«Прометей – символічний образ нескореного народу» (за поемою «Кавказ» Тараса Шевченка»)
Що ми взагалі знаємо про Прометея? Що подарував нікчемним незахищеним створінням – нам, людям, – вогонь, знання, практичні навички? Що витримав безліч випробувань, витримав муки і не скорився? Так! Але він ще й титан, обранець, посланець до людей. А ще – він втілення людського духу. Отже, не дивно, що саме цей образ давньогрецької міфології найчастіше відлунював у світовій літературі, і, мабуть, наймогутнішим відгомоном озвався у творчості Шевченка.
Шевченків Прометей волає про незнищенну жагу до життя з-над засніжених вершин Кавказу.
Поему «Кавказ» написано восени 1845 року – тієї осені, що подарувала Україні цілісіньку плеяду творів –«Єретика», «І мертвим, і живим…», «Великий льох». Тієї ж самої осені, коли імперською армією було поставлено чергову крапку в кількасотлітній Кавказькій війні. Події тієї жорстокої війни глибоко обурювали та хвилювали Тараса Григоровича.
У Есхіла Прометей – нескорений титан, який допомагав людству. Шевченко підносить цей образ до узагальнення: Прометей в поемі уособлюється з народом, що бореться за свою свободу, волю та майбутнє.
Можливо, саме тому один із дослідників зазначає, що Шевченко «чи не перший у світовій літературі й історіософській думці так принципово піднявся над рутинним поділом народів на великі й малі, історичні й неісторичні, цивілізовані й нецивілізовані, – і «зняв» цей поділ звертанням до священного права кожного народу влаштовувати своє життя».
Шевченків Прометей відстоював право всіх «малих», «неісторичних», «нецивілізованих» народів на свою правду в своїй хаті. Водночас вогнисте Шевченкове слово викриває й таврує будь-які вияви тиранії та агресії «великих» народів.
Шевченко судить не тільки очужілий світ, він судить усіх нас, він судить і себе. Перед нами розгортається, за словами Івана Дзюби, «метафорична картина загального стану світопорядку, хвороби суспільної природи людства». Адже те, що дозволяв собі царизм чинити з народами Кавказу, характеризувало не лише царизм, а і якість людства взагалі. Ось чому Шевченкові оскарження царизму переростають зрештою в моторошні запитання до Бога. Прометей із землі знов повертається на небо. Він силою Шевченкового поетичного таланту знову набуває позачасовості. Він дарує нам натхнення та надію на перемогу.
Шевченків Прометей волає про незнищенну жагу до життя з-над засніжених вершин Кавказу.
Поему «Кавказ» написано восени 1845 року – тієї осені, що подарувала Україні цілісіньку плеяду творів –«Єретика», «І мертвим, і живим…», «Великий льох». Тієї ж самої осені, коли імперською армією було поставлено чергову крапку в кількасотлітній Кавказькій війні. Події тієї жорстокої війни глибоко обурювали та хвилювали Тараса Григоровича.
У Есхіла Прометей – нескорений титан, який допомагав людству. Шевченко підносить цей образ до узагальнення: Прометей в поемі уособлюється з народом, що бореться за свою свободу, волю та майбутнє.
Можливо, саме тому один із дослідників зазначає, що Шевченко «чи не перший у світовій літературі й історіософській думці так принципово піднявся над рутинним поділом народів на великі й малі, історичні й неісторичні, цивілізовані й нецивілізовані, – і «зняв» цей поділ звертанням до священного права кожного народу влаштовувати своє життя».
Шевченків Прометей відстоював право всіх «малих», «неісторичних», «нецивілізованих» народів на свою правду в своїй хаті. Водночас вогнисте Шевченкове слово викриває й таврує будь-які вияви тиранії та агресії «великих» народів.
Шевченко судить не тільки очужілий світ, він судить усіх нас, він судить і себе. Перед нами розгортається, за словами Івана Дзюби, «метафорична картина загального стану світопорядку, хвороби суспільної природи людства». Адже те, що дозволяв собі царизм чинити з народами Кавказу, характеризувало не лише царизм, а і якість людства взагалі. Ось чому Шевченкові оскарження царизму переростають зрештою в моторошні запитання до Бога. Прометей із землі знов повертається на небо. Він силою Шевченкового поетичного таланту знову набуває позачасовості. Він дарує нам натхнення та надію на перемогу.
