея: у кожного своє призначення i свiй вибiр — яку дорогу обрати.

Основна думка: робити правильний вибір.

У вірші «Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок», який поет написав усього за два місяці до своєї смерті, він розкриває свій пройдений творчий шлях. Як і ліричному герою, Василю Симоненку видалося «малий зажинок почать на ниві нерясній…». Проте була можливість вибратися з такої халепи: піти у найми до су­сідів або взути «холуйські постоли». Але це б означало зрадити свою ниву, від­цуратися від рідного народу, «забуть убоге рідне поле». Батьківська нива у вірші уособлює рідну країну. Але цього аж ніяк не міг припуститися поет — вірний син своєї землі. І ніякі погрози, ніякі випробування не могли змінити його на­мірів, його життєвих переконань.

Бо нива ця — моя! Тут я почну зажинок.

Бо кращий урожай не жде мене ніде.

Бо тисяча доріг, мільйон вузьких стежинок

Мене на ниву батьківську веде.

Вірш «Є тисячі доріг» Симоненко

Є тисячi дорiг, мiльйон вузьких стежинок,
Є тисячi ланiв, але один лиш мiй.
I що менi робить, коли малий зажинок
Судилося почать на нивi неряснiй?
Чи викинути серп i йти байдикувати,
Чи долю проклясти за лютий недорiд
I до сусiд пристать наймитувати
За пару постолiв i шкварку на обiд?
Коли б я мiг забуть убоге рiдне поле,
За шмат цiï землi менi б усе дали…
До того ж i стерня нiколи нiг не коле
Тим, хто взува холуйськi постоли.
Та мушу я iти на рiдне поле босим,
I мучити себе й ледачого серпа,
I падати з утоми на покоси,
I спать, обнявши власного снопа.
Бо нива це — моя! Тут я почну зажинок,
Бо кращий урожай не жде мене нiде,
Бо тисяча дорiг, мiльйон вузьких стежинок
Мене на ниву батькiвську веде…

Ви можете розширити аналіз вірша “Є тисячі доріг” додавши віршовий розмір, художні засоби та ідейно-художній аналіз.